Рішення

від 24.11.2020 по справі 815/5434/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5434/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОДЕСААВТОТРАНС Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2015 року № 0000242205 та від 20.08.2015 року № 0000372205, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства ОДЕСААВТОТРАНС до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 25.05.2015 року № 0000242205 на суму грошового зобов`язання 341928 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція - 85482 грн. 00 коп. та від 20.08.2015 року №0000372205 на суму штрафних (фінансових) санкцій - 85482 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.07.2015 року №1918/10/15-32-10-02-07 у зв`язку з чим позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.05.2015 року № 0000242205 та від 20.08.2015 року №0000372205 та вважає їх протиправним, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню.

20.10.2015 року представником відповідача надані суду письмові заперечення проти адміністративного позову в яких представник просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій щодо отримання ПАТ ОДЕСААВТОТРАНС будівельно-монтажних робіт від ТОВ Даммара .

11.12.2015 року постановою Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов Публічного акціонерного товариства ОДЕСААВТОТРАНС до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2015 року № 0000242205 та від 20.08.2015 року № 0000372205 - задоволено повністю. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 25 травня 2015 року № 0000242205 на суму грошового зобов`язання 341928 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція - 85482 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 20 серпня 2015 року № 0000372205 на суму штрафних (фінансових) санкцій - 85482 грн. 00 коп. - скасовано.

08.02.2017 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду залишеною без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2015 року.

12.06.2020 року постановою Верховного суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року - скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховним судом зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій передчасні з огляду на те, що судами під час розгляду справи не надано належної правової оцінки доводам скаржника про відсутність у контрагента необхідних основних засобів та трудових ресурсів для виконання умов договорів. Суди не дослідили чи достатньо наявних у контрагентів позивача трудових ресурсів для виконання умов зазначених договорів (виконання робіт та надання послуг) у передбачених угодами обсягах та у встановлені договорами строки, не встановлено чи наявні у контрагента позивача необхідні транспортні засоби для вивезення будівельного сміття та необхідного технічного обладнання для виконання обумовлених договорами будівельних робіт. Не встановлено ким саме виконувалися обумовлені договорами роботи/послуги, не з`ясовано чи долучалися до виконання умов зазначених договорів треті особи, чи проводився з працівниками, які безпосередньо їх здійснювали розрахунок, а також не проаналізовано можливість виконання умов зазначених договорів з урахуванням часу та місцезнаходження майна.

26.06.2020 року вказана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

01.07.2020 року ухвалою суду прийнято до провадження дану справу та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

27.07.2020 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.162-168, том 3), в якому зазначено, що між позивачем (Замовник) та Даммара (Виконавець) укладено договори і про надання послуг: 115/14 від 09.10.2014 року; 117/14 від 10.10.2014 року; 112/14 від 09.10.2014 року за умовами яких Виконавець зобов`язується надати за плату клінінгові послуги з прибирання приміщень, у тому числі від будівельного сміття, виконати, штукатурні роботи, а Замовник зобов`язується оплатити надані послуги. Відповідно до п.1.4 зазначених договорів, строк завершення виконання всіх робіт 30.10.2014 року. На виконання умов договору, ТОВ Даммара на адресу ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС надано податкові накладні на загальну суму 2051599,44 грн., в т.ч. ПДВ 341933,23 грн. Отже, безпосереднім виконавцем робіт з надання клінінгових послуг є ТОВ Даммара . Відповідач зазначає, що у період жовтень 2014 року встановлено використання будівельної техніки: вантажні автомобілі (перевезення ґрунту та будівельного сміття), висотної техніки (ремонт покрівлі), дорожніх катків (заміна асфальтового покриття), пристрою для змішування бетонно-цементної суміші (штукатурка стін) та інші, проте, відповідно до даних Інформаційної системи Податковий блок , наявності основних фондів у ТОВ Даммара не встановлено. Також, відповідачем встановлено, що заробітна плата, визначена ТОВ Даммара в загальній сумі коштів по актам виконаних робіт за договорами з ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС за жовтень 2014 року складає 384062 гривень. При цьому, відповідно до наданої ТОВ Даммара звітності - відомості згідно системи Податковий блок , кількість працюючих - 4 особи, в тому числі - директор. За вказаних обставин, відповідач переконаний, що середня заробітна плата по працюючим з якою повинна звітувати ТОВ Даммара за жовтень 2014 року лише по об`єктам ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС мала б складати 87015,50 грн, проте, інформація щодо надання Додаткової звітності з середньою заробітною платою за жовтень 2014 року, де заробітна плата складає суму в розмір 384 062 гри., відсутня. Відповідач вважає, що при восьмигодинному робочому дні на протязі 30 днів для виконання даних робіт необхідно 36 осіб, а тому ТОВ Даммара , при наявності 4 осіб працюючих не могло виконати вказаний обсяг робіт, які потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі кваліфікованого персоналу, необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників. При цьому, згідно наданих документів до перевірки, відповідні послуги стороннього трудового ресурсу ТОВ Даммара не залучалися. Також, представник зазначає, що за результатами проведеного аналізу даних, наявних в базах ІС Податковий блок , АРМ "Митниця", Архів електронної звітності , встановлено ознаки ризикового ведення господарської діяльності ТОВ Даммара , а саме: наявність розірвання ланцюга постачання певної групи імпортованих товарів (встановлені факти невідповідності придбаних та реалізованих товарів). Згідно даних Архів електронної звітності за період з 01.08.2014 року по 31.11.2014 року вищевказані імпортери здійснювали продаж раніше імпортованих товарів на адресу ТОВ Даммара . Номенклатура товару: одяг, тканини, взуття, аксесуари, іграшки та інше. За період з 01.08.2014 року по 31.11.2014 року у покупця ТОВ Даммара відсутні дані щодо реалізації придбаного товару у імпортерів, тобто, проаналізувавши номенклатуру товару по ТОВ Даммара виявлено невідповідність придбаного товару з реалізованим. На переконання відповідача нетиповість асортименту товару (робіт, послуг), які придбавало та реалізовувалось ТОВ Даммара , за умови відсутності первинних документів та пояснення посадових осіб стосовно, фінансово-господарської діяльності підприємства, свідчить про неможливість встановлення джерел придбання реалізованої продукції (робіт, послуг). Також, неможливо встановити транспортні засоби, якими здійснювалось перевезенні ТМЦ, недостатня кількість персоналу для здійснення заявлених фінансово-господарській операцій за вказаний період 2014 року, враховуючи відсутність первинних документів та пояснень посадових осіб щодо фінансово-господарської діяльності підприємства неможливо встановити складські приміщення, на яких повинні були зберігатися товари і умови договорів, в рамках яких повинні були відбуватися поставки ТМЦ, неможливі І встановити рух коштів за придбані та реалізовані товари (послуги) та взагалі факт здійснення розрахунків між підприємством та контрагентами. А тому відповідач переконаний, що проведеною перевіркою не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо отримання ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС будівельно-монтажних робіт від ТОВ Даммара за період - жовтень 2014 року на загальну сум 2051599,44 грн. в т.ч. ПДВ - 341933,24 гривень.

29.07.2020 року адміністративну справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи розпочато спочатку.

25.09.2020 року ухвалою суду замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на його правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області. Розгляд справи розпочато спочатку.

26.10.2020 року представником ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС надано до суду пояснення по справі, в яких зазначено, що позивачем надані акти виконаних робіт зі змісту яких являється за можливе встановити номенклатуру наданих послуг (виконаних робіт), та їх вартість, рахунки на оплату та інші документи. Зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам законодавства, а відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС з ТОВ Даммара та спростовують висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного надання послуг (виконання робіт). Позивач звертає увагу на те, що зауважень щодо достатності та правильності оформлення первинних документів, за наслідками проведених позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ Даммара , акт перевірки не містить та відповідачів зазначає про цей факт. Позивач наголошує, що єдиною підставою для висновку про безпідставне включення ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 341928 грн. в акті перевірки відповідач зазначає, відсутність у ТОВ Даммара необхідної для виконання робіт кількості працівників, посилаючись виключно на свою автоматизовану систему. Проте, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів, а також допущення відповідних порушень його контрагентами по ланцюгу постачання, не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб`єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Відповідачем не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди. Посилання відповідача на інформацію баз даних податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги), на переконання позивача, не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Стверджуючи зазначене позивач посилається на правовому позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 21.02.2016 року № 804/7470/16.

23.11.2020 року судом закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2020 року.

23.11.2020 року в судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце повідомлялись. Керуючись п. 9 ст. 205 КАС України судом прийнято рішення продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.08.1997 року публічне акціонерне товариство ОДЕСАВТОТРАНС зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код: 22479374, місцезнаходження: 65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 5.

08.05.2015 року відповідно до Наказу ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 487 від 03.04.2015 року та направлення № 001005/509 від 03.04.2015 року, направлення № 001004/509 від 03.04.2015 року посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС щодо підтвердження придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ Даммара (код ЄДРПОУ 38352731) за період жовтень 2014 року, реальності фінансово-господарських операцій та повноти відображення в обліку.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08 травня 2015 року №3039/15-53-22-05/22479374 (а.с. 18-39 том 1).

Відповідно до висновків зазначеного акту, перевіркою встановлено порушення ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2014 на суму 341933,24 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на 341928,24 грн. (а.с.38, том 1).

19.05.2015 року позивачем подані заперечення за вих. № 6/385 від на акт документальної виїзної позапланової перевірки від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374, (а.с. 40-41 том 1).

19.05.2015 року зазначені заперечення отримані відповідачем (а.с. 45 том 1)

Листом відповідача від 25.05.2015 року № 14331/10/15-53-22-05 (т.1 а.с. 45-51) висновок по акту позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374 - залишено без змін, а заперечення позивача до акту перевірки - без задоволення.

25.05.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242205, яким позивача повідомлено, що згідно з пп. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), на підставі акта перевірки від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374, встановлено порушення п. 198.2, п.198.3 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, у зв`язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість, на суму грошового зобов`язання 341928 грн. 00 коп., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 85482 грн., 00 коп. (а.с. 52, том 1)

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.05.2015 року № 0000242205 - залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення та збільшено суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на 85482 грн., 00 коп. (а.с. 61-70 том 1).

20.08.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372205, яким позивачу за порушення пп.20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), позивачу збільшено суму штрафних санкцій з платежем: податок на додану вартість, на суму 85482 грн., 00 коп. (а.с.72 том 1).

Також, судом встановлено, що між позивачем ТОВ Одесаавтотранс (замовник) та ТОВ Даммара (підрядник/виконавець) протягом жовтня 2014 року укладено договори на виконання робіт:

№ 111/14 від 13.10.2014 року (а.с. 16-18 том 1);

№ 113/14 від 14.10.2014 року (а.с.161-163, том 1);

№ 106/14 від 18.10.2014 року (а.с.180-182 том 1);

120/14 від 10.10.2014 року (а.с. 204-206 том 1);

108/14 від 16.10.2014 року (а.с.217-220 том 1);

105/14 від 15.10.2014 року (а.с.237-239 том 1);

111/14 від 13.10.2014 року (а.с.16-18 том 2);

116/14 від 15.10.2014 року (а.с. 40-42 том 1);

109/14 від 10.10.2014 року (а.с. 64-66 том 2);

110/14 від 15.10.2014 року (а.с. 112-114 том 2);

103/14 від 09.10.2014 року (а.с. 131-133 том 2);

118/14 від 14.10.2014 року (а.с. 149-151 том 2);

107/14 від 17.10.2014 року (а.с. 167-169 том 2);

114/14 від 15.10.2014 року (а.с. 187-189 том 2);

104/14 від 18.10.2014 року (а.с. 94-96 том 2);

та про надання послуг:

115/14 від 09.10.2014 року (а.с. 35-37 том 2);

117/14 від 10.10.2014 року (а.с. 54-56 том 2);

112/14 від 09.10.2014 року (а.с. 35-37 том 2);

Так, в порядку та на умовах, визначених окремим договором на виконання робіт, виконавець зобов`язується виконати певні ремонтні роботи за наступними адресами:

- м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 70 / Савицького, 63;

- смт. Овідіополь, вул. Кірова, 41;

- територія автостанції в смт. Любашівка (смт. Любашівка, вул. Привокзальна, 48);

- територія автостанції в м. Ізмаїл (вул. Пушкіна, 70 / Савицького, 63);

- м. Ананьїв, вул. Леніна, 1;

- територія автостанції в м. Кодима (м. Кодима, пл. Пашкевіча, 1);

- смт. Любашівка, вул. Привокзальна, 48;

- територія автостанції в м. Балта (вул. Уварова, 38);

- м. Одеса, вул. Колонтаївська, 58;

- територія автостанції в м. Одесі (вул. Колонтаївська, 58);

- територія автостанції в м. Кілія (вул. Пролетарська, 42а).

В свою чергу, Замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик, передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи.

Крім того, змістом укладених позивачем із ТОВ Даммара договорів на виконання робіт, зокрема, передбачено, що Замовник не пізніше 3 банківських днів після підписання даного Договору, передає підрядникові проектно-кошторисну документацію, попередньо розроблену підрядником.

Строк завершення виконання робіт - 30.10.2014 року.

Підрядник має право:

- отримати оплату за виконані обсяги робіт у розмірах та у строки, передбачені даним Договором;

- залучати за власним вибором, для виконання певних обсягів робіт, субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2014 р.

Також позивачем до суду надано копії документів, зокрема:

- підсумкових відомостей ресурсів;

- договірних цін, визначених у відповідності із ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва ;

- локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2014 року;

- актів приймання виконаних будівельних робіт;

- попередніх актів прийому виконаних будівельних робіт;

- податкових накладних;

- актів здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг);

- протоколу № 11/14/ОАТ-НС від 07.10.2014 року засідання наглядової ради ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС та наказу № 333-к від 07.10.2014 року про призначення ОСОБА_1 в.о. директора;

- договори суборенди;

- службові записки посадових осіб автостанцій Кілія , Балта , Ізмаїл , Кодима , головного інженера автостанції у м. Одесі (вул. Колонтаївська, 58), щодо необхідності проведення ремонтних робіт на вищевказаних об`єктах;

- наказ в.о. директора ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС ОСОБА_1 від 09.10.2014 року № 67/1 про ремонтно-технічні роботи в підрозділах підприємства.

Крім цього, представником позивача до суду надано копію ліцензії з додатком на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури Серії АЕ № 262046, виданої 05.07.2013 року ТОВ Даммара Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. (а.с. 11-12, том 3).

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі: податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно положень п. 198.2. та п. 198.3 ст. 198 ПК України, 198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.4, 201.10 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо порушень встановлених в акті перевірки суд зазначає наступне.

В розділі 3 акту перевірки зазначено, що На порушення ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України та наказу від 09.10.2014 року № 67/1, позивачем не передано ТОВ Даммара будівельних майданчиків (об`єктів), про що свідчить не надання до перевірки актів прийому-передачі таких об`єктів (а.с. 33 том 1). Як вбачається з акта перевірки від 08.05.2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374 наказ № 67/1 від 09.10.2014 року надано до перевірки посадовим особам відповідача, та останніми, зроблено висновок про порушення позивачем його положень. В наказі № 67/1 від 09.10.2014 року, зазначено про необхідність керівникам структурних підрозділів на об`єктах підготувати території автостанцій та дільниць для проведення ремонтно-технічних робіт в період жовтень 2014 року. Проте, положення щодо складання актів передачі таких об`єктів (будівельних майданчиків), у наказі відсутнє.

З даного приводу суд зазначає, що не надання позивачем до перевірки актів прийому-передачі будівельних майданчиків не свідчить про відсутність факту надання позивачем ТОВ Даммара відповідних будівельних майданчиків (фронту робіт), адже за вказаним адресами проводились відповідні будівельні роботи на підтвердження яких в матеріалах справи знаходяться відповідні документи. При цьому, законодавство не передбачає прямого обов`язку засвідчення факту передачі будівельного майданчика шляхом складання акту прийому-передачі.

Також, актом перевірки встановлено, що …відповідно до системи Податковий блок , наявності основних фондів ТОВ Даммара не встановлено…. ТОВ Даммара при наявності 4 осіб працюючих не могла виконати вказаний обсяг робіт, які потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі кваліфікованого персоналу, необхідності спеціальних знань (фаху) працівників. При цьому, згідно наданих документів до перевірки, враховується, що відповідні послуги стороннього трудового ресурсу ТОВ Даммара не залучалися .

Згідно ст. 627 та ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 Цивільного кодексу України встановлено права підрядника, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 ст. 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов`язане виникнення права платника податку на податковий кредит.

Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому з будь-якою залежністю із правильністю (своєчасністю, правомірністю тощо) декларування податкових зобов`язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплатою податкових зобов`язань підприємствами-контрагентами платника цього податку тощо - законодавець не пов`язує.

Суд зазначає, що Верховним судом дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з вказівкою на те, що судами під час розгляду справи не надано належної правової оцінки доводам скаржника про відсутність у контрагента необхідних основних засобів та трудових ресурсів для виконання умов договорів.

Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України визначено принцип свободи цивільного договору, - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами контролюючого органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Разом з цим, сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагента до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит чи витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

При укладені договорів головним для суб`єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб виконання предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація як суб`єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому позивач не має права наполягати на отримані додаткової інформації відповідачем від його контрагента.

Суд зазначає, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, відсутність основних засобів, не подання звітності до контролюючого органу, продаж товарів відмінних від придбаних) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені податковим законодавством зобов`язання, які підтверджено документально.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та узгодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицію Верховного Суду у справі №815/8161/13 у постанові від 24.01.2020 року.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, оскільки висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Дані інформаційних баз податкового органу про не залучення контрагентами позивача інших підприємств та працівників для виконання робіт, відсутність основних фондів, приміщень, тощо не є безперечним доказом, який би свідчив про ці обставини, оскільки контрагент позивача міг використовувати робочу силу, транспорт, без відображення цих операцій в обліку та відповідальність за таки дії має нести цей контрагент, а не позивач. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду в рішенні по справі №804/939/16 від 20.03.2018 року.

Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

При цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, що передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України. Разом з тим, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Аналогічний висновок зазначений Верховним Судом у постанові від 10.09.2019 року по справі №814/4212/17.

Так, п. 2.2. укладених позивачем з ТОВ Даммара договорів передбачено, що Підрядник має право для виконання робіт/надання послуг, за власним вибором залучати сторонній трудовий ресурс. При цьому, умовами укладених ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС договорів по-перше, - не передбачено обов`язку Підрядника будь-яким чином інформувати або звітувати перед Замовником про залучення субпідрядників, по-друге, - не встановлено обов`язку Замовника запитувати документальне підтвердження наявності у Підрядника основних фондів та / або кількості трудових ресурсів.

Аналіз вищенаведених норм законодавства та положень договорів показує, що Позивач не зобов`язаний мати у розпорядженні, та, відповідно, надавати будь-яке документальне підтвердження факту залучення відповідних послуг стороннього трудового ресурсу Підрядником - ТОВ Даммара . Крім цього, позивач не може нести відповідальність на можливе неналежне відображення своїм контрагентом у податковій звітності інформації про наявні або залучені основні та оборотні засоби чи трудові ресурси.

Суд наголошує, що правовідносини контрагента із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що на підприємстві контрагента працювала недостатня кількість осіб та відсутність умов та виробничих потужностей, суд враховує, що зазначені обставини не виключають можливості реального виконання господарських операцій, оскільки можливе залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та залучення субпідрядників до виконання робіт, про що також зазначено ВС/КАС України у постанові від 11.06.2019 року по справі № 825/2387/18.

Також в акті зазначено, що …До перевірки не надано документів, що підтверджують перебування в.о. керівника ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС ОСОБА_1 у відрядженні… До перевірки не надано попередніх актів, що підтверджують прийняття результатів виконаних робіт начальниками автостанцій Ізмаїл , Любашівка , Кілія , Балта , Кодима , Ананьїв , АВ Одеса , а підпис на актах форми КБ-2 підтверджує прийняття об`єктів виконаних робіт безпосередньо директором ОСОБА_1

Відповідно до п. 2 наказу від 09.10.2014 року, начальники автостанцій уповноважувались здійснити попереднє прийняття робіт, про що складено попередні акти приймання робіт. Так, наприклад, на доведення виконання умов договору № 104/14 від 18 жовтня 2014 року, найменування будівництва та адреса: заміна асфальтового покриття на АС Любашівка смт. Любашівка, вул. Привокзальна, 48, позивачем надано попередній акт приймання виконаних будівельних робіт від 24 жовтня 2014 року, при цьому, акт приймання виконаних будівельних робіт (не попередній) на аналогічному об`єкті датовано 31 жовтня 2014 року, та підписано в.о. директора ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС ОСОБА_1 з одного боку, та директором ТОВ Даммара , - з іншого.

Відтак, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що в.о. директора ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС дійсно не відряджався для підписання актів приймання-передачі робіт на об`єкти, де вони здійснювались, а підписував їх 31.10.2014 року за місцезнаходженням ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС на підставі попередніх актів приймання робіт, складених начальниками автостанцій, та переданих факсом або електронною поштою позивачу.

За наслідком виконання договорів про надання послуг № 112/14 від 09.10.2014 року, № 115/14 від 09.10.2014 року, № 117/14 від 10.10.2014 року, складено акти здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) № 01-112/14 від 31.10.2014 року, № 01-115/14 від 26.10.2014 та № 01-117/14 від 31.10.2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що приймання виконаних будівельних робіт, за результатами виконання умов договорів № 108/14 від 16.10.2014 року (найменування будівництва та його адреса: заміна асфальтового покриття на АС Одеса м. Одеса, вул. Колонтаївська, 58) та № 120/14 від 10.10.2014 року (найменування будівництва та його адреса: утеплення 2 поверху та 3 поверху на АС Одеса , м. Одеса, вул. Колонтаївська, 58), здійснено 31.10.2014 року без складання попередніх актів приймання будівельних робіт. Серед цивільних договорів, укладених з ТОВ Даммара впродовж жовтня 2014 року, тільки вищевказані договори про виконання робіт № 108/14 від 16.10.2014 року та № 120/14 від 10.10.2014 року, стосуються об`єктів із місцезнаходженням в м. Одесі, - а саме, на території АС Одеса. Відтак, з підстав, викладених відповідачем в акті перевірки, фактичне підписання актів прийому виконаних робіт № 6.108 та № 15.120 від 31.10.2014 року в.о. директора ОСОБА_1, не може ставитися під сумнів, оскільки вказані об`єкти знаходяться в м. Одесі, чим і пояснюється відсутність в цьому випадку попередніх актів приймання виконаних робіт.

Таким чином, висновок відповідача, про те, що Виконавцем ТОВ Даммара не надавались роботи (послуги) згідно укладених договорів про виконання робіт та про надання послуг, який ґрунтувався, зокрема на відсутності попередніх актів, які підтверджують прийняття результатів виконаних робіт/наданих послуг начальниками автостанцій Ізмаїл , Любашівка , Кілія , Балта , Кодима , Ананьїв , АВ Одеса , спростовується наданими позивачем доказами, - а саме копіями актів приймання-передачі робіт та попередніх актів приймання-передачі робіт за наслідками виконання укладених договорів.

Вказані обставини також відображені у запереченнях позивача на акт про результати документальної позапланової перевірки від 08 травня 2015 року № 3039/15-53-22-05/22479374. Із додатком до заперечень позивачем, надано, зокрема копії попередніх актів прийняття виконаних будівельних робіт. Однак, ці документи не враховані відповідачем під час розгляду заперечень на акт перевірки, а в листі-відповіді, складеному за результатами розгляду заперечень позивача відсутня правова оцінка наданих копій попередніх актів прийняття виконаних будівельних робіт.

Будь-яких інших доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що на підтвердження реальності здійснення господарських операції на виконання умов договорів укладених між позивачем та ТОВ Даммара до суду надано копії наступних документів: підсумкових відомостей ресурсів; договірних цін, визначених у відповідності із ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва ; локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2014 року; актів приймання виконаних будівельних робіт; попередніх актів прийому виконаних будівельних робіт; податкових накладних; актів здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг); службових записок посадових осіб автостанцій Кілія , Балта , Ізмаїл , Кодима , головного інженера автостанції у м. Одесі (вул. Колонтаївська, 58), щодо необхідності проведення ремонтних робіт на вищевказаних об`єктах; наказу в.о. директора ПАТ ОДЕСАВТОТРАНС ОСОБА_1 від 09.10.2014 року № 67/1 про ремонтно-технічні роботи в підрозділах підприємства.

Зауважень щодо правильності оформлення, наявності дефектів чи неточностей первинних документів, за наслідками проведених позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ Даммара , акт перевірки не містить, що також зумовлює відсутність обов`язку суду ставити під сумнів зазначену обставину.

Вирішуючи даний спір, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки не заперечується наявність податкових накладних по взаємовідносинам з контрагентом, на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду, а відтак наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеним контрагентом є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, підтверджують правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання робіт та спростовує висновки податкового органу викладені у акті перевірки.

Доводи ж відповідача про ненадання до перевірки окремих документів не можуть бути достатньою та самостійною підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи не знайшли свої підтвердження висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що стали підставою для донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 341928 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція - 85482 грн., та в подальшому збільшення суми штрафних санкцій в розмірі 85482,00 грн.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року № 0000242205 та від 20 серпня 2015 року № 0000372205 - прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що постановою Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов від 11.12.2015 року стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Публічного акціонерного товариства ОДЕСААВТОТРАНС (код ЄДРПОУ 22479374) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок, а тому підстави для вирішення питання про стягнення судових витрат відстуні.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 143, 241-246, 250-251, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства ОДЕСААВТОТРАНС до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2015 року № 0000242205 та від 20.08.2015 року № 0000372205 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 25.05.2015 року № 0000242205 на суму грошового зобов`язання 341928 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція - 85482 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 20.08.2015 року №0000372205 на суму штрафних (фінансових) санкцій - 85482 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.М. Токмілова

.