Постанова

від 04.11.2020 по справі 910/3051/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р. Справа№ 910/3051/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Грека Б.М.

Секретар судового засідання: Вознюк К.Л.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 04.11.2020.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/3051/20 (суддя Бондаренко - Легких Г.П. )

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка" (49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 14; код ЄДРПОУ: 24440838)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максхолод" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 148/1, Н/П № 257 В літері А; код ЄДРПОУ: 39139964)

Про визнання дій такими, що порушують право інтелектуальної власності, заборону вчинення дій, вилучення з цивільного обороту та знищення продукції

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося ТОВ Ласунка з позовом до ТОВ Максхолод про визнання дій такими, що порушують право інтелектуальної власності, заборону вчинення дій, вилучення з цивільного обороту та знищення продукції.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним використанням відповідачем у своєму виробі (морозиві) промислових зразків, право на використання яких надано на підставі ліцензії позивачу, під час здійснення господарської діяльності по виготовленню морозива Пломбір у плоскому стакані КАТАЛОНСЬКИЙ КРЕМ .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 провадження у даній справі №910/3051/20 було закрито та роз`яснено позивачу, що даний позов підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив, зокрема, апеляційну скаргу ТОВ "Ласунка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 про закриття провадження у справі №910/3051/20 задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Грек Б.М.

Ухвалою суду від 05.10.2020, зокрема, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 04.11.2020.

У судове засідання 04.11.2020 представник відповідача не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу не подав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної апеляційної скарги у даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Представник ТОВ Ласунка надала пояснення по суті апеляційної скарги, зауваживши, що в матеріалах справи наявні дві заяви власника патентів про згоду на звернення позивача з даним позовом, крім того, таке право обумовлене умовами договорів, що укладені ОСОБА_1 та ТОВ Ласунка , у зв`язку з наведеним, просила апеляційну скаргу задовольнити.

Колегією суддів на підставі частини сьомої статті 270 ГПК України надано учаснику судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке нею реалізовано.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку можливість її задоволення з огляду на таке.

Підставами для прийняття оскаржуваної ухвали стало те, що, оскільки відповідно до виписок з Державного реєстру патентів України на промислові зразки патенти України НОМЕР_3 та НОМЕР_4 на промислові зразки "ІНФОРМАЦІЯ_1 для морозива" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" володільцем названих патентів України є фізична особа ОСОБА_1 , то по суті, спір у даній справі стосується захисту прав фізичної особи та не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. У зв`язку з наведеним, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1) ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що під час прийняття оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги ті обставини, що ввідповідно до умов ліцензійних договорів №13/01-16 та № 26/04-19, ТОВ Ласунка має процесуальні права захищати виключні права власника патентів України на промислові зразки шляхом подання позову в порядку господарського судочинства, тобто, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 надав позивачу право на звернення до суду за захистом його порушених прав.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2020 року ТОВ Ласунка звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Максхолод про визнання дій такими, що порушують право інтелектуальної власності, заборону вчинення дій, вилучення з цивільного обороту та знищення продукції.

Так, 13.01.2016 позивачем (ліцензіатом) та ОСОБА_1 (ліцензіаром) було укладено ліцензійний договір про надання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності (промислового зразка) № 13/01-16.

Умовами вказаного договору, зокрема, було визначено, що:

ліцензіар - громадянин ОСОБА_1 є власником патенту України на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_1 для морозива" № НОМЕР_1 , заявка № s 2015 00338 від 10.03.2015, класи 01-01; 09-05 Локарнської класифікації;

промисловий зразок " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що охороняється патентом України № НОМЕР_1 , заявка № s 2015 00338 від 10.03.2015, класи 01-01; 09-05 Локарнської класифікації та є об`єктом права інтелектуальної власності ліцензіара (пункт 1.1 Договору);

ліцензіат отримує не виключне право використовувати промисловий зразок та право перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, в тому числі, забороняти таке використання третім особам. Зокрема, ліцензіар надає право ліцензіату забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок за патентом України "ІНФОРМАЦІЯ_1 для морозива" № НОМЕР_1 , заявка № s 2015 00338 від 10.03.2015, класи 01-01; 09-05 Локарнської класифікації, без дозволу ліцензіара, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно чинного законодавства порушенням прав власника патенту (пунктом 2.2 Договору).

Разом з тим, позивачем (ліцензіатом) та ОСОБА_1 (ліцензіаром) було укладено ліцензійний договір про надання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності (промислового зразка) № 26/04-19, яким визначено, що ліцензіар (фізична особа) є власником патенту України на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_1" № НОМЕР_1, заявка № s 2018 02478 від 25.10:2018, клас 01-01 Локарнської класифікації.

За умовами Договору № 26/04-19:

Промисловий зразок - промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_1", що охороняється патентом України № НОМЕР_2 , заявка № s 2018 02478 від 25.10.2018, клас 01-01 Локарнської класифікації та є об`єктом права інтелектуальної власності ліцензіара;

ліцензіату надається невиключне право використовувати промисловий зразок та право перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання третім особам. Зокрема, ліцензіар надає право ліцензіату забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок за патентом України "ІНФОРМАЦІЯ_1" № НОМЕР_1, заявка № s 2018 02478 від 25.10.2018, клас 01-01 Локарнської класифікації, прав власника патенту;

ліцензіат має право надсилати претензії третім особам, які незаконне використовують промислові зразки за патентом України, а також за згодою Ліцензіара подавати позови до суду щодо незаконного використання третіми особами виключних прав власника патенту України на промислові зразки.

Зміст статті 20 Закону України Про охорону прав на промислові зразки встановлює, зокрема, таке:

патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту;

використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування до продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях;

власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на промисловий зразок і ліцензійний догові: вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

У статті статі 26 Закону України Про охорону прав на промислові зразки (у редакції, що чинна станом на подання даного позову до суду) зазначено таке:

будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 20 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

на вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 надав ТОВ "Ласунка" надав письмову згоду 10.02.2020 на звернення до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ТОВ "Максхолод" про визнання дій такими, що порушують право інтелектуальної власності, заборону вчинення дій, вилучення з цивільного обороту та знищення продукції. (а.с. 51).

Також, пунктами 2.2. Ліцензійних договорів №13/01-16, № 26/04-19 та заяв власника патентів ОСОБА_1 , визначено що ТОВ Ласунка має право звертатися до суду за захистом його порушених прав, а отже, підстави для закриття провадження у справі підставі п. 1) ч. 1 ст. 231 ГПК України - відсутні.

У частині третій статті 13, частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Беручи до уваги наведене, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не є очевидно безпідставними та підтверджені належними доказами у розумінні статті 76 ГПК України (заяви власника патенту та ліцензійні договори), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість її задоволення.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ласунка задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 скасувати.

3. Справу № 910/3051/20 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено статтею 287 ГПК України .

Повний текст постанови підписано 23.11.2020 після виходу суддів Отрюха Б.В. та Остапенка О.М. з відпустки.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Грек