ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3089/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Сапсан", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол", м. Харків про стягнення 188809,21 грн. за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився
відповідача - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Сапсан", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Проенергоізол", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 185241,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 2854,53 грн. пені, 713,63 грн. три проценти річних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №27-07/2020-1 від 27.07.2020 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача у судове засідання 19.11.2020 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Представник відповідача у судове засідання 19.11.2020 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, явка представника відповідача обов`язковою судом не визнавалась, а також враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
27.07.2020 між ТОВ "Торгівельний дім "Сапсан" (постачальник, позивач) та ТОВ "Променергоізол" (покупець, відповідач) був укладений договір №27-07/2020-1 постачання матеріалів будівельного призначення, згідно розділу 1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність (повне господарське відання) покупця матеріали будівельного призначення (далі за текстом «товар» ), а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар та оплатити. Поставка товару здійснюється партіями. Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару, що входить у партію, відображаються в специфікаціях, рахунках-фактурах та товарних (видаткових) накладних. З моменту підписання даного договору будь-яке постачання товару постачальником покупцю вважається здійсненим на підставі і в межах даного договору.
Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору, загальна сума договору визначається сумою вартості всіх поставок, здійснених за даним договором. Поставка товару проводиться щоразу за цінами, які діють на момент здійснення поставки товару (партії товару), відповідно до підписаної сторонами специфікації та наданого постачальником рахунку-фактури.
Згідно п. 3.4 договору, оплата за кожну партію товару здійснюється на умовах відстрочення платежу до 3(три) календарних днів з дати отримання відповідної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата товару (партії товару) вважається здійсненою з моменту нарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.5 договору).
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами й діє до « 31» грудня 2020 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання. Дія даного договору автоматично продовжується по закінченню строку, зазначеного в п.7.1., на той же строк за умови, що жодна зі сторін не заявила письмово про його розірвання за один місяць до закінчення терміну, зазначеного в п.7.1 або періоду, на який пролонгований договір.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2020 між сторонами була підписана специфікація №1 до договору про поставку товару загальною сумою 185241,05 грн. Дата поставки товару визначена - до 05.08.2020. 31.07.2020 був виставлений рахунок на оплату по замовленню №360 від 31.07.2020. Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 185241,05 грн., що підтверджується видатковою накладною №369 від 03.08.2020.
Проте, відповідач отриманий товар не оплатив. 10.08.2020 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, в якій позивач просив відповідача оплатити заборгованість за поставлений товар. Втім, претензія залишена відповідачем без відповіді, заборгованість не погашена.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 185241,05 грн. грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2854,53 грн. пені.
Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).
Відповідно до п.8.4 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати по кожному окремому виставленому рахунку-фактурі, постачальник має право на власний розсуд: нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплаченого товару за кожен день прострочення платежу, або відмовитись від здійснення поставки неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) партії товару, або розірвати дію цього договору в односторонньому порядку.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок здійснено з урахуванням зазначених положень договору та закону, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2854,53 грн. суд визнає обґрунтованими.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 713,63 грн. трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем вірно та позовні вимоги про стягнення з відповідача 713,63 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих, не спростованих відповідачем та підтверджених матеріалами справи.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525-530, 610 - 612, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, код ЄДРПОУ 40231736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Сапсан" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, офіс 223, код ЄДРПОУ 39359002) - 185241,05 грн. основного боргу, 2854,53 грн. пені, 713,63 грн. три проценти річних та 2832,14 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Сапсан" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, офіс 223, код ЄДРПОУ 39359002).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, код ЄДРПОУ 40231736).
Повне рішення підписано 24 листопада 2020 року.
Суддя О.В. Погорелова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 19.11.2020 |
Оприлюднено | 25.11.2020 |
Номер документу | 93037549 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Погорелова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні