Постанова

від 12.11.2020 по справі 914/1468/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2020 р. Справа №914/1468/17

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

за участю представників від:

позивача: Гудима В.О. - представник;

прокуратури: Рапіта О.В.

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: не з`явився;

третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля політехніки", м. Львів б/н від 07.04.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2019, повне рішення 09.10.2019 (суддя А.І. Цікало)

у справі №914/1468/17

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідачів: 1.Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля політехніки", м. Львів

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій", м. Львів

за участю прокурора: Заступника військового прокурора Західного регіону України

про визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу від 26.11.2016

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Міністерством оборони України подано позов до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та до Товариства з обмеженою відповідальністю Біля політехніки про визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу від 26.11.2016.

14.11.2017 до суду надійшло клопотання від заступника військового прокурора Західного регіону України про вступ у справу № 914/1468/17 на стороні позивача.

Позовні вимоги Міністерства оборони України обґрунтовані тим, що в порушення вимог закону, що призвело до незаконного використання земельної ділянки, 26.11.2016 між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та ТОВ Біля політехніки (підрядник) укладено договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 319, м. Львів, вул. Городоцька, 222. На думку позивача, укладений договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору. Позивач в позовній заяві стверджує, що укладений договір суперечить вимогам ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, оскільки у зв`язку з укладенням зазначеного договору сторонами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки із земель оборони на землі житлової та громадської забудови. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач-1 в особі Винарського В. В. при підписанні спірного договору не мав повноваження на підписання такого договору, що підтверджується довіреністю №220/386/д від 10.11.2016. Також, відповідно до Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 715, будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах, замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міністерство оборони України. Як стверджує позивач, договір було укладено з порушенням процедури, встановленої Положенням про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом державного секретаря Міністерства оборони України від 17.06.2003 № 23, Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715, без відповідного погодження, проведення конкурсу, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.2019 позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 319, м. Львів, вул. Городоцька, 222, укладений 26.11.2019 між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ Біля політехніки ; стягнуто з Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на користь Міністерства оборони України 800 грн. судового збору; стягнуто з ТОВ Біля політехніки на користь Міністерства оборони України 800 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що довіреністю № 220/386/д від 10.11.2016 не передбачено повноважень Винарського В. В. на укладення договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 319, м. Львів, вул.Городоцька, 222, а також відсутністю доказів на підтвердження погодження укладання оспорюваного договору з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ Біля політехніки подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що довіреністю №220/386/д від 10.11.2016 надано право підписанту, а саме Винарському В. В. укладати інші угоди та правочини, пов`язані із проведенням землевпорядних робіт на спірній земельній ділянці та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на неї. Крім того, повноваження Винарського В. В. на укладення спірного договору передбачені Положенням про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого Наказом №23 від 17.06.2003, п. 11 якого передбачено, що Управління відповідно до покладених на цього завдань, за погодженням з Управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ укладає договори на пайову участь у будівництві об`єктів іншими замовниками.

Скаржник також зазначає, що твердження позивача про те, що договором було змінено цільове призначення земельної ділянки, є помилковими, оскільки відповідно до п. 3.3. договору право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до сторони 2.

Апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів того, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони.

Крім того, не відповідають дійсності твердження позивача, що оскаржуваний договір було укладено відповідачами без проведення конкурсу.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що спірною довіреністю не передбачено повноважень Винарського В.В. на укладення від імені Міністерства оборони України договорів житлового будівництва, зокрема і житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 319, м. Львів, вул. Городоцька, 222.

Крім цього зазначає, що спірний договір відповідного попереднього погодження не проходив.

Також зазначає, що конкурсна комісія з відбору виконавця послуг будівельних робіт по спірному об`єкту будівництва була створена не Міністром оборони, як це передбачено відповідним Порядком організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715, а відповідно до наказу Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Військовою прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що довіреністю №220/386/д від 10.11.2016 не надано повноважень Винарському В.В. повноважень на підписання від імені Міністерства оборони України договорів, додаткових угод на будівництво житлових об`єктів, виконання проектно-вишукувальних робіт за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 319, м. Львів, вул. Городоцька, 222.

Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до п.3 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715, будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах, замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міністерство оборони України.

Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 у зв`язку з поданим клопотанням скаржника про призначення земельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі, зобов`язано сторін повідомити суд про місцезнаходження документів, а саме: технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №319, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 222, орієнтованою площею 11,15 га, яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому №3-"С" від 08.02.1985 та №4/370 від 26.01.1953; технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, площею 9,5304 га, за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 222, відведена згідно акту на право постійного користування землею від 08.06.1999 серії I-ЛВ №003438, виданого на підставі ухвали Львівської міської ради народних депутатів від 24.12.1998 №108.

У разі відсутності таких документів, надати суду апеляційної інстанції мотивоване письмове пояснення причин відсутності.

На адресу суду від позивача та прокурора надійшли пояснення (вх.№ЗАГС 01-04/6596/20 від 11.01.2020; вх..№ЗАГС 01-04/6628/20 від 12.11.2020) по суті вищезазначеного клопотання, в яких зазначають, що судом першої інстанції три рази була призначена експертиза, однак жодного разу експерти на підставі наявних документів не змогли надати експертний висновок.

Крім цього, зазначають, що наведені апелянтом аргументи щодо розбіжностей у площі спірної земельної ділянки не спростовують факту підписання спірного договору про будівництво Винарським В.В. за відсутності повноважень та без відповідного погодження.

Водночас, зазначають, що на виконання вимог вищезгаданої ухвали суду повідомляють, що не володіють інформацією про місцезнаходження технічної документації, визначеної в ухвалі суду від 29.10.2020.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність заявника у судовому засіданні для спростування наведених заперечень щодо призначення екпертизи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення земельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі.

Інших клопотань, заяв в порядкуст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.11.2016 між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник, сторона-1) та ТОВ Біля політехніки (підрядник, сторона-2) укладено договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 319, м. Львів, вул. Городоцька, 222.

Як підтверджується вказаним договором, при його укладенні, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом державного секретаря Міністерства оборони України 17.06.2003 № 23, від імені якого на підставі довіреності № 220/386/д від 10.11.2016 діяв тимчасово виконуючий обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарський Володимир Віталійович.

Згідно п.п. 2.1,3.1, 3.2, 3.3, 4.2.3, 4.2.4, 12.7 вказаного договору, сторона-1 та сторона-2 зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 319, м. Львів, вул. Городоцька, 222.

Об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 319, м. Львів, вул. Городоцька, 222, орієнтовною площею 11,15 га, яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому № 3- С від 08.02.1985 та № 4/370 від 26.01.1953.

Сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену п.1.1.5. цього договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт.

Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до сторони-2. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього договору.

Сторона-1 зобов`язана передати стороні - 2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами цього договору за актом передачі будівельного майданчика, який є невід`ємною частиною цього договору.

Сторона-1 зобов`язана протягом 3-х календарних місяців з дати підписання цього договору в порядку, встановленому Положенням та чинним законодавством України, списати нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, здійснити його розбирання/демонтаж та звільнити будівельний майданчик від цього майна.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на сторони зобов`язань.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. та зареєстровано в реєстрі за № 3555.

На виконання умов вищезазначеного договору згідно акту приймання-передачі будівельного майданчика до договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 319, м. Львів, вул. Городоцька, 222 від 26.11.2016 вказаний майданчик стороною-1 передано стороні-2.

Міністерство оборони України звернулось до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору у зв`язку з тим, що такий укладено з порушенням вимог закону.

Оцінка суду.

Відповідно до ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Приписами ст.ст. 1,2 Закону України Про використання земель оборони землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Як підтверджується матеріалами справи, за вищезгаданою адресою і на вищевказаній земельній ділянці розташоване військове містечко №319, яке перебуває на обліку КЕВ міста Львова. Вказана земельна ділянка відведена рішеннями Львівського міськвиконкому №3 - С від 08.02.1985 та №4/370 від 26.01.1953, фактично використовується для виробничих потреб Державним підприємством Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій .

З огляду на вищевикладене, житловий комплекс, який переданий за спірним договором, знаходиться на землях оборони, докази, які б свідчили протилежне, апелянтом не надано.

Згідно з положеннями частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.ст. 237, 239,244. 246 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Приписами ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При укладенні оскаржуваного договору, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016 діяв тимчасово виконуючий обов`язки начальника Винарський В.В.

Довіреністю №220/386/д від 10.11.2016 Міністерство оборони України уповноважило тимчасово виконуючого обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарського Володимира Віталійовича на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за небюджетні кошти за такими адресами: вул. Городоцька, 222, м. Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5; м. Львів, вул.Личаківська, 105; м. Львів, вул. Стрийська, в/м. 209-1; м. Львів, вул. Зріні, 153; м.Мукачево, Закарпатська обл., вул. Гагаріна, 28; м. Ужгород, Закарпатська обл., вул.Прилуцька, в/м 210; м. Львів (Брюховичі), а також здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням.

Наказом державного секретаря Міністерства оборони України №23 від 17.06.2003 Про затвердження Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України затверджено відповідне положення .

Пунктом 11 вказаного Положення, крім іншого передбачено, що начальник управління за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції.

Враховуючи те, що довіреністю № 220/386/д від 10.11.2016 не передбачено повноважень Винарського В. В. на укладення договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 319, м. Львів, вул.Городоцька, 222, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження укладення оспорюваного договору з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, колегія суддів вважає правомірним висновок суду про те, що спірний договір є недійсний згідно з ст. ст. 203, 215 ЦК України через відсутність у Винарського В. В. повноважень на укладення договору про будівництво вищезазначеного житлового комплексу.

А отже, позов Міністерства оборони України про визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу від 26.11.2016 підлягає до задоволення.

Щодо тверджень скаржника про те, що оскаржуваний договір було укладено відповідачами за проведення конкурсу, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до п.3 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715, будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах, замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міністерство оборони України.

При цьому, вищезгаданий конкурс проведено на підставі Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що не належать до земель оборони і перебувають в користуванні Міністерства оборони України, затвердженого наказом начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України №1-3 від 01.03.2016.

Однак, затвердження вищезазначеного Порядку не входило до компетенції т.в.о. начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України - Винарського В.В.

А отже, спірний договір укладено в порушення п.3 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715, згідно якого єдиним організатором конкурсу є Міністерство оборони України.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем-2).

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2019 у справі № №914/1468/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Біля політехніки - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови підписано 23.11.2020

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець