Рішення

від 23.11.2020 по справі 640/23054/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Київ № 640/23054/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом : ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Луганської області

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Луганської області (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 14, 93404, код ЄДР24206663) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Луганської області (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бул-р. Дружби, буд. 14, код ЄДРПОУ 24206663) про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту;

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Луганської області (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бл. Дружби, буд. 14, код ЄДРПОУ 24206663) від 12.09.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатом ознайомлення із матеріалами скарги заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА) встановлено, що відповідачем при винесені відповідних рішень, допущені порушення Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 270 від 17.12.2013 (далі - Порядок).

Так, при прийнятті КДКА у Луганській області рішення про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту, на думку позивача, порушено вимог п.п. 1, 2, 3.3 Розділу 2 Порядку щодо наявності належного підтвердження права власності або користування приміщенням.

Також, за результатом ознайомлення позивача із матеріалами його кваліфікаційної справи КДКА Луганської області, йому стало відомо, що в цій справі безпідставно відсутнє само рішення про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту.

Крім того, на думку позивача, з системного аналізу ст.ст. 8, 9 Закону та положень Розділів 3, 4 Порядку вбачається, що рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту приймається лише за наявності та після прийняття рішення про допуск особи про складання кваліфікаційного іспиту, є похідним та пов`язаним з таким рішенням, а тому й рішення КДКА Луганської про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання такого іспиту є протиправним.

Також, за результатом ознайомлення позивача із матеріалами його кваліфікаційної справи КДКА Луганської області, йому стало відомо, що в цій справі взагалі відсутнє рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач зазначає у відзиві на позов, що питання складання особою кваліфікаційного іспиту для отримання статусу адвоката в Україні врегульовано ст.ст. 6, 8 Закон України Про адвокатуру і адвокатську діяльність . На виконання положень Закону, рішенням Ради адвокатів України № 270 від 17.12.2013 затверджено Порядок, який саме й визначає перелік документів, що подаються особами, які виявили бажання складати кваліфікаційний іспит для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, порядок допуску до такого іспиту та його складання.

При цьому, як зазначено у відзиві, пунктом 1 Розділу 2 Порядку передбачено, що особа, яка виявила бажання набути статус адвоката, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Згідно п. 2.3 Розділу 2 Порядку одночасно із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту заявник подає довідку встановленої форми, яка містить відомості з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про відсутність (наявність) судимості (скорочену).

Згідно п. 3.3 Розділу 2 Порядку, документами, що підтверджують місце проживання особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання в Україні, посвідка на тимчасове проживання в Україні, посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; довідка про звернення за захистом в Україні; документи, що підтверджують право власності та користування приміщенням тощо.

Відповідач зазначає, що позивачем до КДКА Луганської області 06.09.2019 подано заяву про допуск до складання іспиту та документи, передбачені Порядком. Після отримання заяви та доданих до неї документів, КДКА Луганської області дослідивши надані позивачем разом із указаною заявою документи, прийшла до висновку, що всі ці документи відповідають відповідним вимогам до них, та рішенням від 06.09.2019 допустила ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, як зазначено у відзиві, всі документи надані позивачем у повному обсязі відповідають переліку та вимогам до них, визначених Розділом 2 Порядку, а тому згідно ч. 3 ст. 8 Закону КДКА Луганської області прийняла законне, обґрунтоване та єдине можливе за таких обставин рішення від 06.09.2019, - про допуск ОСОБА_1 до кваліфікаційного іспиту.

Крім того, оспорюючи доводи позивача щодо відсутності належного підтвердження права власності або користування приміщенням слід окремо зауважити, що одночасно з заявою до КДКА Луганської області про допуск до складення кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 06.09.2019 подано договір оренди житлового приміщення від 25.01.2019 та акт прийому-передачі приміщення, тобто документи, які у відповідності до вимог Порядку підтверджують його проживання у м. Лисичанськ Луганської області.

Враховуючи законність та правильність прийнятого КДКА Луганської області рішення від 06.09.2019 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту, навіть враховуючи думку позивача про похідний характер рішень про допуск до складання іспиту та затвердження результатів такого іспиту, відповідач вважає рішення КДКА Луганської області №65 від 12.09.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання такого іспиту правомірним і обґрунтованим.

Відповідач зазначає, що самі рішення №65 від 12.09.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту та рішення від 06.09.2019 допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю 11.09.2020 скеровані до ВКДКА, де і перебувають на теперішній час.

З наведених підстав, відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Позивач звернувся із клопотанням про прискорення розгляду справи, мотивуючи це виключністю ситуації та обставинами, пов`язаними з отриманням статусу адвоката, які потребують розв`язання з метою забезпечення юридичної визначеності у питання юридичного статусу позивача як адвоката, робота яким є єдиним джерелом доходу, та задля уникнення конфліктних ситуацій в адвокатській спільності. Невизначеність у цих питаннях, як зазначає позивач, істотно ускладнює виконання функцій адвоката.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 06.09.2019 позивачем до КДКА Луганської області подано наступні документи: заява про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, згода на збір та обробку персональних даних, власноручно написана довідка про підтвердження факту не складання кваліфікаційного іспиту, копія паспорта громадянина України, копія картки фізичної особи платника податків, довідка Міністерства внутрішніх справ України №18283381670260404371 (серія ІАА №0432389) про відсутність судимостей, нотаріально завірена копія диплому магістра за спеціальністю правознавство Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка від 30.07.2009 з додатком, довідка видана відділом роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 02.09.2019 про перебування позивача на посаді прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, витяг з послужного списку особової справи виданий відділом роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, копія договору оренди житлового приміщення у м. Лисичанськ Луганської області разом із копією акту прийому-передачі приміщення, медична довідка за формою №122-2/о від 02.09.2019.

Договір оренди житлового приміщення від 25.01.2019 укладений строком на 1 рік та передбачає платне користування житлом . Договір супроводжується актом прийому-передачі приміщення (кімната у квартирі у м. Лисичанськ із супутнім майном), які у сукупності відповідності до вимог Порядку та за звичайних правил у таких відносинах підтверджують проживання заявника у м. Лисичанськ Луганської області.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши зазначену заяву та додані до неї документи, 06.09.2019 Кваліфікаційна палата КДКА Луганської області прийшла до висновку, що всі ці документи відповідають вимогам до них, та рішенням від 06.09.2019 допустила позивача до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тобто, всупереч твердженням позивача про відсутність рішення про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, вказане рішення було прийнято та наявне , у т.ч. у належним чином засвідченій копії у матеріалах даної справи (т.1, а.с. 131, 152).

При цьому, відповідно до матеріалів справи, того ж дня КДКА Луганської області повідомила позивача листом від 06.09.2019 про прийняте рішення та запропонувала до складання кваліфікаційного іспиту надати більш актуальну довідку, передбачену п. 2.3 Розділу 2 Порядку.

На виконання пропозиції КДКА Луганської області позивачем до складання іспиту було надано актуальну довідку МВС України №19253634780050332411 (серія ААА №0737350) про відсутність судимостей.

Як вбачається з Відомості з оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту позивача від 12.09.2019, за результатами кваліфікаційного іспиту, загальна його оцінка склала 125 балів, тобто він успішно склав такий іспит на право заняття адвокатською діяльністю.

12.09.2019 КДКА Луганської області прийнято рішення № 65 (т.1. а.с. 132, 153-154) про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Перш за все, слід звернути увагу на те, що у даному випадку оскаржується акт індивідуальної дії, прийнятий відносно конкретної особи, а відтак, за усталеною судовою практикою та відповідно до положень КАС України, вказана особа може оскаржити у суді індивідуальний акт, прийнятий відносно даної особи, якщо вважає, що акт не відповідає вимогам законодавства та внаслідок своєї протиправності порушує права та законні інтереси позивача, у т.ч. правовий інтерес щодо дотримання загального правового порядку та відносно цієї конкретної особи, а також у разі якщо вважає, що відносно певної особи порушено принцип правової визначеності як складової принципу верховенства права, що є формою реалізації права на захист, яка може зумовлюватись і діями інших осіб відносно учасників спірних відносин та предмету їх відносин.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої ст. 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

У свою чергу, з вимог ч. 2 ст. 8 Закону вбачається, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою ст. 6 цього Закону.

Положеннями ч. 3 ст. 8 Закону визначено, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: допуск особи до кваліфікаційного іспиту; відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.

Разом з цим, на виконання положень Закону, рішенням Ради адвокатів України № 270 від 17.12.2013 затверджено Порядок, саме який й визначає перелік документів, що подаються особами, які виявили бажання складати кваліфікаційний іспит для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, правила допуску до складення кваліфікаційного іспиту, складення кваліфікаційного іспиту, оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту та прийняття рішення за результатами складення кваліфікаційного іспиту регіональними кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури.

При цьому, п. 1 Розділу 2 Порядку передбачено, що особа, яка виявила бажання набути статус адвоката, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

Згідно п. 2.3 Розділу 2 Порядку одночасно із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту Заявник подає довідку встановленої форми, яка містить відомості з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про відсутність (наявність) судимості (скорочену).

Згідно п. 3.3 Розділу 2 Порядку, документами, що підтверджують місце проживання особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання в Україні, посвідка на тимчасове проживання в Україні, посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; довідка про звернення за захистом в Україні; документи, що підтверджують право власності та користування приміщенням тощо.

Судом встановлено, що 06.09.2019 ОСОБА_1 до КДКА Луганської області подано заяву про допуск останнього до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, 06.09.2019 позивачем, на виконання вимог Закону і Порядку, до КДКА Луганської області разом із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту надані наступні документи: згода на збір та обробку персональних даних від 06.09.2019, довідка про підтвердження факту не складання кваліфікаційного іспиту від 06.09.2019, копія паспорта громадянина України, копія картки фізичної особи платника податків, довідка Міністерства внутрішніх справ України про відсутність судимостей, нотаріально завірена копія диплому магістра за спеціальністю правознавство з додатком до нього, довідка видана відділом роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України про перебування позивача на посаді прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 02.09.2019, витяг з послужного списку особової справи виданий відділом роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 02.09.2019, копія договору оренди житлового приміщення від 25.01.2019 разом із копією акту прийому-передачі приміщення, медична довідка від 02.09.2019. Як вже зазначалося , вказаний договір та акт прийому-передачі приміщення у відповідності до вимог Порядку та за звичайних правил регулювання такого роду відносин, підтверджують проживання заявника у м. Лисичанськ Луганської області.

При цьому, відсутні будь-які матеріали, які б ставили під сумнів вказані обставини.

Отримавши зазначену заяву позивача від 06.09.2019 та додані до неї документи, Кваліфікаційна палата КДКА Луганської області, дослідивши їх, прийшла до висновку, що всі ці документи відповідають відповідним вимогам, наведеним до них у Законі та Порядку, і рішенням від 06.09.2019 допустила ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, як особа, яка виявила бажання стати адвокатом, відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону, а документи подані ОСОБА_1 , в контексті підстав та предмету даного позову, відповідають переліку та вимогам до них, визначеним Розділом 2 Порядку, а тому КДКА Луганської області за результатом розгляду наведеної вище заяви позивача від 06.09.2019 та наданих разом із нею документів, згідно ч. 3 ст. 8 Закону, прийняла законне, обґрунтоване та єдине можливе за таких обставин рішення від 06.09.2019 про допуск позивача до кваліфікаційного іспиту.

Суд за наявними матеріалами справи не вбачає альтернативи для прийняття іншого рішення, ніж те, що оскаржується.

Щодо, нібито, порушення вимог п.п. 1, 2, 3.3 Розділу 2 Порядку та наявності належного підтвердження права власності або користування приміщенням.

Суд знову звертає увагу, що відповідно до п. 3.3 Розділу 2 Порядку, документами, що підтверджують місце проживання особи, зокрема, є документи, що підтверджують право користування приміщенням тощо, що не входить у суперечність із наданими позивачем у цьому контексті - договором оренди житлового приміщенні та актом його передачі.

Договір оренди житлового приміщення від 25.01.2019, який наданий позивачем до КДКА Луганської області, відповідає визначенню документи, що підтверджують право власності та користування приміщенням тощо .

Вказаний договір недійсним не визнавався та до суду не надано юридично значимих матеріалів, які б ставилась під сумнів дійсність та чинність цього договору, зокрема, на час проходження заявником процедур, пов`язаних з отриманням статусу адвоката.

При цьому, питання правової оцінки вказаного договору на предмет його дійсності, взагалі знаходиться поза межами повноважень КДКА, що є очевидним, внаслідок відсутності таких повноважень у законодавстві.

Таким чином, позивачем одночасно з заявою до КДКА Луганської області про допуск до складення кваліфікаційного іспиту поданої 06.09.2019 надано договір оренди житлового приміщення від 25.01.2019, тобто документ, що, у відповідності до вимог Порядку, як вже зазначалося, є достатнім для підтвердження його проживання у м. Лисичанськ Луганської області, а тому доводи позивача, викладені у позовній заяві, про відсутність у матеріалах кваліфікаційної справи позивача належних документів, які б підтверджували його місце проживання у Луганській області є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними матеріалами справи.

Можливе порушення правил реєстрації фізичною особою знаходиться поза межами компетенції (оцінки) суду у даній справі та не впливає на проходження процедур, пов`язаних з отриманням статусу адвоката.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві вказує також на можливу незаконність рішення КДКА Луганської області від 12.09.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

Так, позивач стверджує, що з системного аналізу ст.ст. 8, 9 Закону та положень Розділів 3, 4 Порядку вбачається, що рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту приймається лише за наявності та після прийняття рішення про допуск особи про складання кваліфікаційного іспиту і, вочевидь, є похідним та пов`язаним з таким рішенням.

Таким чином, на думку позивача, враховуючи можливу безпідставність прийняття КДКА Луганської області рішення про допуск ОСОБА_1 до кваліфікаційного іспиту, можливість якої зумовлена відсутністю серед наданих йому на ознайомлення матеріалів кваліфікаційної справи документів що підтверджують виконання вимог п.п. 1, 2, 3.3 Розділу 2 Порядку, також слід звернути увагу на можливу безпідставність винесення тією ж комісією рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, адже, як зазначалось раніше, таке рішення є похідним та нерозривно пов`язаним із рішенням про допуск особи до кваліфікаційного іспиту.

З цього приводу суд зазначає, що, як вже встановлено судом, рішення КДКА Луганської області від 06.09.2019 є законним та обґрунтованим, а тому, з наведених вище підстав, рішення КДКА Луганської області від 12.09.2019, не може бути визнано судом протиправним.

У той же час, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що доводи позивача про протиправність вказаного рішення КДКА Луганської області від 12.09.2019 не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать вимогам законодавства України та практиці ЄСПЛ.

Так, усталеною практикою ЄСПЛ підтверджується, що професія є складовою права на приватне життя. Зокрема, у п. 165 рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі Олександр Волков проти України вказано, що: приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру .

Крім того, ст. 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом.

При цьому, поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були неодноразово визнані ЄСПЛ такими, що впливають на приватне життя , як приклад у рішеннях ЄСПЛ у справах Сідабрас та Джяутас проти Литви та Бігаєва проти Греції , в якому предметом розгляду було саме питання допуску до професії адвоката.

У той же час, ЄСПЛ, у п.п. 33 - 35 рішення від 28.05.2009 у справі Бігаєва проти Греції , визнаючи порушення вимог ст. 8 Конвенції в аспекті права на професію адвоката зазначив, що у цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката.

ЄСПЛ зазначає, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов`язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії адвокатів неочікувано поставив під сумнів професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж Колегія адвокатів надала дозвіл на те, що заявниця вісімнадцять місяців свого професійного життя присвятила виконанню умов про передбачене Колегією адвокатів стажування. З урахуванням природи та підстав такого стажування, так як вони встановлені в законодавстві держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування.

Разом з цим, у п. 34 вказаного рішення ЄСПЛ вказано, що держава-відповідач надала докази того, що заявниця була допущена до процедур, пов`язаних з отриманням свідоцтва адвоката через недбалість. ЄСПЛ вважає, що навіть якщо припустити, що спершу заявниця була допущена до стажування внаслідок помилки зі сторони Колегії адвокатів, і що, відповідно, мова не йшла про мовчазну згоду щодо її права на участь в екзаменах після стажування всупереч її громадянства, однієї цієї складової було б недостатньо, щоб посягати на професійне життя заявниці. Дійсно, питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до її участі в екзаменах, а саме її громадянство, достатньо обґрунтованим не є першочерговим у цій справі. Суттєвим є той факт, що влада надала дозвіл заявниці пройти передбачене стажування, хоч було зрозуміло, що по закінченню стажування вона не отримає право брати участь в екзаменах в адвокатуру.

За таких обставин, у п. 35 цього рішення ЄСПЛ зазначив, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом ст. 8 Конвенції.

У той же час, Порядком визначені правила складення кваліфікаційного іспиту, оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту та прийняття рішення за результатами складення кваліфікаційного іспиту регіональними кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури

Згідно п. 13.2 Порядку, одразу після обрання білету особою, яка допущена до складення кваліфікаційного іспиту, номер такого білету оголошується всім присутнім та фіксується у відомості з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту.

Положеннями п. 13.11 Порядку передбачено, що результати оцінювання мають бути відображені у відомості з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту особи та негайно передані голові кваліфікаційної палати.

Відповідно до п. 14.10 Порядку, загальна оцінка (сумарна кількість середньоарифметичних балів) за результатами складення письмового та усного іспитів вноситься до відомості з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту особи.

Згідно п. 14.11 Порядку, особа, яка за результатами оцінювання письмового та усного іспитів отримала у сумі 125 балів і більше, вважається такою, що успішно склала кваліфікаційний іспит.

Водночас, як вбачається з Відомостей з оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту позивача від 12.09.2019, за результатами кваліфікаційного іспиту, загальна його оцінка склала 125 балів, тобто він успішно склав указаний іспит на право заняття адвокатською діяльністю.

У зв`язку з цим, КДКА Луганської області прийняла законне та обґрунтоване рішення від 12.09.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

Крім того, слід звернути увагу на сталу практику ЄСПЛ щодо неприпустимості скасування рішень внаслідок такого явища як правовий пуризм , тобто надмірного прагнення до переваги форми над змістом.

Так, у рішенні у справі Сутяжник проти Росії ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; правовий пуризм - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; правовий пуризм може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Виходячи з наведеного, в жодному разі не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, процедур, їх порушення повинно мати суттєве правове значення та наслідки для цілей скасування рішення суб`єкта владних повноважень, тобто лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

У той же час, оскаржувані позивачем рішення КДКА Луганської області, стали у подальшому підставою для видачі ОСОБА_1 15.05.2020, рішенням Ради адвокатів Волинської області, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яку з того часу він здійснює.

Водночас, до початку 2020 року та до набуття статусу адвоката, ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України.

Разом з цим, отримавши вказане вище свідоцтво та набувши право на зайняття адвокатською діяльністю, ОСОБА_1 також набув гарантоване Законом і ст. 43 Конституції України, право на здійснення такої діяльності, а також можливість заробляти собі на життя відповідною працею, яку він вільно обрав.

Проте, внаслідок можливої протиправності зазначених рішень КДКА Луганської області, зокрема сумніву у правомірності дій ОСОБА_1 у ході допуску до та складання кваліфікаційного іспиту, а також подальшої видачі позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, стало підставою для звернення заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. до ВКДКА зі скаргами на відповідні рішення КДКА Луганської області.

У той же час, слід по суті повторитися, що описані вище обставини, беззаперечно впливають на права, свободи та законні інтереси позивача щодо здійснення професійної діяльності.

У зв`язку з чим суд погоджується з тим, що з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення даної спірної ситуації, а також найбільш ефективного способу захисту своїх прав, свобод та інтересів, у ОСОБА_1 були правомірні підставі для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень КДКА Луганської області, так як - таке звернення загалом відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, а по-друге звернутися до суду з таким позовом може виключно лише особа, стосовно якої безпосередньо винесені вказані рішення КДКА Луганської області.

При цьому, під час судового розгляду, як твердження позивача, наведенні останнім у позовній заяві, так і доводи, викладені у скаргах (в кореспонденції з предметом та підставами позову), не знайшли свого підтвердження, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, є проявом надмірного формалізму, що само по собі не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого, вірного по суті рішення суб`єкта владних повноважень.

Що ж стосується оцінки етичних стандартів, дій осіб, які до того, як виявили бажання стати адвокатом, займали посади в державних органах, відносно чого до справи залучені публікації із ЗМІ, слід зазначити, що оцінка вказаних обставин, дій цих знаходиться поза межами компетенції суду у даній справі , оскільки суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін