Постанова

від 17.11.2020 по справі 2а-10344/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа №2а-10344/11/2670

касаційні провадження №К/9901/5588/18, К/9901/5584/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві (далі - Управління) та касаційну скаргу Прокуратури міста Києва (далі - Прокуратура м. Києва) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 (головуючий суддя - Старова Н.Е., судді - Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі - Інспекція) (правонаступником якого є Головного управління ДПС у місті Києві), третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Києві (далі - СДПІ) (правонаступником якої є Офіс великих платників податків ДПС (далі - Офіс), за участю Прокуратури Печерського району міста Києва (далі - Прокуратура Печерського р-ну м. Києва), про скасування податкового повідомлення-рішення,

секретар судового засідання Савченко А.А.

представники позивача - Кравчук А.Л., Медведєва О.Ю., Шемяткін О.О.,

представник відповідача - Гайдай В.М.,

представник третьої особи - Корнейчук О.Л.,

представник Прокуратури - Косенко Д.В.

У С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001810702/0 від 03.12.2010.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 29.11.2010 № 876/07-02/25394566, на підставі висновків якої Інспекцією було прийняте оспорюване податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на придбання сільськогосподарської продукції (зернових культур) у ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ТОВ Комкор Транс , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг , які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбана у зазначених контрагентів сільськогосподарська продукція була реалізована позивачем на експорт користь нерезидента, що підтверджується відповідними документами. Також позивач посилався на те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання, з урахуванням того, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення податкового законодавства контрагентами Підприємства Інспекція у акті перевірки не вказує.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 04.11.2013 у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що системний аналіз норм законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи свідчить про те, що операції по взаємовідносинах Підприємства із ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг не мали реального характеру та не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки: податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, видані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, які були контрагентами Підприємства у періоді, який перевірявся; договори купівлі-продажу, укладені між Підприємством та ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг , є недійсними в силі закону, оскільки зазначені правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину, з огляду на те, що відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину - ТОВ Е-Восток Україна і ТОВ Елфра Дисплей та його відповідність внутрішній волі. Також, суд першої інстанції вказав, що не приймає до уваги висновок судово-економічної експертизи від 30.04.2013 № 8538/8539/12-45/2615/2616/13-45, оскільки зі змісту висновку вбачається, що при вирішення питань, поставлених на дослідження, експерти виходили лише з факту наявності первинних документів, не досліджуючи при цьому питання щодо належності їх оформлення та реальності здійснення спірних операцій.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.02.2015 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив повністю: скасував податкове повідомлення-рішення № 0001810702/0 від 03.12.2010.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ТОВ Комкор Транс , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, операції пов`язані з господарською діяльністю Підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок Інспекції про фіктивність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими доказами, оскільки: ТОВ Е-Восток Україна і ТОВ Елфра Дисплей не являлися постачальниками позивача; факт придбання Підприємством продукції у ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ТОВ Комкор Транс , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг , частина якої реалізовувалась на експорт, не заперечувався Інспекцією та знайшов своє відображення у акті перевірки; висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.04.2013 № 8538/8539/12-45/2615/2616/13-45 було підтверджено здійснення Підприємством господарських операцій із ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ТОВ Комкор Транс , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг з поставки, перевезення, зберігання, передачі в обробку, доставки до місць накопичення, навантаження для подальшого експорту і продажу; реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг була підтверджена судовими рішеннями у справах № 2а-14681/2670, № 2а-12149/11/2070, № 2а-16423/11/2670 та № 2а-13167/11/2670, які набрали законної сили.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.02.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що: згідно отриманої від ГВ ПМ УПМ ДПІ у Печерському районі інформації від 25.10.2010 (вх. № 13725/26-06/51) встановлено факт створення невстановленими особами ТОВ Е-Восток Україна і ТОВ Елфра Дисплей з метою прикриття незаконної діяльності - фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України; під час аналізу інформації Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в ланцюгу постачання за липень - серпень 2010 року встановлено розбіжність між податковим кредитом Підприємства та податковими зобов`язаннями ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг ; Прокуратурою в Одеській області було порушено кримінальну справу у відношенні керівника ПП Регіонюгтрейд за ознаками злочинів, передбачених статтею 212, частиною третьою статті 366 Кримінального кодексу України; за інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг та ТОВ Комкор Транс 26.01.2011, 16.03.2011 та 17.11.2011 відповідно внесено запис про припинення у зв`язку з банкрутством, а ТОВ Шторм та ПП Регіонюгтрейд перебувають у процесі припинення.

Прокуратура м. Києва оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.03.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що: згідно отриманої від ГВ ПМ УПМ ДПІ у Печерському районі інформації від 25.10.2010 (вх. № 13725/26-06/51) встановлено факт створення невстановленими особами ТОВ Е-Восток Україна і ТОВ Елфра Дисплей з метою прикриття незаконної діяльності - фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а згідно з висновками судово-почеркознавчих експертиз від 07.10,2010 № 259 та від 13.11.2010 № 288 директор ТОВ Е-Восток Україна і ТОВ Елфра Дисплей - ОСОБА_1 жодних документів, пов`язаних з діяльністю цих суб`єктів господарювання, не підписував; при проведенні експертизи, результати якої оформлені висновком від 30.04.2013 № 8538/8539/12-45/2615/2616/13-45, експерти досліджували лише наявні в матеріалах справи документи та співставляли дані первинних бухгалтерських документів з даними бухгалтерського та податкового обліку позивача, не досліджуючи при цьому питання щодо належності їх оформлення та реальності здійснення спірних операцій.

У запереченні на касаційні скарги Підприємство просить залишити касаційні скарги Інспекції та Прокуратури м. Києва без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін з підстав того, що: на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг Підприємство надало вичерпний пакет документів, які підтверджують їх здійснення на етапі закупівлі (видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та реєстри розвантаження автомобілів у портах, погашення складських квитанцій та актів переоформлення, довідки з банківських установ на підтвердження оплати, лист переробного підприємства ТОВ Українська чорноморська індустрія щодо прийняття насіння соняшника від зазначених контрагентів для переробки на олію), етапі зберігання (договори складського зберігання, акти виконаних робіт, документи на оплату послуг зі зберігання зерна на відповідних елеваторах, офіційні витяги з Єдиного реєстру складських документів на зерно, листи елеваторів з копіями складських квитанцій контрагентів позивача на підтвердження існування зерна до моменту його переоформлення на позивача); етапі переробки (договори про переробку сировини, акти виконаних робіт з переробки насіння і виходу готової продукції, акти коригування обсягів олії, довідки про олійність, рахунки-фактури, податкові накладні); етапі реалізації (копії договорів та актів здачі-прийняття послуг на посвідчення відносин між Підприємством та експедиторами в портах: ТОВ Мар Шиппінг та ТОВ ТІС , які здійснювали прийняття продукції, організовували її зберігання до моменту завантаження на кораблі та завантаження на кораблі для експорту, копії складських квитанцій на підтвердження відповідних обсягів зернових культур в порту ТОВ Грінтур-Екс , копії експортних контрактів та вантажних митних декларацій, коносаменти, фітосанітарні сертифікати, довідки банку про отримання Підприємством оплати за такими контрактами, копії договорів поставки, видаткових накладних, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, складських квитанцій, залізничних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей); також Підприємство надало протокол опитування вагаря ОСОБА_2 , здійсненого адвокатом, у поясненнях на яке ОСОБА_2 (працівник ТОВ Грінтур-Екс ) підтвердила прийняття на зберігання ТОВ Грінтур-Екс партій ячменю та пшениці, що надійшли від ТОВ Сібаріт ЛДТ та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг для Підприємства, їх зважування та передачі на зберігання на склад ТОВ Грінтур-Екс ; ТОВ Е-Восток Україна і ТОВ Елфра Дисплей не були контрагентами Підприємства, з огляду на що їх волевиявлення при укладенні правочинів між позивачем та ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг не вимагалося; Інспекція не надала судам жодного доказу реального існування ланцюга поставки товарів від ТОВ Е-Восток Україна і ТОВ Елфра Дисплей до Підприємства; на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ПП Регіонюгтрейд і ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг усі контрагенти були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг була підтверджена судовими рішеннями у справах № 2а-14681/2670, № 2а-12149/11/2070, № 2а-16423/11/2670 та № 2а-13167/11/2670, які набрали законної сили; постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2013 у справі № 1516/3529/2012 директора ПП Регіонюгтрейд було звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрито, при цьому з мотивувальної частини зазначеної постанови вбачається, що у кримінальній справі досліджувались господарські операції ПП Регіонюгтрейд з третіми особами, тоді як господарські операції між ПП Регіонюгтрейд не досліджувались.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.10.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції та касаційну скаргу Прокуратури м. Києва до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 27.10.2020, під час якого суд дійшов висновку про призначення справи до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2020.

У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції від 15.12.2017) у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача та третьої особи, а саме: замінено Інспекцію її правонаступником - Управлінням, а СДПІ - її правонаступником - Офісом), що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.03.2020 та від 05.05.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи, заслухав пояснення представників сторін, третьої особи та Прокуратури та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності на рахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень та вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.07.2010 по 31.08.2010, результати якої оформлені актом від 29.11.2010 № 876/07-02/25394566, за висновками якого Підприємством були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , у зв`язку з чим сума податку на додану вартість, включена Підприємством до складу податкового кредиту, підлягає зменшенню у липні 2010 року - на 17165970,00 грн., у серпні 2010 року - на 19245188,00 грн., у вересні 2010 року - на 14750029,00 грн., з огляду на що підлягає зменшенню сума податку на додану вартість, заявлена Підприємством до відшкодування з бюджету на рахунок платника у банку, за серпень 2010 року - на 17165970,00 грн., за вересень 2010 року - на 19245188,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що Підприємство неправомірно включило до складу податкового кредиту липня - вересня 2010 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаної у ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ТОВ Комкор Транс , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг сільськогосподарської продукції, оскільки: згідно отриманої від ГВ ПМ УПМ ДПІ у Печерському районі інформації від 25.10.2010 (вх. № 13725/26-06/51) та пояснень громадянина ОСОБА_1 , який значився директором ТОВ Е-Восток Україна та ТОВ Елфра Дисплей , до фінансово-господарської діяльності зазначених товариств він не має ніякого відношення; в ході здійснення аналізу розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість згідно автоматизованої бази даних на рівні ДПА України встановлено, що вигодонабувачами даної схеми через транзитні ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг є підприємства - експортери сільськогосподарської продукції, а саме - Підприємство; за результатами аналізу інформатизації Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ Шторм має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням , свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано, ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг має стан 23 - місцезнаходження не встановлено ; відповідно до інформації ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.11.2010 № 14276/26-06/51 встановлено незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом створення документальної видимості товарності здійснюваних фінансово-господарських операцій по ПП Регіонюгтрейд , який формував податковий кредит Підприємству, у зв`язку з чти Прокуратурою в Одеській області було порушено кримінальну справу № 05120100239 у відношення керівника ПП Регіонюгтрейд - Реді Ю.А. за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України; під час аналізу інформатизації Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між показниками Підприємства та показниками ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ТОВ Комкор Транс та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг .

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001810702/0 від 03.12.2010, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року - на 17165970,00 грн., за вересень 2010 року - 19245188,00 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1.7, 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв`язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовані у пункті 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацом а підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проте якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товарів (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Тобто за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частинами другою, четвертою, шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, що не відповідають дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції з придбання сільськогосподарської продукції між Підприємством та ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ТОВ Комкор Транс , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбана у зазначених контрагентів сільськогосподарська продукція була реалізована позивачем на експорт користь нерезидента, що підтверджується відповідними документами.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що реальність господарських операцій з придбання Позивачем у ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг сільськогосподарської продукції підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, а саме: на етапі закупівлі (видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та реєстрами розвантаження автомобілів у портах, погашення складських квитанцій та актів переоформлення, довідками з банківських установ на підтвердження оплати, листом переробного підприємства ТОВ Українська чорноморська індустрія щодо прийняття насіння соняшника від зазначених контрагентів для переробки на олію); на етапі зберігання (договорами складського зберігання, актами виконаних робіт, документами на оплату послуг зі зберігання зерна на відповідних елеваторах, офіційними витяги з Єдиного реєстру складських документів на зерно, листами елеваторів з копіями складських квитанцій контрагентів позивача на підтвердження існування зерна до моменту його переоформлення на позивача); на етапі переробки (договорами про переробку сировини, актами виконаних робіт з переробки насіння і виходу готової продукції, актами коригування обсягів олії, довідками про олійність, рахунками-фактурами, податковими накладними); на етапі реалізації (копіями договорів та актів здачі-прийняття послуг на підтвердження відносин між Підприємством та експедиторами в портах: ТОВ Мар Шиппінг та ТОВ ТІС , які здійснювали прийняття продукції, організовували її зберігання до моменту завантаження на кораблі та завантаження на кораблі для експорту, копіями складських квитанцій на підтвердження відповідних обсягів зернових культур в порту ТОВ Грінтур-Екс , копіями експортних контрактів та вантажних митних декларацій, коносаментами, фітосанітарними сертифікатами, довідками банку про отримання Підприємством оплати за такими контрактами, копіями договорів поставки, видаткових накладних, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, складських квитанцій, залізничних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей); протоколом опитування вагаря ОСОБА_2 , здійсненого адвокатом, у поясненнях на яке ОСОБА_2 (працівник ТОВ Грінтур-Екс ) підтвердила прийняття на зберігання ТОВ Грінтур-Екс партій ячменю та пшениці, що надійшли від ТОВ Сібаріт ЛДТ та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг для Підприємства, їх зважування та передачі на зберігання на склад ТОВ Грінтур-Екс .

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ПП Регіонюгтрейд , ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг була підтверджена судовими рішеннями у справах № 2а-14681/2670, № 2а-12149/11/2070, № 2а-16423/11/2670 та № 2а-13167/11/2670, які набрали законної сили.

Крім іншого, висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.04.2013 № 8538/8539/12-45/2615/2616/13-45, наданим на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2012, було підтверджено здійснення Підприємством господарських операцій із ТОВ Сібаріт ЛДТ , ТОВ Шторм , ТОВ Комкор Транс , ПП Регіонюгтрейд та ТОВ Холдингова компанія Агротехтрейдинг з поставки, перевезення, зберігання, передачі в обробку, доставки до місць накопичення, навантаження для подальшого експорту і продажу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Товариство правомірно сформувало податковий кредит по господарських операціях із вказаними вище контрагентами.

Доводи касаційних скарг обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом апеляційної інстанції з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2013 у справі № 1516/3529/2012 директора ПП Регіонюгтрейд було звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрито, при цьому з мотивувальної частини зазначеної постанови вбачається, що у кримінальній справі досліджувались господарські операції ПП Регіонюгтрейд з третіми особами, тоді як господарські операції між ПП Регіонюгтрейд та Підприємством не досліджувались; належних та допустимих доказів порушення щодо посадових осіб контрагентів позивача (та/або невстановлених слідством осіб), а також щодо посадових осіб ТОВ Е-Восток Україна і ТОВ Елфра Дисплей кримінальних проваджень за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, Інспекцією в процесі розгляду справи суду надано не було, тоді як за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій Підприємства та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, доводи скаржників, викладені в касаційних скаргах, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління та касаційна скарга Прокуратури м. Києва підлягають залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 - без змін.

Керуючись ч.1 ст. 52, п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві та касаційну скаргу Прокуратури міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова