Постанова

від 16.11.2020 по справі 633/404/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року

м. Харків

справа № 633/404/18-ц

провадження № 22ц/818/1318/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Колосовської А.Р.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2,

відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , представник відповідачки - Гирман В.В.,

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник прокурора Харківської області, який діє в інтересах держави

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, який діє в інтересах держави на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року у складі судді Смирнова В.А.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017221080000141 від 05 травня 2017 року з попередньою кваліфікацією за частиною 1 статті 365-2, частиною 2 статті 364, статтею 356 КК України на підставі ухвали слідчого судді в Головному управлінні Держгеокадастру у Харківській області 06 вересня 2017 року проведено вилучення документів щодо передачі земельних ділянок, розташованих на території Печенізького району Харківської області, у приватну власність ряду фізичних осіб.

Зазначив, що на підставі протоколу № 1 загальних зборів засновників Фермерського господарства Олта 15 березня 2012 року створено вказане фермерське господарство, яке зареєстровано 19 березня 2012 року, затверджено його статут, статутний фонд та призначено головою ОСОБА_2 . Засновниками фермерського господарства є ОСОБА_2 (75%) та ОСОБА_3 (25%).

Фермерське господарство засновано на земельній ділянці площею 0,21 га з кадастровим номером 6325181200:02:001:0200, яка перебувала у власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР № 060200, яка передана ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського призначення та розташована на території Комунарської сільської ради Харківського району Харківської області понад 60 км від Печенізького району Харківської області, хоча пунктом 1.12 Статуту передбачено місцезнаходження Фермерського господарства Олта Харківська область, Печенізький район, смт Печеніги, вулиця Богдана Хмельницького № 1.

16 липня 2012 року ОСОБА_2 , як фізична особа, подала заяву до Печенізької районної державної адміністрації з проханням надати в оренду земельну ділянку із земель державного резервного фонду для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 111,7 га терміном на 49 років за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області. Будь-яких інших відомостей ОСОБА_2 у заяві не зазначила. До заяви додала лише копії паспорту та ідентифікаційного коду, що суперечить вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

19 липня 2012 року головою Печенізької районної державної адміністрації видано розпорядження № 272, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої її передачі в оренду ОСОБА_2

20 листопада 2012 року головою Печенізької районної державної адміністрації видано розпорядження № 453, яким затверджено проект землеустрою та надано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 101,8581 га (рілля) для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Печенізької районної державної адміністрації № 30 від 14 листопада 2013 року внесено зміни до розпорядження № 453 щодо надання в оренду ОСОБА_2 двох земельних ділянок загальною площею 101,8581 га, в тому числі, земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 39, 5459 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1061, та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062.

На підставі вказаних розпоряджень № 453 та № 30 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 30 грудня 2014 року укладено два договори оренди землі, відповідно до яких зазначені земельні ділянки загальною площею 101,8581 га передані ОСОБА_2 в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства. Реєстрацію прав оренди на вказані земельні ділянки ОСОБА_2 провела 14 квітня 2015 року та в той же день між ними підписано акти приймання-передачі цих земельних ділянок.

14 квітня 2015 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Фермерського господарства Олта , відповідно до якого власником 90% статутного капіталу стала ОСОБА_2 , 5% - ОСОБА_3 та 5% - ОСОБА_4

18 квітня 2015 року відбулись загальні збори членів Фермерського господарства Олта , на якому, зокрема, введено у склад засновників господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; прийнято до складу членів господарства: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; зареєстровано статут господарства в новій редакції; прийнято в користування господарства земельні ділянки загальною площею 101,8581 га, які перебувають в оренді у ОСОБА_2 з кадастровими номерами 6324681000:02:001:1061 та 6324681000:02:001:1062.

Вказав, що оскільки ОСОБА_2 на земельних ділянках, які були їй передані в оренду для ведення фермерського господарства, не створено відповідне фермерське господарство як юридичну особу, а лише було прийнято в користування земельні ділянки раніше створеним господарством, 17 червня 2015 року Чугуївською міжрайонною прокуратурою Харківської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагенства в Харківській області подано до суду позовну заяву про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Печенізької районної державної адміністрації, визнання недійсними договорів оренди вищевказаних земельних ділянок та зобов`язання повернуті земельні ділянки у відання держави. З метою недопущення задоволення позову прокурора 15 липня 2015 року ОСОБА_2 створено та зареєстровано нове Фермерське господарство Олта-А , в тому числі, на зазначених двох земельних ділянках. У зв`язку з чим Головне Управління Держземагенства в Харківській області відмовився від позову, Чугуївська міжрайонна прокуратура Харківської області направила лист до суду, в якому не заперечувала проти закриття справи. Ухвалою суду першої інстанції провадження у справі було закрито.

Зазначив, що після створення Фермерського господарства Олта-А 17 липня 2015 року відбулись загальні збори засновників Фермерського господарства Олта , на якому виведено із засновників ОСОБА_3 та з користування Фермерського господарства Олта її земельну ділянку площею 0,21 га, кадастровий номер 6325181200:02:001:0200; припинено користування Фермерського господарства Олта земельними ділянками з кадастровими номерами 6324681000:02:001:1061 та 6324681000:02:001:1062; виключено з членів Фермерського господарства Олта ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; прийнято від ОСОБА_2 заяву про складання повноважень голови Фермерського господарства Олта та обрано головою ОСОБА_16 .

Після цього, 12 лютого 2016 року засновником Фермерського господарства Олта прийнято рішення про припинення діяльності господарства та до теперішнього часу проводиться процедура ліквідації.

Посилався на те, що після того, як Фермерське господарство Олта-А засновано, в тому числі, на оспорюваних двох земельних ділянках, 02 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Головного Управління Держгеокадастру в Харківській області з клопотанням про поділ земельних ділянок на земельні ділянки, які по площі приблизно відповідають розміру земельної ділянки частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області.

Головним Управлінням Держгеокадастру в Харківській області надано відповідний дозвіл від 10 вересня 2015 року № 19-20-11-7633/0/19-15, на підставі якого ОСОБА_2 проведено поділ земельної ділянки площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062.

У подальшому, на підставі заяви ОСОБА_2 як фізичної особи від 10 лютого 2016 року з нею укладено додаткову угоду від 01 березня 2016 року до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року, відповідно до якої пункт 2 договору викладено в наступній редакції: в оренду передаються 13 земельних ділянок загальною площею 62,3122 га з кадастровими номерами з 6324681000:02:001:1067 по 6324681000:02:001:1079 (площею від 4,6746 га по 5,2368 га), в тому числі, земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1069 площею 4,6746 га.

02 квітня 2016 року відбулись загальні збори засновників та членів Фермерського господарства Олта-А , на якому прийнято рішення провести приватизацію земельних ділянок, які перебувають в користуванні Фермерського господарства Олта-А , а саме, земельної ділянки площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062, яка вже розподілена на 13 земельних ділянок, в тому числі, земельної ділянки з кадастровим номером 6324681000:02:001:1069, між засновниками та членами Фермерського господарства відповідно до проведеного жеребкування.

08 квітня 2016 року члени Фермерського господарства Олта-А подали до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області заяви про передачу їм у приватну власність відповідних земельних ділянок та 04 травня 2016 року управлінням видано 12 наказів, якими передано у власність фізичним особам 12 земельних ділянок, в тому числі, наказом № 3616-СГ передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 6324681000:02:001:1069 площею 4,6746 га.

При цьому, в наказах від 04 травня 2016 року зазначені недостовірні відомості про те, що ці земельні ділянки перебували у користуванні (оренді) Фермерського господарства Олта-А з посиланням на договір оренди землі від 13 грудня 2014 року, який укладено саме з фізичною особою ОСОБА_2 , а не з юридичною особою.

11 травня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області видано наказ № 3886-СГ про припинення права оренди земельних ділянок, в якому вже зазначено, що земельні ділянки перебувають в користуванні (оренді) у ОСОБА_2 .

На підставі вказаного наказу між управлінням та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди землі.

Вказав, що на підставі наказу № 3616-СГ державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29846817 від 01 червня 2016 року, на підставі якого внесені відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно про право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1069 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864002863246) площею 4,6746 га.

Зазначив, що 08 жовтня 2016 року проведено загальні збори засновників та членів Фермерського господарства Олта-А , на якому прийнято рішення про виключення зі складу членів Фермерського господарства ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; задоволено заяву ОСОБА_2 про складання нею обов`язків голови Фермерського господарства; припинено використання Фермерським господарством земельної ділянки площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062.

17 січня 2017 року засновниками Фермерського господарства Олта-А прийнято рішення про ліквідацію господарства у зв`язку з неефективністю господарської діяльності та недоцільністю подальшого провадження підприємницької діяльності. До теперішнього часу Фермерське господарство Олта-А перебуває в процесі ліквідації.

Вказав, що з моменту створення до моменту ліквідації статутний фонд Фермерського господарства Олта-А складав 2000,00 грн. Жодного нерухомого та рухомого майна, зокрема, сільгосптехніки, у власності або у користуванні у господарства немає та не перебувало.

Таким чином, як вбачається з дій ОСОБА_2 , вона не мала на меті отримання земельних ділянок саме для створення та ведення фермерського господарства, а також в подальшому використання наданих їй земельних ділянок для ведення фермерського господарства одноосібно або з членами своєї родини. При цьому, ОСОБА_2 мала лише на меті безкоштовно, за пільговою процедурою без проведення земельних торгів, отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства або в інших особистих цілях в оренду на 49 років та отримати у власність своїх родичів безкоштовно земельні ділянки шляхом приватизації земель фермерського господарства. Фактично Фермерське господарство Олта-А жодного сезону не використало зазначені земельні ділянки у своїй діяльності. Після приватизації земельних ділянок відповідні родичі ОСОБА_2 були виключені з членів господарства. Користування земельною ділянкою з боку фермерського господарства було припинено.

Як вбачається з листа ГУ ДФС У Харківській області від 07 вересня 2018 року № 21880/9/20-40-13-04, Фермерське господарство Олта-А з 05 квітня 2017 року перебуває в стані припинення. З 15 липня 2015 року господарство перебувало на спрощеній системі оподаткування, як платник третьої групи єдиного податку. 18 березня 2017 року свідоцтво платника єдиного податку анульовано.

Із податкових декларацій Фермерського господарства Олта-А вбачається, що протягом 2015-2017 років (всього свого існування), будь-яку підприємницьку діяльність господарство не здійснювало, будь-якого доходу взагалі не отримувало.

Зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1069 передана ОСОБА_1 в приватну власність для ведення фермерського господарства, однак у своїй заяві вона не зазначила обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви не додала документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Вважав, що відповідачка не мала на меті займатись фермерським господарством на наданій у власність землі, що підтверджується фактом виходу з членів Фермерського господарства Олта-А та виключенням з користування цього господарства відповідної земельної ділянки менше ніж через півроку. Всупереч вимогам чинного законодавства проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки для ведення фермерського господарства не розроблявся, відповідним державним органом не погоджувався, обов`язкова державна експертиза не проводилась, позитивний висновок такої експертизи не отримувався, відповідні документи для видання оспорюваного наказу не надавались.

Вказав, що станом на момент прийняття наказів від 04 травня 2016 року, в тому числі, оспорюваного, відповідні земельні ділянки перебували в оренді у ОСОБА_2 . Припинення оренди відбулось 11 травня 2016 року, тобто вже після прийняття вказаних наказів і в подальшому укладено відповідну додаткову угоду з нею.

Зазначив, що оскільки прокурор дізнався про порушення вимог чинного законодавства лише у 2018 році, а тому строк давності звернення із цим позовом не пропущений.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про передачу земельної ділянки у власність від 04 травня 2016 року № 3616-СГ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,6746 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1069 ); скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29829954 від 31 травня 2016 року; судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року в задоволенні позовної заяви заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду заступник прокурора Харківської області, який діє в інтересах держави подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідачів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав доводи та вимоги позовної заяви. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на отримання вказаних земельних ділянок в користування за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), а сама ОСОБА_2 не мала жодних намірів на ведення фермерського господарства та використання земельних ділянок за призначенням. Зазначені земельні ділянки ОСОБА_2 бажала отримати з іншою метою аніж ведення фермерського господарства, а саме, з метою безоплатно отримати в оренду на 49 років для власних потреб одну земельну ділянку, а також отримати для її родичів у власність безкоштовно 12 земельних ділянок. Достеменно обізнана ОСОБА_2 про наявність того, що земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, остання та її родичі, зокрема, ОСОБА_1 скористались для отримання земельних ділянок у власність поза процедурою земельних торгів. Вказав, що члени фермерського господарства дійсно мають право безоплатно отримати у власність земельну ділянку в розмірах частки (паю), але лише з земель, які перебувають у власності або в оренді фермерського господарства, а також з земель, які були надані саме цим особам в оренду як фізичним особам для ведення фермерського господарства. У цьому випадку земельні ділянки перебували у власності держави і в оренді у ОСОБА_2 як фізичної особи. Тобто, члени Фермерського господарства Олта-А не мали законних підстав для отримання їх безоплатно у приватну власність. Зазначив, що в оскаржуваному рішенні зазначено про надання спірних земельних ділянок громадянам з постійного користування Фермерського господарства Олта-А . Проте, вказане твердження суду не є обґрунтованим, оскільки спірна земельна ділянка передавалась у строкове користування, що є різними поняттями. Відповідач у своїй заяві не зазначив обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви не додані документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Відповідач не мав на меті займатись фермерським господарством на наданій у власність землі, що підтверджується фактом виходу з членів Фермерського господарства Олта-А та виключенням з користування цього фермерського господарства відповідної земельної ділянки менше ніж через півроку. Вказав, що на час перебування спірної земельної ділянки в оренді у ОСОБА_2 , її розділено на 13 окремих земельних ділянок, при цьому у документах поділу проекти землеустрою щодо відведення у власність створених нових 13 земельних ділянок, та висновки державної експертизи у ОСОБА_2 відсутні. Площа спірної земельної ділянки перевищує середній розмір паю, що викладено у висновку судової оціночно-земельної експертизи від 25 травня 2018 року, оскільки розмір середньої частки (паю) на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області із земель колишніх Колективного сільськогосподарського підприємства Прогрес та Колективного сільськогосподарського підприємства Мартова становить ріллі - 4,76 га.

Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року в складі судді Коваленко І.П. апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, який діє в інтересах держави залишено без руху та апелянту надано строк 10 днів для сплати судового збору в розмірі 16 395,89 грн з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року в складі колегії суддів Коваленко І.П., Овсяннікової АІ., Сащенка І.С. відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в складі колегії суддів Коваленко І.П., Овсяннікової АІ., Сащенка І.С. справу призначено до розгляду.

10 березня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представника відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважав рішення - законним, а апеляційну скаргу - необгрунтованою. При цьому посилався на те, що необґрунтованість доводів прокурора полягає у ненаданні ним до апеляційної скарги доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, а незаконність доводів - у помилковому тлумаченні прокурором на власний розсуд норм права, що регулюють спірні земельні правовідносини щодо передачі земельної ділянки (паю) площею 4, 6746 га ОСОБА_1 . Подаючи позов та апеляційну скаргу, заступник прокурора не зазначив, в інтересах якого органу він здійснює, на його думку, захист порушених прав. Вказав, що у цих спірних правовідносинах є тільки два органи, уповноважених здійснювати функції держави: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру і Міністерство аграрної політики та продовольства України, в інтересах яких прокурор до суду не звертався. Також, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Вважав, що приватизація ОСОБА_1 земельної ділянки відбулась правомірно на підставі статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство та статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного Кодексу України, згідно яких приватизація земельної ділянки здійснюєтся кожним членом фермерського господарства окремо шляхом передачі йому безоплатно у приватну власність земельних ділянок із раніше наданої у постійне користування фермерському господарству земельної ділянки. Вказав, що необгрунтовані доводи прокурора щодо площі земельної ділянки, оскільки вона не перевищує середній розмір паю, що викладено у висновку оціночно-земельної експертизи від 25 травня 2018 року. Так, розмір середньої частки (паю) становить 4, 76 га, а площа земельної ділянки ОСОБА_1 - 4, 6746 га. Зазначив, що помилкове є посилання прокурора також і щодо необхідності розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки згідно частини 1 статті 50 Закону України Про землеустрій від 22 травня 2003 року проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. У разі поділу сформовано 13 земельних ділянок, на кожну з яких, в тому числі, на спірну земельну ділянку надані кадастрові номери.

