Рішення

від 19.11.2020 по справі 620/3533/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3533/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Запорожського Д.Б.,

представника відповідача - Качанка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СД-Агро" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "СД-Агро" (далі - СТОВ СД-Агро ) 28.08.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУДПС у Чернігівській області), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.02.2020 №00000660500 та №00000670500.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що наявними у товариства первинними документами підтверджується реальний рух активів під час здійснення спірної господарської операції. Також на момент існування правовідносин за договором, його сторони були належним чином зареєстрованими як платники податку на додану вартість. За наведених обставин, вважає, що недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для висновків про безтоварність господарської операції. Крім того, чинним законодавством України не передбачено відповідальність платника податків за порушення, допущені його контрагентами.

Також зазначив, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги на спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято та направлено з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою судді від 04.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та пояснив, що у контрагента позивача - ТОВ СП ЗЛАК відсутня матеріально-технічна база для виконання спірної господарської операції та з 25.02.2019 вказаному платнику зупинено реєстрацію/відмовлено за рішенням Комісії у реєстрації 59 податкових накладних, прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Також в ході перевірки було виявлено неможливість здійснення реальної господарської діяльності безпосереднім постачальником контрагента позивача у жовтні 2018 року, оскільки він не був виробником поставленого товару, а також передуючими їм постачальниками насіння соняшника, врожаю 2018 року, у взаємопов`язаному ланцюгу. