Рішення

від 13.11.2020 по справі 608/1730/19

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2020 р. Справа № 608/1730/19

Номер провадження2/608/10/2020

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідача Чортківської

міської ради Тернопільської області Деркач В. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Чортківської міської ради Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Лесейко Любов Василівна, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Пивовар Валерій Анатолійович, управління культури Тернопільської обласної державної адміністраціїпро визнання частково недійсними договорів купівлі - продажу нежитлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Чортківської міської ради Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Лесейко Л. В., третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Пивовар В. А., управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання частково недійсними договорів купівлі - продажу нежитлового приміщення. В позовній заяві вказала, що згідно договору купівлі-продажу від 08 квітня 2011 року придбала у ОСОБА_7 нежитлове приміщення - підвал 2-2 площею 15,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок являється колишнім приміщенням готелю та ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 та відноситься до об`єктів культурної спадщини. Право власності на це майно ОСОБА_5 набула з моменту його державної реєстрації 11 квітня 2011 року, що вбачається з витягу про державну реєстрацію прав за №29618947 Чортківського ОК МБТІ. Відповідно до інвентаризаційної справи на нежитлове приміщення, виданої у 2011 році Чортківським ОК МБТІ, вхід у підвальне приміщення 2-2 площею 15,5 кв. м передбачено з приміщення 2-1 , що належало Чортківській міській раді. З моменту придбання, вхід у приміщення проходив через приміщення 2-3 - сходову клітку площею 7,0 кв. м, яка безперешкодно використовувалась для проходу до підвального приміщення, оскільки, сходова клітка є допоміжним приміщенням, призначеним для експлуатації будинку, що належала Чортківській міській раді. 03 липня 2002 року Фонд комунального майна міста Чорткова, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке підлягає продажу на аукціоні, продав приватному підприємцю ОСОБА_8 частину нежитлового підвального приміщення, яке складає 7/100 (сім сотих) частини будинку, загальною площею 86,5 кв. м, а саме: 2-1 підвал, площею 79,5 кв. м, 2-3 - сходова клітка, площею 7,0 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , що належало Чортківській міській раді. В подальшому, ОСОБА_8 продав дане приміщення ОСОБА_6 , який провів його реконструкцію та 22 липня 2014 року продав 19/100 частин даного приміщення ОСОБА_2 .. На сьогоднішній день ОСОБА_5 не має можливості розпоряджатися власним майном, так як відповідач ОСОБА_2 закрив вхідні двері до підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 , який придбав нежитлове підвальне приміщення з сходовою кліткою та яка є єдиним способом сполучення із її підвальним приміщенням 2-2 , площею 15,5 кв. м та підвальним приміщенням ОСОБА_2 .. Вважає, що договори купівлі-продажу, які були укладені між відповідачами є недійсними в частині продажу сходової клітки, з моменту їх укладення та підлягають скасуванню, оскільки, укладені в порушення вимог Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , згідно з яким сходова клітка належить до допоміжних приміщень і призначена для експлуатації житлового будинку, тому не може виступати об`єктом купівлі-продажу нерухомого майна та Закону України Про охорону культурної спадщини , так як даний житловий будинок являється об`єктом культурної спадщини та не може бути відчужений без погодження органу охорони культурної спадщини. Просить визнати частково недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке підлягає продажу на аукціоні від 03 липня 2002 року між Фондом комунального майна міста Чорткова, що діяв на підставі Положення про Фонд комунального майна міста Чорткова, затвердженого рішенням II сесії Чортківської міської Ради XXIII скликання від 07.05.1998 №11, в особі голови Фонду ОСОБА_9 та приватним підприємцем ОСОБА_8 , в частині продажу нежитлового приміщення 2-3 сходової клітки, площею 7,0 кв. м., що знаходиться підвальному приміщенні будинку в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чортківської нотаріальної контори Пивоваром Валерієм Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за №3149; визнати частково недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24 грудня 2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , в частині продажу нежитлового приміщення 2-3 сходової клітки, площею 7,0 кв. м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чортківської нотаріальної контори Пивоваром Валерієм Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за №8459; визнати частково недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 липня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , в частині продажу більярдної, площею 7,0 кв. м., що становить спільну сходову клітку 2-3 нежитлового приміщення 2-1 , площею 79,5 кв. м. та 15.5 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Лисейко Любов Василівною та зареєстрований в реєстрі за №687.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Федірком В.С. було подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог, оскільки, позивачка не вказала, як саме оскаржуваними договорами порушено її права, свободи чи законні інтереси. Будинок АДРЕСА_1 не являється житловим, оскільки, там були розміщені готель та ресторан, а тому вимога про визнання договору купівлі - продажу, який був укладений між Фондом комунального майна міста Чорткова та ОСОБА_8 недійсним, є безпідставною. На момент укладення договору купівлі - продажу між Фондом комунального майна та ОСОБА_8 підвального приміщення, будинок по АДРЕСА_1 не значився як пам`ятка культури, оскільки, Перелік пам`яток культури місцевого значення Тернопільським облвиконкомом не було затверджено. Тому твердження позивача, що продаж підвального приміщення, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_1 суперечить вимогам Закону України Про охорону культурної спадщини , є безпідставними. Також, 05 березня 2018 року рішенням Чортківського районного суду № 608/710/17 було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту щодо сходової клітки 2-3 , яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1 . Суд мотивував рішення тим, що сходова клітка 2-3 не передбачена технічним паспортом приміщення. Крім того адвокат зазначив, що згідно висновку ПНПВ Євростиль № 18 від 15.11.2017, в результаті зміни власників підвального приміщення протягом тривалого часу, його перепланування, підвальне приміщення 2-2 залишилося без входів та вікон, які були замуровані, а отже, для нормального функціонування підвального приміщення, необхідно відновити вхід та вікно. Крім вищенаведеного, адвокат Федірко В.С. подав заяву про застосування строків позовної давності, так як позивачу давно було відомо про існування договорів купівлі - продажу підвального приміщення, вона неодноразово зверталась в суд з тотожними вимогами, в задоволенні яких їй було відмовлено.

Представником відповідача Чортківської міської ради також було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги ОСОБА_5 не визнаються за їхньою безпідставністю. На момент укладення договору купівлі - продажу підвального приміщення ОСОБА_8 , Верховною Радою України не було затверджено Переліку пам`яток, які не підлягають приватизації, а тому будь - яких заборон щодо продажу Фондом комунального майна ОСОБА_8 частини спірного нежитлового підвального приміщення, не було. Крім того, вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності, оскільки, їй було відомо про існування договорів купівлі - продажу ще до 2014 року. В 2015 році остання зверталась в суд з майже аналогічними позовними вимогами, які ухвалою Чортківського районного суду від 27 травня 2015 року були залишені без розгляду. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та застосувати строки позовної давності.

В ході проведення судового розгляду справи позивачка ОСОБА_5 суду пояснила, що в 2011 році придбала підвальне приміщення в будинку АДРЕСА_1 , однак, вже шість років не має можливості зайти в нього, оскільки, сходова клітка незаконно продана та приватизована і ОСОБА_2 не дозволяє користуватися нею. По факту незаконної приватизації сходової клітки 25.05.2015 було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 366 КК України, однак, в зв`язку зі смертю ОСОБА_10 , який на той час перебував на посаді начальника Чортківського ОК МБТІ, було закрито. Вважає, що порушення її прав полягає у обмеженні доступу до її власного підвального приміщення. Вона зверталася в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту щодо сходової клітки, однак, 05 березня 2018 року рішенням Чортківського районного суду № 608/710/17 було відмовлено в задоволенні її позову в зв`язку з недоведеністю позовних вимог. Для того, щоб облаштувати окремий вхід в її підвальне приміщення необхідно погодження усіх співвласників.

В ході проведення судового розгляду давав пояснення представник управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації Пелехатий Я. О., який пояснив, що жодного дозволу чи погодження щодо продажу підвальних приміщень будинку АДРЕСА_1 не надавало. Даний будинок відноситься до об`єктів пам`яток архітектури з 1982 року, а отже в 2002 році Фонд комунального майна м. Чорткова не мав права укладати договори купівлі - продажу нежитлових приміщень у даному будинку. Також повідомив, що він здійснював огляд будинку АДРЕСА_1 та окремого входу у підвальне приміщення не було і облаштувати його не можливо.

Представник відповідача - Чортківської міської ради Деркач В. Ю. під час розгляду справи суду пояснила, що всі об`єкти житлового фонду мають бути на балансі КП Чортків Дім . Будинок №13 по вул. Шевченка в м. Чорткові на балансі комунального підприємства не значився, оскільки, не відносився до об`єктів житлового фонду. В 2002 році даний будинок продавався як об`єкт комерційного значення, оскільки, в ньому були розташовані готель та ресторан. Щодо погодження продажу даного нерухомого майна до управління охорони пам`яток культури міська рада не зверталась, так як будинок АДРЕСА_1 не входив до такого переліку. Просить відмовити в позові.

В судовому засіданні третя особа приватний нотаріус Пивовар В.А. суду пояснив, що посвідчував договори купівлі - продажу від 03 липня 2002 року та 04 грудня 2004 року. Даними договорами, укладеними 03.07.2002 між Фондом комунального майна міста Чорткова та ОСОБА_8 , 24.12.2004 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відчужувалось нежитлове приміщення та сходова клітка площею 7,0 кв. м.. Про те, що ОСОБА_5 також має частку в підвальному приміщенні йому не було відомо. Інформації щодо внесення будинку АДРЕСА_1 в Перелік пам`яток архітектури Фонд комунального майна не надавав.

Також в процесі проведення судового розгляду судом був допитаний в якості свідка ОСОБА_11 , який перебував на посаді міського голова м. Чорткова в період 2000 - 2011 років. Останній пояснив, що в будинку АДРЕСА_1 було розташовано готель, ресторан, а в підвальному приміщенні - котельня. Будинок не перебував у статусі житлового, а комбінованого, оскільки там розміщувались готель, гуртожиток, фотостудія, ресторан. Вважає, що приватизація сходової клітки - це помилка Чортківського ОК МБТІ. На момент купівлі ОСОБА_5 в 2011 році підвального приміщення вважалось, що сходова клітка була в спільному користуванні, однак, як з`ясувалося, на сьогоднішній день вона перебуває у власності ОСОБА_2 .

Представник позивача - адвокат Балабан П. О. в судовому засіданні позов своєї довірительки підтримує повністю, просить задоволити. У випадку, якщо суд вважатиме, що позивачкою пропущено строк позовної давності для подання вказаного позову, просить поновити його.

Представники відповідача ОСОБА_2 - адвокат Федірко В. С., ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнають повністю, просять відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог, а також пропуску строку позовної давності.

Представник відповідача Чортківської міської ради Деркач В. Ю. в судовому засіданні позов не визнала, просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог та застосувати строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позов не визнає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Лесейко Л. В. в судове засідання не з`явилася, подала письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Пивовар В.А. в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - представник управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутності. Просить позовні вимоги ОСОБА_5 задоволити, оскільки, договори купівлі - продажу підвального приміщення укладені з грубим порушенням Закону України Про охорону культурної спадщини .

Вислухавши представників сторін, які з`явилися в судове засідання, врахувавши думку учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, свідка, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до норм, встановлених ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до виключної компетенції рад відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності.

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують всі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або у тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати, купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування та в оренду.

Судом встановлено, що 03 липня 2002 року Фонд комунального майна міста Чорткова, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке підлягає продажу на аукціоні, продав приватному підприємцю ОСОБА_8 частину нежитлового підвального приміщення, яке складає 7/100 (сім сотих) частин будинку, загальною площею 86,5 кв. м, а саме: 2-1 підвал, площею 79,5 кв. м; 2-3 сходова клітка, площею 7,0 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , що належало Чортківській міській Раді на підставі рішення виконкому Чортківської міської ради від 17 січня 1949 року №11, зареєстрованому в Чортківському МБТІ в реєстрову книгу №1 за №41.

24 грудня 2004 року, згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_8 продав ОСОБА_6 7/100 (сім сотих) частин будинку, загальною площею 86,5 кв. м, а саме: 2-1 підвал, площею 79,5 кв. м, 2-3 сходова клітка, площею 7,0 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_6 провів реконструкцію нежитлового приміщення під ресторан і магазин - фотостудію та переобладнав підвальне приміщення

Позивачка ОСОБА_5 , згідно договору купівлі-продажу від 08 квітня 2011 року придбала у ОСОБА_7 нежитлове приміщення - підвал 2-2 , площею 15,5 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 . Згідно п. 10 вказаного договору, покупець ОСОБА_5 оглянула нежиле приміщення - підвал, недоліків, які перешкоджають використанню за його цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Претензій до продавця не має.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на це майно ОСОБА_5 набула з моменту його державної реєстрації, а саме: 11 квітня 2011 року, що вбачається з витягу про державну реєстрацію прав за №29618947 Чортківського ОК МБТІ.

22 липня 2014 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 19/100 (дев`ятнадцять сотих) часток нежилого приміщення ресторану, магазину-фотостудії, більярдної-сауни, а саме: більярдну, площею 86,5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 380 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок є будівлею капітального типу, спорудженою з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначеною для постійного у ній проживання. При цьому, слід враховувати, що житловий будинок квартирного типу згідно зі ст. 188 Цивільного кодексу України є складною річчю (нерухомим майном), до складу якої, зокрема, входять інші нерухомі речі (квартири), речові права на які підлягали та підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Згідно довідки Чортківського комбінату комунальних підприємств № 291 від 19.12.2019 року, до 2002 року лише 4-й поверх в будинку займав сімейний гуртожиток.

Оскільки, жодної квартири у будинку не було, то наявність в будинку гуртожитку не надавало йому статусу багатоквартирного будинку, як того вимагає Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Також не здобуто доказів того, що сходова клітка 2-3 , площею

7,0 кв. м в будинку АДРЕСА_1 станом на 03 липня 2002 року (дата укладення договору купівлі-продажу), чи в даний час

належить до житлового фонду - допоміжних приміщень житлового будинку, яка

призначена для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його

мешканців, якими є колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні

відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення (п. 2 ч. 1

ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному

будинку ).

Згідно довідки комунального підприємства Чортків дім № 31 від 02.03.2020 року, сходова клітка 2-3 площею 7, 0 кв. м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку по АДРЕСА_1 , на балансі підприємства не перебуває, а отже не відноситься до об`єктів житлового фонду.

02.03.2020 Чортківський комбінат комунальних підприємств листом № 61 повідомив, що сходова клітка 2-3 , площею 7,0 кв. м, що знаходиться в підвальному приміщенні будинку по АДРЕСА_1 на балансі Чортківського КПП не перебуває.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що будинок по АДРЕСА_1 станом на 03 липня 2002 року не являвся

багатоквартирним, сходова клітка 2-3 площею 7,0 кв. м, що знаходилася в підвальному приміщенні цього будинку не відносилась до житлового фонду, оскільки, не була призначена для забезпечення власникам квартир експлуатації будинку. Сходова клітка 2-3 , площею 7,0 кв. м, що знаходилася в підвальному приміщенні цього будинку відносилась до нежитлового ізольованого приміщення в будинку, яке не належало до житлового фонду та було самостійним об`єктом нерухомого майна.

Законом України Про приватизацію державного житлового фонду регулюється приватизація об`єктів державного житлового фонду, а його положення не поширюються на приватизацію нежитлових приміщень комерційного призначення, які не відносяться до об`єктів державного житлового фонду і їх експлуатації, а отже його положення не поширюються на правовідносини сторін.

Відповідно до преамбули та статей 1 і 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , в редакції станом на 17.12.1997, яка діяла на час укладення договору 03.07.2002, цей Закон визначав правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

03 липня 2002 року Фонд комунального майна міста Чорткова, згідно Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке підлягає продажу на аукціоні, продав приватному підприємцю ОСОБА_8 нежитлове підвальне приміщення, яке складає 7/100 частин будинку по АДРЕСА_1 відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Статтею 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств

(малу приватизацію) (в ред. від 20.12.2002), не було передбачено, що сходові клітки

нежитлових приміщень не підлягають продажу.

Отже, аналізуючи норми Закону, суд прийшов до висновку, що договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 03 липня 2002, укладений між Фондом комунального майна міста Чорткова та ОСОБА_8 в частині продажу нежитлового приміщення 2-3 сходової клітки, площею 7,0 кв. м, ніяким чином не порушує права, свободи та законні інтереси ОСОБА_5 , а тому ця вимога не підлягає задоволенню.

Стосовно тверджень позивачки щодо порушення відповідачами вимог Закону України Про охорону культурної спадщини суд зазначає наступне.

ОСОБА_5 вказує, що договір купівлі-продажу від 03 липня 2002 року, укладений між Фондом комунального майна міста Чорткова та ОСОБА_8 , укладено без погодження органу охорони культурної спадщини, однак не зазначає, як саме порушено її права відсутністю такого погодження. Суд вважає, що якщо було порушено порядок приватизації вказаного майна, у зв`язку з відсутністю згоди органу охорони культурної спадщини, то саме такий орган мав би звернутися до суду за захистом порушених прав.

Разом з тим, суд зазначає, що Статтею 13 Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 року №1805-ІІІ (далі - Закон №1805) визначено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення пам`ятки до Реєстру за категоріями національного та місцевого значення. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Таким чином, об`єкт нерухомого майна набуває правового статусу пам`ятки із занесенням до Реєстру.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1805 передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону УРСР №3600, визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1760, прийнятою на виконання Закону №1805, затверджено Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру.

16.12.2004 року прийнято Закон України Про внесення змін до Закону України Про охорону культурної спадщини №2245-ІV (далі - Закон №2245), відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень якого об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону УРСР №3600, до вирішення питання про їх включення (виключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону №2245 Кабінет Міністрів України був зобов`язаний протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення Законів України у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на його виконання.

Статтею 1 Закону України Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини від 01.02.2005 року №2391-ІV (далі - Закон №2391) заборонено приватизацію пам`яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, водночас згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень із дня набрання чинності цим Законом протягом шести місяців Кабінет Міністрів України був зобов`язаний подати до Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Упродовж шестимісячного строку, визначеного Законами №2245 і №2391, Кабінет Міністрів України не подав на розгляд Верховної Ради України законопроектів (пропозицій) про приведення законів України у відповідність із зазначеними Законами щодо включення чи не включення об`єктів до списків (переліків) пам`яток історії та культури згідно із Законом УРСР №3600 і до Реєстру нерухомих пам`яток України та затвердження переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 18 Закону України Про охорону культурної спадщини в редакції станом на 20.02.2002, об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками, крім пам`яток, занесених до Переліку пам`яток, які не підлягають приватизації, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Порядок надання погоджень встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Перелік пам`яток, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України. При цьому, станом на 03.07.2002 (дата укладення оспорюваного договору), у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 18 Закону України Про охорону культурної спадщини , в редакції від 20.02.2002, центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини не було затверджено Порядку надання погоджень органом охорони культурної спадщини на відчуження, передачу власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі об`єктів культурної спадщини. Лише Законом України Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації від 23 вересня 2008 року № 574-VІ, було затверджено Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 916/2066/15 з таких же правовідносин.

В цьому Переліку колишній будинок готелю і ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 не значиться.

Отже, будь-яких заборон щодо приватизації 03.07.2002 Фондом комунального майна міста Чорткова, шляхом продажу на аукціоні приватному підприємцю ОСОБА_8 частини нежитлового підвального приміщення, яке складає 7/100 частин будинку, загальною площею 86,5 кв. м, а саме: 2-1 підвал площею 79,5 кв. м, 2-3 сходова клітка площею 7,0 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , не було.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 29 Закону України Про приватизацію державного майна , порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Інших підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу об`єкта приватизації законодавством не передбачено. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 916/2066/15 з таких же правовідносин.

Згідно довідки управління культури Тернопільської ОДА № 01-1078/04-48 від 16.09.2019 року, колишній будинок готелю і ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 XIX ст. на АДРЕСА_1 як об`єкт культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не занесений.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про охорону культурної спадщини , в редакції від 20.02.2002, що діяв станом на 03.07.2002 року, інформування про об`єкти культурної спадщини, занесені до Реєстру, провадиться шляхом: публікації Реєстру та внесених до нього змін; встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.

Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Реєстру та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні.

Статтями 6, 24 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що до повноважень органів охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування, відповідно належить: здійснення контролю за виконанням Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення, їхніх територіях та в зонах охорони; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них; погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

При цьому, управління культури Тернопільської ОДА жодним передбаченим

законом способом не інформувало, ані Чортківську міську раду, ані населення про те,

що будинок по АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури місцевого

значення по даний час: публікації переліку пам`яток архітектури місцевого значення області не здійснило; охоронну дошку, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на будинку по АДРЕСА_1 не встановило.

На запит адвоката № 24 від 19.02.2020 Чортківському міському голові про те, чи

доводилась Управлінням культури Тернопільської обласної державної адміністрації до

Чортківської міської ради інформація про включення будинку по

АДРЕСА_1 до переліку пам`яток архітектури місцевого значення, відповіді не надано, у

зв`язку з відсутністю такого інформування.

Також, управління культури Тернопільської ОДА не уклало з Чортківським

комбінатом комунальних підприємств охоронного договору на пам`ятку

архітектури місцевого значення будинку по АДРЕСА_1 (п. 17 ч. 1

ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини ).

Крім того, управління культури Тернопільської ОДА з 1991 року взагалі не реагує на те, що споруда колишнього готелю і ресторану XIX ст. вже не неодноразово змінювалась у зв`язку з реконструкціями.

Так, із повідомлення Чортківського ККП № 291 від 19.12.2019 року слідує, що колишній готель, який був на четвертому поверсі до 2002 року, був переобладнаний на сімейний гуртожиток, а згодом на житлові квартири, які в даний час приватизовані фізичними особами.

Із листа приватного науково-проектно-виробничого підприємства Євростиль № 18 від 15.11.2017 слідує, що: ...аналіз наданих Чортківським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації копій планів будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , показав, що будинковолодіння в минулому функціонувало, як одна комплексна одиниця, оснащена спільними евакуаційними виходами і входами з всіх поверхів будівлі. На даний час в певних частках знаходиться в приватній власності в різних власників. Протягом довгого періоду часу змінювались власники приміщень, їх функціональне призначення та планування . Також, управління культури Тернопільської ОДА з 1991 року взагалі не реагувало на те, що споруда колишнього готелю і ресторану XIX ст. без погодження з ним, протягом тривалого часу, неодноразово по частинах відчужувалась фізичним і юридичним особам, хоча інформація про це офіційно була опублікована в засобах масової інформації.

Отже, посилання позивача, що договір купівлі - продажу від 03 липня 2002 року, укладений з порушенням вимог Закону України Про охорону культурної спадщини , оскільки, об`єкт відчужено без дозволу органу охорони культурної спадщини, не має під собою підґрунтя.

Стосовно договорів купівлі - продажу від 24.12.2004 та 22.07.2014, то суд застосовує аналогічну правову позицію, оскільки, на момент їх укладення Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, також не було затверджено.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Федірко В.С. та представником відповідача Чортківської міської ради Деркач В. Ю. було заявлено клопотання про застосування до вимог позивача ОСОБА_5 спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові ВСУ від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Отже, суд вважає, що права позивача оскаржуваними договорами жодним чином не порушені, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, не застосовуючи при цьому строк позовної давності.

Керуючись ЗУ Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини , ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду , ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ЗУ Про охорону культурної спадщини , ст. ст. 215, 256, 257, 380 Цивільного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_5 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , зареєстрованого по АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , Чортківської міської ради Тернопільської області (вул. Шевченка, 21, м. Чортків Тернопільська область, код ЄДРПОУ 24636045), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Лесейко Любов Василівна (вул. С. Бандери, 15, прим. 3, м. Чортків Тернопільська область), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Пивовар Валерій Анатолійович (вул. Ринок, 6, м. Чортків Тернопільська область), управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації (46001, м. Тернопіль, б-р. Т.Шевченка, 6, код ЄДРПОУ 40395884) про визнання частково недійсними договорів купівлі - продажу нежитлового приміщення - відмовити.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 23 листопада 2020 року.

Суддя:/підпис/

Копія вірна

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1730/19

Рішення набирає законної сили р.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано року

Секретар: