Рішення

від 17.11.2020 по справі 462/5658/20

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5658/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Боровкова Д.О.

при секретарі Флисі В.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Осиповича В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь 15000 грн. майнової та 20000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі відповідача, вона проживає у вказаному будинку в квартирі АДРЕСА_1 . 09 січня 2020 року, приблизно о 07:35 год., вона, вийшовши з під`їзду будинку, де проживає, на прилеглій до нього території підсковзнулась на неприбраному від льоду тротуарі, впала та отримала травму правої руки. У подальшому їй був встановлений діагноз закритий перелом хірургічної шийки правої плечової кістки з відривом великого горбика. На лікування вона втратила 8000 грн., а також, витрати на таксі становили 7000 грн. Крім цього, з вини відповідача їй було нанесено моральну шкоду, оскільки вона тривалий час не могла сама себе обслуговувати та отримала психологічний стрес. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

21 вересня 2020 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк на подачу письмового відзиву.

28 жовтня 2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволені позову відмовити, мотивуючи це тим, що твердження позивача, що відповідач не тримає прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 у належному стані, не виконує свої обов`язків в результаті чого вона отримала травму є голослівними, оскільки не підтверджується доказами, які б свідчили про те, що вказана прибудинкова територія належить ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище . Відповідач не надала доказів про те, що вона отримала травму внаслідок падіння, спричиненого ожеледицею. Позивач стверджує, що зазнала збитків на 15000 грн., які підтверджує копією акту про надання послуг та витратами на таксі та інше на суму 7000 грн. Проте, зазначені документи не є розрахунковими, а відтак, не є належними та допустимими доказами. Крім цього, позивач долучила документи, які пов`язані з витратами на таксі лише на суму 2582 грн. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відсутня вина відповідача у заподіянні вказаної шкоди /а.с.116-119/.

30 жовтня 2020 року позивач подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що вона впала біля будинку, який знаходиться на балансі ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище , оскільки відповідач неналежно виконував свої обов`язки щодо обслуговування прибудинкової території /а.с.122-124/.

22 жовтня 2020 року позивач подала клопотання про допит у якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 /а.с.112/.

27 жовтня 2020 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, вищевказане клопотання позивача від 22 жовтня 2020 року задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, додатково пояснивши, що 09 січня 2020 року, приблизно о 07:35 год., вона вийшла з під`їзду , щоб їхати на роботу на автомобілі, який перед тим приїхав за нею та за кермом якого перебував її знайомий ОСОБА_3 . Проте вона відразу впала біля самого під`їзду, оскільки на вулиці була ожеледиця, а відповідач не забезпечив посипання прибудинкову територію піском, до неї підійшов ОСОБА_3 , який допоміг їй піднятися та завіз до травмпункту КНП 5-а міська клінічна поліклініка м. Львова . Вона ще їдучі до травмпункту зателефонувала своєму зятю ОСОБА_5 та попросила приїхати у травмпункт, він згодом туди приїхав, вже після того, як їй наклали гіпс на всю праву руку, він відвіз її до дому. Травмована рука у неї дуже довго боліла. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому поти позову заперечив, дав пояснення аналогічні доводам, які наведені у письмовому відзиві на позов, додатково пояснивши, що на даний час не визначені межі прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , в штатному розписі ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище наявна лише одна посада прибиральниці, яка прибирає територію училища та прилеглу територію до вказаного житлового будинку. Він вважає, що 09 січня 2020 року прибудинкова територія посипалася піском, проте доказів цього він немає. В зв`язку з вказаним, просить у задоволені позову відмовити.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 , також, у вказаній квартирі зареєстровані дочка позивача - ОСОБА_6 та син позивача - ОСОБА_7 , що підтверджується довідкою ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище від 07 вересня 2020 року № 01/34 /а.с.87/.

Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі відповідача ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище . Зазначена обставина встановлена рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2019 року у справі № 462/5184/19 за позовом Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, а відтак, в силу вимог частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню /а.с.129-132/.

09 січня 2020 року, приблизно о 07:35 год., позивач ОСОБА_1 , вийшовши з під`їзду будинку, де проживає, на прилеглій до нього території підсковзнулась на неприбраному від льоду тротуарі, впала та отримала травму правої руки.

Вказаний факт підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він є зятем позивача ОСОБА_1 , у січні 2020 року він разом з дружиною проживав у тещі, оскільки в їх будинку по АДРЕСА_4 проводився ремонт. 09 січня 2020 року, приблизно о 07:30 год., ОСОБА_1 вийшла з квартири, щоб їхати на роботу на автомобілі, який перед тим приїхав за нею та чекав її біля під`їзду. Він у вікно побачив, як біля самого під`їзду впала жінка, розгледіли її було важко, оскільки на вулиці ще було темно, до неї підійшов чоловік, який допоміг їй піднятися та посадив її у автомобіль. Через декілька хвилин на його телефон зателефонувала теща та сказала, що вона впала та іде до травмпункту. Біля 08:00 год. він вийшов з під`їзду, біля будинку було дуже слизько, тротуар не було посипано, слизоту неможливо було обійти. Він, ледве дійшов до свого автомобіля, який був припаркований біля будинку, сів у нього та поїхав у травмпункт, де на нього чекала теща, який згодом наклали на праву руку гіпс. У ОСОБА_1 дуже сильно боліла рука, вона кричала від болю, він ледве всадив її у свій автомобіль та відвіз її до дому.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона понад вісімнадцять років проживає у квартирі АДРЕСА_5 , яка розташована на п`ятому поверсі будинку, квартира позивача ОСОБА_1 знаходиться на третьому поверсі у цьому ж самому під`їзді. 09 січня 2020 року, приблизно о 07:30 год., вона вийшла зі свої квартири, щоб іти на вулиці та зустріла на сходах ОСОБА_1 . Вони разом зійшли до низу, вона відкрила вхідні двері до під`їзду та пропустила у перед ОСОБА_1 , яка вийшовши з під`їзду підсковзнулась на льоді та впала, почавши сильно кричати від болю. З автомобіля, який стояв біля під`їзду вийшов чоловік, який допоміг позивачу піднятися, посадив її у автомобіль та вони кудись поїхали. Вона, побачивши, що на вулиці дуже слизько, тротуари не посипані, повернулася до себе в квартиру. У ввечері вона дізналася, що ОСОБА_1 під час падіння зламала руку.

З листа Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 16 вересня 2020 року № 14-08/19-887 убачається, що за даними стаціонарного пункту метеорологічних спостережень 09 січня 2020 року на 08:00 год. погодні умови у м. Львові були такими: хмарно, мряка, ожеледиця, температура повітря 0,3 градуси, середня висота снігового покрову 0 см, зокрема, 09 січня 2020 року спостерігалася ожеледиця з 02:05 год. до 11:32 год. - небезпечне метеорологічне явище 1 рівня небезпечності. 05 січня 2020 року спеціалістами Львівського РЦГМ були складені штормові попередження про небезпечне явище 1 рівня небезпечності ожеледицю та ожеледь. Штормові попередження були доведені до владних структур, ДСНС України у Львівській області та інших споживачів, згідно з діючих схем оповіщення /а.с.98,99/.

З роздруківки Інтернет-сторінки убачається, що 08 січня 2020 року синоптики прогнозували у м. Львові ожеледицю на дорогах та закликали мешканців міста дотримуватися правил безпеки /а.с.96/.

Згідно з довідки № 280 від 09 січня 2020 року, виданої КНП 5-а міська клінічна поліклініка м. Львова , ОСОБА_1 09 січня 2020 року звернулася в травмпункт з приводу закритого перелому хірургічної шийки правої плечової кістки, де їй надана медична допомога у виді гіпсової пов`язки Дезо та у подальшому її скеровано для проходження лікування у поліклініці за місцем проживання /а.с.10/.

Позивач ОСОБА_1 перебувала на листку тимчасової непрацездатності з 09 січня 2020 року по 24 квітня 2020 року з причини отриманої нею невиробничої травми, що підтверджується листками непрацездатності №№ 261790, НОМЕР_1 , виданих КНП 5-а міська клінічна поліклініка м. Львова та КНП 3-а міська клінічна поліклініка м. Львова /а.с. 5,7-9/.

З виписки № 113-3791, виданої 21 травня 2020 року КНП 3-а міська клінічна поліклініка м. Львова , вбачається, що позивачу ОСОБА_1 був встановлений повний діагноз: закритий перелом хірургічної шийки правої плечової кістки з відривом великого горбика. Проксимальний брахіоплексит справа травматичного типу. Больовий синдром /а.с.17/. Також, у вказаній виписці зазначено, що з 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 рекомендовано ЛФК масаж на плече, але болі не зникли, обмеження рухів в плечі утримувалося, а 24 травня 2020 року травматологом констатовано, що функції руки відновлено.

Відповідно до статті 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів балансоутримувач забезпечує належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 17 Закону України Про благоустрій населених пунктів громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право, зокрема, звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України Про благоустрій населених пунктів , підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію.

Підпунктом 4.2.5.4 пункту 4.2 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21 квітня 2011 року (надалі - Правил благоустрою м. Львова), передбачено, шо прибирання прилеглої території (пішохідних тротуарів та іншої території) до підприємств, організацій, установ, будівель та споруд всіх форм власності під час складних погодних умов: снігових заметів, буревіїв, злив та інших стихійних явищ, віднесених службами надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення до надзвичайних ситуацій, здійснюється силами цих підприємств, організацій, установ, власниками будівель та споруд всіх форм власності. Прибирання вищевказаних територій здійснюється у разі настання надзвичайної ситуації, про яку відповідні служби Львівської міської ради повідомляють підприємства, організації, установи, власників будівель та споруд всіх форм власності у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 5.2 Правил благоустрою м. Львова прибирання прибудинкової території багатоквартирних житлових будинків комунальної власності здійснюється Львівським комунальним підприємством та іншими балансоутримувачами житлово-експлуатаційного підприємства у таких межах (затверджених рішенням виконавчого комітету): в довжину - по периметру будинку (при суцільній забудові - по довжині фасаду будинку); в ширину - від стіни будинку до проїзної частини вулиці (або внутрішньо квартального проїзду), з врахуванням прибордюрної частини, розмір якої визначають відповідними нормативними документами органи житлово-комунального господарства. Прибудинкова територія включає: відмостки навколо будинків, тротуари, пішохідні доріжки, газони та зелені насадження, внутрішні двори тощо.

У пункті 5.3 Правил благоустрою м. Львова зазначається, що в обов`язки власників (користувачів, балансоутримувачів) житлових будинків та прибудинкових територій входить, зокрема, організація технічного обслуговування житлових будинків, їх обладнання та прибудинкової території (підпункт 5.3.1); забезпечення виконання вимог Технологічної карти організації праці двірника ЖЕП, ТзОВ, ЛКП по обслуговуванню житлового фонду (підпункт 5.3.2).

Таким чином, на відповідача ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище , як балансоутримувача будинку АДРЕСА_1 , покладено обов`язки щодо прибирання та утримання в належному стані прилеглої території до вказаного будинку, зокрема, і прибирання від снігу та льоду. При цьому, факт відсутності договору оренди земельної ділянки не може бути підставою для звільнення балансоутримувача будинку від вищезазначених обов`язків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 та постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 554/1583/16-ц.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Посилання представника відповідача на те, що позивач у встановленому порядку не довела заподіяння їй шкоди саме в зазначеному нею місці, де відбулось падіння, суд до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів, які обґрунтовують та підтверджують вказані ним обставини, натомість показання свідків спростовують такі доводи сторони відповідача.

При цьому, суд зазначає, що у поясненнях ОСОБА_1 , та показах свідків відсутні розбіжності, що свідчить про їх правдивість та достовірність.

Крім цього, відповідачем, не доведено факт та не наданого жодного належного і допустимого доказу того, що прилеглу територію до будинку на АДРЕСА_1 , де сталося падіння ОСОБА_1 , зранку 09 січня 2020 року було належним чином прибрано від льоду та було посипано її піском чи іншою сумішшю.

Таким чином, встановивши, що балансоутримувач будинку АДРЕСА_1 допустив бездіяльність у вигляді не прибирання та не посипання піском чи іншою сумішшю прибудинкової території, внаслідок чого позивачу завдано шкоду здоров`ю в результаті падіння та перелому хірургічної шийки правої плечової кістки, суд прийшов до висновку про виникнення у даному випадку деліктного зобов`язання та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, підтвердженої документально, а також відшкодування моральної шкоди, розмір якої відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.

Що стосується розміру майнової шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача, то суд прийшов до наступних висновків.

Позивач зазначає у позові, що розмір завданої їй майнової шкоди становить 15000 грн., з яких 8000 грн. - витрати, пов`язані з лікуванням та 7000 грн. - витрати на таксі та інше.

З акту про надання послуг, підписаного 14 травня 2020 року між замовником послуг ОСОБА_1 та виконавцем послуг ФОП ОСОБА_9 , убачається, що в період з 24 лютого 2020 року по день підписання акту виконавець надав на користь замовника послуги з програми з комплексу вправ та масажів для зменшення больових симптомів та збільшення амплітуди та сили в плечовому суглобі, відновлення навиків та покращення рухливості правої плечової кістки на загальну суму 8000 грн. /а.с.19/.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Акт про надання послуг від 14 травня 2020 року містить всі вищевказані обов`язкові реквізити, і тому є належним та допустим доказом у даній справі, а відтак, всі твердження представника відповідача про те, що зазначений акт не є розрахунковим документом є не коректними та не беруться судом до уваги.

Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_9 є загальна медична практика, яка провадиться за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 24 березня 22020 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05 квітня 2020 року /а.с.19,20/.

За таких обставин, суд, враховавши, що з 17 лютого 2020 року лікуючим лікарем було рекомендовано позивачу ЛФК масаж на плече, при цьому болі не зникали тривалий час, а обмеження рухів в плечі утримувалося до 24 квітня 2020 року, що підтверджується вищевказаною випискою № 113-3791 від 21 травня 2020 року КНП 3-а міська клінічна поліклініка м. Львова , приходить до висновку, що позивач підтвердила в якості понесених нею витрат на лікування отриманої травми сплачену грошова сума у розмірі 8000 грн., а відтак, вказана сума майнової шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення майнової шкоди у розмірі 7000 грн., яку позивач обґрунтовує витратами за послуги таксі та іншими витратами, то суд зазначає, що позивачем у підтвердження цих витрат надано суду роздруківки з її електронної пошти про оплату нею послуг таксі фірми Bolt на загальну суму 2582 грн. /а.с.27-84/ та рахунок Львівського регіонального центру з гідрометеорології № 391 від 15 вересня 2020 року на оплату за видачу довідки про погодні умови на 09 січня 2020 року на суму 400,66 грн., будь-яких інших документів, які б свідчили про витати позивача на суму 7000 грн. суду не надані.

Суд, аналізуючи роздруківки з електронної пошти позивача про оплату нею послуг таксі, призводить до висновку, що з вказаних роздруківок ніяким чином не вбачається, що витрати на таксі на загальну суму 2582 грн. якимось чином пов`язані з проходженням позивачем курсу реабілітації та лікування після отриманої нею травми, а не припущеннях рішення суду не може ґрунтуватися.

Також, суду не надано будь-якого належного та допустимого доказу про оплату позивачем рахунку Львівського регіонального центру з гідрометеорології № 391 від 15 вересня 2020 року на суму 400,66 грн., а саме: квитанції, чеку тощо, і тому, наявність у матеріалах справи вказаного рахунку не свідчить про понесені позивачем витрати.

Враховуючи наведене, суд вважає, у задоволені позовної вимоги в частині стягнення майнової шкоди в розмірі 7000 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до частини статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, завданих фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб, врахуванню підлягає тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, характер та обсяг душевних страждань, характер немайнових втрат.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає, що бездіяльність відповідача на тривалий час призвела до порушення здоров`я позивача ОСОБА_1 , моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Саме події, які стались 09 січня 2020 року призвели до вимушених змін у її житті, відсутність можливості вільно пересуватися, тривале лікування наслідків травми безумовно приносили позивачу фізичний біль та душевні страждання. Разом з тим, суд при визначенні розміру суми відшкодування моральної шкоди враховує принципи розумності, виваженості і справедливості. Остання обставина вимагає зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 20000 гривень до 10000 гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи, а також вищезазначеним принципам.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8000 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, тобто всього слід стягнути - 18000 грн.

Відповідно до положень статі 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп.

Разом з тим, відсутні підстави для стягнення з відповідача 1000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки з наданої адвокатом Солодухою квитанції № 107 від червня 2020 року не вбачається, що вказані витрати були пов`язані з даною справою, а сама квитанція не містить детального опису робіт, виконаних адвокатом робіт /а.с.128/.

Керуючись ст. ст. 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище про відшкодування майнової та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище на користь ОСОБА_1 8000 гривень 00 коп. майнової шкоди та 10000 гривень 00 коп. моральної шкоди. Всього стягнути на суму 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище на користь держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: Державний навчальний заклад Львівське вище професійне художнє училище (79052, м. Львів, вул. Широка,79; ЄДРПОУ 02545548).

Повний текст рішення складаний 23 листопада 2020 року.

Суддя:

Оригінал рішення.