Рішення

від 19.11.2020 по справі 911/2582/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/2582/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства ЛОТОС К (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7, код 33439938)

до Фізичної особи-підприємця Розовика Володимира Григоровича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 41226,68 грн.

за участю представників:

позивача - Черненко О.П.;

відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство ЛОТОС К (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Розовика Володимира Григоровича (відповідач) про стягнення 41226,68 грн., з яких: 40 000,00 грн. суми неповернутої передплати, 747,54 грн. 3% річних та 479,14 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків з поставки товару, а в подальшому неповернення суми попередньої оплати на вимогу позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

23.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв`язку з усуненням недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

07.10.2020 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2020 клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено та призначено судове засідання на 22.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2020 в судовому засіданні оголошено перерву на 19.11.2020.

В судове засідання 19.11.2020 відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, не направив свого повноважного представника та у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні 19.11.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2017 року між приватним підприємством ЛОТОС К (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Розовиком Володимиром Григоровичем (Виконавець), було укладено договір №32 на виготовлення продукції, відповідно до умов, Виконавець зобов`язаний виготовити продукцію у відповідності до креслення (додаток №1 до Договору) і передати її у власність Замовника, а Замовник - прийняти та оплатити виготовлену Виконавцем продукцію на умовах, встановлених Договором.

Згідно п.2.1. Договору, ціна продукції за Договором визначається на підставі специфікацій, які є невід`ємними частинами даного Договору. Оплата продукції згідно специфікацій здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення Виконавцем рахунку-фактури.

У відповідності до специфікації №1 від 07 вересня 2017, Виконавець зобов`язався виготовити продукцію горшок у кількості 1 485 штук на загальну суму 51 975,00 грн.

07 вересня 2017 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №320 на суму 51 975,00 грн.

На виконання вимог пункту 2.1. Договору та п.2 специфікації до Договору, позивач перерахував відповідачу в якості 100% передплати за продукцію грошові кошти у розмірі 51 975,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №229 від 11 вересня 2017.

У червні 2018 року відповідач поставив позивачеві лише частину продукції у кількості 160 горшків на суму 5 600,00 грн.

06 грудня 2019 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №150 у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України з проханням в 7-денний строк від дня пред`явлення вимоги здійснити виготовлення та поставку горшків у кількості 1 325 штук на суму 46 375,00 грн. або, у разі не можливості виготовлення та поставки продукції, у той же самий строк здійснити повернення грошових коштів у розмірі 46 375,00 грн. на банківський рахунок приватного підприємства ЛОТОС К .

В свою чергу відповідач надіслав позивачу лист б/н від 13 січня 2020 р., в якому відповідач визнав своє зобов`язання з виготовлення та поставки продукції невиконаним та прийняв рішення повернути позивачу сплачені у вигляді передплати кошти в розмірі 46 375,00 грн. В даному листі Виконавець також запропонував повернути кошти за наступним графіком:

до 05 лютого 2020 р. - 6 375,00 грн.;

до 05 березня 2020 р. - 15 000,00 грн.;

до 05 квітня 2020 р. - 15 000,00 грн.;

до 05 травня 2020 р. - 10 000,00 грн.

30 січня 2020 року на рахунок позивача надійшла перерахована відповідачем частина передплати за продукцію у розмірі 6 375,00 грн.

Інших перерахувань залишку передплати на рахунок позивача відповідач не здійснював, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, шляхом вставлення відповідачу вимоги щодо повернення суми попередньої оплати.

Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, зважаючи на вищевикладене, відповідач в даному випадку повинен виконати обов`язок щодо остаточного повернення у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2020 відповідач отримав від позивача вимогу про здійснення поставки товарів або, у разі не можливості виготовлення та поставки продукції, у той же самий строк здійснити повернення грошових коштів у розмірі 46 375,00 грн.

Таким чином, поставка товару чи повернення авансу за договором відповідачем мало бути здійснено до 20.01.2020 включно.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на те, що відповідач не надав доказів на підтвердження обставин поставки позивачу товару за договором № 32 від 07.09.2017 або повернення 40 000,00 грн. суми попередньої оплати, суд дійшов висновку, що обставини наявності у відповідача перед позивачем відповідної суми боргу є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.

За таких обставин, оскільки відповідач порушив взяте на себе зобов`язання по поставці товару та станом на дату прийняття відповідного рішення суму попередньої оплати не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 40 000,00 грн. підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована відповідачем.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 747,54 грн. 3 % річних та 479,14 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України. (Постанова Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 № 918/631/19).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 747,54 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, варто зазначити, що за розрахунком суду, здійсненого за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , сума інфляційних втрат за період визначений позивачем становить 398,18 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40000,00 грн. суми передплати, 747,54 грн. 3% річних та 398,18 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Розовика Володимира Григоровича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства ЛОТОС К (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7, код 33439938) 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 747 (сімсот сорок сім) грн. 54 коп. 3% річних, 398 (триста дев`яносто вісім) грн. 18 коп. інфляційних втрат та 2097 (дві тисячі дев`яносто сім) грн. 87 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.11.2020

Суддя Т.Д. Лилак