Постанова

від 25.11.2020 по справі 908/1281/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1281/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коло-Плюс» на рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2020 року (повний текст рішення складено 31.07.2020 року) у справі №908/1281/20 (суддя Федорова О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (69098, м.Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коло-Плюс» (69120, місто Запоріжжя, вул. Мікояна (Богдана Завади), буд. 14)

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2020 року у справі №908/1281/20 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коло-Плюс» (69120, місто Запоріжжя, вул. Б. Завади, буд. 14, ідентифікаційний код 37055914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (69098, місто Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В, ідентифікаційний код 40413159) 17 420,24 грн. заборгованості, 2102,00 грн. судового збору.

Рішення обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №311-нж/18 від 08.05.2019 року про надання послуг з управління відповідним багатоквартирним будинком з протоколом розбіжностей до нього від 14.05.2019 року в частині оплати наданих послуг, наявністю заборгованості у розмірі 17 420,24 грн. за період з травня 2019 року по березень 2020 року.

Суд звернув увагу, що за вказаний період позивачем було нараховано оплату в розмірі 48 395,16 грн, частково сплачено відповідачем 30 974,92 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт зазначає, що:

- висновок суду про наявність між сторонами господарських правовідносин, які регулюються умовами договору №311-нж/18 від 08.05.2019 року, не відповідає обставинам справи;

- позивачем не доведено факт надання послуг по будинку, де знаходиться приміщення, яке орендує ТОВ «Коло-Плюс» ;

- договір №К-838 від 06.09.2017 року укладено між позивачем та уповноваженою особою Виконавчого комітету Запорізької міської ради, однак доказів, які б свідчили про уповноваження представника Запорізької міської ради Бородая О.М. на укладання з управителем правочинів щодо нежитлових об`єктів, які знаходять в житлових будинках, що передані в управління, але перебувають у приватній власності, позивачем не надано;

- позивач належних та допустимих доказів порушення його прав та законних інтересів діями та бездіяльністю відповідача в рамках договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-838 від 06.09.2017 року та надання відповідачу відповідних послуг з 01.11.2017 року по 30.03.2020 року не надав;

- щодо часткового перерахування коштів на рахунок позивача, то вказане не свідчить про визнання відповідачем будь-яких договірних відносин з позивачем та підтвердження їх виконання, а є наслідком незаконного відключення з боку позивача постачання води до магазину відповідача та вимагання грошей.

Скаржник просить рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2020 року у справі №908/1281/20 скасувати. Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2020 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Щодо доводів апелянта про невідповідність обставинам справи висновку оскаржуваного рішення про наявність договірних відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації - договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: перелік послуг; вимоги до якості послуг; права і обов`язки сторін; відповідальність сторін за порушення договору; ціна послуги; порядок оплати послуги; порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання, (ч. З ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються ст. ст. 13-15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» .

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України,)

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку укладеному сторонами договору і висновки оскаржуваного рішення в цій частині, щодо відсутності між сторонами договірних відносин апелянт не спростував.

Доведено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» відповідно до договору з співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою вул. Чарівна, буд. 163 в м.Запоріжжя №К838 від 06.09.2017 року є управителем багатоквартирного будинку по вул.Чарівна,163 в м.Запоріжжя (а.с.8-13).

Згідно умов вказаного договору управитель - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зобов`язалося надавати замовнику послуги з управління будинком та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників (співвласників, орендарів, наймачів) окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник, в свою чергу, надав право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом.

Згідно з п. 18 цього договору, він набрав чинності з моменту його підписання і діє до 05.09.2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коло-Плюс» починаючи з 01.01.2018 року є орендарем вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення загальною площею 999,9 кв.м., яке розташоване за адресою місто Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 163, що підтверджується договором оренди нерухомого майна № 01/02/18 від 01.01.2018 року (а.с.22-23).

08.05.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (управитель, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Коло-Плюс» (споживач, відповідач у справі) укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком№311-нж/18 з протоколом розбіжностей від 14.05.2019 року (надалі - договір) (а.с.18-20).

Предметом цього договору є забезпечення управителем надання послуги з управління багатоквартирним будинком у житловому будинку № 163 по вул. Чарівній у м. Запоріжжі, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати такої послуг за встановленою вартістю у строк та на умовах, що передбачені цим договором (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що споживач є користувачем наступного нежитлового приміщення в будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Чарівна, будинок 163, приміщення LXXXIV, поверх 1, (літ. А-12, А-1, А-2), загальною площею 999,9 кв.м. Строк дії договору до 27 грудня 2020 року.

Згідно з п. 1.3 договору управитель діє відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 року № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя» та договору про надання послуги з управління багатоквартирного будинку №К-838 від 06.09.2017 року, укладеного між управителем та уповноваженою особою від імені співвласників будинку ОСОБА_1 . Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Матеріали справи містять протокол розбіжностей до вказаного договору, відповідно до змісту якого відповідач (споживач), керуючись приписами діючого законодавства, виклав пункти 1.4, 1.5, 4.2.1, 5.1 в своїй редакції. Зазначив про виключення з договору пунктів 2.2.7, 2.3.5-2.3.6, 2.3.10-2.3.13, 4.1,3, 4.2.2 (а.с.50).

В протоколі розбіжностей вказано, що даний протокол є невід`ємною частиною договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №311-нж/18 та укладений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Сторонами приймається у якості узгодженої редакція споживача.

Пунктом 1.4. договору (в редакції протоколу розбіжностей) встановлено, що плата за послуги для споживача складає 4,40 гривень на місяць, в т.ч. ПДВ, за 1 квадратний метр загальної площі приміщення.

Згідно з п. 1.5. (в редакції протоколу розбіжностей) договору послуга з управління багатоквартирним будинком (надалі - Послуга) включає в себе утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, зокрема прибирання прибудинкової території, прибирання сходових клітин, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів (у разі їх наявності), технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, дератизація, дезінсекція, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування мереж електропостачання та електрообладнання, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових газових мереж а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; винагорода управителю.

Пунктом 2.2.4 договору узгоджено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати надану послугу за ціною встановленою цим договором у строк до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Отже, договір погоджено сторонами в редакції відповідача. Сторонами договору дотримані положення ч. 3 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та узгоджено істотні умови для такої категорії правочину, а саме узгодили перелік послуг (п. 1.5 договору); вимоги до якості послуг (п. 2.4); права і обов`язки сторін (розділ 2 договору); відповідальність сторін за порушення договору (розділ 4 договору); ціна послуг (п. 1.4 договору); порядок оплати послуг (п. 2.2.4 договору); порядок і умови внесення змін до договору (п. 5.4 договору); строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору (пункти 5.1, 5.2, 5.5 договору).

За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність між сторонами господарських правовідносин, які регулюються умовами договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №311-нж/18 від 08.05.2019 року з протоколом розбіжностей.

Щодо доводів скаржника про часткове перерахування коштів на рахунок позивача .

Наявна у справі переписка сторін підтверджує, що відповідач у даній справі визнавав наявність між сторонами договірних відносин та проводив оплату послуг позивача.

Посилання апелянта про те, що оплата є наслідком неправомірних дій позивача щодо незаконного відключення з боку позивача постачання води до магазину відповідача та вимагання грошей, відповідними доказами не підтверджена, навпаки, спростовується наявністю договору про надання послуг.

Щодо доводів скаржника стосовно договору №К-838 від 06.09.2017 року.

Відповідно до ч.2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України-предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом договору №К-838 від 06.09.2017 року (а.с.8-13) він стосується правовідносин між співвласниками будинку по вул.Чарівна,163 в м.Запоріжжя та позивачем по даній справі і до предмету дослідження, як доказ у даній справі, вказаний договір не входить.

Доводи апелянта про відсутність доказів, які б свідчили про уповноваження представника Запорізької міської ради Бородая О.М. на укладання з управителем правочинів щодо нежитлових об`єктів, які знаходять в житлових будинках, що передані в управління, але перебувають у приватній власності, колегією суддів відхиляються як безпідставні, такі, що не підлягають оцінці при розгляді даної справи..

Щодо посилання апелянта на недоведеність позивачем факту надання послуг по будинку, де знаходиться приміщення, яке орендує ТОВ «Коло-Плюс» .

Як вказано вище, відповідно до п.1.5 договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №311-нж/18 (в редакції протоколу розбіжностей від 14.05.2019 року) визначено, що входить до послуг, передбачених договором.

Згідно п.2.1.2 та п.2.1.3 договору передбачено право споживача на усунення виявлених недоліків у наданні послуги та на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за послугу у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.

Постановою Кабінету Міністрів України № 482 від 05.06.2019 року затверджено Порядок здійснення перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості.

В пункті 4 наведеного Порядку зазначено, що перерахунок здійснюється у разі надходження від споживача акта-претензії визначеної форми, складеного за результатами перевірки якості послуги згідно з Порядком проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 року № 1145 та прийняття управителем рішення про задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або у разі, коли претензія споживача вважається визнаною управителем, перерахунок здійснюється протягом місяця, що настає за місяцем, у якому отримано управителем акт-претензію, або дати, коли претензія споживача вважається визнаною управителем.

Таким чином, умовами договору та приписами діючого законодавства передбачено право споживача на звернення до управителя з вимогою про перерахунок вартості наданих ним послуг.

Відповідач не надав суду відповідних доказів, які б підтверджували факт звернення споживача до управителя з актом-претензією про здійснення перерахунку вартості послуг у зв`язку з їх невиконанням або неякісним виконанням.

Надані до відзиву листи підтверджують про наявність проблеми з каналізаційною трубою, яка проходить через приміщення відповідача, а не про вимогу здійснити перерахунок.

Отже, умовами договору не передбачено, яким чином управитель має доводити факт виконання послуг, однак передбачено право споживача на перевірку кількості та якості послуг у встановленому законодавством порядку (п.2.1.4), зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за послугу у разі її ненадання (п.2.1.3), тощо. З огляду на те, що вказані доводи були також належним чином досліджені судом першої інстанції, докази на іх спростування скаржник не наддав, то такі посилання апеллянта колегія суддів визнає необгрунтованими та відхиляє.

Щодо порушення прав позивача .

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за період з травня 2019 року по березень 2020 року позивачем нараховано за надані послуги 48 395,16 грн., сплачено відповідачем 30 974,92 грн, заборгованість складає 17 420,24 грн. (а.с.29).

Відповідно до п.2.2.4 договору сторони погодили, що замовник зобов`язується оплачувати надану послугу за ціною, встановленою цим договором, у строк до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідач заперечень щодо розміру заборгованості не надав, докази сплати заявленої позивачем суми відсутні.

За вказаних обставин суд обгрунтовано дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору та задоволення вимог позовної заяви .

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, належними та допустимими доказами апелянт висновки оскаржуваного рішення не спростував. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд відповідно до ст.129 Господарського процессуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2020 року у справі №908/1281/20 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Коло-Плюс» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя І.О. Вечірко