ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"16" листопада 2020 р. Cправа № 902/780/20
про стягнення 3 766 468,50 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.
за участю представників:
позивача: Карпенко А.А.
відповідача: Навитанюк С.В.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Бізнес Погляди" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шик Інтернешнл" про стягнення 3 766 468,50 грн.
06.08.2020 р. відбувся автоматизований розподіл справи № 902/780/20 без застосування спеціалізації з урахуванням підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 16.1 Порядку автоматизованого розподіл судових справ в Господарському суді Вінницької області, за результатами якого справу передано на розгляд судді Тісецькому С. С.
Ухвалою суду від 11.08.2020 р. відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на 09.09.2020 р.
Відповідно до ч. 2 п. 16.1. Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області від 05.09.2016 року зі змінами, у випадках, коли розподілені іншому судді судові справи, не розглянуті по суті, а обставини, які зумовили відсутність на роботі суддів, які спеціалізуються на розгляді даної категорії справ або неможливість їх розподілу між суддями, які спеціалізуються на розгляді такої категорії справ, що було підставою для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації, відпали, такі нерозглянуті судові справи, на підставі відповідної заяви судді, передаються за розпорядженням керівника апарату суду (чи особи, яка виконує його обов`язки) на повторний автоматизований розподіл з врахуванням спеціалізації суддів, які розглядають дану категорію справи.
Станом на 17.08.2020 р. судді, які спеціалізуються на розгляді справ позовного провадження перебувають на роботі, в зв`язку з чим суддею Тісецьким С. С. подано заяву про здійснення повторного автоматизованого розподілу на підставі ч. 2 п.16.1 Порядку.
З огляду на викладене, а також керуючись п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та ч. 2 п. 16.1 Порядку автоматизованого розподіл судових справ в Господарському суді Вінницької області, призначити повторний автоматизований розподіл справи № 902/780/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Бізнес Погляди" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шик Інтернешнл" про стягнення 3766 468,50 грн. з урахуванням спеціалізації суддів.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020 р. справу № 902/780/20 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О..
На підставі викладеного, ухвалою від 18.08.2020 р. справу прийнято до свого провадження, та у відповідності до положень ч. 14 ст. 32 ГПК України розгляд справи розпочато спочатку: підготовче судове засідання на 14.09.2020 року.
В судовому засіданні 14.09.2020 року протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 22.09.2020 року.
Також, протокольною ухвалою суду, яка була оголошена в судовому засіданні 22.09.2020 року відкладено підготовче засідання на 13.10.2020 року.
В подальшому, за результатами проведеного судового засідання 13.10.2020 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.10.2020 року, про що судом оголошено протокольну ухвалу.
30.10.2020р. оголошено переву в судовому засіданні на 16.11.2020р.
На визначену судом дату в судове засідання з`явилися представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.
13.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШИК ІНТЕРНЕШНЛ" (Орендар) укладено договір оренди.
Відповідно до п. 1.1. договору, Орендодавець передає Орендарю у користування за плату на певний строк, а Орендар приймає у користування за плату на певний строк орендовані Приміщення для здійснення роздрібної торгівлі на умовах цього договору, включно з Додатками до нього, які є невід`ємною частиною цього договору.
Пунктом 1.2 договору визначено, що площа (площі), позначені жовтим кольором на плані орендованих приміщень у Додатку 1 до цього договору, є торгівельною площею в межах Торгівельної галереї. Така площа передана в оренду Орендарю згідно з цим договором.
Орендовані приміщення передаються в оренду виключно для ведення роздрібної торгівельної діяльності товарами господарського призначення, побутовими, текстильними, косметичними та іншими товарами різних торгових марок у магазині під назвою Шик і Блиск (п. 2.1).
Відповідно до п. 2.3 договору, Орендар зобов`язується здійснювати експлуатацію Орендованих Приміщень протягом строку оренди (визначеного у цьому договорі) та не закривати доступ до Орендованих Приміщень відповідно до Посібника та Керівництва Орендаря та/або внутрішніх правил для Торгівельного центру та Магазинів (далі - Внутрішні правила ), які Орендар отримає від Орендодавця на дату передачі Орендованих Приміщень або раніше.
Сторони погодили фіксований строк оренди у 35 (тридцять п`ять) місяців, який починається з дати підписання Акту приймання-передачі Орендованих приміщень, але не пізніше 14 квітня 2018 року (далі - Строк оренди ) (п. 3.1).
За умови, якщо орендар дотримувався повністю та переконливо для Орендодавця всіх умов цього договору протягом строку оренди, Орендар має право на продовження дії цього договору 1 (один) раз на строк до 3 (трьох) років. Право продовження строку реалізується шляхом направлення письмового повідомлення Орендодавцю не пізніше як за 6 (шість) місяців до закінчення строку оренди (п. 3.2).
Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає орендовані Приміщення не пізніше, ніж 14 квітня 2018 року. Дата передачі орендованого приміщення Орендарю відповідно до умов цього договору надалі в цьому договору називається Дата передачі (п.4.2).
Після передачі Орендарю орендованих приміщень у присутності Орендодавця та Орендаря укладається акт приймання-передачі, який підписують обидві Сторони, із зазначенням всіх дефектів (недоліків), які Орендар виявив у орендованих приміщеннях та будь-якої іншої інформації, яку сторони вважають необхідною відобразити в акті приймання-передачі . Примірний акт приймання-передачі подається в Додатку 2 до цього договору (п.4.3).
Орендар має відкрити орендовані приміщення для відвідувачів Торгівельного центру та розпочати свою господарську діяльність відповідно до п. 2.1 цього договору до 19 травня 2018 року, що є датою відкриття орендованого приміщення. Дата відкриття орендованого приміщення Орендаря надалі в цьому договору називається Дата відкриття (п. 4.4).
Відповідно до п. 5.1. договору, орендна плата за орендовані приміщення (далі - Базова орендна плата ) розраховується наступним чином: Базова орендна плата визначається та індексується за наступною формулою: Базова орендна плата = Площа об`єкту оренди х Базова орендна ставка.
Сторони домовилися, що Базова орендна ставка за користування орендованими приміщеннями становить: 3 першого місяця до шостого місяця Дати відкриття - гривневий еквівалент 25 (двадцять п`ять) Євро (EUR) без ПДВ за 1 кв.м. площі Орендованих Приміщень на місяць; з сьомого місяця з Дати відкриття до кінця Строку оренди - гривневий еквівалент 30 (тридцять) Євро (EUR) без ПДВ за 1 кв. м. площі Орендованих Приміщень на місяць. З другого року оренди відбувається коригування згаданої суми з урахуванням індексації відповідно до положень Статті 9 нижче. ПДВ нараховується орендодавцем на належну до сплати суму Базової орендної плати та вказується у відповідному рахунку, який має бути оплачений Орендарем.
Згідно п. 5.2 договору, Орендар також сплачує Орендодавцю орендну плату з обороту (далі - Орендна плата з обороту ). Орендна плата з обороту сплачується щомісячно на підставі щомісячних звітних документів Орендаря. Орендна плата з обороту щомісячно сплачується протягом 10 (десяти) робочих днів після виставлення орендарю відповідного рахунку Орендодавцем. Підставою для розрахунку є щоденні бухгалтерські дані (включаючи, але не обмежуючись, Z-звіти, у випадку застосування РРО) Орендаря та всіх інших суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у Орендованих Приміщеннях, що подаються сукупно за місяць, та підсумкові звіти Орендаря за місяць, роздруковані з касових апаратів Орендаря та всіх інших суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у Орендованих Приміщеннях, за допомогою яких Орендарем та іншими суб`єктами господарювання ведеться облік надходжень від господарської діяльності, що здійснюються ними в Орендованих приміщеннях - подаються Орендарем за кожний місяць не пізніше ніж у 5 (п`ятий) робочий день наступного за звітним місяцем. База для розрахунку Орендної плати з обороту: 8% місячного обороту (без ПДВ), здійсненого в Орендованих Приміщеннях за вирахуванням суми Базової орендної плати, сплаченої протягом відповідного місяця. Орендна плата з обороту не повинна мати негативне значення та повинна бути сплачена у додаток до Базової орендної плати.
Базова Орендна плата та Орендна плата з обороту починає нараховуватись з дати відкриття. Орендар сплачує Базову орендну плату авансовим платежем щомісяця відповідно до рахунку та інструкцій Орендодавця (п. 5.3).
Згідно п. 5.4. договору, Орендар зобов`язаний щомісячно подавати Орендодавцю довідки про оборот Орендаря, здійснений в орендованих приміщеннях, за умови, що Орендодавець зберігатиме таку інформацію як конфіденційну та використовуватиме її тільки для перевірки обсягів комерційної діяльності, яка ведеться в Торгівельному центрі.
За змістом п. 5.5. договору, Базова орендна плата та Орендна плата з обороту надалі у договорі іменується - Орендна плата .
Відповідно до п. 6.1 договору, крім Орендної плати Орендар сплачує плату за експлуатаційні послуги у гривневому еквіваленті 4 (євро) на 1 кв.м. на місяць без урахування ПДВ (далі - Операційні послуги ), що становить пропорційну частку від усіх витрат на утримання Площ загального користування і спільних Площ Торгівельного центру та усього нерухомого майна Торгівельного Центру. Детальний перерахунок площ та послуг вказаний в вищезазначеному пункті договору підпунктах а - q .
Пунктом 6.2 договору передбачено, що Орендар повинен сплачувати Орендодавцю плату за Операційні послуги з Дати передачі.
Крім Орендної плати Орендар зобов`язаний сплатити внесок на рекламу (маркетинг) у розмірі гривневого еквіваленту 1,50 (один євро п`ятдесят центів) євро/ кв.м./ на місяць (без урахування) ПДВ) (далі - Внесок на рекламу ). Внесок на рекламу підлягає сплаті з Дати Відкриття (пункти 7.1, п. 7.2 договору).
Відповідно до п. 8.1. договору, на додаток до плати за операційні послуги Орендар сплачує вартість комунальних послуг, що споживаються в орендованих приміщеннях, таких як опалення/кондиціювання, плата за телефонний зв`язок, користування Інтернетом, електроенергія, водопостачання, опалення, вивезення сміття (Далі - Комунальні послуги ).
Плата за комунальні послуги нараховується з Дати передачі (п. 8.2).
Згідно п. 9.1 договору, базова орендна ставка, що зазначена у п. 5.1 договору, підлягає індексації на 3%, починаючи з другого року з Дати відкриття та кожного наступного року протягом строку оренди.
Всі платежі за цим договором здійснюються у гривнях та розраховуються відповідно до найвищого міжбанківського курсу гривні до Євро за комерційний день, попередній до дня виставлення відповідного рахунку (п. 10.1).
Всі суми, належні до сплати за цим договором, сплачуються безготівковим переказом коштів (п. 10.2).
Відповідно до п. 10.3 договору, окрім випадків, визначених цим договором, Базова орендна плата, Плата за операційні послуги та Внесок на рекламу сплачуються авансом кожного місяця протягом усього строку оренди. Плата здійснюється не пізніше як на 9 (дев`ятий) робочий день кожного місяця (далі - Дата платежу ) за умови отримання відповідного рахунку від Орендодавця.
Датою здійснення орендарем платежу за цим договором є дата одержання коштів Орендодавцем або дата зарахування коштів на рахунок банку, що обслуговує Орендодавця (п.10.4).
Після припинення дії договору, як передбачено у статті 23 цього договору, або закінчення строку оренди Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендовані приміщення у тому ж стані, у якому вони були одержані від Орендодавця, згідно з описом, наведеним в акті приймання-передачі, у урахуванням нормального зносу (п. 22.1).
Цей договір набуває чинності після його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 30.7).
Додатком 2 до договору оренди від 13.04.2018 року Сторонами оформлено примірний акт приймання-передачі, в якому вказано, що Орендодавець передав Орендарю, а Орендар прийняв від Орендодавця такі орендовані приміщення з частковим оздобленням : об?єкт №175-1; торгівельна площа у розмірі 149 кв.м..
Також, у період з квітня 2018 року по липень 2019 року, між Сторонами були підписані акти задачі-прийняття робіт (надання послуг) за операційні послуги, комунальні послуги, маркетингові послуги та оренду приміщень (том 1, а.с. 131-206).
Окрім того, ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ були виставлені ТОВ "ШИК ІНТЕРНЕШНЛ" рахунки-фактури, а саме :
- № U175-1-09-1-19 від 02.09.2019 року на суму 153 533,77 грн, в т.ч. ПДВ (за оренду приміщень за вересень 2019 р.);
- № U175-1-09-2-19 від 02.09.2019 року на суму 19 874,83 грн, в т.ч. ПДВ (за операційні послуги за вересень 2019 р.);
- № U175-1-09-3-19 від 02.09.2019 року на суму 7 453,07 грн, в т.ч. ПДВ (за маркетингові послуги за вересень 2019 р.);
- № U175-1-10-1-19 від 01.10.2019 року на суму 146 834,14 грн, в т.ч. ПДВ (за оренду приміщень за жовтень 2019 р.);
- № U175-1-10-2-19 від 01.10.2019 року на суму 19 007,58 грн, в т.ч. ПДВ (за операційні послуги за жовтень 2019 р.);
- № U175-1-10-3-19 від 01.10.2019 року на суму 7 127,84 грн, в т.ч. ПДВ (за маркетингові послуги за жовтень 2019 р.);
- № U175-1-11-1-19 від 01.11.2019 року на суму 152 500,31 грн, в т.ч. ПДВ (за оренду приміщень за листопад 2019 р.);
- № U175-1-11-2-19 від 01.11.2019 року на суму 19 741,24 грн, в т.ч. ПДВ (за операційні послуги за листопад 2019 р.);
- № U175-1-11-3-19 від 01.11.2019 року на суму 7 402,97 грн, в т.ч. ПДВ (за маркетингові послуги за листопад 2019 р.);
- № U175-1-12-1-19 від 02.12.2019 року на суму 145 797,10 грн, в т.ч. ПДВ (за оренду приміщень за грудень 2019 р.);
- № U175-1-12-2-19 від 02.12.2019 року на суму 18 873,41 грн, в т.ч. ПДВ (за операційні послуги за грудень 2019 р.);
- № U175-1-12-3-19 від 02.12.2019 року на суму 7 077,53 грн, в т.ч. ПДВ (за маркетингові послуги за грудень 2019 р.);
- № U175-1-01-1-20 від 02.01.2020 року на суму 146 671,43 грн, в т.ч. ПДВ (за оренду приміщень за січень 2020 р.);
- № U175-1-01-2-20 від 02.01.2020 року на суму 18 986,77 грн, в т.ч. ПДВ (за операційні послуги за січень 2020 р.);
- № U175-1-01-3-20 від 02.01.2020 року на суму 7 119,82 грн, в т.ч. ПДВ (за маркетингові послуги за січень 2020 р.);
- № U175-1-02-1-20 від 03.02.2020 року на суму 153 097,50 грн, в т.ч. ПДВ (за оренду приміщень за лютий 2020 р.);
- № U175-1-02-2-20 від 03.02.2020 року на суму 19 818,19 грн, в т.ч. ПДВ (за операційні послуги за лютий 2020 р.);
- № U175-1-02-3-20 від 03.02.2020 року на суму 7 432,72 грн, в т.ч. ПДВ (за маркетингові послуги за лютий 2020 р.);
- № U175-1-03-1-20 від 02.03.2020 року на суму 77 640,32 грн, в т.ч. ПДВ (орендна плата за березень 2020 р.);
- № U175-1-03-2-20 від 02.03.2020 року на суму 19 364,04 грн, в т.ч. ПДВ (за операційні послуги за березень 2020 р.);
- № U175-1-03-3-20 від 02.03.2020 року на суму 3 747,65 грн, в т.ч. ПДВ (за маркетингові послуги за березень 2020 р.);
- № U175-1-04-2-20 від 01.04.2020 року на суму 21 650,89 грн, в т.ч. ПДВ (за операційні послуги за квітень 2020 р.);
- № U175-1-05-1-20 від 04.05.2020 року на суму 112 921,13 грн, в т.ч. ПДВ (орендна плата за 11-31 травня 2020 р.);
- № U175-1-05-2-20 від 04.05.2020 року на суму 20 948,21 грн, в т.ч. ПДВ (за операційні послуги за травень 2020 р.);
- № U175-1-05-3-20 від 04.05.2020 року на суму 5 321,09 грн, в т.ч. ПДВ (за маркетингові послуги за 11-31 травня 2020 р.);
- № U175-1-06-1-20 від 01.06.2020 року на суму 50 991,97 грн, в т.ч. ПДВ (орендна плата за 01-09 червня 2020 р.);
- № U175-1-06-2-20 від 01.06.2020 року на суму 6 408,19 грн, в т.ч. ПДВ (за операційні послуги за 01-09 червня 2020 р.);
- № U175-1-06-3-20 від 01.06.2020 року на суму 2 403,07 грн, в т.ч. ПДВ (за маркетингові послуги за 01-09 червня 2020 р.).
Таким чином, сума основного боргу згідно виставлених рахунків по платежам за договором ренди з вересня 2019 року по 09 червня 2020 року склала 1 379 746,78 грн, яка Відповідачем не оплачена, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Разом з тим, 12.08.2019 року ТОВ "ШИК ІНТЕРНЕШНЛ" звернулось із листом до ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ , в якому викладено прохання підготувати проект угоди про розірвання договору оренди від 13.04.2018 року, а також прийняття приміщення з оренди не пізніше 31 серпня 2019 року.
