Постанова

від 16.03.2021 по справі 200/9770/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року справа №200/9770/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Помалюк І.В.,

діючого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 200/9770/20-а (головуючий І інстанції Хохленков О.В., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11.02.2020 року № Ф-187394-45 на суму 19224,74 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року позов задоволений: визнано протиправною та скасовано вимогу № Ф-187394-45 від 11 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19224,74 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів посилався на правомірність спірної вимоги, оскільки вважає, що сплата роботодавцем єдиного внеску не виключає обов`язку працівника, який суміщає трудові відносини з підприємницькою діяльністю, сплачувати єдиний внесок.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував позивач.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована 17.07.2003 року як фізична особа - підприємець з видом діяльності 52.62.0 Роздрібна торгівля з лотків на ринках, 69.10 Діяльність у сфері права (а.с.11).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 позивач з 2019 року працювала у відокремленому структурному підрозділі Комунального некомерційного підприємства Наркологічний диспансер м.Краматорськ у м.Покровськ код ЄДРПОУ 42391059 та це підприємство сплачувало за неї страхові внески (а.с.14-17).

Згідно зі свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4834 від 21.06.2017 року позивач має право на адвокатську діяльність (а.с.18).

Згідно даних трудової книжки позивач працювала з 23.06.2016 року по 07.02.2017 року в ТОВ Кнауф Гипс Донбас в якості юрисконсульта, з 08.03.2017 року по 06.12.2017 року перебувала на обліку в центрі зайнятості, з 01.08.2018 року була прийнята на посаду юрисконсульта в Комунальну лікувально - профілактичну установу Міський наркологічний диспансер м.Покровськ , з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року у відокремленому структурному підрозділі Комунального некомерційного підприємства Наркологічний диспансер м.Краматорськ у м.Покровськ на посаді юрисконсульта (а.с. 26-28).

11.02.2021 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-187394-45 на суму 19224,74 грн. за період з 19.04.2018 року по 20.01.2020 року (а.с. 13).

Згідно ч.ч. 2, 3 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За змістом ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності віднесені до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання або не отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Як встановлено вище, позивач у спірний період мала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, працювала юрисконсультом, перебувала на обліку в центрі зайнятості.

Крім того, в період 2017-2019 років позивач не здійснювала самостійної адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у неї, як самозайнятої особи, у розумінні законодавства про зайнятість населення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 480/4656/18 від 27 лютого 2020 року у справі № 0440/5632/18.

Згідно п. 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності, і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Позивач не займалась адвокатською діяльністю у період з 07.12.2017 року по теперішній час, єдиний соціальний внесок за неї сплачувався роботодавцем, що підтверджується наявними у матеріалах справи форми ОК-5 з яких вбачається, що роботодавець позивачки щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої їй заробітної плати за місяць.

Оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховувався та сплачувався у період з серпня 2018 року по грудень 2019 року роботодавцем у розмірі не менше мінімального, у позивача був відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску як особою, що має право здійснювати адвокатську діяльність, бо фактично була найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправною та скасування спірної вимоги.

Судом апеляційної інстанції враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/3939/19.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 200/9770/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимогу - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 16 березня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Е.Г. Казначеєв

Г.М. Міронова