Рішення

від 24.11.2020 по справі 640/18629/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року м. Київ № 640/18629/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІМІЛАР до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІМІЛАР до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (відповідач, Київська митниця ДФС), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100000/2019/000215/2 від 17.07.2019;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00340;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000216/2 від 17.07.2019;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00342.

В обґрунтування позовних вимог позивач звертає увагу на те, що до поданих митних декларацій ним додано достатні документи на підтвердження митної вартості. Необґрунтоване витребування додаткових документів позивач вважає протиправним, відтак, рішення про коригування митної вартості слід скасувати. Натомість, оскільки картки відмови ґрунтуються на рішеннях про коригування, просить також їх скасувати.

У відзиві відповідач наголошує на недоліках поданого пакету документів щодо кожної з митних декларацій, з точки зору встановлення митної вартості, надає пояснення неможливості застосування інших методів коригування митної вартості. За висновком відповідача, коригування митної вартості здійснено відповідно до чинних нормативно-правових актів, а рішення є обґрунтованими та правомірними.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Між ТОВ ІМІЛАР та Genart Mobilya Tasarim San.ve TIC.A.S укладено договір № 0105-19 від 01.05.2019, предметом якого є поставка останнім товарів (меблева продукція).

З метою митного оформлення згаданих товарів позивачем складено та подано митну декларацію UA100030/2019/405575, за результатами розгляду якої Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 100000/2019/000215/2 від 17.07.2019 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2019/00340.

Інший договір № АВ2019191 від 17.05.2019 укладено між ТОВ ІМІЛАР та Dogus Okul Yayinlari Tic.Ltd.Sti , предметом якого є поставка останнім товарів (пластикових моноблоків для стільців).

З метою митного оформлення згаданих товарів позивачем складено та подано митну декларацію UA100030/2019/405594, за результатами розгляду якої Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 100000/2019/000216/2 від 17.07.2019 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2019/00342.

Не погоджуючись із вищенаведеними рішеннями відповідача, позивач звернувся із позовною заявою. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом ст. ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1- 3 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58- 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1- 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).

Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16.

Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100000/2019/000215/2 від 17.07.2019.

Зі змісту поданих позивачем та відповідачем документів убачається, що останнім сформовано висновок про неможливість визначення митної вартості товарів за поданими документами. Серед наведених у рішеннях про коригування митної вартості, підстави, що пояснюють наявність обґрунтованого сумніву наступні:

- розбіжність порядку розрахунку за договором із зазначеною в інвойсі;

- невідповідність передбаченої до сплати суми договору, підтвердженій платіжними дорученнями;

- у призначенні платежу за дорученням на суму 1294 EUR вказано інвойс, копія якого не надавалась;

- декларантом не надані документи про вартість перевезення, експедиційні витрати;

- декларантом не подані документи про страхування товарів;

- декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки EXW витрат, пов`язаних зі страхуванням та транспортуванням товарів.

Аналізуючи наведене, з урахуванням наявних у матеріалах справи документів, слід зазначити наступне.

За змістом п. 2 Договору № 0105-19 від 01.05.2019 товар постачається позивачу на умовах EXW протягом 45 днів з моменту надходження 30 % попередньої оплати. Решту - 70 % загальної суми сплачується перед відвантаженням (п. 3 Договору).

На підтвердження понесених витрат позивачем надано інвойс (рахунок-фактуру) № Z19-00192 від 08.07.2019 на загальну суму 4377,00 Євро, який також наданий відповідачу при поданні митної декларації. Передплата 30 % вартості підтверджується платіжним дорученням № 58JBKLJ0 від 07.06.2019 на суму 1294,00 Євро. Сплата 70 % решти суми підтверджена платіжним дорученням № 84JBKLJ0 від 01.07.2019 на суму 3083,00 Євро.

Водночас, згадана квитанція надана відповідачу в іншому вигляді, оскільки в ній зазначено про сплату 3083,00 грн.

Наведена розбіжність в документах пояснюється позивачем помилкою в банківських документах, водночас, оскільки митна вартість розрахована за ціною договору (4377,00 Євро), у даному випадку така розбіжність не впливає на зменшення митної вартості товарів, оскільки остання розрахована із застосуванням ціни договору.

Стосовно витрат на транспортування, між Дочірнім підприємством Квенбергер Логістикс Укр та ТОВ Імілар укладено договір № К-2228 від 26.06.2019, на підставі якого, перший зобов`язується надати експедиційні послуги з перевезенням товарів автомобільним транспортом. На виконання договору ДП Квенбергер Логістикс Укр надало довідку про транспортні витрати від 10.07.2019, в якій зазначений детальний розрахунок транспортування, включаючи плату експедитору, страхування та транспортування.

За висновком суду, згаданий документ є достатнім підтвердженням витрат, що мають бути понесені, як складову митної вартості товару.

Довідково, Міжнародною торговельною палатою 01.01.2020 введені в дію Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, за змістом якої, EXW, EX WORKS (... named place), ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Зі змісту наведеного убачається, що Genart Mobilya Tasarim San.ve TIC.A.S , як продавець, передає товар покупцю у власних приміщеннях, а транспортування здійснюється останнім власними ресурсами. Таким чином, посилання відповідача на те, що декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки EXW витрат, пов`язаних зі страхуванням та транспортуванням товарів є нікчемним, оскільки згадані умови поставки не передбачає ні перевезення, ні страхування.

Таким чином, судом встановлено, що складові митної вартості, щодо яких у відповідача виникли обґрунтовані сумніви, підтверджуються наданими позивачем документами.

Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100000/2019/000216/2 від 17.07.2019.

Зі змісту поданих позивачем та відповідачем документів убачається, що останнім сформовано висновок про неможливість визначення митної вартості товарів за поданими документами. Серед наведених у рішеннях про коригування митної вартості, підстави, що пояснюють наявність обґрунтованого сумніву наступні:

- в інвойсі не зазначено географічну назву пункту відправлення товару, тоді як контракт передбачає умови поставки EXW-Samsun;

- в інвойсі не зазначено умови оплати за товар, у той час, як договором передбачена 100% передоплата;

- декларантом не подано документи про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- декларантом не подані документи про підтвердження господарської операції перевезення товарів, включаючи її вартість, вартість страхування;

- декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки EXW витрат, пов`язаних зі страхуванням та транспортуванням товарів.

Відповідно до положень договору № АВ2019191 від 17.05.2019 укладено між ТОВ ІМІЛАР та Dogus Okul Yayinlari Tic.Ltd.Sti , його вартість становить 23070,00 доларів США (п. 1.2), поставка здійснюється на умовах EXW-Samsum (п. 2.1), оплата здійснюється на умові 50 % передплати та 50 % перед завантаженням товару (п. 3.1).

На підтвердження понесених витрат позивачем надано рахунок-фактуру від 05.07.2019 на суму 23070,00 доларів США. Сплата згаданої суми підтверджується двома платіжними дорученнями № 59JBKLJ0 від 07.06.2019 на суму 11 535,00 доларів США та № 79JBKLJ0 від 27.06.2019 на суму 11 535,00 доларів США.

Суд критично ставиться до визначеного відповідачем порядку оплати товарів за договором, оскільки 100 % передплата суми договору не згадується у жодному з поданих відповідачу та наданих відповідачем суду документів.

Аналогічним чином суд оцінює посилання на відсутність в інвойсі географічної назви пункту відправлення, оскільки така інформація (1) не є обов`язковим реквізитом рахунку-фактури (інвойсу), (2) в договорі № АВ2019191 від 17.05.2019 зазначено про умови поставки EXW-Samsum, що розшифровується як EXW - умови поставки, за яких покупець самостійно отримує придбаний товар у приміщеннях продавця, Samsum - місто на півночі Туреччини.

Так само, посилання на неподання декларантом відомостей про витрати, пов`язані зі страхуванням та транспортуванням товарів на умовах поставки EXW є нікчемним, з огляду на особливості визначення таких умов поставки, про що зазначалось судом раніше.

На підтвердження вартості перевезення надано довідку про транспортні витрати від 10.07.2019 на суму 24 473,00 грн із зазначенням про нездійснення страхування. Згадана довідка видана ДП Квенбергер Логістикс Укр , з якою позивач уклав договір перевезення № К-2228 від 26.06.2019.

Згадані обставини виключають неможливість встановлення відповідачем вартості перевезення, включаючи страхування, та особи перевізника.

Таким чином, позивачем, для митного оформлення за деклараціями UA100030/2019/405575 та UA100030/2019/405594 надано достатні документи, які дозволяють встановити обставини, щодо яких у відповідача виник сумнів та які стали підставою для коригування митної вартості рішеннями № UA 100000/2019/000215/2 від 17.07.2019 та № UA 100000/2019/000216/2 від 17.07.2019.

Тим не менш, за результатами опрацювання поданих позивачем документів митним органом зроблено висновок про неможливість застосування методу іншого, ніж резервний.

При чому, при розрахунку митної вартості за резервним методом відповідач посилається на Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених ) органами доходів і зборів митній вартості за митними деклараціями, які безпосередньо не стосуються поданих позивачем та товарів, за розмитненням яких останній звернувся.

Таким чином, жодне з оскаржуваних рішень не має самостійного розрахунку митної вартості за резервним методом.

Неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості викладена в оскаржуваному рішенні шаблонно, з використанням загальних фраз, натомість, застосовуючи резервний метод за подібною, на думку відповідача, декларацією, ним допущено поєднання попередніх методів, застосування яких визначено як неможливе.

Наведене дає підстави для висновку про необґрунтованість відхилення всіх інших методів визначення митної вартості товарів, як того вимагають положення МК України.

Таким чином, зважаючи на тотожні обґрунтування застосування резервного методу та неможливості оперувати іншими, звертаючи увагу на відсутність належного розрахунку коригованої митної вартості, суд дійшов до висновку про брак обґрунтованості та необхідність скасування відповідних рішень.

За приписами ч. 1 ст. 264 МК України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч. 12 ст. 264 МК України).

Із наданих сторонами копій оскаржуваних карток відмов убачається, що вони прийняті на підставі рішень про коригування митної вартості з причин відсутності усіх відомостей та документів, передбачених статтею 335 МК України.

Водночас, оскільки судом зроблено висновок про надання позивачем достатніх документів для визначення митної вартості, а рішення про коригування митної вартості визнано протиправними, скасуванню підлягають картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, заповнені на підставі оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. ч. 1- 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не доведені підстави виникнення сумніву в заявленій митній вартості, коригування митної вартості за резервним методом, не наведено розрахунку самостійного визначення такої вартості, суд убачає підстави для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 246, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІМІЛАР задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати наступні рішення про коригування митної вартості № UA 100000/2019/000215/2 від 17.07.2019 та № UA100000/2019/000216/2 від 17.07.2019.

3. Скасувати картки відмов у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2019/00340 та №/2019/00342.

4. Стягнути витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІМІЛАР у розмірі 7684,00 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ІМІЛАР (вул. Тарасівська, 36-А, к. 65, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ: 42821766).

Відповідач: Київська міська митниця ДФС (бул. Гавела Вацлава, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ: 39422888).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко