Рішення

від 29.10.2020 по справі 461/2773/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №461/2773/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Попко Ю.Я.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

30.03.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд звернулося до Галицького районного суду м. Львова із позовною заявою до Виконавчого комітету Львівської міської ради, із вимогами:

-скасувати постанову №0012 від 06.03.2019 року, що винесена Виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.ст.44, 45, 46 Закону України Про охорону культурної спадщини та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170000,00 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення;

-скасувати постанову №0020 від 04.12.2019 року, що винесена Виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.ст.44,45, 46 Закону України Про охорону культурної спадщини та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170000,00 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 року, справу №461/2773/20 було передано на розгляд судді Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.04.2020 року, відповідно до ст.ст.20, 29 КАС України, адміністративну справу передано для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

29.04.2020 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд до Виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування постанов було надіслано Галицьким районним судом м.Львова до Львівського окружного адміністративного суду і така надійшла до суду 06.05.2020 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу (матеріали позовної заяви) передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевичу О.М.

Ухвалою судді від 08.05.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 09.06.2020 року було задоволено клопотання позивача та продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 року про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви до 25.06.2020 року включно.

На виконання вимог зазначених ухвал судді позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 26.06.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання.

У ході розгляду справи позивачем було остаточно уточнено свої позовні вимоги, з урахуванням чого він просить суд:

-визнати протиправною і скасувати постанову Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.03.2019 року №0012 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд фінансової санкції відповідно до ст.44 Закону України Про охорону культурної спадщини ;

-визнати протиправною і скасувати постанову Виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.12.2019 року №0020 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд фінансової санкції відповідно до ст.44 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Окрім того, протокольною ухвалою від 03.08.2020 року до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Протокольною ухвалою суду від 19.10.2020 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом та поновлено такий строк.

Відповідно до позиції позивача, він стверджує, що відповідачем було з грубим порушенням процедури, без відома та без залучення позивача, без установлення факту порушення позивачем законодавства в сфері охорони культурної спадщини застосовано до ТОВ Проектнадрбуд фінансові санкції за двома спірними постановами. Однак, зважаючи на істотні порушення зі сторони відповідача, голослівність звинувачень та їх бездоказовість такі постанови є безпідставними, а відтак, протиправними й підлягають скасуванню в судовому порядку.

А саме, позивач зазначає, що в березні 2020 року на його адресу надійшли оспорювані постанови, якими на нього накладено санкції за вибиття окремих входів на фасаді будинку в„–5 на вул.Поповича у м.Львові . Проте, за твердженнями позивача, він таких дій не вчиняв і до них не причетний, а тому, він не може та не повинен відповідати за дії третіх осіб, без належного доведення вчинення порушення саме позивачем.

Більш того, спірні постанови датовані березнем і груднем 2019 року, однак, на час їх винесення до позивача ніхто не звертався з приводу такого гаданого порушення, він не був залучений ані до процесу фіксування порушень, ані до процесу винесення постанов. Таким чином, позивач не мав змоги надати пояснень по суті даної ситуації й захистити свої права, спростувати необґрунтовані звинувачення або хоча би висловити власну позицію у справі.

ТзОВ Проектнадрбуд наголошує на тому, що відповідачем було голослівно та бездоказово стверджено про вчинення порушення саме позивачем, хоча належних і допустимих доказів цьому немає. Навпаки, наявні документальні свідчення вчинення задокументованого порушення третьою особою, за яку позивач не повинен нести відповідальності.

Зважаючи на це, позивач вважає, що оспорювані ним постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до позиції відповідача, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що будинок в„–5 на вул.Поповича у м.Львові є пам`яткою місцевого значення, у якому ТзОВ Проектнадрбуд на праві власності належать приміщення.

При цьому, в приміщеннях позивача було самовільно й незаконно пробито два дверні прорізи на вулицю. Зазначене було встановлено та зафіксовано Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради, про що складено відповідні акти. У зв`язку з чим, на позивача, в повній відповідності до приписів чинного законодавства України, було накладено відповідні фінансові санкції.

З огляду на це, відповідач вважає свої рішення правомірними та обґрунтованими, а позов безпідставним.

Третьою особою позиції по суті справи не висловлено.

У судових засіданнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача у судових засіданнях позов не визнав, ствердив про його безпідставність, а тому, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа явки повноважного представника в судові засідання не забезпечила, про причини суд не повідомила.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Як засвідчується матеріалами справи, ТзОВ Проектнадрбуд є власником нежитлового приміщення напівпідвалу 8-1, 8-2, 9-1 по 9-5, загальною площею 85,5 кв.м, в будинку в„–5 на вул.Поповича у м.Львові . Право власності на зазначені приміщення за позивачем зареєстровано 03.12.2018 року (підстава - протокол від 03.11.2018 року, акт приймання-передачі від 03.11.2018 року), номер запису про право власності 29315080.

Судом установлено, що Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради (силами провідного спеціаліста) було складено два акти (без дати) про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини (стосовно будинку в„–5 на вул.Поповича ).

А саме, в таких актах вказано, що у будинку в„–5 на вул.Поповича у м.Львові ТзОВ Проектнадрбуд проведено незаконні роботи по влаштуванню дверних прорізів на фасадній стіні будинку, що завдало або могло завдати шкоди пам`ятці. Суд відзначає, що в таких актах відсутні дані про наявність додатків до них (фото-, відеофіксація тощо), а також відсутні відмітки про їх отримання уповноваженим представником юридичної особи - порушника або про їх відправлення порушникові рекомендованими листами.

Також судом установлено, що Виконавчим комітетом Львівської міської ради, на підставі акта про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини, на підставі фотофіксації порушення законодавства про охорону культурної спадщини було винесено постанову від 06.03.2019 року №0012 за підписом заступника міського голови з питань розвитку.

Такою постановою №0012, у зв`язку з проведенням ТзОВ Проектнадрбуд незаконних будівельних робіт з пробиття дверного прорізу на місці віконного в будинку в„–5 на вул.Поповича , що є пам`яткою місцевого значення (охоронний №54, згідно з рішенням Львівського облвиконкому від 26.02.1980 року №130), відповідно до ст.ст.44, 45, 46 Закону України Про охорону культурної спадщини на позивача накладено фінансові санкції (штраф) у сумі 170 000,00 грн. Суд відзначає, що відмітка про отримання постанови уповноваженим представником юридичної особи - порушника або про її відправлення порушникові рекомендованими листами відсутня, зі змісту постанови вбачається, що представники ТзОВ Проектнадрбуд при її винесенні теж були відсутні.

Окрім того, Виконавчим комітетом Львівської міської ради, на підставі акта про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини, на підставі фотофіксації порушення законодавства про охорону культурної спадщини було винесено постанову від 04.12.2019 року №0020 за підписом заступника міського голови з питань розвитку.

Такою постановою №0020, у зв`язку зі здійсненням ТзОВ Проектнадрбуд незаконних ремонтно-будівельних робіт по влаштуванню дверного отвору в будинку в„–5 на вул.Поповича , що є пам`яткою місцевого значення (охоронний №54, згідно з рішенням Львівського облвиконкому від 26.02.1980 року №130), відповідно до ст.ст.44, 45, 46 Закону України Про охорону культурної спадщини на позивача накладено фінансові санкції (штраф) у сумі 170 000,00 грн. Відмітка про отримання постанови уповноваженим представником юридичної особи - порушника або про її відправлення порушникові рекомендованими листами відсутня, зі змісту постанови вбачається, що представники ТзОВ Проектнадрбуд при її винесенні також були відсутні.

У подальшому, оцінюючи такі рішення суб`єкта владних повноважень як безпідставні, не погоджуючись із застосованими до нього фінансовими санкціями, позивач оскаржив їх до суду за цим позовом.

У зв`язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, доводи й аргументи сторін, суд відзначає наступне.

Як засвідчується матеріалами справи та визнається учасниками даної справи, будинок в„–5 на вул.Поповича у м.Львові є об`єктом культурної спадщини - пам`яткою місцевого значення.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь установлює Закон України Про охорону культурної спадщини .

Відповідно до ст.1 Закону України Про охорону культурної спадщини , культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Цією ж статтею визначається, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України Про охорону культурної спадщини , пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону України Про охорону культурної спадщини , консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`ток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Статтею 44 Закону України Про охорону культурної спадщини врегульовано питання відповідальності юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Так, згідно з ч.1 цієї статті, відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за вчинення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, щодо об`єкта всесвітньої спадщини, його території, буферної зони - у розмірі від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об`єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ухилення власника пам`ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам`ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок застосування відповідних фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини регламентується ст.45 Закону України Про охорону культурної спадщини .

А саме, за приписами цієї статті, фінансові санкції, передбачені ст.44 Закону України Про охорону культурної спадщини , накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у ст.44 Закону України Про охорону культурної спадщини , особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Відтак, суд резюмує, що законом (абз.2 ч.1 ст.44) дійсно передбачено відповідальність за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці. При цьому, зважаючи на зміст абз.1, 2 ч.1 ст.44 Закону України Про охорону культурної спадщини , вона повинна застосовуватися до замовників таких робіт.

Окрім того, законом установлено фіксування порушення, шляхом складення акта, щодо змісту якого керівник відповідної юридичної особи (стверджуваного порушника) вправі подати пояснення. Відтак, це передбачає належне інформування такої юридичної особи про складення акта й про його зміст.

У той же час, у даному випадку належні та допустимі докази вчинення відповідного порушення (тобто, замовлення та/або виконання робіт, що могли завдати або завдали шкоди пам`ятці) саме позивачем відсутні.

Зібрані матеріали справи не вказують на доведеність відповідачем факту порушення приписів Закону України Про охорону культурної спадщини саме ТзОВ Проектнадрбуд . Так, незважаючи на викладені в актах про вчинення порушення та спірних постановах, відомості про проведення самовільних будівельних робіт із влаштування дверних отворів у будинку, позивачем жодних доказів цьому так і не надано.

При цьому, суд критично оцінює покликання лиш на ту обставину, що позивач є власником приміщень, у яких здійснено неузгоджені ремонтні роботи, позаяк, саме по собі перебування у власності ТзОВ Проектнадрбуд певних об`єктів нерухомого майна не покладає на нього весь комплекс відповідальності за дії щодо таких об`єктів. При цьому, як уже зазначалося, відповідна правова конструкція ст.44 Закону України Про охорону культурної спадщини вказує на те, що відповідальність за виконувані роботи, які можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, стосується замовників таких робіт. Однак, в означеному випадку не встановлено того, що ТзОВ Проектнадрбуд було замовником робіт із пробиття дверних отворів або що воно взагалі має стосунок до їх організації та виконання.

Більш того, у справі наявні окремі докази, які вказують на спірність висновків щодо замовлення чи виконання робіт із улаштування дверних прорізів саме позивачем, й ними засвідчується виконання робіт сторонньою особою. При цьому, такі документи були складені організацією (комунальним підприємством) зі сфери управління Львівської міської ради (тобто особою, яка не повинна бути зацікавленою у вирішенні справи не на користь відповідача).

А саме, відповідно до довідки від 14.02.2020 року №67, акта від 05.02.2020 року, довідки від 20.03.2019 року №136, акта від 04.12.2018 року, які складені Львівським комунальним підприємством Княже місто , відповідні роботи з пробиття дверних прорізів виконувалися орендарем відповідного приміщення - ТОВ Весткомп`ютертрейд . Тут же доречно звернути увагу й на ту обставину, що позивач набув приміщення лише 03.12.2018 року, тому доводи відповідача про виконання саме ТзОВ Проектнадрбуд робіт із влаштування дверного отвору (який уже 04.12.2018 року був виконаний, що підтверджується актом), потребують уважного дослідження, перевірки та обґрунтування.

У той же час, матеріалами справи не засвідчується належне збирання суб`єктом владних повноважень доказів вчинення спірного правопорушення (включаючи особу, яка їх допустила, супутні обставини та ін.), їх дослідження й надання оцінки при прийнятті постанов, що оскаржуються.

Окрім того, суд відзначає, що надані відповідачем акти про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини, які складені провідним спеціалістом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради не містять дати їх оформлення, що не дозволяє навіть установити час виявлення та фіксування порушення. Також у таких актах не зазначено про збір і долучення інших матеріалів на підтвердження відповідних порушень, зокрема, матеріалів фотофіксації. При цьому, хоча в актах про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини не зазначено про фотофіксацію порушень, в оспорюваних постановах вказано про їх наявність, що не дозволяє встановити коло матеріалів, які були підставою для застосування фінансових санкцій, джерела та порядок їх отримання.

Суд акцентує також увагу на тому, що стороною відповідача не доведено вжиття заходів на реалізацію норми ч.2 ст.45 Закону України Про охорону культурної спадщини , а саме, не підтверджено вручення чи скерування ТзОВ Проектнадрбуд актів про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини та надання останньому можливості ознайомитися з ними й подати письмові пояснення до актів.

Фактично, відповідачем було прийнято оспорювані рішення без з`ясування позиції особи, на яку накладені фінансові санкції (при цьому в значному розмірі та за максимальною ставкою), а також і без належного вияснення всіх обставин справи (що також передбачає можливість їх з`ясування від гаданого порушника). Указане безумовно свідчить про грубе порушення вимог закону та прав й інтересів позивача.

Окремо суд вважає за необхідне відзначити, що матеріали, за якими відповідачем було накладено на позивача фінансові санкції, а також спірні постанови не дозволяють не лише усунути сумнів у суб`єкті стверджуваного порушення (тобто в особі, яка допустила порушення та на яку покладається відповідальність за нього), а й у підставності накладення наступного стягнення. Суд відзначає, що формулювання постанов у частині опису порушення не дозволяє однозначно ствердити про те, що позивача не було притягнуто до відповідальності двічі за одне й те ж саме порушення, за які ж конкретно порушення (дії, виконані роботи) до нього було застосовано санкції за різними постановами та чи не існує ризику в майбутньому накласти на нього вкотре фінансові санкції за це ж діяння.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідачем при застосуванні до позивача відповідальності, яка передбачена ст.44 Закону України Про охорону культурної спадщини , не було дотримано регламентуючих норм закону, відтак, спірні постанови слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у рішенні в справі Бочаров проти України , рішенні в справі Федорченко та Лозенко проти України , рішенні в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним й підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з нормами ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У зв`язку з чим, суд покладає обґрунтовані та підтверджені судові витрати на відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

З огляду на те, що головуючий суддя Сасевич О.М. з 02.11.2020 року перебував у щорічній основній відпустці (самоізоляції) та на лікарняному, а тому повний текст рішення складено у перший робочий день судді - 24.11.2020 року.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд (код ЄДРПОУ 42572176; вул.Хмельницького, 6, м.Городок, Львівська обл.) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 26256622; пл.Ринок, 1, м.Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 26256659; вул.Валова, 20, м.Львів, 79008) про визнання протиправними та скасування постанов задоволити повністю.

Визнати протиправною і скасувати постанову Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.03.2019 року №0012 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд фінансової санкції, відповідно до ст.44 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Визнати протиправною і скасувати постанову Виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.12.2019 року №0020 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд фінансової санкції, відповідно до ст.44 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Стягнути з Виконавчого комітету Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 26256622; пл.Ринок, 1, м.Львів) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектнадрбуд (код ЄДРПОУ 42572176; вул.Хмельницького, 6, м.Городок, Львівська обл.) витрати по сплаті судового збору у сумі 5 100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2020 року.