Постанова

від 24.11.2020 по справі 910/2931/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. Справа№ 910/2931/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб

на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2020 (повне судове рішення складено 30.07.2020)

у справі № 910/2931/20 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб

про стягнення 35 730, 33 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

В лютому 2020 року Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб про стягнення 35 730, 33 грн вартості безпідставно набутого майна.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач фактично спожив за рахунок позивача без укладення договору теплову енергію на потреби опалення в опалювальних періодах 2016-2017 року на суму 35 730, 33 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/2931/20 позов задоволено з Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація стягнуто 35 730 грн. 33 коп. основного боргу та 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що в даному випадку, на думку суду, перелік строку позовної давності розпочався з 27.04.2017 - через сім днів після вручення відповідачу претензії про сплату спірної заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України та припинився 27.04.2020 року, тоді як з позовом до господарського суду міста Києва позивач звернувся 26.02.2020, тобто в межах трирічного строку. Також, за посиланням суду, доказів відключення відповідача від системи опалення суду надано не було.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю Хамстер клаб звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду в частині задоволеного позову як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права - ст.ст. 261, 1212, 1213 ЦК України, ст. 236 ГПК України і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом безпідставно враховано початок перебігу строку позовної давності з моменту пред`явлення претензії, оскільки у позивача укладений договір з енергопостачальною організацією і за цим договором він вже до 29 числа поточного місяця був обізнаний про неоплату кінцевим споживачем теплоенергії, вартість якої перераховується енергопостачальнику.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 справу № 910/17958/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб на рішення від 30.07.2020 господарського суду міста Києва у справі №910/2931/20. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб на рішення від 30.07.2020 господарського суду міста Києва у справі №910/2931/20 здійснюється у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація є балансоутримувачем нежилих будинків за адресою: вул. Пулюя, 5 літ. А у м. Києві, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та передані підприємству у господарське відання.

За умовами укладеного позивачем з ПАТ Київенерго договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001 № 8594004, останнє взяло на себе зобов`язання постачати теплову енергію для потреб централізованого опалення та гарячого водопостачання вказаних нежилих будинків.

Теплове обладнання приміщень нежилих будинків є складовими частинами загальної системи теплоспоживання будинків, що обладнана вузлом обліку і теплової енергії, яким забезпечується загальнобудинковий облік (п. 5.1 договору).

Пунктом 2.3.4 зазначеного вище передбачено, що перелік власників (орендарів) приміщень, теплове обладнання яких підключено до теплових мереж будинку зазначено у додатку № 8 до вказаного договору, опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж Енергопостачальної організації .

Відповідач є власником нежилого приміщення загальною площею 323,8 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пулюя, 5 літ. А на підставі договору № 2 купівлі-продажу нерухомості від 09.09.2003 року, зареєстровано в реєстрі за № 5698-П.

Належне відповідачу нежитлове приміщення є вбудованим, система опалення приміщення є невід`ємною частиною системи опалення будинків.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір від 17.10.2003 №924 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та абонентських уводів вул. Пулюя, 5 літ. А у м. Києві.

Строк дії договору з 17.10.2003 до 31.12.2004 (п. 6.1. договору).

За положеннями п. 6.2 договору він припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; передбачених п. 4.3.1. договору; ліквідації сторін.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік. Якщо за місяць закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п. 6.3. договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитих за договором послуг до моменту звільнення приміщення та передачі його за актом іншому споживачу.

Згідно з умовами п. 2.3.6 Договору №924 від 17.10.2003 відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) позивачу вартість спожитої теплової енергії.

Розділом 5 договору встановлено, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають при виконанні даного договору у зв`язку з ним або випливають з нього, підлягають остаточному вирішенню у Незалежному третейському суді при Всеукраїнський громадський організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів".

Рішенням постійно діючого Незалежного Третейського Суду при Всеукраїнській громадській організації Ліга юридичного захисту інтересів споживачів від 16.05.2017 року у справі № 13/16 за позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація до Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб про стягнення заборгованості за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів № 924 від 17.10.2003 року, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб листами № 63 від 10.08.2015 року, № 71 від 07.09.2015 року, № 72 від 16.09.2015 року повідомило Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація про небажання продовжувати дію договору на 2016 рік, у зв`язку з чим договір № 924 від 17.10.2003 року припинив свою дію 31.12.2015 року .

Отже, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що вказаний договір припинив свою дію 31.12.2015 відповідно до умов пункту 6.4 та ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що відповідач після закінчення дії договору № 924 від 17.10.2003 протягом січня, лютого, березня, листопада, грудня 2016 року, січня 2017 року продовжував використовувати теплову енергію на потреби опалення власних приміщень, не відшкодовуючи її вартість на користь позивача, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 35 730, 30 грн.

Позивач протягом зазначеного періоду оплачував отриману теплову енергію на користь Енергопостачальної організації згідно з умовами договору № 8594004 від 01.06.2001, про що свідчать акти звіряння розрахунків з ПАТ "Київенерго".

У зв`язку з неоплатою відповідачем поставленої йому теплової енергії позивач направив на його адресу претензію від 10.04.2017 № 062/15/1/03-2569 із вимогою сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги по технічному обслуговуванню систем централізованого опалення в сумі 66 047, 40 грн. Претензія була отримана відповідачем 20.04.2017, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0104403422754 (а.с. 74-78).

Проте, відповідач у добровільному порядку грошові кошти в сумі 35 730, 30 грн. в рахунок відшкодування спожитої теплової енергії на потреби централізованого опалення позивачу не сплатив.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно із ст. 24 Закону України Про теплопостачання основними обов`язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно п. 4 Правил користування тепловою енергією, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1197, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Доказів на підтвердження укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії відповідачем не надано.

Відповідно до нарядів ПАТ "Київенерго" на включення та відключення до централізованого опалення у спірний період в будинок № 5 літ. А по вул. Пулюя у м. Києві постачалась теплова енергія.

Кількість теплової енергії протягом опалювального сезону 2016-2017 років підтверджується відомостями про середньодобові покази обліку теплової енергії.

В той же час, доказів на підтвердження відсутності централізованого опалення у спірний період або відключення належного позивачу нежитлового приміщення від внутрішньобудинкових інженерних систем централізованого опалення матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано споживання теплової енергії на потреби централізованого опалення у нежитловому приміщенні площею 323,80 кв. м, що становить 11,6211 % від загальної опалювальної площі будинку по вул. Пулюя, 5 літ. А у м. Києві, на загальну суму 36 173, 83 грн.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №927/468/17 від 04.05.2018, у справі № 910/21154/17 від 15.02.2019, № 918/47/18 від 23.04.2019.

Судом встановлено, що правовідносини за договором від 17.10.2003 №924 між сторонами були припинені 31 грудня 2015 року, у зв`язку з чим з 01 січня 2016 року спожита відповідачем теплова енергія на загальну суму 36 173, 83 грн., яка була поставлена позивачу і оплачена останнім на користь енергопостачальної організації на підставі договору, вважається такою, що набута відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки саме з цього часу отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії перестало мати під собою договірне обґрунтування, адже правова підстава на її утримання відпала.

За приписами ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У зв`язку з тим, що відповідач не може повернути спожиту теплову енергію, тому на підставі частини 2 статті 1213 Цивільного кодекс України, зобов`язаний відшкодувати її вартість як безпідставно набутого майна.

Разом з тим, під час розгляду даної справи відповідачем було подано заяву відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України про застосування строку позовної давності до позовних вимог Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація .

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Північний апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про початок перебігу строку позовної давності з моменту незадоволення відповідачем претензії вимоги позивача про сплату заборгованості.

Так, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача складається з сум щомісячної заборгованості за спожиту теплову енергію за період січень - березень, листопад - грудень 2016 року та січень 2017 року.

В той же час, за умовами укладеного з ПАТ Київенерго договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001 № 8594004 позивач оплачував отриману теплову енергію на користь Енергопостачальної організації, про що свідчать акти звіряння розрахунків з ПАТ "Київенерго", а також виставляв відповідачу платіжні повідомлення - вимоги, тобто, кожного місяця він був обізнаний про не проведення платежів відповідачем, а отже, про наявність заборгованості останнього.

В той же час, як вбачається з рішення постійно діючого Незалежного Третейського Суду при Всеукраїнській громадській організації Ліга юридичного захисту інтересів споживачів від 16.05.2017 року у справі № 13/16 позивач звертався з позовом про стягнення заборгованості за постачання відповідачу теплової енергії, в тому числі і за період з 01.01.2016 по червень 2016, в задоволенні якого було відмовлено в цій частині у зв`язку з припиненням дії договору № 924 від 17.10.2003.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, за вимогами про стягнення заборгованості за період січень - березень 2016 року строк позовної давності переривався та почав перебіг з моменту набрання рішенням третейського суду законної сили - 16.05.2017, а відтак, строк позовної давності за цими вимогами позивачем (звернувся 26.02.2020) не пропущено.

За таких обставин позовні вимоги на суму 20515, 98 грн (9480, 73 грн за січень 2016 року + 6366, 35 грн за лютий 2016 року + 4668, 90 грн за березень 2016 року) є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості за період листопад-грудень 2016 року та січень 2017 року, яка виникла вже після звернення до суду, колегія суддів вважає, що строк позовної давності за цими вимогами пропущено, оскільки позивачем на адресу відповідача надсилались платіжні вимоги - доручення, а відтак, про несплату за листопад 2016 - він дізнався в грудні 2016 року, за грудень 2016 - в січні 2016 року, за січень 2017 - 21 лютого 2017 року - день, наступний за днем терміну оплати отриманої теплової енергії, в той час, як з позовом у даній справі позивач звернувся 26.02.2020.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв`язку із закінченням строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 наведеної вище статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З врахуванням зазначеного вище, судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 261, 264 ЦК України, ст.ст. 74, 76 ГПК України, а відтак, підлягає частковому скасуванню з ухваленням у відповідній частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер клаб задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/2931/20 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація 15 214, 35 грн основного боргу та в частині стягнення судового збору в сумі 2 102, 00 грн.

Ухвалити в цих частинах нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству Київжитлоспецексплуатація у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб 15 214, 35 грн основного боргу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 71/6, ідентифікаційний код 32381751) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 1 206, 95 грн (одна тисяча двісті шість гривень дев`яносто п`ять копійок) судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі № 910/2931/20 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хамстер Клаб (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 71/6,

ідентифікаційний код 32381751) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 1 810, 42 грн (одна тисяча вісімсот десять гривень сорок дві копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/2931/20 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 24.11.2020.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова