Рішення

від 24.11.2020 по справі 520/14235/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 р. № 520/14235/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківлада" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 345) до Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (61058, м. Харків, вул. Сумська, 61) про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Закритого акціонерного товариства "Харківлада", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд зобов`язати Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Міністерства юстиції України надати голові ліквідаційної комісії ЗАТ ХАРКІВЛАДА (код ЄДРПОУ 05404512) в особі Козирицького Андрія Сергійовича витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження факту державної реєстрації смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Фрунзенским РОГУ УМВС України в Харківській області 30.05.2001 року).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач листом від 17.07.2020 року № 4112/22.1-09, на запит позивача від 26.06.2020 року, повідомив позивача про неможливість надання запитуваної інформації, а саме витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження факту державної реєстрації смерті ОСОБА_1 . Позивач з зазначеним не погоджується, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Міністерства юстиції України надати голові ліквідаційної комісії ЗАТ ХАРКІВЛАДА (код ЄДРПОУ 05404512) в особі Козирицького Андрія Сергійовича витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження факту державної реєстрації смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Фрунзенским РОГУ УМВС України в Харківській області 30.05.2001 року).

Ухвалою суду від 21.10.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 17.11.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України, оскільки діючим законодавством України не передбачена можливість видачі керівним органам акціонерних товариств витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть особи, яка є акціонером відповідного товариства.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що протокольним рішенням позачергових загальних зборів учасників (засновників) позивача - Закритого акціонерного товариства ХАРКІВЛАДА (код ЄДРПОУ 05404512), від 06 березня 2020 року вирішено припинити Товариство шляхом ліквідації, призначено ліквідаційну комісію та голову ліквідаційної комісії ЗАТ ХАРКІВЛАДА в особі Козирицького Андрія Сергійовича.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про припинення юридичної особи внесено 13.03.2020 року.

Також судом встановлено, що ЗАТ ХАРКІВЛАДА (код ЄДРПОУ 05404512), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є співвласниками ТОВ "ЧУГУЇВВЛАДА" (код ЄДРПОУ 14075547), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В позовній заяві позивачем зазначено, що з відкритих джерел йому стало відомо про факт смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Фрунзенским РОГУ УМВС України в Харківській області 30.05.2001 року (запис в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян від 15.09.2009 року № 12706).

Також в позовній заяві зазначено, що позивач - ЗАТ ХАРКІВЛАДА , як засновник який володіє 50,99 % статутного капіталу ТОВ ЧУГУЇВЛАДА , позбавлений можливості скликати загальні збори учасників товариства, так як, відповідно до статуту ТОВ ЧУГУЇВЛАДА такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів, а вважається прийнятим рішення на зборах учасників, якщо за нього проголосують Учасники, що володіють у сукупності більш 50% загальної кількості голосів Учасників Товариства.

З огляду на вищевикладене, голова комісії з припинення ЗАТ ХАРКІВЛАДА Козирицький А.С., 26.06.2020 направив запит до Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану про надання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження факту державної реєстрації смерті ОСОБА_1 .

Відповідач - Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Міністерства юстиції України, листом від 17.07.2020 № 4112/22.1-09 повідомив про неможливість надання запитуваної інформації, та зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , Закону України Про інформацію , Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Мін`юсту України від 24.12.2010 року №3307/5 (зі змінами), та Закону України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 року № 2939-VI, інформація, яка міститься в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною, має обмежений доступ та розголошенню не підлягає. Згідно п.9 розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні відділ державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року (зі змінами) повідомляє відомості про державну реєстрацію акту цивільного стану на підставі ухвали (письмового запиту) суду (судді) у зв`язку зі справами, що перебувають у його провадженні, а також письмового запиту органу досудового розслідування, інших державних органів, органів місцевого / самоврядування (посадових осіб), якщо запит зроблено у зв`язку зі здійсненням ними повноважень, визначених актами законодавства.

Також у вказаному листі відповідачем зазначено, що відповідно до п.14 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року (зі змінами) витяг з Реєстру про державну реєстрацію смерті видається: - другому з подружжя, а також батькам, дітям, братам, сестрам, онукам, дідові, бабі та іншим родичам померлої особи за умови пред`явлення ними паспорта або паспортного документа і документів, що підтверджують родинні чи сімейні стосунки; - спадкоємцям померлої особи, якщо родинні стосунки та/або право на спадкування підтверджуються документально, за умови пред`явлення паспорта або паспортного документа; -особі, що згідно з договором особистого страхування життя, укладеним у фінансовій установі, утвореній відповідно до Закону України "Про страхування", є вигодонабувачем, за умови пред`явлення договору, паспорта або паспортного документа; -особі, що згідно із спадковим договором є вигодонабувачем, за умови пред`явлення договору, паспорта або паспортного документа; - банку або іншій фінансовій установі, яка має ліцензію на надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, за умови пред`явлення відповідного договору або іншого документа, що згідно із законодавством підтверджує наявність заборгованості померлої особи, а також документів, які підтверджують особу та повноваження керівника чи представника банку або іншої фінансової установи; -особі, що є власником або користувачем земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою сільськогосподарського призначення спадкодавця, за умови пред`явлення відомостей про кадастрові номери земельної ділянки спадкодавця та суміжної земельної ділянки, паспорта або паспортного документа.

Також у вказаному листі відповідачем зазначено, що опрацюванням запиту, доданих до нього копій документів, та враховуючи вищевикладене для надання Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть та інформації про смерть на запитувану особу немає юридичних підстав.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду .

Системний аналіз положень статей Конституції України та КАС України свідчить, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України у рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям прав має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи-позивача, яка стверджує про їх порушення з боку відповідача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту встановлюється при розгляді справи по суті. За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача спірним актом, захист таких прав стає неможливим, а отже й відсутні підстави для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах, відповідачем не порушені права позивача з боку відповідача рішенням, дією чи бездіяльністю.

Крім того суд зазначає, що позивачем в позовній заяві не оскаржує рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, а предметом даного спору є зобов`язання Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Міністерства юстиції України надати голові ліквідаційної комісії ЗАТ ХАРКІВЛАДА (код ЄДРПОУ 05404512) в особі Козирицького Андрія Сергійовича витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження факту державної реєстрації смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Фрунзенским РОГУ УМВС України в Харківській області 30.05.2001 року).

Водночас суд зазначає, що суду перш за все необхідно пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В позовній заяві позивач зазначає, що саме на вимогу (ухвалу, письмовий запит, рішення) суду Відділ державної реєстрації актів цивільного стану наділений повноваженнями надати запитуваний Головою комісії з припинення ЗАТ ХАРКІВЛАДА витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження факту державної реєстрації смерті ОСОБА_1 також позивачем зазначено, що у нього відсутня будь-яка інша можливість отримати зазначений витяг.

Позивач стверджує, що звернення до суду з цим позовом є єдиним можливим способом отримання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження факту державної реєстрації смерті ОСОБА_1 .

Водночас, доводи позивача є абсолютно абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на жодні конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, що не є тотожним порушенню права, свобод чи інтересів.

Безпосередньо позивач не зазнав жодного втручання в свої права чи охоронювані законом інтереси з боку відповідача.

Особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку своє порушене право або інтерес, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати адекватний засіб захисту своїх прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу.

За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, при цьому, порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є доведеність позивачем факту порушення його особистих прав та охоронюваних законом інтересів або інших осіб, на захист прав та інтересів яких він має повноваження звертатись до суду.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 року по справі 3 826/14230/16.

Також суд зазначає, що у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Харківлада" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 345) до Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (61058, м. Харків, вул. Сумська, 61) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.