13.08.2019 року Орендодавцем була надана відповідь на вищевказаний лист, в якій вказано, що Орендар не має права розірвати договір в односторонньому порядку ні на підставі п.2 ст. 763 ЦК України, ні відповідно до умов договору оренди, оскільки строк найму (строк оренди) встановлено договором оренди, Орендодавець не отримував від Орендаря жодних повідомлень щодо порушень істотних зобов?язань за договором оренди та іншими пунктами договору оренди, та Орендарю не надано право розірвати договір оренди в односторонньому порядку.
Поряд з цим, у відповіді вказано, що відповідний договір оренди підлягає подальшому виконанню, а також сплачуватись усі передбачені договором платежі.
Також, ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ звернулось до ТОВ "ШИК ІНТЕРНЕШНЛ" із вимогою № 100320/4 від 10.03.2020 року щодо погашення платежів за договором оренди від 13.04.2018 року з урахуванням всіх застосованих штрафних санкцій в загальній сумі 3 466 295,92 грн.
19.05.2020 року Позивачем повторно на офіційну адресу реєстрації Відповідача (згідно ЄДРПОУ) кур`єрською службою доставки ТОВ КСД Ю ЕЙ була направлена вимога про погашення заборгованості та штрафних санкцій за договором, у зв`язку з невиконанням останнім своїх зобов`язань.
Однак, 21.05.2020 року ТОВ ШИК ІНТЕРНЕШНЛ відмовилося прийняти відправлення від ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ (копії вимоги, накладної з відмовою від отримання адресатом відправлення, опису вкладення та листа від ТОВ КСД Ю ЕЙ із зазначенням причин не вручення відправлення додаються - додатки № № 25-28).
Відповідач проти позову заперечує повністю, про що зазначено у поданому відзиві на позовну заяву б/н від 09.09.2020 року, та, зокрема, вказує наступне.
Акт приймання-передачі орендованих приміщень так і не був підписаний, тому, точну дату початку користування приміщенням визначити неможливо. Приміщення було фактично передано Орендарю в користування Орендодавцем.
Позивач безпідставно в позові наводить пункт 4.2 договору, як пункт в якому зазначена дата передачі Орендованого приміщення орендодавцю.
Фактично цей пункт визначає назву дня передачі приміщення, що використовуватиметься в договорі (визначення терміну) і ще раз підкреслює, що сама передача повинна відбутись не пізніше 14.04.2018 року. Але цей пункт не може відмінити дію пункту 3.1 договору, в якому чітко зазначено, що строк оренди починається від дня підписання Акту приймання-передачі орендованого приміщення. Встановлення моменту фактичної передачі приміщення в оренду відіграє важливу роль для вирішення справи по суті, адже саме від цього і залежить визначення договору як строкового чи укладеного на невизначений строк.
Водночас, про намір припинити дію договору Орендар повідомив Орендодавця навіть більше ніж за три місяці. Перше повідомлення було направлено Орендарем та отримано Орендодавцем 13 травня 2019 року (копія повідомлення додається).
Протягом трьох із половиною місяців зі сторони ТОВ ШИК ІНТЕРНЕШНЛ велись спроби мирних переговорів про припинення договору на взаємовигідних умовах, зокрема, Орендар добровільно погодився не забирати сплачений ним гарантійний платіж в сумі 410108,05 грн, а також було надано три з половиною місяці на пошук нового орендаря на заміну ТОВ ШИК ІНТЕРНЕШНЛ , щоб уникнути збитків торгового центру.
Орендар намагався пояснити Орендодавцю, що ті обставини на які він розраховував при укладання договору (популярність та прибутковість торговельного центру) не підтвердились, господарська діяльність із використанням орендованого приміщення є катастрофічно збитковою. На підтвердження Орендодавцю надавались звіти про продажі за кожен місяць. Орендар навіть не нараховував плату з обороту, адже продажі були такими низькими, що не підпадали під нарахування.
При цьому, перемовини велись всіма можливими способами: телефонні переговори, офіційне листування засобами електронної пошти та УКРПОШТИ , а також особиста зустріч наприкінці серпня 2019 року та 6 листопада 2019 року (докази листування додаються, особиста зустріч підтверджена свідченнями свідка ОСОБА_1 , що також додана до відзиву).
Отже, на переконання Відповідача, договір оренди був розірваний на підставі ст. 763 Цивільного кодексу України з 27 серпня 2019 року. Приміщення також було повернуто Орендодавцю фактично (так само як і було прийнято) без підписання Акту приймання-передачі (бо Орендодавець відмовився його підписувати). Тобто строк оренди фактично склав 18 календарних місяців (з квітня 2018 року по серпень 2019 року) і за весь строк фактичного користування орендованим приміщенням Орендар сумлінно сплатив всю належну орендну плату на вказані в рахунках орендодавця реквізити, що підтверджує і сам Позивач в своєму позові.
Також, Орендодавець зволікав 9 місяців щодо розірвання договору оренди, адже попит на оренду нерухомості в цьому торговому центрі впав настільки, що за весь час не знайшлось бажаючих орендувати вивільнення приміщення. Спроби Позивача покрити свої збитки за рахунок стягнення надуманої заборгованості з ТОВ ШИК ІНТЕРНЕШНЛ за 9 календарних місяців є неправомірними.
Крім того, Відповідач був переконаний, що Позивач не має наміру продовжувати орендні відносини, адже ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ не надсилало ТОВ ШИК ІНТЕРНЕШНЛ рахунків на оплату оренди.
Також, Позивач не має права ставити в позові питання про стягнення штрафних санкцій, адже строк їх сплати не передбачений договором, а згідно до норм ЦК України, необхідне попереднє пред`явлення вимоги.
Твердження Позивача, що для оплати рахунків, Орендарю не потрібні були рахунки від Орендодавця є завідомо неправдивим, адже згідно повідомлення самого ж Орендодавця від 21 червня 2018 року, орендоване приміщення було передано в заставу і орендні платежі мали сплачуватись на спеціальний рахунок заставодавця, який міг змінюватись. Умови про заставу орендованого майна є і в самому договору оренди.
Стосовно оплати за комунальні та операційні послуги, Відповідач у відзиві вказує, що останні нараховано неправомірно. Фактичне звільнення приміщення було 27 серпня 2019 року, а орендна плата була внесена аж до 31 серпня 2019 року. Крім того, гарантійний платіж в сумі 410 108,05 грн, покриває орендні платежі ще на два місяці. Факт звільнення приміщення підтверджується свідченнями вантажника, що був залучений до вивантаження обладнання згідно відповідного договору та був повноваженим представником інтересів Відповідача при проведені переговорів 27 серпня 2019 року (Нотаріально посвідченні свідчення додаються).
Крім того, Суборендарю ФОП Муцькій Д.О. та власнику торгового обладнання розміщеного в магазині ШИК і БЛИСК було заборонено вивозити обладнання. Обладнання утримувалось ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ в період з 27 серпня 2019 року по 6 листопада 2019 року. Це призвело до звернення власника майна ФОП Грищука О.А. до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння. (Позивач додав копії судових рішень). Після прийняття Господарським судом Одеської області позову до розгляду, ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ дозволили вивіз обладнання з приміщення ТРЦ РІВ`ЄРА , надалі в суді розглядалось питання про відшкодування пов`язаних із незаконним утриманням майна збитків.
У відповіді на відзив, Позивач не погоджується із доводами Відповідача, зазначивши, зокрема, що договором оренди було передбачено строк його дії. Рахунки на оплату послуг виставлялися та надсилалися Відповідачу на адресу його офіційної реєстрації: 21012, Вінницька обл., місто Вінниця, провулок Костя Широцького, будинок 14-Е (згідно даних ЄДРПОУ) через Товариство з обмеженою відповідальністю КСД Ю ЕЙ , яке здійснює поштову та кур`єрську діяльність згідно зареєстрованих видів діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств установ та організацій та вручалися уповноваженій особі в приміщенні Відповідача.
Щодо суми основної заборгованості вона нарахована з вересня 2019 року по 09 червня 2020 року у розмірі 1 379 746,78 грн. Дата обрана не навмання (як про те пише Відповідач у своєму відзиві на позов), а саме ця дата є датою припинення дії договору, так як на підставі п.п. 23.1, 23.2 ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ виникло право на припинення дії договору в односторонньому порядку і Орендодавець таким своїм правом скористався, направивши через свого представника адвоката Карпенко Альону Андріївну повідомлення про припинення дії договору оренди, що був укладений 13 квітня 2018 року і Орендар отримав таке повідомлення 09 червня 2020 року, тому відповідно договір вважається достроково припиненим автоматично з моменту отримання ТОВ ШИК ІНТЕРНЕНШНЛ повідомлення про припинення дії договору (Копії повідомлення про припинення дії договору, чеку, накладної, опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення додавалися до позовної заяви і містяться в матеріалах справи).
Обставини щодо неправомірно утримання чи володіння Позивачем чужим майном спростовується рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно заперечення Відповідача на відповідь Позивача на відзив, повідомлено, що невідомо чи було передано Орендодавцем приміщення в оренду не пізніше ніж 14 квітня 2018 року і чи прийняв Орендар відповідне приміщення та в який саме день.
На переконання Відповідача встановити фактичну дату передачі приміщення в оренду неможливо, оскільки відсутній акт приймання-передачі приміщення із вказівкою дати та часу передання ключів від приміщення, зазначенням приміщення, зазначенням спільного огляду сторонами стану приміщення наявних комунікацій в приміщенні, неможливо встановити представників, які фактично передали зі сторони Орендодавця приміщення та прийняли приміщення зі сторони Орендаря.
ТОВ ШИК ІНТЕРНЕШНЛ не заперечує, що фактично прийняло приміщення в користування, а лише наголошує, що встановити дату фактичної передачі приміщення, як дату, з якої починає свій перебіг строк 35 календарних місяців оренди неможливо, а відтак неможливо встановити строк дії договору.
Також, штрафні санкції, пеня та інфляційні витрати не можуть бути нараховані на орендну плату, оскільки майно Орендарем не використовувалось з підстав наведених у запереченні.
Крім того, ШИК і БЛИСК - це магазин косметичних товарів, про що вказано в договорі оренди (пункт 2.1). Робота таких магазинів була припинена розпорядженням КМУ на період з 12 березня до кінця травня 2020 року. Тож, Позивач не мав права включати цей період в розрахунок боргу, і штрафних санкцій.
Відповідно до письмового пояснення Позивача б/н від 23.10.2020 року, згідно довідки ПАТ МТБ БАНК , що було здійснено 2 платежі, а саме: гарантійний платіж у сумі 410 108, 05 грн, яка розрахована згідно п. 13.1 договору. Операційні послуги, які нараховувалися з дати передачі на суму 12 981, 07 грн. Вказані платежі були здійснені на 09 робочий день користування приміщенням, як того передбачає п. 10.3 договору.
При цьому, звернення до суду є правом, а не обов`язком. Договір оренди був укладений 13 квітня 2018, строк оренди складав 35 місяців, відповідно датою припинення договору мало бути 13 березня 2021 року. Відповідно протягом цього строку Позивач мав право достроково розірвати (припинити) договір в односторонньому порядку за наявності передбачених в договорі обставин.
Окрім того, твердження Відповідача, що позивач не знизив орендну плату на час введення в державі карантинних заходів - не відповідає дійсності, адже з розрахунку заборгованості чітко вбачається, що на час закриття торгових центрів з 17.03.2020 р. по 10.05.2020 р. Позивачем орендна плата, плата за комунальні послуги, внесок на рекламу та частково плата операційні послуги не нараховується. Стягується лише плата за операційні послуги за квітень 2020 року у сумі 21 650,89 та на тій підставі, що хоч і приміщення, що орендувалися в торгівельному центрі були зачиненими для відвідувачів, однак Орендарі могли безперешкодно заходити до своїх приміщень де знаходилось та зберігалось їх майно, а Торговий центр, в якому перебували орендовані приміщення потрібно було забезпечити охороною, також сплатити комунальні послуги місць загального користування та офіційні податки та збори, витрати на які входять в операційні послуги.
Також, відповідно до п. 25.3 договору сторона, в якої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана негайно повідомити іншу Сторону про такі обставини. Невиконання цього зобов`язання будь-якою стороною позбавляє її права посилатися на дію таких обставин. Пунктом 25.5. Договору передбачено, якщо дія форс-мажорних обставин триває більше З (трьох) місяців будь-яка сторона має право припинити дію цього Договору. Існування форс- мажорних обставин та їх характер підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України. Жодного документу від Відповідача про дію форс-мажорних обставин не надходило, а тому він позбавлений права посилатися на такі обставини.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Судом встановлено, що 13.04.2018 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди приміщення № 175-1, торгівельною площею у розмірі 149 кв.м., що знаходиться у Багатофункціональному Торгівельно-виставковому-офісному комплексі РІВ`ЄРА Одеської області, Лиманського району, в селі Фонтанка.
Отже, з моменту укладення сторонами відповідного договору оренди між ними виникли зобов`язання які регулюються параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України "Найм (оренда)".
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Суд звертає увагу на те, що факт прийняття та користування Відповідачем приміщенням за вищевказаним договором підтверджується останнім у відзиві на позов та матеріалами справи, а саме : актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); довідкою АТ Альфа-Банк щодо оплати ТОВ ШИК ІНТЕРНЕШНЛ на рахунок ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ коштів за оренду приміщення згідно договору оренди від 13.04.2018 року; договором суборенди нежитлового приміщення № ШІ 153/18со від 03.05.2018 року, укладеним між ТОВ ШИК ІНТЕРНЕШНЛ та ФОП Муцькою Д.О.; рішенням Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 року по справі № 916/3064/19.
Стосовно визначення дати передачі Позивачем за договором оренди від 13.04.2018 року Відповідачу приміщення та початку користування останнім об?єктом оренди, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України визначають, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 3.1, 4.2 договору оренди від 13.04.2018 року, Сторони погодили фіксований строк оренди у 35 (тридцять п`ять) місяців, який починається з дати підписання Акту приймання-передачі Орендованих приміщень, але не пізніше 14 квітня 2018 року (далі - Строк оренди ). Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає орендовані Приміщення не пізніше, ніж 14 квітня 2018 року. Дата передачі орендованого приміщення Орендарю відповідно до умов цього договору надалі в цьому договору називається Дата передачі (п.4.2).
Поряд з цим, сторонами повідомлено, що акт прийому-передачі орендованих приміщень за вказаним договором оренди не був підписаний між Орендодавцем та Орендарем.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правових позицій викладених у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі № 925/1596/16, Верховний Суд, враховуючи норми частини 2 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, виходить з того, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством (частина 1 статті 795 ЦК України), що підтверджує прийняття майна в оренду. Відповідна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2006 у справі № 3/639. За вказаних обставин Верховний Суд не погоджується з доводами та висновками суду апеляційної інстанції, що акт приймання-передачі нежитлового приміщення від Позивача Відповідачу за Договором (який не був складений та підписаний сторонами) є єдиним доказом, передбаченим нормами законодавства, який може підтвердити початок перебігу строку оренди та користування Відповідачем орендованим майном (Тотожні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.04.2018 року по справі № 910/29775/15, від 10.04.2018 року по справі № 910/5440/17).
Враховуючи викладене та наведені вище умови договору оренди, суд дійшов висновку, що датою передачі та початку користування орендованим приміщенням є 14.04.2018 року, з якої розпочав перебіг строк оренди, а також виникли відповідні права та обов`язки сторін.
Окрім того, пунктом 6.2 договору передбачено, що Орендар повинен сплачувати Орендодавцю плату за операційні послуги з дати передачі.
Згідно матеріалів справи, перший акт № ОУ-0003099 здачі-прийняття робіт (послуг) від 30.04.2018 року по рахунку № U175-1-2-18 від 14.04.2018 року, підписаний Позивачем та Відповідачем за період з 14 по 30 квітня 2018 року (операційні послуги), що підтверджує нарахування плати за операційні послуги згідно п. 6.1 договору оренди та свідчить про початок користування ТОВ ШИК ІНТЕРНЕШНЛ орендованим приміщенням з 14.04.2018 року.
Стосовно обставин визначення строку оренди та припинення договору оренди від 13.04.2018 року, суд звертає увагу на таке.
Судом встановлено, що 12.08.2019 року ТОВ "ШИК ІНТЕРНЕШНЛ" звернулось із листом до ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ , в якому викладено прохання підготувати проект угоди про розірвання договору оренди від 13.04.2018 року, а також прийняття приміщення з оренди не пізніше 31 серпня 2019 року.
13.08.2019 року Позивачем була надана відповідь на вищевказаний лист, в якій вказано, що Орендар не має права розірвати договір в односторонньому порядку ні на підставі п.2 ст.763 ЦК України, ні відповідно до умов договору оренди, оскільки строк найму (строк оренди) встановлено договором оренди, Орендодавець не отримамував від Орендаря жодних повідомлень щодо порушень істотних зобов`язань за договором оренди та іншими пунктами договору оренди, та Орендарю не надано право розірвати договір оренди в односторонньому порядку.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Частиною 1 ст. 784 ЦК України визначено, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Як вказувалося вище, за умовами п. 3.1 договору оренди від 13.04.2018 року, сторони погодили фіксований строк оренди у 35 (тридцять п`ять) місяців, який починається з дати підписання Акту приймання-передачі Орендованих приміщень, але не пізніше 14 квітня 2018 року.
