Рішення

від 17.11.2020 по справі 906/626/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/626/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від ТОВ "НОР-ЕСТ Агро": Бонтлаб В.В., довіреність б/н від 07.05.2020 (в режимі відеоконференції)

від ТОВ "ТВК-Агро": не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро"

про стягнення 88 424,75 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" про стягнення 88 424,75грн, із яких 26 492,30грн пені, 2 942,72грн 3% річних, 29 519,97грн штрафу, 29 469,76грн відсотків за користування товарним кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019 в частині оплати отриманого товару.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.509, 525, 625, 627, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.230, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 14.07.2020.

25.06.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" надійшла зустрічна позовна заява із вимогою визнати недійсним договір купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019, укладений між ТОВ "ТВК-Агро" та ДП "Тетіївська Агропромислова Компанія", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО".

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "ТВК-Агро" вказує на відсутність у статуті повноважень керівника ТОВ "ТВК-Агро" на укладення договору купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019.

Ухвалою суду від 25.06.2020 постановлено прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019, що укладений між ТОВ "ТВК-Агро" та ДП "Тетіївська Агропромислова Компанія", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО", до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом на 14.07.2020.

08.07.2020 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

14.07.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 14.07.2020 постановлено відкласти розгляд справи на 23.07.2020.

Ухвалою суду від 23.07.2020 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.09.2020 постановлено відкласти розгляд справи по суті на 28.09.2020.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Шніт А.В. судове засідання у справі №906/626/20 28.09.2020 не відбулося.

Ухвалою суду від 05.10.2020 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.10.2020.

В судовому засіданні 27.10.2020 оголошено перерву до 17.11.2020.

30.10.2020 до суду від ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" надійшли:

- пояснення у справі №28-1/10 від 28.10.2020;

- заява-повідомлення №28-4/10 від 28.10.2020 про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в майбутньому.

26.11.2020 на електронну пошту суду надійшли від ТОВ "ТВК-АГРО" пояснення та письмові дебати.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечував.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" в судове засідання не з`явився.

Заслухавши представника ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО", дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

27.03.2019 між Дочірнім підприємством "Тетіївська агропромислова компанія" (позивач за первісним позовом, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" (покупець, відповідач за первісним позовом) укладено договір купівлі-продажу № 47/19/49 (далі - договір) (а.с.14-20).

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ (а.с. 10-13) Товариство з обмеженою відповідальністю Нор-Ест Агро , яке знаходиться за адресою: вул. Соборна, 3, м. Тетіїв, Тетіївський район, Київська область, 09800; ідентифікаційний код 38953469 є правонаступником Дочірнього підприємства Тетіївська агропромислова компанія .

Пунктами 1.1. та 1.2. договору встановлено, що продавець зобов`язується в строки, визначені цим Договором, додатком до договору або фінансовою/товарною аграрною розпискою, передати у власність покупця (поставити) Товар, а покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Найменування Товару: насіння сільськогосподарських культур в асортименті, визначеному в Додатках-специфікаціях до цього Договору , які складають його невід`ємну частину.

Згідно із пунктом 7.3. договору, перехід права власності на Товар, а також ризики випадкового знищення та/або випадкового пошкодження Товару переходять до покупця в момент поставки Товару та підписанням уповноваженим представником покупця видаткових накладних на Товар. Датою поставки Товару, переходу права власності на Товар і ризиків є дата проставлена представником покупця на видатковій накладній при підписані видаткової накладної.

Розділами 4 та 5 договору визначено строки поставки, ціна та загальна вартість Товару.

Так, зокрема, відповідно до умов договору та видаткових накладних, позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 295199,76 грн що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с. 23-24): №794 від 29.03.2019 на суму 66399,94 грн; №795 від 29.03.2019 на суму 228799,82 грн. Вказані видаткові накладні містять посилання на Договір №47/19/49 від 27.03.2019, підписані представником покупця та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п.п. 6.1.-6.2. договору загальна вартість Товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в Додатках-специфікаціях до цього Договору. Оплата здійснюється у гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" здійснено перерахування на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" коштів на загальну суму 295199,76грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.25-31): №29 від 29.03.2019 на суму 45 759,96грн; №30 від 29.03.2019 на суму 13 279,99грн; №60 від 31.03.2020 на суму 50 000,00грн; №66 від 01.04.2020 на суму 50 000,00грн; №69 від 02.04.2020 на суму 50 000,00грн; №70 від 03.04.2020 на суму 50 000,00грн; №72 від 06.04.2020 на суму 50 000,00грн (позивачем за первісним позовом 36 159,81грн, сплачених за платіжним дорученням №72 від 06.04.2020, спрямовано на погашення залишку боргу за договором №47/19/49 від 27.03.2019, а іншу частині коштів у розмірі 13 840,19грн спрямовано на погашення боргу згідно договору №47/19/61 від 25.04.2019).

