Постанова

від 24.02.2021 по справі 608/1730/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/1730/19Головуючий у 1-й інстанції Коломієць Н.З. Провадження № 22-ц/817/224/21 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Костів О. З., Міщій О. Я.,

секретаря - Іванюти О.М.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

її представників - адвокатів Балабана П. О., Цимбалюка П. А.,

представників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідача Чортківської міської ради Тернопільської області - Деркач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 608/1730/19 за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року, постановленого суддею Коломієць Н. З. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Чортківської міської ради Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Лесейко Любов Василівна, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Пивовар Валерій Анатолійович, управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання частково недійсними договорів купівлі - продажу нежитлового приміщення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Чортківської міської ради Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Лесейко Л. В., третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Пивовар В. А., управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації, про визнання частково недійсними договорів купівлі - продажу нежитлового приміщення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказувала на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 08 квітня 2011 року вона придбала у ОСОБА_6 нежитлове приміщення - підвал 2-2 площею 15,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок є колишнім приміщенням готелю та ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 та відноситься до об`єктів культурної спадщини. Право власності на це майно ОСОБА_1 набула з моменту його державної реєстрації 11 квітня 2011 року, що вбачається з витягу про державну реєстрацію прав за №29618947 Чортківського ОК МБТІ. Відповідно до інвентаризаційної справи на нежитлове приміщення, виданої у 2011 році Чортківським ОК МБТІ, вхід у підвальне приміщення 2-2 площею 15,5 кв. м передбачено з приміщення 2-1 , що належало Чортківській міській раді. З моменту придбання, вхід у приміщення проходив через приміщення 2-3 - сходову клітку площею 7,0 кв. м. 03 липня 2002 року Фонд комунального майна міста Чорткова, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке підлягає продажу на аукціоні, продав приватному підприємцю ОСОБА_7 частину нежитлового підвального приміщення, яке складає 7/100 (сім сотих) частини будинку, загальною площею 86,5 кв. м, а саме: 2-1 підвал, площею 79,5 кв. м, 2-3 - сходова клітка, площею 7,0 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , що належало Чортківській міській раді. В подальшому ОСОБА_7 продав дане приміщення ОСОБА_5 , який провів його реконструкцію та 22 липня 2014 року продав 19/100 частин даного приміщення ОСОБА_2 . На сьогоднішній день вона не має можливості розпоряджатися власним майном, так як відповідач ОСОБА_2 закрив вхідні двері до підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 , який придбав нежитлове підвальне приміщення з сходовою кліткою та яка є єдиним способом сполучення із її підвальним приміщенням 2-2 , площею 15,5 кв. м та підвальним приміщенням ОСОБА_2 . Вважає, що договори купівлі-продажу, які були укладені між відповідачами є недійсними в частині продажу сходової клітки, з моменту їх укладення та підлягають скасуванню, оскільки, укладені в порушення вимог Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , згідно з яким сходова клітка належить до допоміжних приміщень і призначена для експлуатації житлового будинку, тому не може виступати об`єктом купівлі-продажу нерухомого майна та Закону України Про охорону культурної спадщини , так як даний житловий будинок є об`єктом культурної спадщини та не може бути відчужений без погодження органу охорони культурної спадщини.

Просила визнати частково недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке підлягає продажу на аукціоні від 03 липня 2002 року між Фондом комунального майна міста Чорткова, що діяв на підставі Положення про Фонд комунального майна міста Чорткова, затвердженого рішенням II сесії Чортківської міської Ради XXIII скликання від 07.05.1998 №11, в особі голови Фонду Кривки В. А. та приватним підприємцем ОСОБА_7 , в частині продажу нежитлового приміщення 2-3 сходової клітки, площею 7,0 кв. м., що знаходиться підвальному приміщенні будинку в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чортківської нотаріальної контори Пивоваром В. А. та зареєстрований в реєстрі за №3149; визнати частково недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24 грудня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в частині продажу нежитлового приміщення 2-3 сходової клітки, площею 7,0 кв. м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чортківської нотаріальної контори Пивоваром В. А. та зареєстрований в реєстрі за №8459; визнати частково недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в частині продажу більярдної, площею 7,0 кв. м., що становить спільну сходову клітку 2-3 нежитлового приміщення 2-1 , площею 79,5 кв. м. та 15.5 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Лисейко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за №687.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення місцевого суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Вважає, що судом не надано належної оцінки всім доказам, а викладені висновки в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що Фонд комунального майна міста Чорткова 3 липня 2002 року згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке підлягає продажу па аукціоні, продав приватному підприємцю ОСОБА_7 частину нежитлового підвального приміщення 2-3 , сходову клітку пл. 7.0 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 , що належало Чортківській міській Раді на підставі рішення виконкому Чортківської міської ради від 17 січня 1949 року №11, на підставі завідомо неправдивого офіційного документа, а саме довідки-харакгеристики №'1070 від 01.07.2002 року про те, що сходова клітка 2-3 . площею 7.0 кв.м., яка є складовою частини підвального приміщення будинку площею 1193,3 кв.м.. може бути відчужена.

Крім того зазначає, що судом не взято до уваги лист Чортківського комбінату комунальних підприємств №291 від 19.12.2019 року про те, що будинок АДРЕСА_1 повністю перебував на балансі Чортківського ККП з 1949 р. по 2003 р. Відповідно до технічної документації до 2002 року весь четвертий поверх займав сімейний гуртожиток, який належав Чортківській міській раді, у якому було зареєстровано 20 осіб (відповідно до будинкової книжки). На даний час у вказаному будинку на четвертому поверсі знаходяться приватизовані квартири, в яких зареєстровано місце проживання 26 осіб. В даний час на балансі комбінату знаходиться сходова клітка усього будинку. Вказує, що даний будинок є пам`яткою архітектури місцевого значення відповідно до рішення Тернопільського облвиконкому від 9 серпня 1982 року №401 .Вважає, що договори купівлі-продажу від 03 липня 2002 року між Фондом комунального майна міста Чорткова та ОСОБА_7 , від 24 грудня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та від 22 липня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладені в порушення вимог Закону України Про охорону культурної спадщини , оскільки об`єкт культурної спадщини відчужено без погодження органу охорони культурної спадщини.

У відзиві на апеляційну скаргу Чортківська міська рада просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скарг зазначили, що рішення суду першої інстанції постановлене у відповідності до норм матеріального і процесуального права ,а тому підстав для його скасування не має. Просять апеляційну скаргу відхилити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник Чортківської міської ради покладається на думку суду.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2002 року Фонд комунального майна міста Чорткова, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке підлягає продажу на аукціоні, продав приватному підприємцю ОСОБА_7 частину нежитлового підвального приміщення, яке складає 7/100 (сім сотих) частин будинку, загальною площею 86,5 кв. м, а саме: 2-1 підвал, площею 79,5 кв. м; 2-3 сходова клітка, площею 7,0 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , що належало Чортківській міській Раді на підставі рішення виконкому Чортківської міської ради від 17 січня 1949 року №11, зареєстрованому в Чортківському МБТІ в реєстрову книгу №1 за №41, посвідченого приватним нотаріусом Чортківської нотаріальної контори Пивоваром В. А. та зареєстрований в реєстрі за №3149.

24 грудня 2004 року, згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_7 продав ОСОБА_5 7/100 (сім сотих) частин будинку, загальною площею 86,5 кв. м, а саме: 2-1 підвал, площею 79,5 кв. м, 2-3 сходова клітка, площею 7,0 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чортківської нотаріальної контори Пивоваром В. А. та зареєстрований в реєстрі за №8459

В подальшому ОСОБА_5 провів реконструкцію нежитлового приміщення під ресторан і магазин - фотостудію та переобладнав підвальне приміщення.

22 липня 2014 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 19/100 (дев`ятнадцять сотих) часток нежилого приміщення ресторану, магазину-фотостудії, більярдної-сауни, а саме: більярдну, площею 86,5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Лисейко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за №687.

Позивачка ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 08 квітня 2011 року придбала у ОСОБА_6 нежитлове приміщення - підвал 2-2 , площею 15,5 кв. м, що знаходиться в цьому ж будинку по АДРЕСА_1 .

Право власності на це майно ОСОБА_1 набула з моменту його державної реєстрації, а саме: 11 квітня 2011 року, що вбачається з витягу про державну реєстрацію прав за №29618947 Чортківського ОК МБТІ.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання частково недійсними спірних договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що цей висновок в повній мірі відповідає вимогам закону та наявним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги його правильність не спростовують, з таких підстав.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є вимога про визнання спірних договорів купівлі продажу недійсними в частині продажу сходової клітки площею 7 кв.м, як окремого приміщення 2-3 , оскільки внаслідок відчуження приміщення 2-3 та проведених реконструкції вона позбавлена права користування своєю власністю ,а саме підвальним приміщення 2-2 площею 15, 5 квадратних метрів, так як сходова клітка була входом в належне їй підвальне приміщення. Крім того зазначала, що будинок АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини, а тому договори купівлі продажу не могли бути укладені без погодження органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Вирішуючи спори, що випливають з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України та тривають до цього часу, а також питання про набуття права власності на майно, суд, відповідно до статті 5 цього Кодексу повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин.

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таке правове регулювання правовідносин з права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року.

Відповідач ОСОБА_7 03 липня 2002 року набув право власності на частину нежитлового підвального приміщення, яке складає 7/100 (сім сотих) частин будинку, загальною площею 86,5 кв. м, а саме: 2-1 підвал, площею 79,5 кв. м; 2-3 сходова клітка, площею 7,0 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , що належало Чортківській міській Раді згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке підлягає продажу на аукціоні відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) . укладеного між Фонд комунального майна міста Чорткова та ОСОБА_7 .

При цьому, позивачка на час укладення вказаного договору не була власником чи користувачем спірного приміщення 2-3 сходової клітки, площею 7,0 кв. м., оскільки ОСОБА_1 тільки через 9 років згідно договору купівлі-продажу від 08 квітня 2011 року купила у ОСОБА_6 нежитлове приміщення - підвал 2-2 , площею 15,5 кв. м, що знаходиться в цьому ж будинку по АДРЕСА_1 . Колегія суддів зазначає ,що станом на 08 квітня 2011 року, час укладення договору купівлі продажу позивачкою, спірне приміщення 2-3 уже знаходилось в приватній власності відповідача ОСОБА_5 згідно з договором купівлі продажу від 24.12.2004 року та який провів реконструкцію приміщень.

Власником спірного майна на час виникнення спірних правовідносин була Чортківська міська Рада на підставі рішення виконкому Чортківської міської ради від 17 січня 1949 року №11, зареєстрованому в Чортківському МБТІ в реєстрову книгу №1 за №41, продаж спірного приміщення проводився на підставі Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , а тому внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу законні права чи інтереси позивачки порушені не були. Крім того заборони на відчуження спірного приміщення не було.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 29 Закону України Про приватизацію державного майна , порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Інших підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу об`єкта приватизації законодавством не передбачено. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 916/2066/15 з таких же правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачкою не доведено порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців при відчужені спірних приміщень.

Відмовляючи у визнанні частково недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24 грудня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в частині продажу нежитлового приміщення 2-3 сходової клітки, площею 7,0 кв. м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку в АДРЕСА_1 , та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 липня 2014 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в частині продажу більярдної, площею 7,0 кв. м.(бувшої сходової клітки) по АДРЕСА_1 суд першої інстанції вірно виходив з того, що договори укладені у відповідності до закону та підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до норм, встановлених ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Доводи апеляційної скарги, що спірне приміщення сходова клітка 2-3 , площею7,0 кв. м в станом на 03 липня 2002 року не могла бути відчужена оскільки належить до житлового фонду - допоміжних приміщень житлового будинку, яка призначена для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані.

Згідно довідки Чортківського комбінату комунальних підприємств № 291 від 19.12.2019 року, до 2002 року лише 4-й поверх в будинку займав сімейний гуртожиток.

Матеріали справи не містять доказів, що приміщення за адресою АДРЕСА_1 мало статус багатоквартирного будинку.

Згідно з довідкою комунального підприємства Чортків дім № 31 від 02.03.2020 року, сходова клітка 2-3 площею 7, 0 кв. м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку за адресою АДРЕСА_1 , на балансі підприємства не перебуває.

02.03.2020 Чортківський комбінат комунальних підприємств листом № 61 зазначив, що сходова клітка 2-3 , площею 7,0 кв. м, що знаходиться в підвальному приміщенні будинку за адресою АДРЕСА_1 на балансі Чортківського КПП не перебуває.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне приміщення 2-3 , площею 7,0 кв. м в будинку за адресою АДРЕСА_1 станом на час укладення спірних договорів не належало до житлового фонду - допоміжних приміщень житлового будинку, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Законом України Про приватизацію державного житлового фонду регулюється приватизація об`єктів державного житлового фонду, а його положення не поширюються на приватизацію нежитлових приміщень комерційного призначення, які не відносяться до об`єктів державного житлового фонду і їх експлуатації, а отже його положення не поширюються на правовідносини сторін.

Спірне приміщення було відчужене на підставі договору купівлі продажу у відповідності до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та не порушує права, свободи та законні інтереси позивачки, а тому суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні вимог.

Доводи апеляційної скарги, що всі спірні договори купівлі продажу укладені в порушення вимог Закону України Про охорону культурної спадщини , оскільки укладені без погодження органу охорони культурної спадщини, колегія суддів не приймає до уваги, як необґрунтовані оскільки позивачкою не доведено порушення її права.

Статтею 13 Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 року №1805-ІІІ (далі - Закон №1805) визначено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення пам`ятки до Реєстру за категоріями національного та місцевого значення. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1805 передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону УРСР №3600, визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1760, прийнятою на виконання Закону №1805, затверджено Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 18 Закону України Про охорону культурної спадщини в редакції станом на 20.02.2002, об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками, крім пам`яток, занесених до Переліку пам`яток, які не підлягають приватизації, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Порядок надання погоджень встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Перелік пам`яток, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України. При цьому, станом на 03.07.2002 (дата укладення оспорюваного договору), у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 18 Закону України Про охорону культурної спадщини , в редакції від 20.02.2002, центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини не було затверджено Порядку надання погоджень органом охорони культурної спадщини на відчуження, передачу власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі об`єктів культурної спадщини.

Законом України Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації від 23 вересня 2008 року № 574-VІ, було затверджено Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 916/2066/15 з таких же правовідносин.

В цьому Переліку колишній будинок готелю і ресторану за адресою АДРЕСА_1 не значиться.

Згідно з довідкою управління культури Тернопільської ОДА № 01-1078/04-48 від 16.09.2019 року, колишній будинок готелю і ресторану XIX ст. за адресою АДРЕСА_1 , як об`єкт культурної спадщини, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не занесений.

Таким чином, будь-яких заборон щодо приватизації 03.07.2002 Фондом комунального майна міста Чорткова, шляхом продажу на аукціоні приватному підприємцю ОСОБА_7 частини нежитлового підвального приміщення, яке складає 7/100 частин будинку, загальною площею 86,5 кв. м, а саме: 2-1 підвал площею 79,5 кв. м, 2-3 сходова клітка площею 7,0 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 не було, як і не було заборон на укладення інших спірних договорів купівлі продажу .

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок переобладнань та реконструкцій спірне приміщення на даний час є більярдною, а не сходовою кліткою. Згідно договору від 22 липня 2014 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 19/100 (дев`ятнадцять сотих) часток нежилого приміщення ресторану, магазину-фотостудії, більярдної-сауни, зокрема більярдну, площею 86,5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Лисейко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за №687.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що права позивачки укладеними договорами порушено не було, а тому підставно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз вказаних норм матеріального та процесуального права дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Інші, зазначені у в апеляційній скарзі, доводи ОСОБА_1 щодо незаконності укладення договорів купівлі-продажу на увагу не заслуговують та спростовуються вищенаведеними обставинами, яким суд першої інстанції надав вірну оцінку, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 1 березня 2021 року.

Головуючий

Судді