Зважаючи на встановлені обставини щодо дати передачі орендованих приміщень та умови договору оренди, суд дійшов висновку, що сторонами визначено у договорі строк оренди, який розпочав свій перебіг з 14.04.2018 року та закінчився через 35 місяців.
Викладені обставини спростовують твердження Відповідача, що договір оренди від 13.04.2018 року є безстроковим.
Водночас, за змістом п. 23.2 договору оренди від 13.04.2018 року, незважаючи на права Орендодавця щодо стягнення штрафів, як передбачено у пункті 24.2, в разі настання випадку невиконання зобов`язань з боку Орендаря, Орендодавець має право в односторонньому порядку припинити дію цього договору, направивши Орендарю відповідне повідомлення про припинення дії договору, і дія цього договору припиняється автоматично після одержання Орендарем зазначеного повідомлення. Якщо таке вимагається законодавством України для розірвання цього договору, з метою розірвання цього договору сторони зобов`язуються укласти договір про розірвання цього договору.
Пунктом 23.4 договору обумовлено, що Орендар має право розірвати цей договір, якщо Орендодавець постійно (3 (три) або більше разів) порушує свої істотні зобов`язання, що виникають за договором, та якщо таке невиконання триває понад 15 (п?ятнадцять) календарних днів після направлення Орендарем Орендодавцю відповідного повідомлення у письмовій формі, та протягом вищезазначеного періоду Орендодавець не виправив відповідного порушення.
Згідно п. 23.7 договору, окрім випадків, визначених цим договором, будь-яке припинення дії цього договору оформлюється у письмовому вигляді. В разі розірвання договору в односторонньому порядку, у випадку, коли сторона має таке право згідно з умовами цього договору, відповідна Сторона має право припинити його дію виключно за умови направлення відповідного повідомлення у письмовій формі за 15 (п?ятнадцять) календарних днів до його розірвання, якщо інше не передбачене у цьому договорі.
Аналізуючи наведені умови договору оренди, суд дійшов висновку, що Орендар має право розірвати цей договір у випадку порушення істотних зобов`язань Орендодавцем, однак Відповідачем не надано суду відповідних доказів.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що Позивачем було правомірно повідомлено Відповідача листом від 13.08.2019 року про відсутність підстав для розірвання договору оренди від 13.04.2018 року згідно викладених у ньому умов.
Разом з тим, Позивачем було направлено Відповідачу повідомлення № 29/05-20 від 29.05.2020 року про припинення дії договору оренди від 13.04.2018 року згідно умов пунктів 23.1, 23.2 даного договору.
Відповідне повідомлення було отримано ТОВ "ШИК ІНТЕРНЕШНЛ" 09.06.2020 року, що підтверджується наданим повідомленням про вручення поштового відправлення.
За цих обставин, договір оренди від 13.04.2018 року припинив свою дію 09.06.2020 року згідно умов п. 23.2 цього договору.
Згідно підстав позову, ТОВ ШИК ІНТЕРНЕШНЛ не розірвавши договір оренди в досудовому порядку, не звернувшись до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди з кінця серпня 2019 року закрило доступ відвідувачів до орендованих приміщень в робочий час Торгівельного центру та почало вивозити своє обладнання, а з вересня припинило сплачувати всі платежі за договором оренди, незважаючи на виставлені рахунки по платежам за кожен місяць з вересня 2019 року по 09 червня 2020 року включно.
Так, судом встановлено, що ТОВ НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ за оренду приміщень були виставлені ТОВ "ШИК ІНТЕРНЕШНЛ" рахунки-фактури за період з 02.09.2019 року по 09.06.2020 року на загальну суму 1 379 746,78 грн, які останнім не оплачено (доказів зворотнього Відповідачем не надано).
Направлення вказаних рахунків-фактури на адресу Відповідача підтверджується наданими описами вкладення.
Крім того, Позивачем направлялися Відповідачу вимоги від 10.03.2020 року та від 19.05.2020 року про погашення заборгованості та штрафних санкцій за договором оренди від 13.04.2018 року, що підтверджується наданими описами вкладення.
Слід зазначити, що обставини щодо залишення Відповідачем орендованого приміщення не можуть бути підставами для звільнення від оплати орендної плати в силу наведених норм законодавства та умов договору, а також зважаючи на те, що на момент виставлення вказаних рахунків-фактури, договір оренди від 13.04.2018 року не був розірваним та не припинив свою дію.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
З врахуванням наведеного вище, вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 1 379 746,78 грн є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню судом в повному обсязі в цій частині.
Також судом розглянуто вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача: 121 446,55 грн - пені, 2 219 881,87 грн - штрафу, 21 860,63 грн - 3% річних, 23 532,67 грн - інфляційних нарахувань, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором оренди від 13.04.2018 р., у зв`язку з чим, суд дійшов наступних висновків.
Суд перевіривши, нараховану пеню та штраф за вказаний період встановив, що нараховані санкції є вірними.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
За змістом ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунтом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
В силу ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1, ст. 2 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 24.2 договору визначено, якщо будь-які суми, які повинен сплатити Орендар за цим договором, стали належними до сплати, але залишаються несплаченими протягом строку понад 5 (п`ять) робочих днів після настання дати платежу, Орендар зобов?язаний сплатити на першу вимогу Орендодавця штраф у розмірі 0,5 % за кожний день затримки платежу до фактичної дати платежу, нарахований на належну до сплати суму євро у гривневому еквіваленті.
Згідно пп. а) п. 24.4 договору, Орендодавець має право стягнути договірну штрафну санкцію у зазначеному нижче розмірі, в залежності від невиконаної домовленості/зобов?язання за договором таким чином (якщо порушення здійснено з вини Орендаря): гривневий еквівалент 3 (три) євро за 1 (один) кв.м. орендованих приміщень за кожний календарний день порушення договірного зобов?язання щодо відкриття орендованих приміщень під час робочих годин.
Слід зазначити, що відповідно до постанови Верховного Суду від 09.02.2018 року по справі № 911/2813/17, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Разом з тим, частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Окрім того, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зокрема, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
При цьому, слід зазначити, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені, що не може вважатися справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає необхідним, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір санкцій сум штрафу і пені, а саме: пені до 70 000,00 грн та штрафу до 1 100 000,00 грн. В решті стягнення пені та штрафу слід відмовити.
Відносно заявлених до стягнення 21 860,63 грн - 3% річних, 23 532,67 грн - інфляційних нарахувань за наслідками їх розгляду суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палата Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №902/417/18, вказано, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" калькулятора правильності наведеного у розрахунку нарахування 3% річних від простроченої суми за період з 13.09.2019 року по 13.07.2020 року, судом визначено їх в розмірі 21 811,16 грн (4 526,01 грн + 3 916,23 грн + 3 580,10 грн + 3 013,36 грн+ 2 549,18 грн + 2 232,18 грн + 1 007,52 грн. + 161,49 грн + 673,13 грн + 151,96 грн), який підлягає до стягнення. В решті стягнення 3% річних слід відмовити.
Стосовно стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань, суд звертає увагу на таке.
Згідно п. 5.1 договору, орендна плата за орендовані приміщення (далі - Базова орендна плата ) розраховується наступним чином: Базова орендна плата визначається та індексується за наступною формулою: Базова орендна плата = Площа об`єкту оренди х Базова орендна ставка. Сторони домовилися, що Базова орендна ставка за користування орендованими приміщеннями становить: 3 першого місяця до шостого місяця Дати відкриття - гривневий еквівалент 25 (двадцять п`ять) Євро (EUR) без ПДВ за 1 кв.м. площі Орендованих Приміщень на місяць; з сьомого місяця з Дати відкриття до кінця Строку оренди - гривневий еквівалент 30 (тридцять) Євро (EUR) без ПДВ за 1 кв. м. площі Орендованих Приміщень на місяць.
Відповідно до п. 6.1 договору, крім Орендної плати Орендар сплачує плату за експлуатаційні послуги у гривневому еквіваленті 4 (євро) на 1 кв.м. на місяць без урахування ПДВ (далі - Операційні послуги ), що становить пропорційну частку від усіх витрат на утримання Площ загального користування і спільних Площ Торгівельного центру та усього нерухомого майна Торгівельного Центру.
За змістом п. 7.1, п. 10.1 договору, крім орендної плати Орендар зобов`язаний сплатити внесок на рекламу (маркетинг) у розмірі гривневого еквіваленту 1,50 (один євро п`ятдесят центів) євро/ кв.м./ на місяць (без урахування) ПДВ). Всі платежі за цим договором здійснюються у гривнях та розраховуються відповідно до найвищого міжбанківського курсу гривні до Євро за комерційний день, попередній до дня виставлення відповідного рахунку.
Отже, за умовами договору оренди від 13.04.2018 року, нарахування орендної плати, операційних та маркетингових послуг, визначався у гривневому еквіваленті до євро на 1 кв.м..
За цих обставин, суд зазначає, що як встановлено нормами Закону № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012 р. у справі 6-36736/10).
Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.
Офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає (Постанова ВСУ від 27.01.2016 року у справі № 6-771цс15).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 року по справі №638/10417/15-ц.
У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17.
Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 року по справі № 905/192/18 (ЄДРСРУ №77149725), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.07.2018 року по справі № 761/1617/15-ц.
Таким чином, враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду, інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають.
В зв`язку з чим, у задоволенні позову в частині стягнення 23 532,67 грн - інфляційних втрат слід відмовити.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню з мотивів наведених вище.
Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведено з його вини.
Крім того представником позивача, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу представника позивача долучено такі документи : договір про надання правової допомоги № 20-02/20 від 20.02.2020 р.; додаток №1 до договору №20-02/20; детальний опис робіт (наданих послуг) на загальну суму 28 000,00 грн; свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 7310/10; ордер серія КС № 595530; посвідчення адвоката від 01.03.2019 р.; платіжні доручення № 183 від 16.03.2020 року на суму 5 600,00 грн, № 458 від 02.07.2020 року на суму 16 800,00 грн; № 459 від 02.07.2020 року на суму 5 600,00 грн.
За змістом статті 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У свою чергу, сума судових витрат була визначена в позовній заяві (позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат), а тому відповідач не скориставшись своїм правом подати обгрунтовану заяву щодо зменшення розміру таких витрат.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Окрім того, у зазначеній постанові висловлено позицію, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в сумі 27 823,21 грн пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шик Інтернешнл" (пров. Костя Широцького, 14-Е, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 39346362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Бізнес Погляди" (с. Фонтанка, Лиманський р-н, Одеська обл., 67571, код ЄДРПОУ 34980457) (Багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс "Рів?єра") 1 379 746,78 грн основного боргу; 1 100 000,00 грн штрафу; 70 000,00 грн пені; 21 811,16 грн 3 % річних; 56 140,32 грн витрат зі сплати судового збору та 27 823,21 грн витрати по оплаті правової допомоги.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 25 листопада 2020 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - ТОВ "Нові Бізнес Погляди" (Багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс "Рів"єра", с.Фонтанка, Лиманський р-н, Одеська обл., 67571)
3 - ТОВ "Шик Інтернешнл" (пров. К.Широцького, 14-Е, м. Вінниця, 21012)
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 16.11.2020 |
Оприлюднено | 25.11.2020 |
Номер документу | 93070433 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Яремчук Ю.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні