Постанова

від 23.11.2020 по справі 522/23371/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 522/23371/16-ц

провадження № 61-39829св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр INTO-SANA ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2018 року в складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Калараша А. А., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр INTO-SANA (далі - ТОВ Медичний центр INTO-SANA ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 02 вересня 2012 року приблизно о 19 год 15 хв на автошляху Одеса - Іллічівськ відбулось зіткнення автомобіля Nissan , державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався з боку села Санжейка у напрямку міста Іллічівськ, та мопеда Yamaha під керуванням позивача.

Унаслідок зіткнення транспортних засобів позивач отримала тілесні ушкодження.

З 02 до 03 вересня 2012 року вона перебувала на лікуванні в Іллічівській міській лікарні, 03 вересня 2012 року переведена для лікування до ТОВ Медичний центр INTO-SANA , де перебувала п`ять днів.

Через встановлення правильного діагнозу за результатом проведення медичних досліджень, які не мали діагностичної цінності, позивач понесла зайві витрати на лікування, їй спричинено моральну шкоду.

З огляду на викладені обставини та з урахуванням уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ Медичний центр INTO-SANA на її користь матеріальну шкоду в розмірі 18 875,75 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 522,40 грн, 3 % річних у розмірі 3 001,25 грн, моральну шкоду у розмірі 400 000,00 грн та судові витрати у розмірі 9 339,46 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Медичний центр INTO-SANA на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 15 069,75 грн.

Стягнуто з ТОВ Медичний центр INTO-SANA на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ Медичний центр INTO-SANA на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 9 339,46 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з ТОВ Медичний центр INTO-SANA на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 15 069,75 грн та моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача майнових витрат на придбання спеціального лікувального ліжка з матрацом для догляду за позивачем на суму 3 806,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що придбання ортопедичного ліжка з матрацом в рекомендаціях лікарів немає та здійснено ОСОБА_1 за власною ініціативою. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних, суд вважав такі вимоги необґрунтованими. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад добросовісності, справедливості та розумності.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2018 року в частині відмови у стягненні інфляційного збільшення та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Медичний центр INTO-SANA на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення від простроченого грошового зобов`язання в сумі 3 567,85 грн, 3 % річних від простроченого грошового зобов`язання у розмірі 513,85 грн, а всього - 4 081,50 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат змінено.

Стягнуто з ТОВ Медичний центр INTO-SANA на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7 471,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, по суті є договірними, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог про стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних не узгоджується з висновком про стягнення надмірно сплачених грошових коштів за неякісно надані медичні послуги. Крім того, такого висновку суд першої інстанції дійшов без урахування частини другої статті 625 ЦК України, яка застосовується в разі прострочення грошового зобов`язання у договірних відносинах. При цьому апеляційний суд врахував, що прострочення зобов`язання мають місце після спливу строку його виконання або в разі невиконання його на вимогу кредитора.

Позивач не звертався до відповідача з досудовою вимогою про повернення надлишково сплачених коштів за неякісні медичні послуги, тому такою вимогою є позов, пред`явлений 03 грудня 2016 року, прострочення настало з дати звернення позивача до суду з позовом до відповідача. При цьому апеляційний суд вважав, що сума простроченого зобов`язання дорівнює сумі надлишкових витрат позивача на медичні послуги і перебування у палаті, яку суд стягнув в розмірі 15 069,75 грн, без урахування витрат на придбання спеціального лікувального ліжка з матрацом в розмірі 3 806,00 грн, оскільки ці витрати здійснені позивачем на власний розсуд.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн, вказав, що суд першої інстанції правильно визначив такий розмір відшкодування з урахуванням засад добросовісності, справедливості та розумності.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, інфляційних втрат та 3 % річних та постанову апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, ухвалити нове рішення, яким вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 400 000,00 грн задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам у справі, дійшли помилкового висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

Позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача (неправильного встановлення діагнозу) вона була змушена дотримуватись особливого постільного режиму, отримувати допомогу від близьких людей і родичів, пов`язану з гігієнічними процедурами, здійснювати зайві для одужання маніпуляції та приймати ліки, які не потрібно було застосовувати. Вказані обставини стали причиною погіршення її психологічного стану, появи страху та відчуття безпорадності, погіршення відносин у її родині.

На думку позивача, суди неправильно застосували статтю 1167 ЦК України та статтю 22 Закону України Про захист прав споживачів .

Тому ОСОБА_1 вважає, що справедливим та обґрунтованим є стягнення моральної шкоди в розмірі 400 000,00 грн.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року від представника ТОВ Медичний центр INTO-SANA надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

Представник ТОВ Медичний центр INTO-SANA вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Просив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив

У жовтні 2018 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про безпідставність вимог про скасування рішень попередніх інстанцій, оскільки відповідач ці рішення не оскаржив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Суди встановили, що 02 вересня 2012 року приблизно о 19 год 15 хв на автошляху Одеса - Іллічівськ відбулось зіткнення автомобіля Nissan , державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та мопеда Yamaha , яким керувала ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення транспортних засобів позивач отримала тілесні ушкодження.

З 02 вересня 2012 року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в Іллічівській міській лікарні. 03 вересня 2012 року вона переведена для лікування до ТОВ Медичний центр INTO-SANA , де перебувала п`ять днів.

Згідно з медичною картою позивача № С3883 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії та травматології ТОВ Медичний центр INTO-SANA з 03 вересня 2012 року до 08 вересня 2012 року.

Діагноз лікувального закладу, що направив позивача: поєднана травма.

Діагноз при госпіталізації: поєднана травма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Закритий перелом Б 1, множинні садна обличчя, тазу, кінцівок.

У ТОВ Медичний центр INTO-SANA позивачу проведено різні дослідження та надано консультації і необґрунтовано визначений заключний діагноз: закритий перелом тіла першого кресового хребця без зміщення уламків, який не підтверджується об`єктивними клінічними даними.

Унаслідок неправильного встановлення діагнозу позивач отримувала непотрібне лікування, була змушена здійснити зайві витрати на оплату лікувальних маніпуляцій, придбання лікарських препаратів тощо.

З огляду на викладене суди частково задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1 , за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на її користь стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 15 069,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 567,85 грн, 3 % річних від простроченого грошового зобов`язання у розмірі 513,85 грн, моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач оскаржує в касаційному порядку рішення судів попередніх інстанцій лише в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 400 000,00 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України ).

Суди, встановивши, що ОСОБА_1 не довела, що неправильно встановлений діагноз та проведене відповідачем лікування призвели до погіршення стану здоров`я або негативно вплинули на її одужання, сума визначеного відшкодування моральна шкоди у розмірі 1 000,00 грн, стягнута судом на користь позивача як споживача не якісно наданих медичних послуг, є справедливою та розумною.

Зміна розміру відшкодування моральної шкоди, враховуючи усі обставини цієї справи, виходить за межі повноважень щодо розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частиною першою статті 400 ЦПК України, оскільки потребує переоцінки доказів у справі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскаржені рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимоги про стягнення моральної шкоди ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року в частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар