Рішення

від 19.11.2020 по справі 909/193/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/193/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславбудпостач"

до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

про стягнення заборгованості в сумі 115070 грн 90 к.

за участю:

представники сторін не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславбудпостач" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення заборгованості в сумі 115 070 грн 90 к.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань за договором про закупівлю товару №2645-ЗЄ-БуТєС від 05.03.19 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару, яку позивач, посилаючись на норми статей 509, 526, 530, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 691 Цивільного та ст.193 Господарського кодексів України, просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку з врахуванням неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 10.03.20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та розгляд справи по суті призначено на 24.03.2020.

У зв"язку з Указом Президента України №87/2020 від 13.03.2020, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 13.03.2020, та постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 від 11.03.2020, якою установлено з 12 березня на усій території України карантин, ухвалою суду від 18.03.20 відкладено розгляд справи по суті та постановлено додатково повідомити сторін про дату та час судового засідання.

Ухвалою суду від 28.05.20 призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.20.

Ухвалою суду від 14.07.20 розгляд справи по суті відкладено на 13.08.20.

В судове засідання представники не з"явилися, відтак ухвалою суду від 13.08.20 задоволено клопотання відповідача вх.№9685/20 від 04.08.20 про продовження процесуальних строків на подання відзиву та відкладення розгляду справи, продовжено відповідачу строк на подання відзиву до 15.09.20 та відкладено розгляд справи по суті на 24.09.20.

Разом з тим, судове засідання, призначене на 24.09.20, не відбулося у зв"язку з перебуванням судді Матуляка П.Я. на лікарняному, відтак ухвалою суду від 07.10.20 призначено розгляд справи по суті на 20.10.20.

Ухвалою суду від 20.10.20 у зв"язку з неявкою представників сторін в судове засідання та відстуності у суду доказів вручення відповідачу ухвали від 07.10.20 відкладено розгляд справи по суті на 10.11.2020.

Враховуючи, що з 09 по 13 листопада 2020 року суддя Матуляк П.Я. приймав участь у підготовці суддів, обраних на посаду судді безстроково в режимі онлайн, яка проводилася Львівським РВ НШС України, що унеможливило проведення судового засідання 10.11.2020, ухвалою суду від 05.11.20 дату та час судового засідання змінено з 10.11.2020 на 19.11.2020.

В судове засідання 19.11.20 представники сторін не з"явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлені ухвалою суду від 05.11.20 та телефонограмами №81/2020 та №80/2020 від 18.11.20.

Відповідач у встановлений судом строк ( до 15.09.20 відповідно до ухвали суду від 13.08.20) відзиву на позов не подав, причини неявки в судове засідання суду не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд констатує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Верховний Суд у справі № 916/3188/16 зазначив, що держава в особі судових органів має забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту. Заінтересовані особи, в свою чергу, повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

У відповідності до ч.3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, а також приймаючи до уваги, що судом не визнавалася обов"язковою явка представників сторін в судове засідання, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи. При цьому суд враховує, що наслідки ненадання відзиву відповідачу роз"яснено в ухвалі суду від 10.03.20, а наслідки неявки в судове засідання сторонам роз"яснено в ухвалах суду від 14.07.20, 13.08.20 та 20.10.20.

Обставини справи, встановлені судом, дослідження доказів.

05.03.2019 між сторонами у справі укладено договір про закупівлю товару №2645-ЗЄ-БуТєС, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславбудпостач" ( по справі - позивач, по договору - постачальник) зобов"язалося поставити Акціонерному товариству "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" ( по справі - відповідач, по договору - покупець) товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно специфікації, зазначеної у п.1.1 договору(п.1.1 договору).

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Термін дії договору - до 31.05.19, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами свох зобов"язань(п.11.1 договору).

Згідно з п.2.9 договору товар вважається комплектним, якщо у поставленому товарі наявні всі складові елементи та надано повний комплект документів.

Ціна на товар, що поставляється, вказується у специфікації(п.3.1 договору).

Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого товару на 60-тий календарний день з дати поставки товару.

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних(п.5.5 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання будь-якою із сторін прийнятих на себе зобов"язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі відшкодовує збитки та сплачує штрафні санкції(п.7.1 договору).

Пунктом 7.14 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару.

Згідно видаткової накладної №РН-0000050 від 18.03.20 позивачем в рамках укладеного між сторонами договору поставлено товар, визначений специфікацією, на суму 205736,40грн.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у розмірі 105736,40, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки за 29.08.19. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно укладеного між сторонами договору становить 100000,00грн.

08.11.19 та 27.02.20 позивачем на адресу відповідача направлено листа та вимогу щодо погашення заборгованості та сплати пені. Факт направлення вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення, накладної №7601907661627 та фіскального чека №3000418832 від 27.02.20.

Відповіді на зазначені лист та претензію, а також доказів погашення відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.

У зв"язку з порушенням відповідіачем прийнятих на себе зобов"язань, позивачем нараховано відповідачу 10286,82грн. пені, 3277,78грн. 3% річних, 1506,30грн. інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Зі змісту приписів ст.11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч.1ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1ст.509 ЦК України та ч.1ст.193 ГК України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

В силу ст.ст.626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За своєю правовою природою відносини між сторонами у справі є такими, що випливають із договору поставки, відтак до них застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 cтатті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар (пункт 1 частини 1 статті 664 ЦК України).

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою, товарно-транспортною та податковою накладними.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П.4.1 договору визначено інший, ніж встановлений ст.692 Цивільного кодексу України, порядок розрахунків: розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого товару на 60-тий календарний день з дати поставки товару.

Враховуючи, що поставка Товару згідно видаткової накладної №РН - 0000050 здійснена 18 березня 2019 року, останній день для здійснення повної оплати вартості Товару - 17.05.19.

Проте, свої обов`язки за договором Відповідач виконав частково, сплативши позивачу 105736,40грн. з порушенням визначеного п.4.1 договору строку оплати, що підтверджується наявною в матеріалах справ банківською випискою.

На момент розгляду срави судом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно укладеного між сторонами договору становить 100000,00грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Наведена норма встановлює види забезпечення виконання зобов`язання, а також можливість встановити інші види забезпечення виконання зобов`язання договором або законом, що узгоджується з положенням статті 627 ЦК України.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Наведена правова норма кореспондується зі ст.230 Господарського кодексу України: штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.173 ГКУ господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто, в розумінні ст.173 та ст.230 ГКУ пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати не тільки в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), але й в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати інформацію тощо (негрошове зобов`язання).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною другою статті 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься також у статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , якою встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а сплата та інфляційних втрат - способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сторонами договору дотримано вимоги ст.547 ЦКУ щодо письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання: сторони у пункті 7.14 договору дійшли згоди, що у разі прострочення оплати товару покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару.

Оскільки сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв"язку з простроченням грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 10286,82грн. пені, 3277,78грн. 3% річних за період з 18.05.19 по 02.03.20 та 1506,30грн. інфляційних втрат за період вересень-листопад 2019 року. При цьому, позивачем дотримано вимог п.7.14 договору щодо направлення відповідачу письмової вимоги щодо стягнення пені ( вимога від 27.02.20).

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення грошового зобов`язання відповідачем, позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного у позовній заяві періоду, та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

Висновок суду.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено факт часткової несплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару, відтак позовні вимоги документально підтверджені, обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з приписами ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 2102,00грн.

За змістом ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 55, 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславбудпостач" до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення заборгованості в сумі 115070 грн 90 к.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"(м.Львів, вул.Козельницька, 15, код 23269555) в особі відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"(Івано-Франківська область, м.Бурштин, код 00131541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславбудпостач" (м.Івано-Франківськ, вул.Автоливмашівська, 2А, код 37794736) 100000,00(сто тисяч гривень) основного боргу, 10286,82(десять тисяч двісті вісімдесят шість гривень вісімдесят дві копійки) пені, 3277,78(три тисячі двісті сімдесят сім гривень сімдесят вісім копійок) 3% річних, 1506,30(одну тисячу п»ятсот шість гривень тридцять копійок) інфляційних втрат та 2102,00(дві тисячі сто дві гривні) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.11.2020

Суддя Матуляк П. Я.