01 квітня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представника відповідачки надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, яке не розглядалося у зв`язку з тим, що на його розгляді не наполягав представник відповідачки та потреба у цій процесуальній дії на час перегляду справи відпала.

03 липня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями на суддю судової палати з розгляду цивільних справ Бурлака І.В. розподілено цивільну справу № 633/404/18-ц (22ц/818/1318/20).

25 вересня 2020 року до суду апеляційної їнстанції від представника відповідачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення документів до справи, яке задоволено. До клопотання надано копії договору оренди землі № 30 від 10 травня 2017 року з актами приймання - передачі земельної ділянки та визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), копії витягу ЄДРЮО та ФО-П та громадських формувань на ФО-П ОСОБА_17 , оригінал листа Головного управління ДПС у Харківській області від 10 вересня 2020 року, які підтверджують обставини, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням для ведення фермерського господарства шляхом передачі її в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_17 , а також те, що середній розмір паю - 4, 76 га, а площа земельної ділянки - 4, 6746 га, яка є меншою ніж середній розмір частки (паю).

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, який діє в інтересах держави необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набула право власності на законних підставах у відповідності до вимог Земельного Кодексу України та Закону України Про фермерське господарство , враховуючи недоведеність прокурором наявності порушених прав та інтересів з боку держави, виходячи з принципу справедливої рівноваги між публічним інтересом , пов`язаним з втручанням, та приватним інтересом , яке так чи інакше страждає від такого втручання.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1062 площею 62,3122 га державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів Борщівської сільської ради на території Печенізького району Харківської області зі строком на 49 років.

Пунктами 17, 18, 19 договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розпорядження голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 20 листопада 2012 року № 453 (зі змінами, внесеними головою Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 14 лютого 2013 року № 30). Інші умови передачі земельної ділянки в оренду: витрати, пов`язані з оформленням цього договору, несе орендар. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації прав за актом її приймання-передачі (а.с.28-32).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 36265451 від 14 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєструвала за собою право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6324681000:02:001:1062 зі строком на 49 років (а.с.50-51).

14 квітня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 складено акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 30 грудня 2014 року, за яким ОСОБА_2 прийняла земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1062 площею 62,3122 га із земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), яка розташована за межами населених пунктів Борщівської сільської ради на території Печенізького району Харківської області (а.с.36).

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17 липня 2015 року вбачається, що 15 липня 2015 року створено фермерське господарство Олта-А , яке знаходиться за адресою: вулиця Кулика № 41, смт Печеніги, Печенізький район, Харківська область, ідентифікаційний код юридичної особи: 39896590, керівником якого є ОСОБА_2 (а.с.52-53).

Як вбачається з повідомлення відділу Держземагентства у Печенізькому районі Харківської області від 03 липня 2015 року за № 27-20.27-04-1510/2-15 на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області розмір середньої земельної частки (паю) із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Печенізький становить: ріллі - 5,76 га; сіножаті - 0,60 га; пасовища - 0,17 га. На території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області розмір середньої земельної частки (паю) із земель колишніх Колективного сільськогосподарського підприємства Прогрес та Колективного сільськогосподарського підприємства Мартова становить: ріллі - 4,76 га; сіножаті - 0,24 га; пасовища - 0,31 га (а.с.55).

01 березня 2016 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року № б/н, відповідно до умов якої, зокрема, пункт 2 договору викладено в наступній редакції: В оренду передаються земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 62,3122 га, а саме, земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1067 площею 4,6933 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1068 площею 4,7616 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1069 площею 4,6746 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1070 площею 4,7081 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1071 площею 4,6902 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1072 площею 4,7121 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1073 площею 4,7350 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1074 площею 4,7725 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1075 площею 4,8074 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1076 площею 4,8298 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1077 площею 4,8367 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1078 площею 4,8541 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1079 площею 5,2368 га .

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2014 року № б/н та набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації (а.с.38-39).

01 березня 2016 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 складено акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 30 грудня 2014 року, за яким ОСОБА_2 прийняла земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 62,3122 га, а саме, земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1067 площею 4,6933 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1068 площею 4,7616 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1069 площею 4,6746 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1070 площею 4,7081 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1071 площею 4,6902 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1072 площею 4,7121 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1073 площею 4,7350 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1074 площею 4,7725 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1075 площею 4,8074 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1076 площею 4,8298 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1077 площею 4,8367 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1078 площею 4,8541 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1079 площею 5,2368 га, які розташовані за межами населених пунктів Борщівської сільської ради на території Печенізького району Харківської області (а.с.40).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 56379143 від 31 березня 2016 року, право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6324681000:02:001:1069 площею 4,6746 га ОСОБА_2 зареєструвала 14 квітня 2015 року (а.с.48-49).

Протоколом № 4 загальних зборів засновників та членів фермерського господарства Олта-А від 02 квітня 2016 року ухвалено провести приватизацію земельних ділянок, які знаходяться в користуванні фермерського господарства Олта-А , членами фермерського господарства Олта-А за списками у відповідності до пунктів 1.2, та 1.5 Статуту фермерського господарства Олта-А та у відповідності до чинного законодавства України; ухвалено результати проведеного жеребкування щодо розподілу земельних ділянок між членами господарства; членам фермерського господарства написати відповідні заяви на ім`я керівника Головного управління Держгеокадастру в Харківській області та подати їх до обласного органу Держгеокадастру в десятиденний термін (а.с.41-44).

12 квітня 2016 року до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за № М-7029/0/20-16 надійшла заява ОСОБА_1 , в якій ОСОБА_1 просила передати їй, члену фермерського господарства Олта-А у власність земельну ділянку площею 4,6746 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1069, яка розташована за межами населених пунктів Борщівської сільської ради на території Печенізького району Харківської області для ведення фермерського господарства із земель державної власності, які перебувають у користуванні фермерського господарства Олта-А на підставі договору оренди землі № б/н від 30 грудня 2014 року (а.с.54).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3616-СГ передано громадянці - члену фермерського господарства Олта-А ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради площею 4,6746 га, в тому числі, ріллі площею 4,6746 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1069), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24 лютого 2016 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864002863246) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді фермерського господарства Олта-А згідно договору оренди землі від 30 грудня 2014 року, розташовану за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області (а.с.25-27).

Положеннями статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і майном .

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року у справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

За змістом статті 22 ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, землями сільськогосподарського призначення визнавалися землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 123 ЗК України врегульований загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначені вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Відповідно до частини другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, крім ЗК України, врегульовані спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон від 19 червня 2003 року № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

Частинами першої, другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

15 липня 2015 року зареєстровано Фермерське господарство Олта-А .

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником зазначено ОСОБА_2

ОСОБА_1 була членом Фермерського господарства Олта-А , що підтверджується Статутом, затвердженим загальними зборами засновників від 15 липня 2015 року (протокол № 2).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3616-СГ Про передачу земельної ділянки у власність громадянці - члену Фермерського господарства Олта-А ОСОБА_1 передано у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області площею 4,6746 га, в тому числі, ріллі площею 4,6746 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1069), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24 лютого 2016 року із земель сільськогосподарського призначення державної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864002863246), що перебувають в оренді Фермерського господарства Олта-А згідно з договором оренди землі від 30 грудня 2014 року, розташовану за межами населених пунктів (а. с. 25-27).

11 травня 2016 року Головним управліням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ № 3886-СГ про припинення права оренди земельних ділянок, на підставі якого між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди землі.

17 січня 2017 року засновниками Фермерського господарства Олта-А прийнято рішення про ліквідацію у зв`язку з неефективністю господарської діяльності та недоцільністю подальшого здійснення підприємницької діяльності. На даний час Фермерське господарство Олта-А перебуває в процесі ліквідації.

10 травня 2017 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_17 укладено договір оренди землі № 30, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_17 в строкове платне користування земельну ділянку (цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6324681000:02:001:1069) площею 4,6746 га, у тому числі рілля - 4,6746 га, яка знаходиться на землях Борщівської сільської ради Печенізького району .

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Частинами першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Частиною другою статті 134 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено винятки із загального правила отримання земель державної та комунальної власності в оренду або власність шляхом проведення земельних торгів. Одним із таких винятків є надання земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам для створення фермерського господарства. Згідно положень Закону України Про фермерське господарство громадянин, як фізична особа, звертається з відповідним клопотанням про одержання земельної ділянки у власність або користування та після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Системний аналіз ЗК України та Закону України Про фермерське господарство в аспекті даного спору свідчить про наступне: 1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; 2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства, останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність на підставі земельних торгів відповідно до положень частини першої статті 134 ЗК України.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами першим та другим частин першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обгрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі, щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 389/29/17-ц (провадження № 61-1100св17).

Звертаючись з заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 на обгрунтування необхідності відведення земельної ділянки в розмірі 4,6746 га зазначила, що вона бажає створити фермерське господарство.

До заяви ОСОБА_1 додала копію договору оренди від 30 грудня 2014 року б/н, копію додаткової угоди до договору оренди від 01 березня 2016 року б/н, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, довідку про середній розмір земельної частки (паю) на території Борщівської сільcької ради Печенізького району Харківської області, протокол загальних зборів членів фермерського господарства від 02 квітня 2016 року, статут Фермерського господарства Олта-А , відомості з ЄДРПОУ, виписку з державної реєстраційної служби, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.

На підтвердження наявності трудових і матеріальних ресурсів ОСОБА_1 зазначила, що земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Борщівської сільської ради на території Печенізького району Харківської області та перебуває у користування Фермерського господарства Олта-А , основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Зазначення в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства наявності у іншого фермерського господарства матеріальних та технічних ресурсів для обробітку землі не свідчить про наявність у заявника, який бажає створити фермерське господарство, спроможності самостійно, силами та працею членів фермерського господарства вести господарську діяльність фермерського господарства та обробляти виділену для цих цілей без проведення земельних торгів земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у заяві не зазначила про наявність у неї, як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності, відтак Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, передаючи ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області площею 4,6746 га, в тому числі, ріллі площею 4,6746 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1069) на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилося в дійсності його спроможності вести фермерське господарство - самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, відповідно до задекларованої у заяві мети, та чи не є така заява штучним використанням процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання, поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - проведення земельних торгів.

Судом встановлено, що Фермерське господарство Олта-А протягом 2018 року не здійснювало фермерську діяльність, орендну плату сплатило лише за 2016 рік. Відповідачка ОСОБА_1 після передачі їй у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області площею 4,6746 га, в тому числі, ріллі площею 4,6746 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1069), фермерську діяльність також не здійснювала.

Аналізуючи наведене та норми права, слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3616-СГ Про передачу земельної ділянки у власність , скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2016 року № 29829954 та повернення спірної земельної ділянки на користь держави є помилковим.

Зазначене не свідчить про непропорційне втручання держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, оскільки таке право вона набула з порушенням процедури отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, передбаченої законом, про що було зазначено вище.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Враховуючи, що при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову позивача в повному обсязі.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо того, що прокурор не мав права особисто звертатися до суду з позовом в інтересах держави, є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру в редакції, чинній на момент подання позову представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною другої статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 зазначив, що він заявляє позов в інтересах держави. При цьому у спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції орган - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області - є відповідачем у справі.

Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, надаючи дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, затверджуючи його на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, неналежно здійснював свої повноваження, прокурор мав право звертатися з позовом до суду в інтересах держави та відповідно до вимог статті 56 ЦПК України набув статусу позивача.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Посилання представника ОСОБА_1 на наявність договору оренди з іншою особою та на те, що ОСОБА_1 отримувала від фізичної особи - підприємця ОСОБА_17 плату протягом 2017 - 2019 року, що розмір її земельної ділянки не перевищує середній розмір паю, тому в задоволенні позову прокурору необхідно відмовити, не спростовують неправомірне набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами пунктів б , в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, на користь прокуратури Харківської області підлягає стягненню судовий збір: з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - в розмірі 8 197, 95 грн , з ОСОБА_1 - в розмірі 8 197, 95 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, який діє в інтересах держави - задовольнити.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про передачу земельної ділянки у власність від 04 травня 2016 року № 3616-СГ.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,6746 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1069 ).

Скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29829954 від 31 травня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь прокуратури Харківської області 16 395, 89 грн судового збору за подачу апеляційної скарги по 8 197, 95 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А. В. Котелевець

В. Б. Яцина

Повний текст постанови складено 20 листопада 2020 року.