Ухвала

від 19.11.2020 по справі 462/5290/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/5290/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1258/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року про арешт майна,

з участюпрокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

в с т а н о в и л а :

цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 про арешт майна.

Накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку площею 0,3494 га, кадастровий номер 4610136300:06:018:0128, що розташована по АДРЕСА_1 ; будівлі лазні-пральні, площею 543,7 кв.м, що позначена на плані літерами А-1 та А-1 та котельні, площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_7 , заборонивши ОСОБА_7 та будь-яким іншим особам розпоряджатись та відчужувати вказане майно, зокрема, заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним виконавцям та приватним виконавцям, Державному підприємству «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 39958500), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, продажу та реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-якого іншого обтяження, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів, продажу з аукціонів, відкритих торгів, тощо).

Контроль за виконанням ухвали покладено на старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 .

Суд першої інстанції мотивує своє рішення тим,що вказане нерухоме майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні,також доводи старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 про вжиття в повній мірі заходів длязабезпечення збереженнямайна є обґрунтованими та такими, що відповідають завданням кримінального провадження. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя вважав доведеним розумність та спів розмірність обмеження права користування ОСОБА_7 , наслідків арешту майна завданням кримінального провадження.На думку слідчого судді, арешт нерухомого майна не матиме негативних наслідків для третіх осіб, оскільки ОСОБА_7 є одноосібним власником вказаного майна, а арешт накладається, зокрема, і з метою захисту законних, а не ілюзорних прав третіх осіб.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій проситьскасуватиухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року, якоюнакладено арешт на майно та відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 про арешт майна в повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог адвокат ОСОБА_6 покликається на те, що ухвала слідчого судді є та незаконною, висновки суду, викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, вказана ухвала постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а відтак, на переконання апелянта, безумовно підлягає скасуванню.

Зазначає, що щодо майна ОСОБА_7 не існує сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливості конфіскації майна.

Вказує, що не існує жодної розумної підстави чи підозри, ОСОБА_7 взагалі не має жодного статусу у кримінальному провадженні №12020140060001583, не говорячи вже про підозру , чи обвинувачення.

З приводу ймовірного відчуження додатково апелянт звертає увагу на те, що приватним виконавцем ОСОБА_12 у виконавчому провадженні №56738578 накладено арешти на майно ОСОБА_7 , в тому числі, на будівлю лазні-пральні та земельну ділянку.

Апелянт наголошує, що реєстрація права власності на це майно за ОСОБА_7 відбулась на виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова у цивільній справі №462/2990/14-ц за позовом ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до ОСОБА_7 , ОСОБА_15 третя особо без самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_16 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_15 , про визнання договору фіктивним від 05.12.2018р., яке 28.01.2020р. вступило в законну силу.

Зазначає, що у зв`язку з цим 15.10.2020 року колегією суддів Львівського апеляційного суду прийнято постанову, якою вирішено: апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити, ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 07 липня 2020 року скасувати, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 12 травня 2014 року у цивільній справі №462/2990/14-ц.

Вказує, що з огляду на структуру майна - будівлі лазні-пральні та земельної ділянки по вул. Пілотів, у м. Львові таке не може бути речовим доказом, окрім того ОСОБА_7 не є підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні, тому безпідставно на даному етапі піднімати питання відшкодування шкоди.

Апелянт звертає увагу, що необхідність саме того арешту майна жодним чином недоведена слідчим, а ризики передбачені абз.2 ч.1 ст.170 КПК України взагалі відсутні.

Вказує що слідчим суддею не враховано та невмотивовано правову підставу для арешту майна; вказане майно не може виступати у якості речового доказу; підозрювані у даному кримінальному проваджені відсутні; спеціальна конфіскація не може застосовуватися у даному кримінальному провадженні; шкода відсутня; розумність та співрозмірність обмеження права власності за цією ухвалою безперечно перевищена; таким арештом порушені права законного власника ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_6 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора та представника потерпілого щодо законності судового рішення слідчого судді та його заперечення проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали скарги та кримінального провадження, а також наведені доводи скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу (частина тертя статті 170 КПК України).

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Право звертатися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, відповідно до статті 171 КПК України, має право лише прокурор або слідчий за погодженням з прокурором, а цивільний позивач може заявити таке клопотання лише з метою забезпечення цивільного позову.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України), якізастосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина перша статті 131 КПК України).

Відповідно до частини шостої статті 132 КПК України до клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно із статтями94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого або прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як вбачається з матеріалів клопотання,26.08.2020 року до Залізничного ВП ГУНП у Львівській області надійшла ухвала слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 про зобов`язання внести у ЄРДР відомості про вчинення невідомими особами несанкціонованого втручання в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та безпідставного припинення обтяження наступного нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,3494 га., кадастровий номер 4610136300:06:018:0128, що розташована по вул. Пілотів, 9 у м. Львові; будівлі лазні-пральні, площею 543,3 кв.м. та котельні площею 134,3 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_2 .

Окрім цього, 23 жовтня 2020 року в Залізничний ВП ГУНП у Львівській області надійшла заява від ОСОБА_14 , який просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_17 , котра вчинила щодо нього шахрайські дії у великих розмірах, а саме незважаючи на численні обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявність записів в Єдиному реєстрі боржників про боржника ОСОБА_7 та відкриті щодо неї виконавчі провадження, нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_18 незаконно переоформлено право власності на будівлі лазні-пральні загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами А1, А- 1,та котельні площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: вул. Пілотів, 9, м. Львів на ПП «ВКФ «СТЕКО», код ЄДРПОУ 34725225, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 216447715.

Вказані матеріали, 30.10.2020 року об`єднанні в кримінальне провадження № 12020140060001583 та визначено правову кваліфікацію ч.1 ст.361, ч.3 ст.190 КК України.

У клопотанні старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 про арешт майна зазначається, що діями приватного виконавця Львівського виконавчого округу ОСОБА_19 правам та інтересам, стягувача у виконавчому провадженні №56737606, з виконання виконавчого листа №462/2589/14-ц, виданого 25.06.2018 Залізничним районним судом м. Львова, що перебуває на виконанні у приватного виконавця Львівського виконавчого округу ОСОБА_12 про стягнення боргу з того самого боржника ОСОБА_7 , заподіяно значної шкоди, понад 12000000 гривень.

В ході проведення досудового розслідування згідно Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України встановлено, що на виконанні у приватного виконавця ОСОБА_19 перебувало два виконавчих провадження, де стороною виступала ОСОБА_7 . На даний час ним відкрито 18.09.2020 ще два виконавчих провадження № 63081481, № 63080667 стягувачами по яких являються відповідно ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

Зі сайтуДП «СЕТАМ»майно таземельна ділянка,що розташованіпо АДРЕСА_1 повторновиставлені наелектронні торги,які призначеніна 04листопада 2020року,всупереч постановиВосьмого апеляційногоадміністративного судувід 10.08.2020по справі№ 380/5217/20,якою зокремазаборонено приватномувиконавцю ОСОБА_19 передавати вказанемайно наелектронні торгиДП «СЕТАМ». ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 вважають, що є крайня необхідність накладення арешту та заборони відчуження майна та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Постановою старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 від 30.10.2020 року земельну ділянку загальною площею 0,3494 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 4610136300:06:018:0128 та будівлі лазні-пральні загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами А1, А- 1, та котельні площею 134,3 кв.м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12020140060001583.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з вказаним клопотанням, слідчий просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме на вищевказану земельну ділянку та будівель лазні-пральні загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст.170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що існують передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою запобігання подальшого відчуження майна, що може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а не накладення арешту на вказане майно створює реальну загрозу заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також з метою відшкодування збитків, завданих вчиненим злочином.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що арешт не може бути накладено на майно, власником якого ОСОБА_7 не є підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні, враховуючи, що арешт на майно, яке визнано речовим доказом може бути накладено не лише на майно, яке належить виключно учасникам кримінального провадження, а на майно, яке належитьбудь-якій фізичній або юридичній особі.

Зважаючи на вищезазначене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що слідчий суддя, накладаючи арешт на земельну ділянку та будівлі лазні-пральні, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства. Арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно недотримання норм кримінального процесуального законодавства України, слід визнати необґрунтованими.

При перевірці справи в апеляційному порядку допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, на що покликається апелянт в апеляційній скарзі, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, не виявлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року про арешт майна, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді