Постанова

від 23.11.2020 по справі 925/565/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. Справа№ 925/565/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

Розглянувши у письмовому провадженні без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20 (суддя Скиба Г.М., м. Черкаси, повний текст рішення складено 01.07.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛІК-ТРАНС", Київська область, м. Вишгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп", м. Черкаси

про стягнення 34 358,00 грн заборгованості за надані послуги

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛІК-ТРАНС" (далі - позивач/ТОВ "Фірма "ЛІК-ТРАНС") звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп" (далі - відповідач/ ТОВ "Імпекстранс Груп") про стягнення 34 358,00 грн заборгованості за надані послуги.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих йому позивачем послуг за укладеним між сторонами Договором про перевезення вантажів від 04.02.2020 № 289 та заявкою на перевезення вантажу міжнародного сполучення від 04.02.2020 № 405-2.

Також, позивач у позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 102,00 грн судового збору та 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 34 358,00 грн основного боргу, 2 102,00 грн судового збору та 4 500,00 грн витрат на послуги адвоката.

Рішення місцевого господарського суду про задоволення позову мотивовано тим, що відповідач порушив грошове зобов`язання за Договором про перевезення вантажів від 04.02.2020 № 289 та заявкою на перевезення вантажу міжнародного сполучення від 04.02.2020 № 405-2 щодо оплати наданих позивачем послуг в сумі 34 358,00 грн, строк виконання якого настав, і тим самим порушив право позивача на своєчасне одержання плати за надані послуги у вказаній сумі. Водночас, відповідачем, всупереч ч. 1 ст. 74 та ст.ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України, не було доведено факту здійснення, на підставі умов договору про перевезення вантажу, розрахунку з позивачем за надані послуги.

Стосовно задоволеної вимоги про стягнення з відповідача 4 500,00 грн понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, господарський суд першої інстанції вказав, що ТОВ "Фірма "ЛІК-ТРАНС" було сплачено адвокату 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № 05-04 від 19.02.2020, Договором про правову допомогу № б/н від 24.04.2020 та актом приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2020.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Імпекстранс Груп" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ "Імпекстранс Груп" зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального права та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що позивач не вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання ним зобов`язання у розумінні ст. 193 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не звертався до ТОВ Імпекстранс Груп з жодними листами з уточненнями чи розрахувався замовник з експедитором, в той час як умовами п. 2.1.3 та 5.4 Договору про перевезення вантажів від 04.02.2020 № 289 визначено, що експедитор розраховується за послуги перевізника за рахунок замовника та його коштами.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суд Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

08.10.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20 - без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛІК-ТРАНС" зазначає, що умови укладеної між сторонами заявки мають пріоритет по відношенню до умов договору, що зокрема узгоджено сторонами у пунктах 3.2 та 3.5 договору, і саме у заявці між сторонами було погоджено строк розрахунку, а саме: 100% безготівковий розрахунок, в день розвантаження авто, без урахування 1 500 грн, які оплачуються після отримання оригіналів документів (заявка 2 шт., рахунок, акт - 2 шт., CMR - 2 шт. - оригінали, договір - 2 шт.,реєстраційні документи, завірені мокрою печаткою (копія вірна), та за умови відсутності помилок у їх оформленні).

Крім того, позивач у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу відповідача просив поновити строк на його подання, мотивуючи це тим, що даний відзив було помилково скеровано позивачем на адресу місцевого господарського суду. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для поновлення строку на подання позивачем відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Імпекстранс Груп" у справі № 925/565/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у справі № 925/565/20 апеляційну скаргу ТОВ "Імпекстранс Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20 - залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі № 925/565/20 задоволено клопотання ТОВ "Імпекстранс Груп" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20; відкрито апеляційне провадження у справі № 925/565/20; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Імпекстранс Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, 04.02.2020 між ТОВ "Імпекстранс Груп", як експедитором та ТОВ "Фірма "ЛІК-ТРАНС", як перевізником було укладено Договір про перевезення вантажів № 289 (далі - Договір), за умови п. 1.1. якого, предметом регулювання договору є відносини сторін, при яких перевізник зобов`язався доставити погоджений із експедитором вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а експедитор - сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Апеляційним господарським судом також досліджені наступні умови договору та встановлено, що:

За умовами п. 1.2. Договору перевізник виступає/діє від свого імені, а експедитор виступає/діє від свого імені, але в інтересах, за завданням/дорученням та за рахунок замовника транспортно-експедиторської послуги (замовника).

Вартість перевезення, порядок розрахунків/форма оплати та інші істотні умови договору погоджуються сторонами і вказуються в заявці на перевезення вантажу (додаток № 1 до Договору), (п. 1.3. Договору).

У п. 1.4. Договору визначено, що факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт (надання послуг) (далі - акт). Якщо інше не зазначено у заявці, то акт (окрім інформації, яка відповідно до вимог законодавства зазначається в ньому), повинен бути складений державною мовою та обов`язково містити інформацію про: 1) номер/дату договору; 2) номер/дату заявки; 3) маршрут перевезення; 4) вид/марку/реєстраційний номер транспортного засобу. Інформація вказана у акті не повинна суперечити інформації у заявці/CMR/ТТН, а наявність протиріч прирівнюється до помилки (із наслідками передбаченими договором).

Відповідно до п. 1.6.1. Договору заявка є обов`язковою, невід`ємною (обов`язковою) та пріоритетною частиною договору.

У відповідності з умовами п. 2.1.3. Договору експедитор зобов`язаний на погоджених умовах, за рахунок замовника та його коштами оплатити послуги перевізника.

Ціни у договорі є договірними, встановленими в національній валюті України - гривні. Загальну ціну договору становить сума усіх цін фрахтів/заявок (ставок на перевезення) за підтвердженими заявками, які було виконано протягом строку дії договору. Ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджуються сторонами та зазначається в заявках (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

У п. 3.5. Договору сторони узгодили, що розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту (якщо інше не передбачено у заявці).

Відповідно до п. 4.3. Договору усі спірні питання, які виникають у сторін в процесі реалізації договору/заявки вирішуються ними шляхом переговорів або в судовому порядку.

Згідно із п. 5.4. Договору експедитор розраховується із перевізником виключно коштами замовника, та виключно після їх отримання експедитором.

У заявці № 405-2 від 04.02.2020 (далі - заявка) на перевезення вантажу міжнародного сполучення сторони погодили:

- перевізник: ТОВ "Фірма "ЛІК-ТРАНС";

- маршрут руху: Україна - Фінляндія;

- дата і час завантаження: 07.02.2020 08:00;

- назву вантажу: цинковий посуд;

- адресу завантаження, відповідальну особу за завантаження;

- об`єм, вагу вантажу;

- спосіб завантаження;

- адресу митного оформлення;

- погранперехід;

- адресу митного очищення;

- адресу розвантаження;

- відповідальну особу за розвантаження;

- термін доставки вантажу (12.02.2020);

- ставку перевезення: 1 300,00 євро - по курсу НБУ на день розвантаження авто;

- умови оплати: 100% безготівковий розрахунок, в день розвантаження авто, без урахування 1 500 грн які оплачуються після отримання оригіналів документів (заявка 2 шт., рахунок, акт - 2 шт., CMR - 2 шт. - оригінали, договір - 2 шт.,реєстраційні документи, завірені мокрою печаткою (копія вірна), та за умови відсутності помилок у їх оформленні );

- ПІБ водія, телефон, марка та номер авто;

- додаткові умови: 1. - факт підписання цієї заявки сторонами одночасно свідчить про те, що в перевізника наявні/діючі всі дозволи, ліцензії, узгодження і т.п., які дають право здійснення перевезення вантажу по обумовленому маршруту та/або він (його транспортний засіб) не перебуває під дією заборон/санкцій і т.д. будь-яких уповноважених органів будь-якої країни в/з території якої пролягатиме маршрут. Порушення перевізником вимог цієї умови є достатньою підставою для розірвання заявки експедитором в односторонньому порядку без сплати перевізнику будь-якої компенсації. Якщо перевізником буде допущено прострочення доставки вантажу, з цих причин, то перевізник сплачує на користь експедитора штраф у розмірі 200,00 доларів США (еквівалент) за кожну розпочату добу такого прострочення. 2 - окреме авто без будь яких довантажень.

На підставі вказаної вище заявки № 405-2 від 04.02.2020 на перевезення вантажу ТОВ "Фірма "ЛІК-ТРАНС" здійснило перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом: м. Ізаїл (Україна) - м. Гельсінки (Фінляндія), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 07.02.2020 (в якій , зокрема, наявні у відповідних графах 22, 23, 24 відмітки про здійснене перевезення вантажу та його отримання вантажоодержувачем), згідно з якою вартість послуг з перевезення вантажу складає 1 300,00 євро по курсу НБУ на день розвантаження авто.

19.02.2020 представниками ТОВ Імпекстранс Груп (експедитор) та ТОВ "Фірма "ЛІК-ТРАНС" (перевізник) будо підписано та скріплено печатками сторін Договору акт надання послуг № 34 (далі - акт), згідно з яким представник експедитора з одного боку та представник перевізника з іншого боку склали цей акт про те, що на підставі Договору перевізником були виконані наступні роботи (надані такі послуги): міжнародне перевезення автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом: м. Ізмаїл, Одеська обл. (Україна) - митний пост Гремяч - м. Гельсінки (Фінляндія), згідно з заявкою № 405-2 від 04.02.2020 до Договору № 289 від 04.02.2020 у кількості 1 послуга на суму 34 358,00 грн.

12.03.2020 позивач надіслав відповідачу передбачені заявкою від 04.02.2020 № 405-2 документи, що підтверджується накладною поштової установи 04111006429413, фіскальним чеком від 12.03.2020 № 0050834 0044300 та описом вкладення у цінний лист.

Погоджений сторонами у заявці строк оплати за надані послуги, а саме в день розвантаження авто - 19.02.2020, а в частині 1 500,00 грн - строк оплати завершився - 17.03.2020.

Однак, відповідач за надані позивачем послуги у встановлений заявкою від 04.02.2020 № 405-2 строк не розрахувався.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі-ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що укладений сторонами Договір № 289 від 04.02.2020 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, зокрема, надання послуг з перевезення вантажів.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (частина 1 статті 908 ЦК України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (стаття 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (частина 1 статті 931 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

У ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ч. 13 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторські послуги ).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що позивач виконав належним чином умови заявки від 04.02.2020 № 405-2 до Договору, а саме: ним було надано послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 07.02.2020, в якій наявні у відповідних графах, зокрема і 22, 23, 24 відмітки про здійснене завантаження та перевезення вантажу та його отримання вантажоодержувачем, перетину митного кордону, тощо, а також підписаним обома сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.02.2020 № 34, у якому сторони вказали загальну вартість наданих позивачем відповідачу за заявкою від 04.02.2020 № 405-2 послуг в сумі 34 358,00 грн, яка (заяка) визначена з урахуванням п. 3.2. Договору.

В свою чергу, строк оплати наданих послуг було узгоджено сторонами у заявці від 04.02.2020 № 405-2, а саме: 100% безготівковий розрахунок, в день розвантаження авто, без урахування 1 500 грн які оплачуються після отримання оригіналів документів згідно переліку та за відсутності помилок у їх оформленні, і які 12.03.2020 позивач надіслав відповідачу передбачені заявкою від 04.02.2020 № 405-2 документи, що підтверджується накладною поштової установи 04111006429413, фіскальним чеком від 12.03.2020 № 0050834 0044300 та описом вкладення у цінний лист.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача стосовно обсягу наданих послуг, їх вартості, як не містять і будь-яких документальних підтверджень заперечення прийняття відповідних послуг з будь-яких підстав.

Таким чином, обов`язок з оплати отриманих послуг відповідач мав виконати у строк, визначений заявкою від 04.02.2020 № 405-2, а саме в день розвантаження авто - 19.02.2020, чого відповідачем здійснено не було, чим допущено порушення свого грошового зобов`язання перед позивачем та приписи ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України)

Як зазначалось вище, доказів оплати за надані позивачем послуги з перевезення ватажу відповідачем не надано.

Отже, в порушення зазначених вимог процесуального закону, відповідачем не доведено обставин належного виконання ним умов Договору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Фірма "ЛІК-ТРАНС" про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про перевезення вантажів від 04.02.2020 № 289 у розмірі 34 358,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що умовами Договору сторони погодили, що експедитор розраховується з перевізником виключно коштами замовника та виключно після їх отримання експедитором, та, враховуючи те, що замовник до цього часу не розрахувався з експедитором, а тому відсутні підстави для оплати спірної суми коштів (34 358,00 грн) згідно заявки судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, з огляду на наступне.

У п.п. 1.6.1, 3.5. Договору сторони погодили, що заявка є обов`язковою, невід`ємною (обов`язковою) та пріоритетною частиною договору. Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта (якщо інше не передбачено у заявці ).

Так, у заявці сторонами чітко передбачено, що строк оплати послуги - 100% безготівковий розрахунок, в день розвантаження авто, без урахування 1 500 грн які оплачуються після отримання оригіналів документів (заявка 2 шт., рахунок, акт - 2 шт., CMR - 2 шт. - оригінали, договір - 2 шт.,реєстраційні документи, завірені мокрою печаткою (копія вірна), та за умови відсутності помилок у їх оформленні ).

Крім того, у п. 3.2 Договору також передбачено, що строк оплати визначається у заявці.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умови укладеної між сторонами заявки мають пріоритет по відношенню до умов Договору, що зокрема узгоджено сторонами у п.п. 3.2. та 3.5. Договору, і саме у заявці між сторонами було погоджено строк розрахунку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ст. 530 ЦК України).

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить із того, що відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, які затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об`єкта поштового зв`язку місця приймання до об`єкта поштового зв`язку місця вручення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (п. 2 розділу ІІ Нормативів).

Отже, згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень граничний строк пересилання цінного листа з описом вкладення між населеними пунктами різних областей, без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку, складає 5 днів.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивачем оригінали документів згідно переліку визначеному у заявці від 04.02.2020 № 405-2 було направлено відповідачу 12.03.2020, проте інформація щодо отримання відповідачем таких документів відсутня.

За перерахунком суду апеляційної інстанції, зважаючи встановлений нормативний строк пересилання рекомендованого поштового відправлення, між обласними центрами, без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку, отже, надісланий позивачем 12.03.2020 цінний лист повинен був дійти до відповідача не пізніше 17.03.2020.

Отже, приймаючи до уваги строк визначений у заявці строк та з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату 17.03.2020.

Доводи скаржника про те, що позивач не вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання ним зобов`язання у розумінні ст. 193 ГК України, оскільки жодних листів з уточненнями чи розрахувався замовник на адресу відповідача, не надходило судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже в силу приписів ст.ст. 204, 629 ЦК України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право позивача отримати грошові кошти за надані послуги, розмір та обсяг яких документально підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ЦК України та обов`язок відповідача їх оплатити.

Водночас за змістом ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відносини, які виникли між сторонами, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників і регулюються актами цивільного законодавства України. Відсутність у відповідача необхідних коштів, не звільняє його від обов`язку виконати взяте ним зобов`язання за договором, як і невиконання зобов`язань його контрагентами перед ним також не є такою підставою, що узгоджується і з приписами ч. 2 ст. 218 ЦК України.

При цьому, умови укладеного між сторонами Договору (зокрема п. 3.1-3.6 договору), як і заявка від 04.02.2020 № 405-2 не містять такої умови оплати, як надходження відповідачу коштів від замовника перевезення, а вказаною заявкою чітко узгоджено строк виконання відповідачем свого обов`язку перед позивачем щодо наданих послуг в документально підтвердженому розмірі заявленої до стягнення суми.

Також, на переконання суду апеляційної інстанції, оформлюючи заявку на перевезення вантажу експедитор (відповідач) мав би вчинити усі можливі та залежні від нього дії з метою отримання від замовника грошових коштів для вчасної оплати перевезення за цією заявкою, як це визначено ст. 193 ГК України, на яку ТОВ Імпекстранс Груп посилається у поданій апеляційній скарзі.

У будь-якому разі, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи (в т.ч. у поданій апеляційній скарзі) ТОВ Імпекстранс Груп не вказує про неотримання ним коштів від замовника за спірною заявкою, а лише вважає, що позивач мав би з`ясувати це питання до того, як звертатися до господарського суду з позовом у цій справі.

Разом з тим, укладений сторонами договір не містить умов, які би покладали на перевізника обов`язок з`ясовувати факт отримання експедитором коштів від замовник; водночас у п. 3.4 Договору сторони визначили, що усі спірні питання, які виникають у сторін в процесі реалізації договору/заявки вирішуються ними шляхом переговорів або в судовому порядку, відтак, звертаючись до суду, позивач не порушив умови укладеного договору.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову, у зв`язку з його доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20, та, відповідно апеляційна скарга ТОВ "Імпекстранс груп" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 25.06.2020 у справі № 925/565/20.

4. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала