Постанова

від 04.11.2020 по справі 160/5772/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/5772/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

за участю: представника позивача - Шевер Юлії Миколаївни;

представника відповідача - Процик Івана Івановича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 (головуючий суддя Златін С.В., повний текст складено 10.08.2020)

в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ОМС-ДН2913/1914/АВ/П/ТД-ФС від 30.10.2019 року, винесену відділом праці та соціально-трудових відносин.

Позов обґрунтовано наступним:

- у статтю 265 КЗпП України внесено зміни щодо розміру відповідальності шляхом зменшення розміру відповідальності особи; позивач просить застосувати до спірних правовідносин статтю 58 Конституції України в частині зворотної дії закону у часі;

- у акті інспекційного відвідування від 11.10.2019 року не вірно вказані ідентифікуючи дані позивача: дата на номер запису у ЄДРПОУ, ідентифікаційний номер, місце проживання та здійснення господарської діяльності позивачем; не відповідність інформації щодо особи позивача у акті перевірки ставить під сумнів факт інспектування саме позивача;

- також не можливо визначити, перебування якої саме особи на складській території позивача було виявлено під час інспектування: чи то ОСОБА_2 чи то ОСОБА_3 ;

- у приписі від 11.10.2019 року № ОМС-ДН2913/1914/П, який видано позивачу за наслідками інспекційного відвідування, взагалі вказано про те, що під час інспекційного відвідування позивачем допущено наступне порушення: допущено до роботи продавця продовольчих товарів жінку пенсійного віку, що повністю не відповідає опису виявлених порушень, які наведено у акті інспекційного відвідування від 11.10.2019 року № ОМС-ДН2913/1941/АВ;

- фізична особа ОСОБА_2 є родичем позивача: братом дружини позивача, та перебував на території позивача по особистим справам близько 23 хвилин.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ОМС-ДН2913/1914/АВ/П/ТД-ФС від 30.10.2019 року, винесену відділом праці та соціально-трудових відносин.

Стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1252грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм чинного законодавства, а саме в акті інспекційного відвідування та приписі зазначені інші особи ніж в постанові про накладення штрафу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що в тексті рішення суду першої інстанції містяться помилки. Посилається на те, що працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору.

Позивачем до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції містить в собі всі необхідні відомості для ідентифікації відповідача та документа, який скасовується, а вказані відповідачем помилки не являються суттєвими та такими, що спростовують текст судового рішення. Також зазначає, що ОСОБА_2 не є працівником позивача, а є родичем, а саме братом дружини. Факт родинних зв`язків підтверджений документально.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем 08.10.2019 року видано наказ № 8/2913 Про призначення інспекційного відвідування , яким наказано працівнику ОСОБА_4 провести інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Наказ винесено на підставі звернення фізичної особи-працівника ОСОБА_5 від 27.09.2019 року, яке внесено до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця.

Відповідачем складено направлення на проведення інспекційного відвідування від 08.10.2019 року № 8/2913/1914 на проведення у період з 09.10.2020 року по 11.10.2019 року інспекційного відвідування позивача.

Позивач допустив працівників відповідача до інспекційного відвідування, що видно з Акту інспекційного відвідування від 11.10.2019 року № ОМС-ЛЕ2813/1914/АВ,

За наслідками інспекційного відвідування відповідач склав акт від 11.10.2019 року № ОМС-ЛЕ2813/1914/АВ.

Також Відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень від 11.10.2019 року №ОМС-ДН2913/1914/П, який адресував ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

Водночас, Відповідач склав повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 11.10.2019 року № 833, яке адресував ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

У постанові про накладення штрафу відповідач вказав код позивача НОМЕР_2 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823, норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Предметом даного спору є правомірність/протиправність постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ОМС-ДН2913/1914/АВ/П/ТД-ФС від 30.10.2019 року, винесену відділом праці та соціально-трудових відносин.

Прийняттю постанови про накладення штрафу передує ряд дій, які суб`єкт владних повноважень має здійснити у відповідності до вимог законодавства України, зокрема здійснити інспекційне відвідування.

Так, пунктом 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 (далі - Порядок здійснення державного контролю), передбачено, що інспекційні відвідування проводяться з таких підстав, зокрема:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

При цьому, підставами для інспекційного відвідування є наказ, а також направлення на проведення інспекційного відвідування.

Матеріали справи містять наказ від 08.10.2019 року №8/2913 про призначення інспекційного відвідування (а.с. 105) та направлення на проведення інспекційного відвідування (а.с. 107).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що підставою для прийняття наказу від 08.10.2019 року №8/2913 було особисте звернення гр. ОСОБА_5 від 27.09.2019 року.

Підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, серед іншого, звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин (розділ 5).

Отже, відповідач діяв у відповідності до приписів законодавства України, визначаючі підстави проведення інспекційного відвідування.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що 21.08.2019 року постановою Кабінету Міністрів України також затверджено Порядок № 823 про здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Згідно акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 11.10.2019 року №ОМС-ДН2913/1914/АВ зазначено, що проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 (у його присутності); дата на номер запису проведення державної реєстрації ФОП - дата запису 06.05.2019 року, номер запису 2 223 000 0000 026661; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , місце здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 21-27).

Вказаним актом зафіксовано порушення частини 1 ст. 21 КЗПП (на складській території знаходився робітник ОСОБА_3 , який здійснював підготовчі дії для зварювання металвої конструкції (відео 1), в усних поясненнях зазначив, що укладеного трудового договору не має, оскільки знаходиться з ним в родинних відносинах), частини 1, 3 ст. 24 КЗПП (ФОП ОСОБА_1 не надав письмових трудових договорів з ОСОБА_3 , та фактично допустив робітника до роботи без оформлення трудового договору), постанови КМУ №413 від 17.06.2015 (не повідомив центральний орган виконавчої влади щодо адміністрування єдиного внеску про прийняття працівника на роботу).

Також матеріали справи містять Припис про усунення виявлених порушень від 11.10.2019 року № ОМС-ДН2913/1914/П (а.с 17-19).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вказаний припис адресований ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

В приписі зазначено про необхідність усунути до 16.10.2019 року порушення, виявлені в ході інспекційного відвідування, а саме: не укладено належним чином трудовий договір та допущено до роботи продавця продовольчих товарів жінку пенсійного віку без повідомлення центрального органу виконавчої влади щодо адміністрування єдиного внеску.

Водночас, матеріали справи містять Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ОМС-ДН2913/1914/АВ/П/ТД-ФС від 30.10.2019 року (а.с. 16).

В постанові вказано про накладення на позивача штрафу в розмірі 125 190грн.

Також в постанові заначено, що постанова про накладення штрафу може бути оскаржена в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції досліджує питання чи повідомлений позивач належним чином про розгляд справи про накладення штрафу.

Так, матеріали справи містять Повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 11.10.2019 року №833 (а.с. 20).

Зокрема, вказане Повідомлення направлено ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 . При цьому, вказане повідомлення не містить час, дату та місце розгляду справи про накладення штрафу.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в силу змін, внесених в пункт 3 Порядку №509 від 17.07.2013, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах 3-7 пункту 2 цього Порядку.

При цьому, з 21.08.2019 року з Порядку №509 від 17.07.2013 виключені вимоги щодо розгляду справи за участю представника суб`єкта господарювання та повідомлення про час та дату розгляду справи.

Водночас, абзац 2 пункту 3 Порядку №509 від 17.07.2013 року вказує, що дату одержання документів, зазначених в абзацах 3-7 пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через 5 днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідачем виконана зазначена вимога, оскільки Повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 11.10.2019 року №833 не містить буд-яких позначок щодо вручення такого повідомлення ОСОБА_1 , не містять матеріали справи і підтвердження, що зазначене Повідомлення було направлене рекомендованим листом чи іншим належним способом (а.с. 20).

Крім того, в Повідомлені про розгляд справи про накладення штрафу від 11.10.2019 року №833 не зазначено, за якою адресою направлено таке повідомлення.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 був ідентифікований в повідомленні лише за РНОКПП НОМЕР_1 , який в ході розгляду справи буде визнаний таким, що не відповідає позивачу, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач порушив вимоги пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, оскільки письмове повідомлення від 11.10.2019 року № 833 про дату отримання уповноваженою особою відповідача документів, невірно вказаний код позивача, а отже невірно ідентифікована особа, тому відсутній причинний зв`язок з накладенням штрафу на особу, яка зазначена в Постанові про накладення штрафу, водночас не може дійти до висновку, що повідомлення про дату отримання уповноваженою особою відповідача документів, зазначених в абзацах 3-7 пункту 2 Порядку №509, направлене саме позивачу.

Водночас, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України).

При цьому, вина особи встановлюється на підставі доказів. Акт інспекційного відвідування є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства.

Отже не можна взяти з основу для прийняття Постанови про накладення штрафу, доказову інформацію, в якій невизначена конкретна особа.

Зокрема, колегія судів апеляційної інстанції бере до уваги, що всі документи: акт, припис, повідомлення (крім Постанови від 30.10.2019 року) адресовані ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

При цьому, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) ФОП ОСОБА_1 - НОМЕР_2 .

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, неналежним чином ідентифікував особу, щодо якої складено акт, припис та повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу.

Слід зазначити, що згідно позовної заяви та апеляційної скарги місце проживання позивача зазначено за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 1, 190).

Така ж адреса позивача підтверджується інформацією з ЄДРПОУ: ФОП ОСОБА_1 , з якої вбачається, що правильною адресою позивача є: АДРЕСА_4 , дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця - 11.10.2006 року № 2 223 000 0000 008481, код НОМЕР_2 (а.с. 35 з/с, 36).

Водночас, матеріали справи містять дані про іншу особу, яка має таке ж ім`я як і позивач ОСОБА_1 , однак з РНОКПП НОМЕР_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 101, 102).

Таким чином, відповідач у акті інспекційного відвідування, приписі та повідомленні про розгляд справи про накладення штрафу невірно вказав дані позивача, а саме: код, дату та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, а також місцезнаходження позивача, отже невірно ідентифікував особу, щодо якою встановлені порушення законодавства про працю.

Натомість, бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, про накладення штрафу та скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

У матеріалах справи міститься копія службової записки щодо інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка складена заступником начальника відділу, юрисконсультом відповідача А. Волинкіним. У вказаній службовій записці вказано, що код РНОКПП НОМЕР_1 , який зазначався у документах та юридична адреса: АДРЕСА_6 .

Оскільки вказані дані належить іншій особі (а не позивачу), а саме особі, що має таке ж ім`я, прізвище та по батькові, то відповідач неналежно виконав свої функціональні обов`язки, не ідентифікував особу, щодо якої складено акт, припис, повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу формується на підставі акту інспекційного відвідування, тому не можна дійти висновку, що акт, складений з порушеннями щодо ідентифікації особи, може бути покладений в основу постанови про накладення на таку особу штрафу.

Водночас, матеріали справи не містять даних, що в акт, припис та повідомлення відповідачем внесені виправлення.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не встановлено, яка саме особа перевірялась: позивача або інша особа, який присвоєно код НОМЕР_1 .

Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, в акті інспекційного відвідування від 11.10.2019 року № ОМС-ДН2913/1914/АВ відповідач здійснив опис виявленого порушення: 09.10.2019 року на складській території за адресою: АДРЕСА_7 , один найманий працівник: ОСОБА_3 , у період з 13год.17хв. до 13 год.40 хв. виконував роботу по підготовці для зварювання металево конструкції; ОСОБА_6 пояснив, що перебував з позивачем у родинних відносинах; позивач пояснив, що ОСОБА_7 є братом його дружини та у трудових відносинах з позивачем не знаходиться; отже позивач фактично допустив до роботи працівника без оформлення з ним трудових відносин.

30.10.2019 року відповідач виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ОМС-ДН2913/1914/АВ/П/ТД-ФС, якою наклав на позивача штраф у розмірі 125190 грн.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Аналізу чинного законодавства дає підстави для висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

-виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18, від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18 та від 26.05.2020 року у справі № 160/5315/19.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.

У матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_2 , підпис на яких засвідчено нотаріально, який пояснив, що є родичем позивача: являється братом дружини позивача, з позивачем у нього відсутні трудові відносини; у день інспекційного відвідування допомагав позивачу перегорнути ворота та залишився біля них поки ОСОБА_1 відійшов до приміщення щоб принести якісь інструменти; позивач є другом ОСОБА_2 , ОСОБА_2 не працює на позивача, наміру працювати на позивача не мав, трудовий договір з позивачем не укладав.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції відповідачем під час перевірки не з`ясовано про наявність у ОСОБА_2 , трудової книжки, медичної книжки, не з`ясовано чи було досягнуто згоди між найманим працівником та позивачем щодо форми трудових відносин (усна чи письмова), підпорядкування правилами внутрішнього трудового розпорядку, умови оплати праці, а також наявність інших обставин, які згідно вимог чинного законодавства є підставою для укладення трудового договору між працівником та роботодавцем.

Матеріали справи містять відео та звукозапис процедури інспекційного відвідування позивача, які здійснені та записані працівником відповідача на DVD-R диск.

Цими доказами та свідоцтвом про шлюб, про народження дітей (а.с. 61, 63-65) підтверджується, що ОСОБА_2 являється братом дружини позивача, та між ними відсутні трудові відносини; у день інспекційного відвідування ОСОБА_2 як родич допомагав позивачу перегорнути ворота та залишився біля них поки ОСОБА_1 відійшов до приміщення щоб принести якісь інструменти. На відеозаписі інспекційного відвідування відсутній саме факт фіксації виконання ОСОБА_2 роботи для позивача.

При цьому відповідач не спростував зазначеного.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Водночас, виправлення описок в рішенні суду передбачено нормами ст. 253 КАС України.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 4800грн., однак, матеріали справи не містять підтверджень, що вказана сума сплачена позивачем адвокату ОСОБА_8 за надання правових послуг.

Водночас, в силу ч. 7 с. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зробив таку заяву, то суд апеляційної інстанції вважає таку заяву поданою.

Однак позивач не надав доказів сплати таких витрат.

Також відповідач заперечив про задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4800грн.

З врахуванням того, що матеріали справи не містять рахунків про сплату зазначених витрат в розмірі 4800грн. або документ про сплату таких витрат, то колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення зазначених вимог.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 04.11.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 04.11.2020.

В повному обсязі постанова виготовлена 09.11.2020.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова