Рішення

від 23.11.2020 по справі 916/2687/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2687/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРАТОРГ» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, оф. 109, код ЄДРПОУ - 38785869)

До відповідачів: Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ - 43142370); Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ - 37567646)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

Представники сторін:

Від позивача: Волканов Є.В. - на підставі ордеру серії ОД №472599 від 16.09.2020р.;

Від відповідача (ГУ ДПС в Одеській області): Тарановський Р.В. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача(Державної казначейської служби України): не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «МИРАТОРГ» , звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про стягнення майнової шкоди у розмірі 101 522 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 грн

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 08.10.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2020р. судове засідання відкладено на 29.10.2020р. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.10.2020р. судове засідання відкладено на 06.11.2020р.

06 листопада 2020р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ДПС в Одеській області. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що 13.10.2020р. представником відповідача було надіслано на електронну пошту суду та учасників справи зазначений відзив на позовну заяву. Однак, в судовому засіданні 06.11.2020р. представнику ГУ ДПС в Одеській області стало відомо про те, що зазначений відзив на позовну заяву не було прийнято до реєстрації відділом документального забезпечення (канцелярія) Господарського суду Одеської обласні у зв`язку з недотриманням відправником правил використання електронного цифрового підпису.

На підставі вищенаведеного, враховуючи отримання іншими учасниками справи відзиву на позовну заяву ГУ ДПС в Одеській області, суд приймає до уваги зазначений відзив, поданий ГУ ДПС в Одеській області з порушенням строку визначеного ч.8 ст.165 ГПК України.

Позивач - ТОВ МИРАТОРГ , підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та відповідях на відзиви на позовні заяви, що надійшли до суду 22.10.2020р.

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області, заперечує проти позову в повному обсязі, просить суд відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 06.11.2020р.

Відповідач - ДКСУ, заперечує проти позову в повному обсязі, просить суд відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 15.10.2020р.

Позивач у справі зазначає, що відповідно до наказу заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області № 3565 від 11.05.2019 р., на підставі п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, було призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ МИРАТОРГ з вимог дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.03.2019р., тривалістю 10 робочих днів.

За результатами проведеної податкової перевірки було складено Акт №1265/15-32-14-07/38785869 від 27.06.2019р., згідно висновків якого ТОВ МИРАТОРГ були допущені наступні порушення:

1. ст.1, п.2 ст.3, п. 1,2,5 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , вимог пп.14.1.13, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013р., п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України №433 від 28.03.2013р., п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000р., п.5, п.7, п.21 П9(С)БО 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999р., п.1.2, 2.1, 2.2, 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., п.3.2 Розділу III Наказу Міністерства фінансів України № 433 від 28.03.2013р., п.6, п.7, п.21 П9(С)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р., в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 129 144 644 грн, у тому числі:

- 2017 рік в сумі 14 859 561 грн;

- 1 квартал 2018 року в сумі 349 717 грн;

- півріччя 2018 року в сумі 319 329 грн;

- З квартали 2018 року в сумі 108 949 247 грн;

- 2018 рік в сумі 108 269 318 грн;

- 1 квартал 2019 року в сумі 5 988 785 грн;

та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 8 661 767 грн. в т.ч.:

- 2018 рік - 3 627 379 грн;

- 1 квартал 2019 року в сумі 5 034 388 грн;

2. п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202 п.14.1. ст.14, п.44.1. ст.44, п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187. п.п. а п. 198.1. абзацу першого п. 198.3, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, на загальну суму 22 430 083 грн, у тому числі:

- за серпень 2017 на суму 448 879 грн;

- за вересень 2017 на суму 1 534 764 грн;

- за листопад 2017 на суму 9 751 287 грн;

- за грудень 2017 на суму 1 316 230 грн;

- за січень 2018 на суму 935 924 грн;

- за лютий 2018 на суму 1 856 614 грн;

- за березень 2018 на суму 176 223 грн;

- за квітень 2018 на суму 97 641 грн;

- за березень 2019 на суму 6 312 521 грн

3. п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202 п.14.1. ст.14. п.44.1. ст.44, п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.п. а п. 198.1, абзацу першого п. 198.3, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в періоді, що перевірявся, на суму 1 349 288 грн. у тому числі:

- за березень 2019 року - на суму 1 349 288 грн (з урахуванням зменшення від`ємного значення ПДВ, попередніх податкових періодів)

4. п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України у частині відсутності реєстрації податкових накладних, в результаті чого донараховуються штрафні санкції (додаток 17).

5. п.49.1, п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України, у частині несвоєчасного подання декларації з ПДВ (звітної нової) за жовтень 2018 року від 03.12.2018 року № 9270181166, що передбачає накладення штрафу у відповідності з п. 120.1 Податкового Кодексу України.

6. пп. 176.2 ст.176 п.119.2 ст. 119 Податкового Кодексу України та Наказу ДПА №1020 від 24.12.2010р. Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та додання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податків і сум утриманого з них податку, затвердженого Міністерством юстиції України 30.01.2015 року за № 111/2655, податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та суми утриманого з них за 4 квартал 2017 року не надано до контролюючого органу та у розрахунку ф.№1ДФ, не вказано суми виплачені на користь фізичних осіб-підприємців за ознакою доходу 157 та не вказано суми виплаченого доходу у вигляді поворотної фінансової допомоги з ознакою доходу 153 .

На підставі Акту №1265/15-32-14-07/38785869 від 27.06.2019р. уповноважений орган виніс податкові повідомлення-рішення №0034871407, №0034861407, № 00034951407, № 00034931407, № 0034911407 від 22.07.2019р.

Позивачем було оскаржено вищезазначені податкові повідомлення-рішення, зокрема, до суду, та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі №420/4418/19 за позовом ТОВ МИРАТОРГ до Головного управління ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення №0034871407, №0034861407, №00034951407, №00034931407, №0034911407 від 22.07.2019р. визнанні протиправними та скасовані.

Позивач зазначає, що хоча податкові повідомлення-рішення були скасовані, ТОВ МИРАТОРГ вказаними рішеннями було завдано майнової та моральної шкоди, адже вказані рішення підірвали ділову репутацію товариства в очах контрагентів, і призвели до понесення позивачем майнових збитків.

Зокрема, 18.06.2019р. між ТОВ МИРАТОРГ та ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД був укладений Договір поставки №180619-1, за яким ТОВ МИРАТОРГ зобов`язувалось до 30.08.2019р. поставити і передати у власність ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД 1000 тон кукурудзи українського походження вартістю 4 800 000 грн, 3-го класу, врожаю 2018 року, а ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД - прийняти та оплатити поставлений товар не пізніше 31.10.2019 року.

Пунктом 9.2 Договору передбачалось, що Договір може бути змінений, розірваний, припинений, визнаний недійсним тільки на умовах і в порядку, передбаченому діючим законодавством України та цим Договором. Договір може бути розірвано в односторонньому порядку, у разі виникнення у будь-якої зі сторін порушень податкового, митного, валютного законодавства, за наявності відповідного документального підтвердження зі сторони контролюючих органів. Окрім того, згідно п. 8.7 Договору у випадку розірвання Договору з вини будь-якої Сторони, остання зобов`язана компенсувати усі завдані збитки таким розірванням іншій Стороні, упущену вигоду (неотриманий прибуток) та сплатити неустойку у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від ціни цього Договору.

05 липня 2019 року ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД стало відомо про складення контролюючим податковим органом Акту №1265/15-32-14-07-38785869 від 27.06.2019р. щодо ТОВ МИРАТОРГ , у зв`язку з чим ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД розірвало Договір поставки № 180619-1 від 18.06.2019 р., посилаючись на п. 9.2. Договору.

Крім того, ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ МИРАТОРГ упущеної вигоди в розмірі 94 620 грн та неустойки у розмірі 4 800 грн у зв`язку із розірванням Договору поставки №180619-1 від 18.06.2019р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2020р. у справі №916/935/20 позовні вимоги ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД до ТОВ МИРАТОРГ задоволено в повному обсязі: стягнуто збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 94 620 грн, неустойку в сумі 4 800 грн та судовий збір в розмірі 2 102 грн

Позивач зазначає, що він в повному обсязі сплатив на користь ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД 101 522 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №8 від 03.09.2020р. на суму 99 420 грн та №9 від 03.09.2020р. на суму 2 102грн

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що в діях Головного управління ДФС в Одеській області наявний повний склад цивільного правопорушення, а саме: неправомірні дії, які полягають у винесені незаконних податкових повідомлень-рішень, які в подальшому були скасовані судом; шкода, яку позивач поніс у вигляді упущеної вигоди, сплаченої на користь ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД у розмірі 101 522 грн; причинно-наслідковий зв`язок, який полягає у тому, що позивач поніс вказані витрати у зв`язку з діями саме відповідача, в результаті яких протиправно притягнуто до відповідальності та приписано ТОВ МИРАТОРГ вчинення правопорушень, які воно не вчиняло.

Позивач зауважує, що нанесені йому збитки є фактично додатковими зобов`язаннями та факторами, що погіршують становище ТОВ МИРАТОРГ в сучасній конкурентній гонці. Однак, посадові особи та сам орган ніяким чином не можуть бути притягнуті до відповідальності за свої незаконні дії, оскільки кошти державного бюджету, з яких може бути виплачена компенсація постраждалому, захищаються самою державою та, за практикою, лише у виключних випадках можуть присуджуватись на користь суб`єкта підприємницької діяльності. Це накладає матеріальний тягар на самих суб`єктів господарювання, що виражається у матеріальних, кадрових та часових витратах при оскарженні таких незаконних рішень та в подальшому понесенні негативних наслідків шляхом виконання додаткових зобов`язань, стягнень та втрати набутої роками праці репутації.

Позивач також зазначає, що ст.11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Шкода, завдана фізичній (юридичній) особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 Цивільного кодексу України.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій. спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

На думку позивача, під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позивач зазначає, що норми ст. 94 Цивільного кодексу України констатують, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Способами захисту ділової репутації може бути вимога про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної такими порушеннями юридичній особі.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода поряд з іншим полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, позивач вважає, що завдана йому моральна шкода полягає в тому, що підрив іміджу та ділової репутації відобразився на сприйнятті ТОВ МИРАТОРГ контрагентами. Добросовісні суб`єкти господарювання не мають бажання укладати будь-які угоди з тими суб`єктами, які заплямували себе приховуванням доходів та фіктивністю діяльності, що нібито і було вчинено ТОВ МИРАТОРГ . Ніхто не бажає потрапити під підозру у тих самих діях та ризикувати своїми активами. Це призвело до втрати частини постачальників, покупців та інших контрагентів через демонстрування у негативному світлі ТОВ МИРАТОРГ на ринку.

На підставі вищенаведеного позивач просить стягнути на свою користь майнову шкоду у розмірі 101 522 грн та моральну шкоду у розмірі 2 000грн

Щодо визначення відповідачів у справі позивач зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України №1200 від 18.12.2018р. утворено ДПС та ДМС України, реорганізувавши ДФС шляхом поділу. Пунктом 2 вказаної Постанови визначено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Державна фіскальна служба (код ЄДРПОУ 39292197) перебуває у стані припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019р. №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби. Встановлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби.

Як вбачається з додатка 1 до вказаної Постанови утворено Головне управління ДПС в Одеській області та, згідно Додатка 2, реорганізовано такий територіальний орган, як Головне управління ДФС в Одеській області.

Позивач вважає, що особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є ГУ ДПС в Одеській області як правонаступник ГУ ДФС в Одеській області, що є органом державної влади, уповноваженим на здійснення перевірок податкового законодавства за місцем реєстрації позивача.

Окрім того, відповідно до п.п.3 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015р. № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законом порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Отже, на думку позивача, Державна казначейська служба України, як розпорядних бюджетних коштів також є належним відповідачем у даній справі.

Відповідач - ГУ ДПС в Одеській області, заперечує проти позову та зазначає, що здійснюючи планову виїзну перевірку позивача - ТОВ МИРАТОРГ , посадові особи ГУ ДФС в Одеській області діяли в межах визначених законом повноважень.

Так, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до п.75.1.2. ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідач зазначає, що під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність тій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини. Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

На підставі вищенаведених норм законодавства, відповідач дійшов висновку, що в діях ГУ ДПС в Одеській області, в даному випадку, відсутня така складова цивільного правопорушення, як протиправна дія. Більше того, відповідач зауважує, що в його діях відсутня така обов`язкова складова цивільного правопорушення, як вина, на підтвердження чого позивачем не надано доказів.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження факту заподіяння шкоди та наявності причинного зв`язку між понесеною останнім шкодою та неправомірними діями ГУ ДПС в Одеській області.

На підставі вищевикладеного ГУ ДПС в Одеській області дійшло висновку, що ТОВ МИРАТОРГ не довело тих обставин, на які воно посилається в обґрунтування позовних вимог, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач - ДКСУ, проти позову заперечує та зазначає, що позивач помилково ототожнює відповідача з Державою Україна та Державним бюджетом України з огляду на те, що відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України, а не уособлює Державний бюджет України або Державу Україна.

Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України виплати державних коштів з державних бюджетів здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Разом з цим, у ст.ст. 92 і 95 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначається державний бюджет України і бюджетна система України, та виключно тільки законом про Державний бюджет України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та Закону Про Державний бюджет України .

Відповідач зазначає, що відповідно до ст.29 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом про Державний бюджет України.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення.

Так, відповідно до Положення про ДКСУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015р. №215 , ДКСУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади та утворена для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є юридичною особою публічного права, самостійно несе відповідальність по своїм зобов`язанням. Тоді як кошти державного бюджету належать на праві власності державі.

Отже, на думку відповідача, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна, як учасник цивільних відносин відповідно до ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України.

Таким чином, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. Зазвичай це орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим залучення або ж незалучення у таких категоріях спорі ДКСУ чи її територіальних органів не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Казначейство чи його територіальний орган.

За таких обставин, на думку ДКСУ, вона не є належним відповідачем, до якого заявлені позовні вимоги у справі №916/2687/20.

Щодо суті позовних вимог відповідач зазначає, що укладаючи Договір поставки між ТОВ МИРАТОРГ та ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД , умовами якого визначено можливість його розірвання у разі порушення, зокрема, податкового законодавства, позивач мав бути готовий до ризиків під час здійснення господарської діяльності.

Як зазначає відповідач , позивачем помилково ототожнено збитки, зобов`язання перед ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД , моральну шкоду та упущену вигоду від не реалізації Договору поставки, який було розірвано.

Відповідач зазначає, що для визначення упущеної вигоди слід використовувати реальні доходи, які особа передбачає отримати за звичайних умов цивільного обороту, а не теоретично можливий розмір доходу. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Відповідач також зазначив, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки особи, яка завдавала шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії є причиною, а збитки є безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Однак, відсутність хоча б однієї складової цивільного правопорушення виключає підстави для відшкодування шкоди, і, як наслідок, не передбачає покладання обов`язку на відповідача, у зв`язку з відсутністю цивільного правопорушення.

Натомість, на думку відповідача, позивачем не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку, що виключає наявність складу цивільного правопорушення.

Відповідач зауважує, що поряд з зазначеним , в силу ст.42 Господарського кодексу України підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення у будь-якому разі, таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави для відшкодування позивачу майнової шкоди.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди ДКСУ зазначає, що за приписами п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до інформаційного листа Вищого Господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію від 28.03.2007 №01-8/184 ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгівельних марок ті інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результат його господарської діяльності у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

ДКСУ вказує на те, що ГУ ДПС в Одеській області жодним чином не здійснювала вище перелічених дій, які б могли принизити ділову репутацію позивача, а про складені відносно позивача податкові повідомлення-рішення ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД стало відомо саме від позивача.

Крім того, на думку ДКСУ, позивачем не підтверджено доказами факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та не надано розрахунку розміру моральної шкоди, заявленої до стягнення.

Отже, сам факт винесення відносно позивача податкових повідомлень-рішень не свідчить про наявність моральної шкоди.

На підставі вищенаведеного відповідач заперечує проти позову в повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку: Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 Цивільного кодексу України.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст.1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст.1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади або місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрати майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Відповідно до матеріалів справи, згідно наказу заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області № 3565 від 11.05.2019 р. , на підставі п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України , було призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ МИРАТОРГ з вимог дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.03.2019р., тривалістю 10 робочих днів.

За результатами проведеної податкової перевірки було складено Акт №1265/15-32-14-07/38785869 від 27.06.2019р., згідно висновків якого ТОВ МИРАТОРГ були допущені порушення.

На підставі Акту №1265/15-32-14-07/38785869 від 27.06.2019р. ГУ ДФС в Одеській області було винесено податкові повідомлення-рішення №0034871407, №0034861407, № 00034951407, № 00034931407, № 0034911407 від 22.07.2019р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі №420/4418/19 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0034871407, №0034861407, №00034951407, №00034931407 та №0034911407 від 22.07.2019р.

Однак, до винесення рішення у справі №420/4418/19, про повідомлення-рішення стало відомо ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД , з яким ТОВ МИРАТОРГ було укладено Договір поставки №180619-1, за яким ТОВ МИРАТОРГ зобов`язувалось до 30.08.2019р. поставити і передати у власність ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД 1000 тон кукурудзи українського походження вартістю 4 800 000 грн, 3-го класу, врожаю 2018 року, а ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД прийняти та оплатити поставлений товар не пізніше 31.10.2019 року.

Так, п.9.2 Договору передбачалось, що цей Договір може бути змінений, розірваний, припинений, визнаний недійсним тільки на умовах і в порядку, передбаченому діючим законодавством України та цим Договором. Договір може бути розірвано в односторонньому порядку, у разі виникнення у будь-якої зі сторін порушень податкового, митного, валютного законодавства, за наявності відповідного документального підтвердження зі сторони контролюючих органів. Окрім того, згідно п. 8.7 Договору у випадку розірвання договору з вини будь-якої Сторони, остання зобов`язана компенсувати усі завдані збитки таким розірванням іншій Стороні, упущену вигоду (неотриманий прибуток) та сплатити неустойку у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від ціни цього Договору.

Крім того, слід прийняти до уваги те, що 03.06.2019р. між ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД та Stearin Group OU був укладений Контракт на поставку товару №APT-044-CR3. Відповідно до умов контракту ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД зобов`язувалось поставити і передати у власність Stearin Group OU Товар, а саме: кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2018 року, насипом. Stearin Group OU, в свою чергу, брало на себе обов`язки зі сплати постачальнику вартості поставленого товару.

Зокрема, за Контрактом з 01.07.2019 року по 01.09.2019 року ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД повинно було поставити 1000,00 метричних тон зерна кукурудзи за ціною 194,00 долари США за одну тонну, загальна вартість товару - 194 000,00 доларів США. Період поставки з 01.07.2019 р. по 01.09.2019 р.

Відповідно до п. 4.2 Контракту постачальник повинен не менше як за 15 днів до запланованої поставки повідомити покупця про усіх його контрагентів, залучених до виконання зобов`язань за вказаним контрактом.

З метою додаткових гарантій та з метою уникнення непередбачуваних ситуацій, за умовами п. 10.2 Контракту №APT-044-CR3 від 03.06.2019р. встановлювалось, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку, у разі виникнення у будь-якої зі сторін, або у її контрагентів, залучених до виконання цього контракту, порушень податкового, митного, валютного законодавства з моменту, коли інша сторона дізналась про таке порушення та за наявності відповідного документального підтвердження зі сторони контролюючих органів.

Саме для виконання даного Контракту ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД уклав Договір поставки №180619-1 з ТОВ МИРАТОРГ .

Однак, дізнавшись про винесені відносно ТОВ МИРАТОРГ податкові повідомлення-рішення №0034871407, №0034861407, №00034951407, №00034931407 та №0034911407 від 22.07.2019р., Stearin Group OU, зробивши висновок про неблагонадійність ТОВ МИРАТОРГ і ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД , в односторонньому порядку розірвав Контракт № APT-044-CR3 з 19.07.2019р.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ МИРАТОРГ про стягнення збитків, спричинених неможливістю виконання Контракту з вини ТОВ МИРАТОРГ .

Господарський суд Одеської області у рішенні від 02.07.2020р. у справі №916/935/20 встановив, що в діях ТОВ МИРАТОРГ наявний склад цивільного правопорушення, задовольнив позовні вимоги АГРОПРОЕКС ТРЕЙД та стягнув збитки у формі упущеної вигади в розмірі 94 620 грн, неустойку в сумі 4 800 грн та судовий збір в розмірі 2 102 грн

За матеріалами справи, ТОВ МИРАТОРГ в добровільному порядку сплатило на користь ТОВ АГРОПРОЕКС ТРЕЙД за рішенням суду 101 522 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №8 від 03.09.2020р. на суму 99 420 грн та №9 від 03.09.2020р. на суму 2 102грн

Таким чином, суд встановив, що позивач у справі був змушений понести витрати у розмірі 101 522 грн у зв`язку з неправомірними діями ГУ ДФС в Одеській області, що полягають у винесенні незаконних податкових повідомлень-рішень №0034871407, №0034861407, №00034951407, №00034931407 та №0034911407 від 22.07.2019р. Отже, в даному випадку наявна така складова цивільного правопорушення як збитки.

Щодо неправомірності дій слід зазначити, що неправомірність дій посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі №420/4418/19, що є преюдиційним фактом та не підлягає доведенню в межах даної справи. При цьому, неправомірними діями у даному випадку є не дії щодо проведення перевірки, адже, дійсно, посадові особи ГУ ДФС в Одеській області діяли в межах визначених законом повноважень. Неправомірними є дії щодо складання (винесення) незаконних податкових повідомлень-рішень №0034871407, №0034861407, №00034951407, №00034931407 та №0034911407 від 22.07.2019р.

Щодо причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою слід зазначити, що підставою для стягнення збитків з ТОВ МИРАТОРГ стало винесення скасованих в подальшому податкових повідомлень-рішень. Отже, причинний зв`язок наявний та випливає з наявних в матеріалах справи доказів, а саме з рішень Господарського суду Одеської області від 02.07.2020р. у справі №916/935/20 та Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі №420/4418/19.

Таким чином, на думку суду , в діях ГУ ДФС в Одеській області наявний склад цивільного правопорушення, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача майнової шкоди у розмірі 101 522 грн

Враховуючи , що Державна фіскальна служба (код ЄДРПОУ 39292197) перебуває у стані припинення, Головне управління ДФС в Одеській області було реорганізовано та створено Головне управління ДПС в Одеській області. На думку суду, позивачем правомірно заявлено позов до ГУ ДПС в Одеській області.

Щодо ДКСУ слід зазначити, що відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

У підпункті 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011р., Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 5 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У пунктах 35-40 Порядку безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 на виконання пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, встановлено порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Згідно з пунктом 38 вказаного Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Відтак, на теперішній час безспірне списання коштів державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам незаконними діями та рішеннями органів державної влади, покладено саме на Державну казначейську службу України, а не його територіальні органи.

Отже, задоволена до стягнення шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000грн суд зазначає, що відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода поряд з іншим полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Позивач обґрунтовує моральну шкоду приниженням ділової репутації останнього, що призвело до зниження престижу позивача на ринку.

Відповідно до Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ділова репутація - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 28.03.2007р. № 01-8/184 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію визначено, що ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

В ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Крім того, в п.15 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази поширення щодо ТОВ МИРАТОРГ недостовірної інформації у зазначений спосіб, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ МИРАТОРГ до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної казначейської служби України.

Крім того, у тексті позовної заяви позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат заявлено про витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

06 листопада 2020р. позивачем до суду надано клопотання про покладення у разі задоволення позову витрат на правову допомогу на відповідачів у справі та долучення до матеріалів справи Договору про надання правової допомоги №1 від 30.09.2019р., Додаткової угоди №1 від 08.09.2020р., рахунку №1 від 06.11.2020р, розрахунку витрат від 06.11.2020р. та акту приймання-передачі №1 від 06.11.2020р. на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 12 178 грн 20 коп.

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області вважає визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу не співмірним та завищеним, та, зокрема, зазначає, що відповідно до розрахунку витрат за Договором про надання правової допомоги №1 від 30.09.2019р. та Додаткової угоди №1 від 08.09.2020р. адвокат на попереднє опрацювання матеріалів та опрацювання законодавчої бази витратив 1 годину, вартість якої становить 1 000 грн. В той же час на формування правової позиції витрачено теж 1 годину, вартість якої становить 1 000 грн. Відповідач вважає, що дані послуги є тотожними, так як формування правової позиції є неможливим без опрацювання законодавчої бази.

Крім того, відповідач зазначив, що згідно наданого позивачем розрахунку представник позивача брав участь у трьох судових засіданнях, що оцінено у 3000 грн. Проте, лише судове засідання щодо розгляду справи по суті тривало більше ніж 40 хв, підготовчі засідання тривали значно менше часу, у зв`язку з чим вони не можуть бути оцінені у 1000 грн.

Також, відповідач зазначив, що сума заявлених витрат на правову допомогу перевищує 10% від суми позову, що є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу .

Згідно з ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оцінивши відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд зазначає, що виходячи з предмета та підстав позову, враховуючи незначну складність справи та обсяг виконаних адвокатами робіт, тотожність правової позиції позивача, справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 6 089 грн 20 коп.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРАТОРГ» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди у розмірі 101 522 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРАТОРГ» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, оф. 109, код ЄДРПОУ - 38785869) майнову шкоду у розмірі 101 522 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 089 грн 20 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2020 р.

Суддя Н.В. Рога