Ухвала

від 20.11.2020 по справі 487/5949/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/5949/19

Провадження № 1-кс/487/6815/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2020 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019150000000455 від 11.06.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 426 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

19.11.2020 року слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого 11.06.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019150000000455, звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотання, в якому просив накласти арешт на майно, із забороною розпорядження, яке належитьпідозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: автомобіль марки «КАМАЗ 5320 10850», 1986 р.в., державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 »; автомобіль марки «ВАЗ 21099», 1994 р.в., кузов № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 »; автомобіль марки «SEAT», 1996 р.в., кузов № НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер « НОМЕР_6 ».

Підставою для арешту вказаного майна є те, що з метою конфіскації як виду покарання, існує необхідність в накладені арешту у кримінальному провадженні на зазначений об`єкт нерухомості для забезпечення унеможливлення переходу майнових прав на нього до третіх осіб або добросовісних вигодонабувачів.

Слідчий клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019150000000455 від 11.06.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 426 КК України.

Досудовим розслідуваннямвстановлено,що вперіод зсерпня 2018року поквітень 2019року службовіособи замовникаробіт Південноготериторіального квартирно-експлуатаційногоуправління,генпідрядника ПП«Проект-Актів»(правонаступникТОВ «Проект-Актів»)та субпідрядникаТОВ «Будівельнакомпанія «Легенда»,діючи організованоюгрупою,шляхом зловживанняслужбовим становищемта складанняі видачізавідомо неправдивихофіційних первиннихоблікових документіву будівництвітипових форм№№КБ-2в,КБ-3,з внесенимидо нихнедостовірними відомостямипро завищеніобсяги івартість робітпід часбудівництва двохбудівель казармполіпшеного плануванняу військовомумістечку №Ч-1, АДРЕСА_1 ),заволоділи чужиммайном бюджетними коштамив особливовеликому розміріна загальнусуму 11169994,25 грн., спричинивши розпоряднику бюджетних коштів Південному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню матеріальні збитки на вказану суму в особливо великих розмірах, що більше ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент скоєння кримінального правопорушення.

06.07.2020повідомлено пропідозру увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.5ст.191,ч.3ст.28ч.2ст.366КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_7 , уродженцю с. Остров Псковської області Російської Федерації, громадянину України, зареєстрованому та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповідності до відомостей РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області згідно реєстраційних карток транспортних засобів автомобіль марки «КАМАЗ5320 10850, 1986 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «ВАЗ 21099», 1994 р.в., кузов № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , автомобіль марки «SEAT», 1996р.в., кузов № НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстровані направі власностіза ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами вкримінальному провадженніє фактичнідані,отримані упередбаченому КПКУкраїни порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дій,гроші,цінності таінші речі,набуті кримінальнопротиправним шляхомабо отриманіюридичною особоювнаслідок вчиненнякримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно доч.2ст.170КПК України,арешт майнадопускається зметою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.5ст.170КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 5 ст. 191 КК України передбачене покарання за привласнення, розтрату чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, що карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна..

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя,суд відмовляютьу задоволенніклопотання проарешт майна,якщо особа,що йогоподала,не доведенеобхідність такогоарешту,а такожнаявність ризиків,передбачених абзацомдругим частинипершої статті170КПК України. Привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повинен,у томучислі,враховувати: правовупідставу дляарешту майна;можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення абосуспільно небезпечногодіяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); можливістьспеціальної конфіскаціїмайна (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); розміршкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Органом досудовогорозслідування доведено, що на теперішній час існує ризик того, що вказані об`єкти, а саме: автомобіль марки «КАМАЗ 5320 10850», 1986 р.в., державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 »; автомобіль марки «ВАЗ 21099», 1994 р.в., кузов № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 »; автомобіль марки «SEAT», 1996 р.в., кузов № НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер « НОМЕР_6 », з метою зміни їхнього правового статусу, тобто приховування, перетворення, відчуження, може бути протиправно переоформлено на третіх осіб або реалізовано добросовісному вигодонабувачу.

Кримінальним правопорушенням, що розслідується у вказаному провадженні, є частина 5 статті 191 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вартість майна, на яке належить накласти арешт є співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, адже саме зазначений об`єкт нерухомості є предметом злочинного посягання.

З огляду на викладене, у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме конфіскації як виду покарання, а також у зв`язку із доведеністю слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення. При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 94, 98, 131-132, 170-174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, заборонивши розпорядженнявказаними об`єктами, а саме: автомобіль марки «КАМАЗ 5320 10850», 1986 р.в., державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 »; автомобіль марки «ВАЗ 21099», 1994 р.в., кузов № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 »; автомобіль марки «SEAT», 1996 р.в., кузов № НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер « НОМЕР_6 », які належатьна правівласності підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 .

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1