Рішення

від 19.11.2020 по справі 681/1223/20

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/1223/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Горгулько Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Олійник Л.А.,

представника позивача - адвоката Кушнірука В.М.,

представників відповідача - Вельгас О.В. та адвоката Ковальчука В.В.,

єдиний унікальний номер справи: 681/1223/20;

номер провадження 2/681/627/2020;

сторони та інші учасники справи:

-позивач - ОСОБА_2

-відповідач - Новоселицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади Хмельницької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новоселицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади Хмельницької області про розірвання трудового договору та внесення відповідного запису до трудової книжки,

в с т а н о в и в :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У вересні 2020 р. позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до відповідача Новоселицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади Хмельницької області (далі школа) про розірвання трудового договору та внесення відповідного запису до трудової книжки. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що в січні 2015 року вона була працевлаштована в школу на посаду вчителя трудового навчання. В квітні 2015 року вона пішла у декретну відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами. Після народження доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вона одразу повідомила керівництво школи про її народження та про те, що має намір бути у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

В кінці травня 2018 року вона повідомила керівництво школи про те, що має намір приступити до роботи. Заступник директора по навчальній частині їй повідомила, що керівництво прийме до уваги її намір приступити до роботи і її обов`язково повідомлять про дату та час її виходу на роботу.

Так як її на роботу не викликали, через декілька місяців після початку навчального року вона звернулась до завідуючого відділом освіти з проханням вирішити її питання про повернення на роботу у школу.

На її постійні телефонні дзвінки у школу з проханням повідомити коли вона може приступити до роботи, їй повідомляли, що вона має зачекати.

В червні 2020 року вона звернулася до відділу освіти виконавчого комітету Полонської міської ради із письмовою заявою з проханням забезпечити її роботою у школі. У відповідь на її звернення надійшов лист директора школи з вимогою надати письмові пояснення з приводу її нез`явлення на роботу.

Вона звернулася до директора школи з письмовою заявою про звільнення її з роботи на умовах ч.3 ст.38 КЗпП України з 01.07.2020 р. На що отримала відповідь, що її права не порушуються і на таких умовах її звільняти не будуть.

Вважає, що керівнимцтво школи умисно, з метою нанесення їй шкоди, не надає їй роботи в школі, не звільняє її з роботи, умисно утримує в школі її трудову книжку, чим позбавляє її можливості працеввлаштуватися, внаслідок чого вона була змушена звернутися до суду з позовом.

У своєму відзиві на позовну заяву школа позов не визнала та вказала, що з початку січня 2015 року позивача, на підставі її заяви було працевлаштовано на роботу до школи на посаду вчителя трудового навчання за строковим трудовим договором, до кінця навчального року, тобто по травень 2015 р. В період з 03.04.2015 року по 06.08.2015 р. ОСОБА_2 перебувала на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами, по завершенню якого до роботодавця та до директора школи ні з приводу роботи ні надання їй відпустки по догляду за дитиною не зверталася. Жодні спроби школи її розшукати результату не дали.

Після завершення літніх канікул 2015 року на вакантну посаду вчителя трудового навчання було працевлаштовано по безстроковому трудовому договору ОСОБА_4 , яка працює на цій посаді на даний час.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 заяви про надання для неї відпустки по догляду за дитиною не подавала, кадрового наказу про таке не приймалося. Про народження дитини вона нікого з керівництва не повідомляла як і не повідомляла про намір виходу на роботу після досягнення дочкою трьохрічного віку. Будь-яких телефонних розмов керівництво школи з ОСОБА_2 не вело.

Лише 16.06.2020 р. ОСОБА_2 на декілька хвилин завітала до школи та при спробі директора школи з нею поспілкуватися, вона обмежилась відповіддю, що свої питання по роботі вона буде вирішувати з відділом освіти.

Дізнавшись дійсну адресу проживання ОСОБА_2 , 23.06.2020 р. школа направила для неї запрошення з`явитися до школи для надання пояснень з приводу її відсутності на роботі протягом тривалого періоду часу. У відповідь отримали лист з заявою від 13.07.2020 р. про звільнення позивача з роботи з 01.07.2020 р. на підставі порушення роботодавцем її трудових прав.

Так як позивач не з`являється до школи для надання пояснень з приводу її тривалої відсутності на роботі, школа позбавлена можливості вирішити питання про її звільнення та повернути для неї трудову книжку.

Також просить суд застосувати до вказаних правовідносин строк позовної давності оскільки дитина позивача досягла трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , а до суду позивач звернулася 21.09.2020 р., тобто зі спливом трьохмісячного строку.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, та пояснював, що під час виконання строкового трудового договору ОСОБА_2 пішла у декретну відпустку, народила дитину та повідомила школу про її народження телефоном. В цей час строковий трудовий договір перейшов у безстроковий. Після закінчення відпустки ОСОБА_2 почала вимагати дати їй можливість приступити до роботи. Роботу їй не пропонували і не звільняли. Просить звільнити її так як її не було забезпечено роботою. Заяву про відпустку вона писала.

Представник відповідача Ковальчук В.В. в судовому засіданні проти позову заперечив, вказав, що позов ОСОБА_2 подано безпідставно. ОСОБА_2 влаштовувалася на роботу в стані вагітності. Нею було надано школі лікарняний листок у зв`язку з вагітністю та пологами. Під час лікарняного її ніхто не звільняв оскільки це було б незаконно. В подальшому ОСОБА_2 зникла. Адресу проживання не повідомила. Школа вживала заходів її знайти. Так як у вересні ОСОБА_2 на роботу не вийшла, у відпустку по догляду за дитиною не пішла, школою було прийнято на роботу іншого працівника. Влітку 2020 року школа дізналася адресу ОСОБА_2 в Полонному і в червні направила для неї лист з`явитися для дачі пояснень. Під час бесіди ОСОБА_2 повідомила, що всі розмови буде вести з відділом освіти.

Представник відповідача Вельгас О.В. в судовому засіданні доповнила, що з квітня 2015 року позивач на роботі не з`являлася до червня 2020 року. З часу зникнення і до червня 2020 р. в школу не телефонувала і не приходила. Школа намагалася з`ясувати її місцепроживання, писали для неї листи, однак відповіді не отримувала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду о 11.00 год. 20.10.2020 р. у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15 жовтня 2020 року до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

20.10.2020 р. до суду надійшла відповідь на відзив.

20.10.2020 р., розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача на 03.11.2020 р.

03.11.2020 р. розгляд справи не відбувся у зв`язку з технічними несправностями. Судове засідання відкладено на 18.11.2020 р.

18 листопада 2020 року розгляд справи закінчено. Суд видалився в нарадчу кімнату по поверненні з якої 19.11.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

3. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження та до задоволення не підлягають з наступних підстав:

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі заяви ОСОБА_2 (а.с.32) від 02.01.2015 р. її було прийнято на роботу у школу відповідно до наказу відділу освіти, молоді та спорту Полонської райдержадміністрації №1-к/тр від 02.01.2015 р. (а.с.7) на посаду вчителя трудового навчання Новоселицького НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, ліцей" з 2 січня 2015 року до кінця навчального року з неповним тижневим навантаженням на умовах строкового трудового договору.

З 3 квітня 2015 року по 6 серпня 2015 року їй було видано листок непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами. До роботи стати їй було 07.08.2015 р. (а.с.34-35)

Наказом відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради від 16.12.2016 р. №241 (а.с.30) керівникам навчальних закладів делеговано обов`язки щодо права застосування до працівників дисциплінарних стягнень та права надання усіх відпусток, а також відповідальність за застосування дисциплінарних стягнень, організацію надання усіх видів відпусток покладено на керівників навчальних закладів.

До позовної заяви позивачем надано копії її заяв від 17.06.2020 р. (а.с.8) в якій вона просить повідомити коли вона може приступити до виконання обов`язків вчителя трудового навчання, а в заявах від 30.06.2020 р., 13.07.2020 р., 27.07.2020 р., 26.08.2020 р. (а.с.9-12) просить звільнити її з роботи з 01.07.2020 р. за ч.3 ст.38 КЗпП України.

Листами від 03.07.2020 р. №757 та 24.07.2020 р. №812 (а.с.13,18) відділ освіти, молоді та спорту Полонської міської ради рекомендує для ОСОБА_2 звернутися до керівництва школи для врегулювання трудових відносин.

З листів директора Новоселицького НВК Вельгас О.В. від 07.09.2020 р. №122, 14.08.2020 р. №114, 21.07.2020 р. №108, 23.06.2020 р. №106 (а.с 14-17) вбачається, що дерекція школи пропонувала для ОСОБА_2 з`явитися для дачі пояснень щодо її відсутності на роботі, а також роз`яснювала, що не можуть звільнити її за ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки трудових прав ОСОБА_2 вони не порушували.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

У судовому засіданні представник позивача повідомляв суд про те, що ОСОБА_2 писала заяву про надання для неї відпустки по догляду за дитиною.

Однак, доказів такого до позовної заяви позивачем не надано та не здобуто таких під час судового розгляду.

Зі змісту позовної заяви та з аналізу пояснень усіх учасників судового розгляду стає зрозуміло, що ОСОБА_2 , подавши до школи листок непрацездатності вважала себе такою, що пішла у відпустку по догляду за дитиною про що вказує безпосередньо у своїй позовній заяві, а саме" В квітні 2015 року, у зв`язку з вагітністю та пологами я пішла у декретну відпустку".

Крім того, позивач у своїй позовній заяві та її представник у судовому засіданні вказували, що ОСОБА_2 зверталася у 2018 році до керівництва школи щодо її виходу на роботу.

Однак доказів таких звернень до суду не надано, а судом не встановлено.

Суд не приймає до уваги такі показання позивача, оскільки вони ніяким чином не підтверджені.

Також суд не приймає до уваги і показання представників відповідача щодо надсилання ними листів для ОСОБА_2 після її невиходу на роботу у 2015 році, оскільки доказів такого листування суду не надано.

5. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до статті 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18).

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач зазначила, що порушенням її трудових прав з боку роботодавця є незабезпечення позивача роботою. Директор школи не надає для неї роботи і не звільняє її за прогул, утримує її трудову книжку.

За приписами пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом, передбаченим пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази.

Враховуючи викладене, подання ОСОБА_2 листка непрацездатності з 03 квітня 2015 року по 07 серпня 2015 року, не може вважатись поважною причиною відсутності на роботі з 07 серпня 2015 року до 16 червня 2020 року, оскільки такі підстави нею не доведені.

Відсутність на роботі у період з 03 квітня 2015 року підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями учасників судового розгляду.

Таким чином, посилаючись на те, що роботодавець порушує умови законодавства про працю не забезпечує позивача роботою, позивачем не доведені.

Навпаки, на підставі заяви ОСОБА_2 її було працевлаштовано на посаду вчителя трудового навчання до Новоселицького НВК. В квітні місяці нею було подано до школи листок непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами, відповідно до даних якого вона мала приступити до роботи 07.08.2015 р. Однак, 07 серпня 2015 року, очевидно вважаючи, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, на роботу ОСОБА_2 не з`явилася. 05 червня 2018 року дочці позивача виповнилося три роки. Однак 06.06.2018 року на роботу вона не вийшла.

Як вказує сама позивач, що в цей період вона зверталася до керівництва школи про забезпечення її роботою, однак такою її не було забезпечено.

Отже, якщо б позивачем було доведено факт незабезпечення позивача роботою, то саме з 06.06.2018 року мав би рахуватися трьохмісячний строк звернення до суду з позовною заявою для захисту своїх прав.

Однак, не підлягає задоволенню заява представника Ковальчука В.В. про застосування строку позовної давності.

Ч.1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Однак, суд в даному випадку відмовляє в задоволенні позову по суті спору у зв`язку з безпідставністю позовних вимог ОСОБА_2 .

В свою чергу школою не доведено факт здійснення розшукових дій місця знаходження ОСОБА_2 та надсилання їй листів у період з серпня 2015 року до червня 2020 року. Школа не вимагає пояснень причин відсутності позивача на роботі, не звільняє її за прогули та в той же час приймає на роботу іншого працівника на постійне місце роботи, яка на період відсутності позивача у зв`язку з вагітністю та пологами була тимчасово влаштована на її місце роботи та в подальшому звільнена.

Те, що позивач з`явилася на роботі в червні 2020 року, крім даних її позовної заяви, показань представників сторін, підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 .

Ураховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту порушення її трудових прав з боку роботодавця, а тому немає підстав для розірвання трудового договору саме за ч.3 ст.38 КЗпП України.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Новоселицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади Хмельницької області про розірвання трудового договору та внесення відповідного запису до трудової книжки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2020 р.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Новоселицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 23562634, місце розташування: вул. Соборна, 22 с.Новоселиця Полонського району Хмельницької області, поштовий індекс 30533.

Головуюча Н.А.Горгулько