Постанова

від 16.11.2020 по справі 910/5373/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Справа№ 910/5373/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020

у справі № 910/5373/20 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Україна"

про стягнення 1 120 505,88 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Умедо Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Україна" про стягнення 1 120 505,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для володіння відповідачем коштами, які були сплачені позивачем відповідачу на виконання умов договору №1610/18-01 від 16.10.2018, оскільки вказаний договір був розірваний позивачем в односторонньому порядку згідно умов п. 10.06. договору та ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/5373/20 позовні вимоги ТОВ "Умедо Груп" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "КС Україна" на користь ТОВ "Умедо Груп" 1 120 505,88 грн та судовий збір у розмірі 16 807,59 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "КС Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/5373/20 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи. Так, апелянт стверджує, що умовами договору передбачено здійснення замовником передплати вартості матеріалу в сумі 1 120 505,88 грн, перелік якого узгоджений сторонами в додатку № 1 до договору. Відповідач наголошує, що правовідносини сторін з оплати матеріалів для виконання підрядних робіт є відносинами поставки, а тому, на його думку, ТОВ "КС Україна" з урахуванням положень ст. ст. 655, 662-664 ЦК України зобов`язано здійснити надання в розпорядження замовника матеріалів. Повернення коштів умовами договору не передбачено. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що оскільки умовами правочину не передбачено порядку та строків надання замовнику матеріалів у випадку відмови останнього від договору в порядку ч. 4 ст. 849 ЦК України та п. 10.6 договору, то позивач у відповідності до ст. 530 ЦК України повинен був звернутися з відповідною вимогою про надання матеріалів. Однак, така вимога позивачем ненаправлялась, що свідчить про відсутність порушення його прав відповідачем. За доводами скаржника, відповідач не повинен доводити суду використання ним авансу, оскільки такі обставини не входять в предмет доказування у даній справі. Необхідні для виконання договору матеріали є в наявності у підрядника як до укладення вказаного правочину, так і після його розірвання. Вони постійно купуються та використовуються відповідачем для виконання робіт з монтажу систем вентиляції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020, справа №910/5373/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 апеляційну скаргу ТОВ "КС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/5373/20, на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України, залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.

Крім того, до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги відповідачем приєднано, зокрема, картки складського обліку, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 розгляд справи призначено на 16.11.2020.

В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи з дотриманням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, позивач звертає увагу на те, що перераховані на рахунок відповідача кошти є платою на виконання умов договору, а не придбання матеріалів. Крім того, приписами цивільного законодавства України визначено можливість виконання підрядних робіт з матеріалу підрядника, вартість якого включається до ціни договору. Також позивач зазначає, що він у відповідності до ч. 4 ст. 849 ЦК України скористався наданим йому законом безумовним правом на відмову в односторонньому порядку від договору підряду, внаслідок чого він з 22.03.2020 є припиненим. При цьому припинення договірних зобов`язань, за доводами позивача, є підставою для повернення передплаченої суми авансу.

У зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 справу прийнято до провадження визначеним складом суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2020 заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

16.10.2018 між ТОВ Умедо Груп (замовник за договором, позивач у справі) та ТОВ КС Україна (підрядник за договором, відповідач у справі) був укладений договір №1610/18-01 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами і засобами на свій ризик виконати відповідно до умов договору комплекс робіт з монтажу систем вентиляції на об`єкті, розташованому за адресою: вул. Ватутіна, 62 в адміністративних межах Макарівської сільської ради, Макарівського району Київської області, а замовник прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно п. 2.2 договору замовник зобов`язаний не пізніше ніж в одноденний термін до початку робіт підрядником забезпечити згідно з вимогами відповідних розділів ДБН будівельну готовність об`єкту (шляхом підписання акту будівельної готовності), конструкцій, окремих видів робіт на об`єкті і виконати інші покладені на нього обов`язки, необхідні для створення належних умов для виконання робіт підрядником. Під належними умовами слід розуміти забезпечення можливості безперешкодного перебування в приміщенні, в якому проводяться роботи, і на прилеглій території працівників і необхідного технологічного обладнання (автокран, підйомна вишка, ін.); забезпечення монтажних бригад в приміщенні електромережею 220 В (2 кВт), готовність об`єкта для виконання робіт, підведення електрики до точок підключення обладнання за постійною схемою, забезпечення роздягальнею та охоронюваним місцем для комори (зберігання матеріалів та інструменту).

Відповідно до п. 5.1 договору договірна ціна робіт визначається на основі затверджених сторонами кошторисів (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору і складає 3 697 225,47 грн. з ПДВ.

В п. 5.6 договору сторонами погоджено порядок розрахунків за договором, в тому числі, у формі передоплати:

- передоплата в розмірі 100% вартості матеріалів, що дорівнює 1 120 505,88 грн. з ПДВ, у термін не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання цього договору (п. 5.6.3);

- передоплата в розмірі 50% вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт, що дорівнює 158 562,50 грн. з ПДВ, у термін не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання цього договору (п. 5.6.3);

- передоплата у розмірі 100% вартості обладнання (додаток №2), що дорівнює 2 259 594,09 грн. з ПДВ, у термін не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання від підрядника повідомлення про готовність будівельного майданчика (п. 5.6.4).

За змістом п. 5.6.9 договору остаточний розрахунок здійснюється після належного виконання підрядником повного обсягу робіт та на умовах, визначених цим договором, у строк 5 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт замовником.

На підставі платіжного доручення № 487 від 31.10.2018 позивач перерахував на користь відповідача передоплату у розмірі 1 120 505,88 грн.

11.03.2020 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України та п. 10.1 договору, а також вимогу про повернення сплачених коштів у розмірі 1 120 505,88 грн.

ТОВ КС Україна , у відповідь на вказану вимогу, листом від 17.03.2020 № 17-03/01 повідомило, що для розгляду заявленої вимоги про повернення коштів слід вирішити питання щодо необхідності компенсації вартості матеріалів, придбаних до моменту розірвання договору, а також погодження механізму передачі таких матеріалів від підрядника до замовника.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач вказував на те, що оскільки договір підряду припинив свою дію у зв`язку із односторонньою відмовою замовника, то у відповідача відсутні правові підстави володіння коштами в сумі 1 120 505,88 грн, що були перераховані авансованим платежем на виконання його умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши зміст договору №1610/18-01 від 16.10.2018, який укладений між ТОВ Умедо Груп та ТОВ КС Україна , колегія суддів встановила, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, правове регулювання якого здійснюється за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.

Статтею 188 ГК України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та, як самостійний юридичний факт, зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Приписами ст. 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Звертаючись до відповідача з листом-повідомленням про розірвання договору, позивач як на підставу для припинення договірних зобов`язань посилався на приписи ч. 4 ст. 849 ЦК України та п. 10.1 договору, якими визначено безумовне право замовника відмовитися від правочину у будь-який час до закінчення роботи.

Вказана обставина щодо припинення договірних зобов`язань згідно вищенаведених вимог закону та положень договору визнається, зокрема, відповідачем в його апеляційній скарзі. Апелянт при зверненні до суду апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду щодо встановлення зобов`язань сторін, які випливають з такого припинення, та з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою фактичних обставин справи щодо наявності підстав для стягнення з підрядника коштів, сплачених в якості авансованого платежу за платіжним дорученням № 487 від 31.10.2018.

Так, наполягаючи на невірній кваліфікації спірних правовідносин між сторонами, апелянт наполягав на тому, що договір №1610/18-01 від 16.10.2018 є змішаним правочином, оскільки вміщує в собі умови договору поставки та підряду.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Згідно ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Як вже зазначалось у даній постанові, сторонами в п. 1.1 договору узгоджено, що підрядник зобов`язався власними силами і засобами на свій ризик виконати відповідно до умов договору комплекс робіт з монтажу систем вентиляції на об`єкті.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що на підставі наданого замовником затвердженого проекту підрядник складає кошторис, який визначає ціну робіт. Ці дані узгоджуються сторонами (додаток №1 до договору).

Згідно п. 5.1 договору договірна ціна робіт визначається на основі затверджених сторонами кошторисів (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору і складає 3 697 225,47 грн з ПДВ.

Між сторонами підписано та скріплено їх печатками додатки № 1 та № 2 до договору, в яких визначено перелік найменування матеріалів та устаткування, необхідного для виконання умов договору підряду. Зокрема у вказаних додатках визначено, що вартість матеріалів становить 3 380 100,47 грн; вартість монтажних робіт - 317 125,00 грн.

На виконання умов договору позивачем здійснено перерахунок авансового платежу в загальній сумі 1 120 505,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 487 від 31.10.2018. Крім того, в призначенні платежу зазначено передплата за монтаж системи вентиляції згідно договору № 1610/18-01 від 16.10.2018.

Беручи до уваги те, що при укладенні договору підряду сторонами було погоджено умови щодо виконання підрядником робіт з використанням матеріалу та засобів останнього, що відповідає приписам ст. 839 ЦК України, судова колегія відхиляє як безпідставні твердження апелянта про те, що судом першої інстанції було надано невірну юридичну оцінку правовідносинам сторін, а також визначення умовами договору обов`язку з надання замовнику матеріалів у випадку відмови замовника від договору в порядку ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Положення ст. ст. 655, 662-664 ЦК України, на переконання суду апеляційної інстанції, не застосовуються у спірних правовідносинах, оскільки регулюють відносини купівлі-продажу, а в даному випадку між сторонами цієї справи має місце спір, який виник з договору підряду, а отже належними до застосування нормами матеріального права є статті, вміщені в Главі 61 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Також відхиляються як безпідставні доводи апелянта про те, що наявна в правочині умова щодо надання відповідачем гарантій на матеріали характеризує його як договір поставки (купівля-продаж), оскільки у відповідності до ч. 5 ст. 858 ЦК України підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Твердження апелянта про відсутність порушеного права позивача у зв`язку з тим, що він не звертався з вимогою про надання матеріалів за припиненим договором визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними, оскільки предметом позову у даній справі є вимога про стягнення авансованого платежу на підставі ст. 1212 ЦК України в сукупності з приписами ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Згідно зі ст. 854 ЦК України у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,- достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Колегія суддів, при цьому, вважає за можливе врахувати правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена в постанові від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, за якою з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Правовий аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

За наведеного, судова колегія вважає вірним застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 849 ЦК України у сукупності з приписами ст. 1212 ЦК України, оскільки припинення договору за односторонньою відмовою замовника від договору у даному випадку надає йому право на повернення сплачених за таким правочином платежів з врахуванням виплати підряднику плати за виконану частину роботи/вартості придбаних матеріалів та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Місцевим господарським судом на підставі вірного дослідження матеріалів справи встановлено, що відповідачем у відповідності до приписів ст. ст. 13, 74 ГПК України належними засобами доказування не доведено придбання ним матеріалів на виконання договору підряду. Вимог щодо відшкодування збитків у встановленому чинним процесуальним законодавством порядку підрядником не пред`явлено.

Доводи апелянта про те, що до предмета доказування у даній справі не віднесено доведення обставин використання ним авансу не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки правова конструкція норм, що підлягають застосуванню у цьому спорі, дає підстави для висновку про необхідність з`ясування питання щодо відшкодування підряднику понесених ним витрат на виконання розірваного правочину з ініціативи замовника.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. А в силу ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Посилання апелянта на те, що необхідні для виконання підрядних робіт матеріали знаходились на його складі з наданням в суді апеляційної інстанції відповідних карток складського обліку відхиляються судовою колегією, оскільки за змістом приписів ст. 269 ГПК України апеляційна інстанція здійснює перегляд справи за наявними матеріалами, а докази, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції, можуть бути прийнятті у випадку обґрунтування поважності причин неможливості їх подання під час розгляду спору місцевим господарським судом. Натомість, відповідачем жодними доводами та доказами наявності виключності випадку прийняття таких документів на стадії перегляду справи в апеляційному порядку не обґрунтовано, а відтак, спір розглянутий за наявними в справі документами.

Таким чином, аргументація апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, - не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи Північним апеляційний господарським судом.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі № 910/5373/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/5373/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі №910/5373/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "КС Україна".

4. Справу №910/5373/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови складено 24.11.2020