Рішення

від 23.11.2020 по справі 200/9770/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 р. Справа№200/9770/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участі:

позивача: не з`явилася

представника відповідача: Кододової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимогу №Ф-187394-45 від 11 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19 224,74 грн., -

У С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимогу №Ф-187394-45 від 11 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19 224,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила наступне.

З 07 грудня 2017 року вона перебуває на обліку у ГУ ДФС у Донецькій області з ознакою незалежної професійної діяльності згідно зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №4834 від 21 червня 2017 року, дані про основний вид економічної діяльності, зокрема, 69.10 - діяльність у сфері права.

З 04.03.2019 року вона була зареєстрована як фізична особа - підприємець с основним видом діяльності 69.10 - діяльність у сфері права.

Цей час, а саме з 01.08.2017 року по 31.12.2018 року вона працювала у Комунальній лікувально - профілактичній установі Міський наркологічний диспансер м.Покровськ , а з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року у відокремленому структурному підрозділі Комунального некомерційного підприємства Наркологічний диспансер м.Краматорськ у м.Покровськ на посаді юрисконсульта.

11 лютого 2020 року ГУ ДФС відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-187394-45, якою вимагається сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 19 224,74 грн. За яким період зформувався борг не зазначено.

Вважає, що у неї відсутній борг зі сплати єдиного внеску за 2017 - 2019 роки, оскільки підстави його нараховувати за період, коли вона перебувала у трудових відносинах та сплату єдиного соціального внеску здійснював її роботодавець, були відсутні.

На цих підставах просить суд:

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-187394-45 від 11.02.2020 року загалом на суму 19 224,74грн.

23 листопада 2020 року через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позов.

У відзиві відповідач вказує, що за даними Єдиного реєстру адвокатів України 21.06.2017 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво № НОМЕР_1 за видом незалежної професійної діяльності - адвокат.

За заявою позивачки від 07.12.2017 року по формі № 1-ЄСВ встановлена ознака незалежної професійної діяльності.

З 01.01.2018 року платники єдиного внеску які правдять незалежну професійну діяльність зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За даними ІКП ІС Податковий блок станом на 01.02.2020 року позивач має заборгованість в сумі 19224,74 грн.

За 2017 рік недоїмка становила 704,00 грн., за 4 квартали 2018 року та за 4 квартали 2019 року.

Загалом заборгованість склала 19224,74 грн.

На цих підставах в позові просить відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 23 листопада 2020 року.

23 листопада 2020 року позивачка в судове засідання не з`явилася. Надала заяву про розгляд справи в її відсутність.

Представник відповідача 23 листопада 2020 року в судове засідання з`явився. Проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 яка громадянкою України відповідно до паспорту серія НОМЕР_2 виданого Красноармійським РО УМВД України в Донецької області 08.10.1998 року. ІПН НОМЕР_3 (а.с.9-10).

Відповідачем є Головне управління ДПС у Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 43142826 та суб`єктом владних повноважень.

Щодо строків звернення до суду.

Як встановлено судом вимога була складена ГУ ДПС у Донецькій області 11.02.2020 року.

Відповідно до п.3 розділу У1 КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Таким чином, суд вважає що строк пропущений з поважних причин.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована 17.07.2003 року як фізична особа - підприємець з видом діяльності 52.62.0 Роздрібна торгівля з лотків на ринках (а.с.11).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 ОСОБА_1 з 2019 року працювала у відокремленому структурному підрозділі Комунального некомерційного підприємства Наркологічний диспансер м.Краматорськ у м.Покровськ код ЄДРПОУ 42391059 та це підприємство сплачувало за неї страхові внески (а.с.14-17)

Згідно зі свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_5 від 21.06.2017 року ОСОБА_1 має право на адвокатську діяльність (а.с.18)

Вимогою №Ф-187394-45 від 11.02.2020 року встановлено що станом на 31.01.2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 19224,74 грн. (а.с.13).

Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 вона з 23.06.2016 року працювала в ТОВ Кнауф Гипс Донбас в якості юрисконсульта.