У зв`язку з несвоєчасною оплатою товару, отриманого згідно договору, ТОВ "НОР-ЕСТ Агро" звернулося до господарського суду з вимогою про стягнення з ТОВ "ТВК-Агро" 88 424,75грн, із яких 26 492,30грн пені, 2 942,72грн 3% річних, 29 519,97грн штрафу, 29 469,76грн відсотків за користування товарним кредитом.

В свою чергу ТОВ "ТВК-Агро" звернулося до суду з зустрічним позовом, згідно якого просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019, укладений між Дочірнім підприємством Тетіївська агропромислова компанія , правонаступником якого є ТОВ "НОР-ЕСТ Агро", та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро". В обґрунтування поданого зустрічного позову вказує, що правочин вчинено директором ТОВ "ТВК-Агро" з перевищенням повноважень, а продавець був обізнаний про обмеження повноважень керівника на укладення договорів, сума яких 50 000,00грн або більше.

Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

За приписами частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.п. "л" п.10.4 розділу 10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро", затвердженого протоколом №01-21/04/2017 від 21.04.2017, до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства належить надання згоди на укладення договорів (правочинів) директором товариства на суму, що дорівнює/перевищує 50 000,00грн або її еквіваленту в іноземній валюті за курсом НБУ на день вчинення правочину (а.с.54-77).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (стаття 92 Цивільного кодексу України).

Частинною 1 статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З аналізу змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ч. 2 ст. 241 ЦК України).

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).

Аналогічний правовий висновок викладений в Постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/11163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17.

Отже, якщо спірний договір не лише прийнято до виконання, а й значною мірою виконано, то відсутність у генерального директора повноважень на його укладення від імені товариства не є підставою для визнання цього договору недійсним.

Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №908/3568/16, а також у Постановах Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі №760/8121/16-ц та від 20.06.2018 у справі № 910/15832/17.

Таким чином, наступне схвалення ТОВ "ТВК-Агро" оспорюваного правочину шляхом складення видаткової накладної, прийняття товару, повною сплатою грошових коштів за вказаний товар унеможливлюють визнання недійсним договору купівлі-продажу № 47/19/49 від 27.03.2019 з вказаних підстав.

Тому, суд не бере до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на той факт, що особою, в інтересах якої укладено договір, у подальшому не схвалено його укладення.

Крім того, судом встановлено, що на момент підписання договору купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019 сторони не визначили загальну ціну договору.

В п.5.1. договору сторони передбачили, що загальна вартість товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього договору.

Вартість товару визначена сторонами у видаткових накладних 29.03.2019, тобто після підписання договору купівлі-продажу від 27.03.2019.

Суд зауважує, що договір купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019 підписано генеральним директором Сьомою В.М. та скріплено печаткою підприємства.

В матеріалах справи наявна копія протоколу №17/06/20 загальних зборів ТОВ "Агріс Полісся" від 17.06.2020 (а.с.85-88), що є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро", згідно якого визнано умови договору купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019 недопустимими, а самі договори такими, що укладені з порушенням вимог розділу 10, п.10.4, п.п. "л" Статуту ТОВ "ТВК-Агро" та відмовлено у їх погодженні.

Відповідно до протоколу №17/06/20 позачергових загальних зборів ТОВ "ТВК-Агро" від 17.06.2020, на яких присутній засновник - ТОВ "Агріс Полісся" в особі директора Сьоми В.М., вирішено визнати умови договору купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019 недопустимими, а самі договори такими, що укладені з порушенням вимог розділу 10, п.10.4, п.п. "л" Статуту ТОВ "ТВК-Агро" та відмовити у їх погодженні (а.с.89).

Визнання умов договору недопустимими та відмова у їх погодженні відбулася після постановлення ухвали суду від 10.06.2020 про відкриття провадження у справі №906/626/20 та після повної оплати отриманого згідно договору товару.

Крім того, судом встановлено, що фактично підписання договору купівлі-продажу з перевищенням повноважень, подальше виконання умов договору з порушенням строків та визнання його умов недопустимими було вчинено однією особою - Сьомою В.М.

Суд приходить до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (ст. 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших зацікавлених осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі (естопель), що випливає з вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Аналогічно принцип естопель застосовувався у справах №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18.

За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Відмова у погодженні укладення договору після відкриття провадження у справі про стягнення коштів за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та подання зустрічного позову про визнання недійсним договору після прийняття товару та його повної оплати суперечить попередній поведінці позивача за зустрічним позовом та є недобросовісною.

Зважаючи на вищевикладене, суд не вбачає підстав щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019 та відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Щодо первісних позовних вимог суд зазначає наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу №47/19/49 від 37.03.2019.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

В поясненнях №28-1/10 від 28.10.2020 ТОВ "НОР-ЕСТ Агро" вказано, що сторонами не укладалися до договору додаткові угоди, а передача товару здійснювалася на підставі видаткових накладних №794 від 29.03.2019 на суму 66399,94 грн та №795 від 29.03.2019 на суму 228799,82 грн.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу №47/19/49 від 27.03.2019 не визнано недійсним, тому його умови є обов`язковими для виконання сторонами, а наслідком їх недотримання є відповідальність сторони.

Оскільки сторонами не укладалися додатки до договору та не встановлювалися окремо строки оплати товару, враховуючи положення ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, у ТОВ "ТВК-Агро" після прийняття товару виник обов`язок оплатити його. Товар отримано покупцем 29.03.2019. Повну оплату отриманого товару покупцем здійснено 06.04.2020. Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем за первісним позовом поставленого товару.

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 12.2. договору за порушення строків виконання зобов`язання за цим Договором сторона, яка допустила прострочення, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в період, за який вона сплачується, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочення.

Пунктом 12.4 договору встановлено, що в разі ухилення від оплати Товару понад 15 календарних днів покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф в розмірі 10% від загальної вартості Товару.

Згідно п.12.7 договору нарахування штрафних санкцій (пені, штрафів) за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведений в первісному позові, суд вважає, що вимога про стягнення 10% штрафу у сумі 29519,97грн підлягає задоволенню.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок пені, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з ТОВ "ТВК-Агро" 25469,62грн пені за період з 31.10.2019 по 30.03.2020. У задоволенні вимоги про стягнення 1022,68грн пені суд відмовляє.

Клопотань щодо зменшення розміру штрафних санкцій відповідач за первісним позовом не заявляв.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані три проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем за первісним позовом у позовній заяві, суд вважає його вірним, а вимогу про стягнення 2 942,72грн 3% річних за період з 31.10.2019 по 30.03.2020 такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі погодження сторонами у додатку до договору поставки Товару у кредит (товарний кредит), з дня поставки Товару у кредит і до дня оплати Товару в повному обсязі на суму вартості Товару нараховуються проценти у розмірі 30% річних від вартості поставленого товару за кожен день прострочки оплати за поставлений Товар. Вказані проценти покупець зобов`язаний сплатити продавцю у строк встановлений у додатку до договору для оплати вартості поставленого Товару у кредит.

Як зазначалося вище, сторонами не підписувалися додатки до договору та не погоджувалася поставка товару у кредит, а передача товару здійснювалася на підставі видаткових накладних. Зважаючи на викладене, суд відмовляє у вимозі про стягнення 29 469,76грн 30% річних за користування товарним кредитом.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє первісні позовні вимоги в частині стягнення 25 469,62грн - пені, 2 942,72грн - 3% річних, 29 519,97грн - штрафу.

В задоволенні вимоги про стягнення 1022,68грн пені та 29469,76грн 30% річних за користування товарним кредитом суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 с.129 ГПК України).

Згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень, встановленихст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102,00грн.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір за подання первісного позову слід покласти на відповідача за первісним позовом в повному обсязі.

Судові витрати за подання зустрічного позову у зв`язку з відмовою в його задоволенні покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ Агро" про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 123, 129, 221, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК-Агро" (12122, Житомирська обл., Хорошівський район, с.Рижани, вул.Заводська, буд.1, ідентифікаційний код 35622584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ Агро" (09800, Київська обл., Тетіївський район, м.Тетіїв, вул. Соборна, буд.3, ідентифікаційний код 38953469):

- 25 469,62грн - пені;

- 2 942,72грн - 3% річних;

- 29 519,97грн - штрафу;

- 2 102,00грн - судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Призначити судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ Агро" про розподіл судових витрат на 01.12.2020 о 16 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Житомирської області за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, зал судових засідань №101.

Зобов`язати ТОВ "НОР-ЕСТ Агро" протягом 5 (п`яти) днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог надати суду докази щодо понесених ним судових витрат.

Повне рішення складено: 25.11.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек з пов) та на електронну пошту: sv@takagro.ua

на електронну пошту представника: vbontlab@ukr.net

3 - відповідачу (рек з пов) та на електронну пошту: 19712011@ukr.net

agrobp_@ukr.net