Ухвала

від 23.11.2020 по справі 916/2100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2100/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.,

при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.

за участю представників:

від позивача : Дейнека В.М. (на підставі ордеру);

від відповідача: Гершман Л.В. (на підставі ордеру);

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» про розстрочення виконання судового рішення (вх. № 2-4055/20 від 13.11.2020 року) в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2100/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвагонкомплект» (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 12, кв. 122);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» (65009, м. Одеса, вул. Академічна, б. 20 Б, офіс 8, каб. 3);

про стягнення 507002,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансвагонкомплект» - звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №2172/20 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» про стягнення грошових коштів у розмірі 507002,07 грн., з яких 483700 грн. - основний борг, 23302,07 грн. - пеня, а також покладення на відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2020р. позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвагонкомплект" 483700 грн. основної заборгованості, 10000 грн. пені, 7605, 50 грн. витрат на сплату судового збору, 18500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

13.11.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» до господарського суду надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення по справі № 916/2100/20 на 12 місяців зі сплатою 43 317, 13 грн. щомісячно починаючи з листопада 2020 року по жовтень 2021 року включно. Необхідність звернення до суду із вказаною заявою, відповідач пояснює економічною кризою, що склалася в Україні внаслідок поширення короновірусної інфекції та вжитих карантинних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. Так, в результаті падіння економіки та введеного карантину, на даний час транспортно- експедиційна компанія ТОВ Авантаж Інспект опинилась у вкрай тяжкому фінансовому становищі через відсутність грошових надходжень та дефіцит коштів, що в свою чергу перешкоджає виконанню обов`язку зі сплати заборгованості перед позивачем та унеможливлює сплатити одразу всю суму заборгованості з орендної плати.

При цьому, відповідач наголошує, що сума, заявлена до стягнення за даним рішенням, є досить великою і її сплата може призвести до зупинки діяльності боржника та його неплатоспроможності. Таким чином, у разі відмови судом у розстроченні виконання судового рішення та одночасного стягнення всієї суми боргу, це неодмінно призведе до банкрутства підприємства, оголошення технічного дефолту, неможливості ТОВ Авантаж Інспект сплачувати бюджетні платежі, податкові зобов`язання та виплачувати заробітну плату, що відповідно спричинить втрату працівниками підприємства своїх робочих місць.

Окрім того відповідач стверджує, що на даний момент у нього існує необхідність в оплаті значних грошових сум контрагентам за результатом вирішення спору в інших судових справах.

Ухвалою суду від 16.11.2020 року судом було прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» про розстрочення виконання рішення суду у справі №916/2100/20 до провадження та призначено її розгляд в засіданні суду на "23" листопада 2020 р. о 09:45.

20.11.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвагонкомплект» надійшли письмові пояснення (вх.№31152/20), відповідно до яких позивач заперечує проти заяви про розстрочення виконання рішення у справі №916/2100/20, оскільки відповідачем не доведено існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять виконання неможливим, зокрема ним не надано інформації: скільки у відповідача коштів на банківських рахунках, його розмір щомісячного доходу і розмір щомісячних витрат, чому грошові кошти саме в розмірі 43 317,13 грн. відповідач може платити щомісячно, а не іншу суму, яким чином ним розраховано розмір можливого щомісячного платежу 43 317,13 грн., гарантії виконання рішення суду в разі розстрочки. Також, відповідачем не надані докази, які можуть підтвердити чи спростувати його реальний фінансовий стан, наявність чи відсутність у нього коштів, майна і встановити, чи існує причинно-наслідковий зв`язок між даними фактами і неможливістю виконувати рішення суду. Більше того, з точки зору позивача, з матеріалів справи випливає, що відповідач володіє майном, яке передане в оренду, реалізувавши яке у ТОВ «Авантаж Інспект» будуть наявні кошти для погашення заборгованості перед ТОВ «Трансвагонкомплект» . Що стосується обмежувальних заходів, впроваджених у зв`язку з запровадженням на території України карантину, які призвели до скрутного фінансового становища відповідача, позивач зазначає, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між такими заходами, та скрутним становищем відповідача. Крім того позивач зазначає, що саме з вини відповідача, виникла заборгованість, яку стягнуто за рішенням суду у справі №916/2100/20, тоді як позивач зменшив розмір орендної плати з 450 грн. до 275 грн. При цьому, позивач повідомляє, що у зв`язку із розглядом судом даної заяви, ним були понесені витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 4000 грн., у зв`язку з чим просить суд відшкодувати їх розмір.

20.11.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвагонкомплект» надійшла заява про вирішення питання щодо судових витрат (вх. №ГСОО 2-4096/20), відповідно до якої позивач просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн., понесені у зв`язку з розглядом заяви ТОВ «Авантаж Інспект» про розстрочення виконання рішення у справі №916/2100/20.

Позивач зазначає, що 17.11.2020р. між ним та Адвокатським бюро Олени Сторожук (Адвокатське бюро) було укладено додаткову угоду №1 від 17.11.2020 року до Договору №30/02 про надання правової допомоги від 30.06.2020 року, відповідно до п. 2.1-2.2 якої зазначено, що вартість послуг (гонорар) по наданню правової допомоги щодо аналізу заяви ТОВ Авантаж Інспект про розстрочення виконання рішення, підготовки письмових пояснень КЛІЄНТА щодо заяви про розстрочення виконання рішення, направлення їх до суду та відповідачу складає грошову суму в розмірі - 2 500,00 грн. Вартість послуг (гонорар) при безпосередній участі адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції з м. Києва - 1 500 без ПДВ за 1 судове засідання.

Позивач вказує на те, що частина об`єму правничої допомоги йому вже було надано, зокрема, здійснено аналіз заяви ТОВ Авантаж Інспект про розстрочення виконання рішення, підготовлено письмові пояснення щодо даної заяви, направлено їх до суду та відповідачу, що підтверджується актом наданих послуг №6 від 18.11.2020р. Відповідно до вказаного акту вартість вказаних послуг становить 2 500грн. Крім того, правова допомога в частині участі адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції з м. Києва буде надана безпосередньо в судовому засіданні від 23.11.2020 року, проте позивач оплатив авансом згідно умов Договору вартість такої правової допомоги в розмірі 1 500 грн. Отже, позивачем був виплачений адвокату гонорар в розмірі 4000 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 4000грн. позивачем надано рахунок №38 від 17.11.2020р. та платіжне доручення №1543 від 17.11.2020р.

У судовому засіданні від 23.11.2020 представник відповідача підтримав заяву про розстрочення виконання судового рішення, просив суд її задовольнити. Водночас, заявив усне клопотання про зменшення розміру відшкодування позивачу витрат на професійну допомогу до 2000 грн.

Позивач, заперечував проти задоволення вказаної заяви відповідача. Наполягав на задоволенні заяви про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну допомогу у розмірі 4000 грн.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/2100/20, господарський суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з такого.

Частиною п`ятою ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими на всій території України.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. ч. 3- 5 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки повинні визначатись господарським судом.

Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на тяжке фінансове становище, що виникло, внаслідок карантинних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України короновірусної інфекції, та на необхідність в оплаті великих сум грошових коштів контрагентам за результатом розгляду інших судових справ.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З огляду на зазначене, суд зауважує, що до заяви не додано жодних доказів, на підтвердження викладених у заяві обставин, зокрема відповідач не надав достатніх документів фінансово-господарської звітності підприємства, з яких би вбачався актуальний майновий стан відповідача (сукупний дохід, наявність прибутку чи збитку за результатами господарської діяльності підприємства, сукупна кредиторська та дебіторська заборгованість) на час звернення до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду.

Також відповідач не надав відомостей про рух коштів на рахунках підприємства на час подання заяви, тому доводи відповідача про відсутність необхідних і достатніх коштів для сплати боргу, що виник за результатом розгляду данної справи, так і в інших наведених ним судових справах, є непідтвердженим.

Посилання відповідача на листи своїх контрагентів щодо відстрочення виконання грошових зобов`язань на тій підставі, що карантин визнано форс-мажором, не є достатнім доказом, неможливості виконання рішення суду.

При цьому, при розгляді відповідної заяви суд виходить з принципу дотримання справедливого балансу інтересів сторін у спорі, та, враховуючи підстави для надання розстрочення виконання рішення суду встановлені ст. 331 ГПК України, не вбачає, що необхідність розстрочення виконання рішення з боку відповідача зумовлена особливими і непереборними обставинами.

Спираючись на те, що одним із принципів судочинства є відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення та позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Незадовільний фінасновий стан відповідача та криза у державі не є підставою для розстрочення виконання рішення суду, адже сторони справи перебувають у рівних економічних умовах.

До того ж, заявник не обґрунтував та не надав жодних доказів щодо можливості в подальшому сплачувати відповідні суми, згідно запропонованого періоду розстрочення.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у заяві щодо розстрочення виконання судового рішення у справі, з`ясувавши правову позицію позивача щодо вказаної заяви, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвагонкомплект» від 20.11.2020 року за вх.№2-4096/20 про вирішення питання щодо судових витрат, суд дійшов висновку про таке:

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим .

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, частини першої статті 74, статей 76-77 ГПК України.

Як було встановлено судом за результатом розгляду справи №916/2100/20, 30.06.2020р. між ТОВ «Трансвагонкомплект» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Олени Сторожук» укладено договір №30/02 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатське бюро здійснює представництво та захист інтересів клієнта з приводу надання будь-яких консультацій, підготовки та подання будь-яких заяв, запитів, клопотань, претензій, пояснень, листів, скарг, позовів, відзивів, відповідей на відзив, письмових пояснень, заперечень, апеляційних, касаційних скарг та інших документів, а також особисте представництво клієнта перед будь-якими підприємствами, установами, організаціями, а також державними, правоохоронними, судовими органами, в тому числі Господарському суді Одеської області, а також апеляційній та касаційній інстанції, стосовно досудового врегулювання та судового спору між клієнтом та ТОВ «Авантаж Інспект» з приводу виконання сторонами договору №05402/20 оренди залізничного рухомого складу від 05.02.2020 року.

30.06.2020 року Адвокатським бюро «Олени Сторожук» та адвокатом Дейнека Вікторією Михайлівною укладено Угоду №30/02 про залучення адвоката до надання правової допомоги адвокатським бюро, відповідно до п.1.1 якої адвоката Дейнека В.М. було залучено для надання правової допомоги Клієнту - ТОВ «Трансвагонкомплект» , про що 01.07.2020 року видано ордер серії КВ №801562.

17.11.2020 року між ТОВ «Трансвагонкомплект» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Олени Сторожук» укладено додаткову угоду № 1 до Договору №30/02 про надання правової допомоги від 30.06.2020 року, відповідно до п.1 якого сторони домовились, що додатковий об`єм правової допомоги та її вартість, який виник у зв`язку із поданням у справі №916/2100/20 відповідачем ТОВ «Авантаж Інспект» до Господарського суду Одеської області заяви про розстрочення виконання рішення, регулюється цієї Додатковою угодою №1 від 17.11.2020 року.

Згідно п. 2. Додаткової угоди, вартість послуг по наданню правової допомоги (гонорар) під час - здійснення адвокатським бюро представництва інтересів клієнта в Господарському суді Одеської області у справі №916/2100/20 щодо розгляду заяви ТОВ «Авантаж Інспект»про розстрочення виконання рішення: вартість послуг (гонорар) по наданню правової допомоги щодо аналізу заяви ТОВ Авантаж Інспект про розстрочення виконання рішення, підготовки письмових пояснень КЛІЄНТА щодо заяви про розстрочення виконання рішення, направлення їх до суду та відповідачу складає грошову суму в розмірі - 2 500,00 грн. Вартість послуг (гонорар) при безпосередній участі адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції з м. Києва - 1 500 без ПДВ за 1 судове засідання. (п.2.1- п. 2.2 Додаткової угоди).

У п. 3 Додаткової угоди передбачено, що клієнт оплачує вартість послуг адвокатського бюро згідно п.2 цієї Додаткової угоди №1 від 17.11.2020 року на розрахунковий рахунок останнього шляхом здійснення попередньої оплати на підставі рахунку-фактури.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 4000грн. позивачем надано рахунок №38 від 17.11.2020р. та платіжне доручення №1543 від 17.11.2020р.

18.11.2020 року Адвокатським бюро "Олени Сторожук" та ТОВ «Трансвагонкомплект» складено акт №6 наданих послуг (про надання правової допомоги адвоката за договором №30/02 про надання правової допомоги від 30.06.2020 року), згідно з яким адвокатське бюро надало клієнту на підставі п. 2.1 Додаткової угоди №1 від 17.11.2020 до Договору №30/02 про надання правової допомоги від 30.06.2020 року, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: здійснено аналіз заяви ТОВ Авантаж Інспект у справі № 916/2100/20 про розстрочення виконання рішення, підготовлено письмові пояснення клієнта щодо заяви про розстрочення виконання рішення, направлено їх до суду та відповідачу.

Відповідно до п. 2 Акту наданих послуг, вартість наданих послуг (наданої правової допомоги), зазначеної в п.1 цього Акту складає грошову суму в розмірі 2500 грн. без ПДВ, що є гонораром адвокатського бюро. За цим Актом адвокатське бюро передало, а клієнт прийняв послуги (правову допомогу) на суму 2 500 без ПДВ. Правова допомога надана клієнту належним чином. Клієнт претензій до наданої правової допомоги немає.

Як зазначає позивач, правова допомога в частині участі адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції з м. Києва надана безпосередньо в судовому засіданні від 23.11.2020 року та оплачена авансом згідно умов Договору вартість такої правової допомоги в розмірі 1 500 грн. Отже, позивачем був виплачений адвокату гонорар в розмірі 4000 грн.

У відповідності до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.08.2019 року по справі №915/237/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Як вище було зазначено, позивач просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн., понесені у зв`язку з розглядом заяви ТОВ «Авантаж Інспект» про розстрочення виконання рішення у справі №916/2100/20, а саме: 2500 грн. - вартість послуг (гонорар) по наданню правової допомоги щодо аналізу заяви ТОВ Авантаж Інспект про розстрочення виконання рішення, підготовки письмових пояснень КЛІЄНТА щодо заяви про розстрочення виконання рішення, направлення їх до суду та відповідачу та 1500 грн. - вартість послуг (гонорар) при безпосередній участі адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції з м. Києва.

Між тим, судом встановлено, що в межах розгляду даної справи, у відзиві на позовну заяву (вх.№ГСОО 21868/20 від 18.08.2020 року), відповідач вже зазначав про свій намір розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, з підстав, зокрема, ним були відображені у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№ГСОО 24186/20 від 11.09.2020 року) та безпосередньо у заяві про розстрочення виконання рішення (вх.№ГСОО 2-4055/20 від 13.11.2020 року). Отже, під час розгляду справи та підготовки відповіді на відзив від 27.08.2020 року (за вх.№ГСОО22711/20 від 28.08.2020 року), позивач попередньо ознайомився з обставинами, які викладені відповідачем в якості обґрунтування необхідності розстрочення виконання рішення. Більш того, у відповіді на відзив, адвокатом частково було проаналізовано та надано відповідь на вказані відповідачем обставини. При цьому, згідно наявного в матеріалах справи акту №3 наданих послуг від 14.09.2020 року (а.с. 41, том 2) та платіжного доручення №33 від 15.09.2020 року (а.с. 42 том 2) вбачається, що за надану позивачу правову допомогу, в тому числі підготовку та направлення до суду, відповіді на відзив від 27.08.2020 року адвокату вже було оплачено гонорар у розмірі 1500 грн витрати на що, в подальшому, також були відшкодовані рішенням господарського суду від 21.10.2020 року.

Таким чином суд доходить висновку, що аналіз обставин, викладених у заяві ТОВ Авантаж Інспект про розстрочення виконання судового рішення по справі №916/2100/20, фактично був здійснений адвокатом позивача ще на стадії підготовчого провадження під час розгляду даної справи, з огляду на що не потребує значного об`єму витраченого часу та зусиль адвоката.

Поміж іншого, згідно КП ДСС судом встановлено, що в межах аналогічної справи №916/2114/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагонтрансінвест» , інтереси якого також представляє Адвокатське бюро Олени Сторожук в особі Дейнеки Вікторії до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» про стягнення, відповідачем також було подано заяву про розстрочення виконання рішення у справі №916/2114/20, під час розгляду якої, а саме 15.10.2020 року, адвокатом Вікторією Дейнеки було подано заперечання в письмовому вигляді щодо вказаної заяви, текст якого в повній мірі продубльовано в письмових поясненнях від 20.11.2020 року до заяви про розстрочення виконання рішення по даній справі.

При цьому суд зауважує, що вирішення питання щодо розстрочення судового рішення не є складним, підготовка до розгляду такої заяви не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль щодо аналізу судової практики господарських судів та практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За таких обставин, відшкодування витрат адвоката позивача за надану правову допомогу в частині здійснення аналізу заяви ТОВ Авантаж Інспект про розстрочення виконання рішення та підготовки письмових пояснень до неї у сумі 2500 грн. не відповідає критеріям обґрунтованості, неминучості та фактичності, які визначені практикою ЄСПЛ як обов`язкові для врахування судом під час розгляду питання щодо відшкодування судових витрат та підлягають зменшенню до 500 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд зазначає, що відшкодування відповідачем понесених позивачем адвокатських витрат у зазначеній ним сумі підлягають зменшенню та відшкодуванню відповідачем у загальній сумі 2000 грн., з яких 500 грн. за аналіз заяви ТОВ Авантаж Інспект про розстрочення виконання рішення, підготовки письмових пояснень та направлення їх до суду та відповідачу та 1500 грн. - вартість послуг (гонорар) при безпосередній участі адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст.123, 126, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» (вх.№2-4055/20 від 13.11.2020р.) про розстрочення виконання рішення у справі №916/2100/20 - відмовити.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвагонкомплект» (вх.№2-4096/20 від 20.11.2020р.) про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Інспект» (65009, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 20Б, офіс 8, каб. 3, код ЄДРПОУ 39400733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвагонкомплект» (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 12, кв. 122, код ЄДРПОУ 38939486) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 /дві тисячі/ грн.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 23.11.2020 року

Суддя Ю.М. Невінгловська