Звільнена 07.02.2017 року за власним бажанням.

З 08.03.2017 року перебувала на обліку в центрі зайнятості по 06.12.2017 року.

З 01.08.2018 року була прийнята на посаду юрисконсульта в Комунальну лікувально - профілактичну установу Міський наркологічний диспансер м.Покровськ , а з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року у відокремленому структурному підрозділі Комунального некомерційного підприємства Наркологічний диспансер м.Краматорськ у м.Покровськ на посаді юрисконсульта.

Звільнена за власним бажанням 31.12.2019 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464 (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної вимоги)) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності віднесені до платників єдиного внеску.

Аналіз наведених норм діючого законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання або не отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Судом встановлено та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, що позивачка на підставі рішення ради адвокатів Донецької області від 21.06.2017 року отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_5 (а.с.18).

Відповідно до відомостей з трудової книжки серія НОМЕР_4 ОСОБА_1 у період з 23.06.2016 року працювала в ТОВ Кнауф Гипс Донбас в якості юрисконсульта.

Звільнена 07.02.2017 року за власним бажанням.

З 08.03.2017 року перебувала на обліку в центрі зайнятості по 06.12.2017 року.

З 01.08.2018 року була прийнята на посаду юрисконсульта в Комунальну лікувально - профілактичну установу Міський наркологічний диспансер м.Покровськ , а з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року у відокремленому структурному підрозділі Комунального некомерційного підприємства Наркологічний диспансер м.Краматорськ у м.Покровськ на посаді юрисконсульта.

Звільнена за власним бажанням 31.12.2019 року.

Таким чином, судом встановлено, що у період 2017 - 2019 року позивачка не здійснювала самостійної адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи, у розумінні законодавства про зайнятість населення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17, а також в постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 від 05 грудня 2019 року у справі № 260/358/19, від 23 січня 2020 року у справі № 480/4656/18 від 27 лютого 2020 року справа № 0440/5632/18.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Аналіз наведених норм дозволяє суду дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності, і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Так, судом встановлено, що позивачка своє право на заняття адвокатською діяльністю у період з 07.12.2017 року по теперішній час реалізовувала своє право на працю не як самозайнята особа, а як найманий працівник. В той же час, єдиний соціальний внесок за неї сплачувався роботодавцем, що підтверджується наявними у матеріалах справи форми ОК-5 з яких вбачається, що роботодавець позивачки щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої їй заробітної плати за місяць.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховувався та сплачувався у період з серпня 2018 року по грудень 2019 року роботодавцем у розмірі не менше мінімального, у позивача був відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску як особою, що має право здійснювати адвокатську діяльність, оскільки фактично позивач була найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Однак, 11 лютого 2020 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-187394-45 від про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19 224,74 грн.

Представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено період за який було нараховано єдиний соціальний внесок позивачу, зокрема з 2017 по 2019 роки.

Проте, позивачем, в частині цього розрахунку, обґрунтованість нарахування спірного зобов`язання спростована повністю, шляхом надання суду доказів роботи позивача в Комунальному лікувально - профілактичній установи Міський наркологічний диспансер м.Покровськ , а з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року у відокремленому структурному підрозділі Комунального некомерційного підприємства Наркологічний диспансер м.Краматорськ у м.Покровськ на посаді юрисконсульта , яке сплачувало відповідні внески.

Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, протиправне нарахування відповідачем позивачу до сплати суми єдиного соціального внеску за період з серпня 2018 року по грудень 2019 року, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року №Ф-187394-45 від про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19 224,74 грн. протиправною та її скасування.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявній у матеріалах справи квитанції про сплату №16551 позивачем під час звернення з даним позовом до суду 23.03.2020 року сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимогу №Ф-187394-45 від 11 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19 224,74 грн., задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-187394-45 від 11 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19 224,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул..Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 23 листопада 2020 року

В повному обсязі рішення складене 24 листопада 2020 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков