Рішення

від 19.11.2020 по справі 906/1251/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1251/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гребеннікова Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроус Маркетерс" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (с.Пиріжки, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 378380,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроус Маркетерс" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" про стягнення 378380,00грн заборгованості, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним проведенням відповідачем розрахунків за послуги позивача по налаштуванню та запуску лідогенерації через мережу, надані у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року. В якості правових підстав позову позивач посилається на положення ст. ст. 525, 526, 599, 901, 903 ЦК України.

Ухвалою суду від 20.10.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.11.2020.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення №1000232043907 та №1000232043915 про вручення поштових відправлень (а.с.74,80). Клопотання про відкладення розгляду справи сторонами не заявлялись.

Слід зазначити, що на адресу господарського суду 13.11.2019 повернулась копія ухвали господарського суду від 03.11.2020, яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача зазначену у позовній заяві (11641, Житомирська область, Малинський район, с.Пиріжки, вул.Соборна, буд.57, кім.18), із відміткою відділення поштового зв`язку "за письмовою відмовою одержувача" (а.с.75-79).

09.11.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в загальному провадженні, в якому відповідач просив винести ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

16.11.2020 на адресу суду від позивача надійшли:

- клопотання про огляд оригіналів письмових доказів від 10.11.2020, до якого додано оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви;

- клопотання від 10.11.2020 про повернення письмових доказів після дослідження їх судом;

- заява про розгляд справи за відсутності позивача від 10.11.2020.

Судом розглянуто клопотання відповідача №229-1 від 05.11.2020 про розгляд справи в загальному провадженні та залишено без задоволення з огляду на таке.

Пунктом 1 частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача може постановити ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив про сума позову є дня нього дуже значною, протягом дії карантину фінансовий стан відповідача значно погіршився, а також те, що відповідач має бажання домовитись з позивачем про укладення мирової угоди.

Згідно з ст.12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку, за критерієм ціни позову цю справу слід віднести до справ ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (загальний розмір вимог складає 378380,00грн).

Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Доводи, наведені відповідачем у клопотанні від 05.11.2020, не вказують на якусь особливу складність цієї справи та не мають наслідком необхідність призначення цієї справи до розгляду в загальному позовному провадженні.

Під час спрощеного провадження з повідомленням сторін сторони мають можливість, у тому числі, письмово висловили свою думку та навести свої доводи та міркування з цього приводу. А суд має можливість і зобов`язаний надати оцінку таким доводам та документам, що є в справі.

Посилання відповідача на скрутний фінансовий стан та бажання укласти мирову угоду, не можуть слугувати беззаперечною підставою для розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Дані посилання стосуються не заперечень щодо наявності заборгованості, а вказують на неможливість негайного погашення заборгованості та можливість укладення мирової угоди. Принагідно суд роз`яснює, що відповідно до ст.330 ГПК України, мирова угода може бути укладена сторонами і в процесі виконання рішення.

Таким чином, дану справу слід віднести до справ незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають розгляду справи у загальному провадженні. Разом з тим, задоволення клопотання відповідача призведе до невиправданого збільшення строків розгляду справи.

За таких обставин, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" №229-1 від 05.11.2020 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд залишає без задоволення.

Відсутність представника відповідача, відповідно до ст.216 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачу було відомо про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні він не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалася, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроус Маркетерс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (відповідач) існували правовідносини щодо надання послуг.

Так, за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000009 від 31.12.2018 на суму 58000,00грн, №ОУ-0000010 від 31.12.2018 на суму 58000,00грн, №ОУ-0000011 від 31.12.2018 на суму 58000,00грн, №ОУ-0000012 від 31.12.2018 на суму 58000,00грн, №ОУ-0000001 від 31.01.2019 на суму 48820,00грн, №ОУ-0000002 від 31.01.2019 на суму 55384,00грн, №ОУ-0000003 від 31.01.2019 на суму 56224,00грн, №ОУ-0000004 від 31.01.2019 на суму 50163,00грн, №ОУ-0000007 від 28.02.2019 на суму 41556,00грн, №ОУ-0000008 від 28.02.2019 на суму 60703,00грн, №ОУ-0000009 від 28.02.2019 на суму 63986,00грн, №ОУ-0000010 від 28.02.2019 на суму 55152,00грн відповідачем було отримано від позивача послуги на загальну суму 663988,00грн (а.с.86,88,90,92,94,96,98,100,102,104,106,108).

Позивач, посилаючись на неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором укладеним у спрощений спосіб, просить стягнути з відповідача 378380,00грн заборгованості за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2 ст.202 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У частині 2 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання, в силу якого відповідач повинен оплатити за отримані послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За приписами статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У актах здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000009 від 31.12.2018 на суму 58000,00грн, №ОУ-0000010 від 31.12.2018 на суму 58000,00грн, №ОУ-0000011 від 31.12.2018 на суму 58000,00грн, №ОУ-0000012 від 31.12.2018 на суму 58000,00грн, №ОУ-0000001 від 31.01.2019 на суму 48820,00грн, №ОУ-0000002 від 31.01.2019 на суму 55384,00грн, №ОУ-0000003 від 31.01.2019 на суму 56224,00грн, №ОУ-0000004 від 31.01.2019 на суму 50163,00грн, №ОУ-0000007 від 28.02.2019 на суму 41556,00грн, №ОУ-0000008 від 28.02.2019 на суму 60703,00грн, №ОУ-0000009 від 28.02.2019 на суму 63986,00грн, №ОУ-0000010 від 28.02.2019 на суму 55152,00грн сторонами не було визначено строк оплати відповідачем наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на оплату відповідачу послуг по налаштуванню та запуску лідогенерації через мережу Facebook виставлялись рахунки-фактури: №СФ-0000011 від 03.12.2018 на суму 58000,00грн (дійсний до сплати до 10.12.2018), №СФ-0000012 від 03.12.2018 на суму 58000,00грн (дійсний до сплати до 10.12.2018), №СФ-0000013 від 03.12.2018 на суму 58000,00грн (дійсний до сплати до 10.12.2018), №СФ-0000014 від 03.12.2018 на суму 58000,00грн (дійсний до сплати до 10.12.2018), №СФ-0000001 від 02.01.2019 на суму 48820,00грн (дійсний до сплати до 25.01.2019), №СФ-0000002 від 02.01.2019 на суму 56224,00грн (дійсний до сплати до 25.01.2019), №СФ-0000003 від 02.01.2019 на суму 55384,00грн (дійсний до сплати до 25.01.2019), №СФ-0000004 від 02.01.2019 на суму 50163,00грн (дійсний до сплати до 25.01.2019), №СФ-0000007 від 01.02.2019 на суму 41556,00грн (дійсний до сплати до 25.02.2019), №СФ-0000008 від 01.02.2019 на суму 60703,00грн (дійсний до сплати до 25.02.2019), №СФ-0000009 від 01.02.2019 на суму 63986,00грн (дійсний до сплати до 25.02.2019), №СФ-0000010 від 01.02.2019 на суму 55152,00грн (дійсний до сплати до 25.02.2019) (а.с.87,89,91,93,95,97,99,101,103,105,107,109).

Вказані рахунки частково оплачувались відповідачем, що вбачається з платіжних документів, в яких у графі "призначення платежу" міститься посилання на вказані рахунки. Так, з довідки банку від 23.10.2020 вбачається, що відповідачем частково проведено оплату наданих послуг на загальну суму 285608,00грн, зокрема, ним були здійснені проплати на рахунки позивача, в яких у призначені платежу вказано "за послуги налаштування та запуск лідогенерації через мережу Facebook": згідно рахунку №СФ-0000013 від 03.12.2018: на суму 58000,00грн - 20.12.2018, згідно рахунку №СФ-0000012 від 03.12.2018: на суму 10000,00грн - 05.09.2019 та на суму 28000,00грн - 30.01.2019, згідно рахунку №СФ-0000014 від 03.12.2018: на суму 6500,00грн - 05.09.2019 та на суму 51500,00грн - 30.01.2019, згідно рахунку №СФ-0000001 від 02.01.2019: на суму 10000,00грн - 05.09.2019 та на суму 20000,00грн - 14.02.2019, згідно рахунку №СФ-0000002 від 02.01.2019: на суму 50000,00грн - 18.01.2019 та на суму 6224,00грн - 05.09.2019, згідно рахунку №СФ-0000003 від 02.01.2019: на суму 5384,00грн - 05.09.2019 та на суму 10000,00грн - 08.10.2020, згідно рахунку №СФ-0000004 від 02.01.2019: на суму 10000,00грн - 05.09.2019, згідно рахунку №СФ-0000007 від 01.02.2019: на суму 10000,00грн - 05.09.2019, згідно рахунку №СФ-0000008 від 01.02.2019: на суму 10000,00грн - 05.09.2019 (а.с.110).

Отже, за надані у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року послуги на загальну суму 663988,00грн відповідачем було проведено оплату частково, на загальну суму 285608,00грн. Неоплаченими станом на час звернення позивача з позовом залишились надані послуги на загальну суму 378380,00грн.

У разі не встановлення строку виконання зобов`язання, що й має місце у даному випадку, норма якою слід керуватися, наведена у частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.09.2020 позивач направив відповідачу претензію (досудову вимогу) про стягнення заборгованості від 01.09.2020, в якій вимагав сплатити 388380,00грн заборгованість протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги (а.с.112-115, докази направлення - а.с.63-64,116). Однак, відповідач відповіді на зазначену претензію позивача не надав.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

На час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків за надані послуги у передбачений ч.2 ст.530 ЦК України строк не виконав, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 378380,00грн, що підтверджується довідкою №03-11/2020 від 10.11.2020 (а.с.111). При цьому, судом враховується, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав претензії чи заперечення до наданих позивачем послуг. Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 378380,00грн заборгованості є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 378380,00грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (11641, Житомирська область, Малинський район, с.Пиріжки, вул. Соборна, буд. 57, кім. 18; ідентифікаційний код 40048603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроус Маркетерс" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256; ідентифікаційний код 42566879):

- 378380,00грн основного боргу,

- 5675,70грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.11.20

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу,

2 - позивачу (рек.з пов.),

3 - відповідачу (рек.з пов.) на поштову адресу:

1) 03061, м.Київ, проспект Відрадний, 103,