Ухвала

від 16.11.2020 по справі 404/6287/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/6287/20

Номер провадження 1-кс/404/1849/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року місто Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі судового засідання Кіровського районного суду міста Кіровограда клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №12019120020007417, з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 176 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2020 року слідчий, за погодженням прокурора, звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку 12.11.2020 року майно, за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого міститься в протоколі обшуку та належить ОСОБА_5 .

Клопотання обґрунтоване тим, що вилучені під час обшуку носії інформації могли бути використані як знаряддя вчинення злочину, зберегли на собі унікальну інформацію, що буде використана в суді при доказуванні, тому на них необхідно накласти арешт для збереження їх в якості речових доказів, з метою проведення подальших експертних досліджень. Існує необхідність забезпечити умови проведення ефективного досудового розслідування.

Слідчий, перед початком розгляду клопотання подав заяву про слухання клопотання без його участі в зв`язку із зайнятістю в інших слідчих заходах.

Володілець тимчасово вилученого майна, - ОСОБА_5 викликався 13.11.2020 року в судове засідання шляхом передачі телефонограми на мобільний номер телефону НОМЕР_1 . В судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України розгляд заявлених вимог відбувся без учасників клопотання.

Слідчим відділом Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню 12019120020007417, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України.

На виконання ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.10.2020 року, слідчим був проведений обшук 12.11.2020 року домоволодіння по АДРЕСА_1 , з правом відшукання та вилучення комп`ютерної техніки (персональний комп`ютер, ноутбук, планшет), терміналів мобільних телефонів, блокнотів (нотатки) (а.к.48).

Відшукані під час обшуку речі слідчий вилучив, оглянув і на підставі постанови слідчого від 12.11.2020 року, визнав речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.к.63-66).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, слідчий у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, слідчий правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту у даному кримінальному провадженні. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, тобто перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Незастосування арешту буде суперечити завданням даного кримінального провадження, оскільки дасть можливість невстановленій групі осіб продовжити злочин, створити перешкоди в досягненні мети цього кримінального провадження. Перевірити наявність чи відсутність кваліфікуючих ознак в цьому кримінальному проваджені та провести комп`ютерні експертизи можливо забезпечити тільки за умов збереження у незмінному стані вилучених об`єктів. Існує реальний ризик, що володілець знищить відомості про можливе здійснення незаконного транслювання програм мовлення телевізійних каналів, шляхом їх ретрансляції. Арешт майна, з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи». На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси володільця майна, шляхом накладення арешту, заборони володіння, користування та розпорядження, з метою запобігання його зникнення, знищення, пошкодження, зміни.

Слідчий надав достатні данні: результати зафіксовані в протоколі огляду місця події, слідчого експерименту, результати НСРД, обшуку, допиту свідків; на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо ознак кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Слідчий суддя на початковій стадії досудового розслідування не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність встановлення дійсних обставин, проведення спеціальних досліджень, ризик зміни характерної інформації, є достатньою умовою для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладання арешту.

Разом з цим, ч. 4 ст. 173 КПК України передбачається, що у разі задоволення клопотання, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжуючий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обтяження правомірної господарської діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

При розгляді поданого клопотання, з наданих матеріалів встановлено, що дії слідчого відповідають вимогам закону. Останній довів наявність розумної підозри про існування ризику умисного знищення або зміни майна, що призведе до втрати значення речового доказу, як такого. За таких умов, майно, що було тимчасово вилучено слідчим відповідає вказаним критеріям і підлягає арешту. Також для проведення ефективного досудового розслідування, призначення та проведення спеціальних досліджень є потреба у збереженні цього майна у такому незмінному стані до встановлення фактичних обставин вчинення злочину. Зважаючи на перераховані обставини, підлягає задоволенню і вимога слідчого про необхідність застосування заборони в користуванні та розпорядженні арештованим майном. Негативних наслідків від вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено.

Держава забезпечує право особи на мирне володіння майном; зобов`язується виконати позитивний обов`язок пов`язаний з організацією проведення ефективного досудового розслідування. Дотримання заявлених істотних та суспільно-корисних інтересів переважає строкове, незначне обмеження майнових прав володільця тимчасово вилученого майна. Керуючись ст.170, 173 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню 12019120020007417, з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 176 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт, заборонивши відчуження, користування, розпорядження майном, що належить ОСОБА_5 , а саме на:

1) Macbook, моделі A1707EM3162.

2) Ipad, моделі A1709S/NDMPVCHD7JD1.

3) Мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-G96OF/DS, IMEI НОМЕР_2 з картою пам`яті об`ємом 400 GB, марки SANDISC.

4) Жорсткий диск марки TRANSCEND SSD 370, об`ємом 256 GB, серійний номер S/N E53865-3586.

5) TRANSCEND SSD 3709, об`ємом 256 GB, серійний номер S/N53865-3384.

6) Флеш-карта пам`яті об`ємом 128 MB з маркуванням DTI/128, який упаковано до спец.пакету №2245212.

7) Флеш-накопичувач об`ємом 16GB з маркуванням 600B RAM,.

8) Флеш-накопичувач марки TRANSCEND об`ємом 32 GB з маркуванням А678283499.

9) Флеш-накопичувач марки KINGSTON, об`ємом 8 GB з маркуванням 31741-006А00LFP1128172.

10) Флеш-накопичувач марки TRANSCEND об`ємом 2 GB з маркуванням А220.

11) Мобільний термінал марки SAMSUNG, IMEI1 354812/09750953/3, IMEI2 НОМЕР_3 , золотистого кольору.

12) Мобільний телефон JIЛУU, IMEI1 НОМЕР_4 SU: НОМЕР_5 в корпусі чорного кольору.

13) Жорсткий диск моделі ZVN-VE2008E, з маркуванням 1monz81cc00177232.

14) Блокнот в обкладинці жовтого кольору «Райффайзен Банк Аваль».

15) Блокнот коричневого кольору з написом «2018».

16) Записник без обкладинки.

17) Записник у жовтій обкладинці.

18) Флеш накопичувач без маркування, об`ємом 16 GB, чорного кольору.

19) Диск DVD-RW, об`ємом 4,7 GB.

20) Диск CD-R, об`ємом 700 MB..

21) Папка з надписом «постачальник 2017 рік ТОВ «КІВ3-СИСТЕМЗ», КОД ЄДРПОУ 38340265 у кількості 34 аркуші.

22) Десять аркушів паперу.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим ОСОБА_3 , з вчиненням ним у визначеному законом порядку дій по реєстрації арешту майна та забезпечення умов його зберігання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Слідчий суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1