Ухвала

від 11.01.2021 по справі 140/6546/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 січня 2021 року

м. Київ

справа № 140/6546/20

адміністративне провадження № К/9901/35453/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів -Блажівської Н.Є., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №140/6546/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

у с т а н о в и в :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтарсіо" звернулося в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 10.03.2020 №UA205050/2020/000037/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Інтарсіо" здійснює зовнішньоекономічну діяльність та на умовах контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 закуповує у компанії "Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K." (м. Островець-Свентокшиський, Республіка Польща) меблеві вироби, які імпортує в Україну. ТзОВ "Інтарсіо" згідно зі специфікацією від 09.03.2020 №F/KEX/20/000068, на підставі рахунку-фактури від 09.03.2020 №VAT F/KEX/20/000068 придбало у компанії "Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K." партію меблів зі 149 найменувань по 15 товарних позиціях на загальну суму 115698,80 злотих.

З метою декларування в режимі імпорту товару "меблі" на митний пост "Ковель" Волинської митниці Держмитслужби митним брокером - Товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) "ВЕСТ ФРУТ ГРУП" подано електронну митну декларацію (МД) від 10.03.2020 ІМ40ДЕ №UА205050/2020/015595, згідно якої задекларовано ввезення в Україну ТзОВ "Інтарсіо" в митному режимі "імпорт" товарів "Меблі" по 15 товарних позиціях згідно УКТ ЗЕД загальною фактурною вартість 115698,80 злотих. Під час декларування митний брокер заявив загальну митну вартість товару на рівні 774962,26 грн. До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску "Ягодин" в сумі 2426,00 злотих, що складає 15400,00 грн. Інших витрат (складових митної вартості) позивач не поніс і не додавав до фактурної ціни.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення декларантом подано наступні документи: декларацію митної вартості; контракт №2.01.2020 вiд 02.01.2020; специфікацію від 06.03.2020 №F/KEX/20/000068; рахунок-фактуру (інвойс) вiд 06.03.2020 №VAT F/KEХ/20/000068; договір про надання транспортних послуг вiд 02.01.2019 №01/01/19; заявку на перевезення вантажу від 06.03.2020 №06/03/20; довідку від 09.03.2020 №19 про транспортні витрати; товарно-транспортну накладна (CMR) від 09.03.2020 №0110541.

Визначення митної вартості товару здійснювалось декларантом за основним методом - за ціною контракту. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за товар (фактурна вартість), додано у якості складових митної вартості невключені до ціни витрати на транспортування товару до місця ввезення в Україну.

Однак, незважаючи на подання вичерпного переліку документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом, митний орган електронним повідомленням від 10.03.2020 надіслав декларанту рішення про коригування митної вартості автомобіля №UA205050/2020/000037/2, яким відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у відношенні 7 товарних позицій (товар №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 згідно нумерації в МД) та митну вартість товару у відношенні вказаних 7 товарних позицій визначено (скориговано) за резервним методом згідно зі ст. 64 Митного кодексу України (далі - МК України) відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

Крім того, електронним повідомленням від 10.03.2020 митний орган надіслав декларанту картку відмови №UA205050/2020/000037/2 в митному оформленні товарів у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару від 10.03.2020 №UA205050/2020/000037/2.

Позивач зазначав, що подані до митного оформлення документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та сплаченої ціни товару, у документах наявні. Відтак, вимога відповідача до декларанта про надання додаткових документів не відповідає положенням ч.3 ст.53 МК України (в редакції, діючій на дату декларування). Крім того, на підтвердження витрат на транспортування товару (як складової митної вартості) декларантом було надано: товарно-транспортну накладну (CMR) від 09.03.2020 №0110541; дoгoвip про надання транспортних послуг №01/01/19 від 02.01.2019 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; зявку на перевезення вантажу №06/03/20 від 06.03.2020 з вiдoбpaжeнням зaгaльнoї вартості фpaxтy у сумі 22000,00 грн.; довідку перевізника №019 від 09.03.2020, y якiй нaвeдeнo poзpaxyнoк вартості перевезення від місця завантаження до місця в`їзду на митнy територію України у сумі 15400,00 грн.

У доданій заявці містяться відомості про вартість перевезення в сумі 22000,00 грн., a довідка №019 від 09.03.2020 дeтaлiзyє вартість перевезення до місця в`їздy в Україну через п/п Ягодин (15400,00 грн.) та по Україні до місця розвантаження м. Ковель (6600,00 грн.). Також відображено відомості про те, що додаткове страхування вантажу не проводилось.

Не є обґрунтованою та не може бути виконаною вимога митниці надати ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів, докази сплати роялті або ліцензійних платежів, оскільки контрактом від 02.01.2020 №2.01.2020 не передбачено їх виплату. Не відповідає фактичним обставинам висновок відповідача про те, що покупець та продавець за цим контрактом є пов`язаними особами: у ньому відсутня вказівка, яким саме статусом наділений позивач - агента, дистриб`ютора чи концесіонера та за якими ознаками і документами це визначено, декларанту не надано письмове обґрунтування про вплив взаємовідносин продавця і покупця на ціну товару.

Також в оскаржуваному рішенні окрім номерів та дат митних декларацій, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Таким чином, позивач уважає, що викладені фактичні обставини в своїй сукупності підтверджують протиправність оскаржуваного рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, задоволено адміністративний позов.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається на те, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності і передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, виняткові обставини для їх касаційного оскарження відсутні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №140/6546/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді Н.Є. Блажівська

О.О. Шишов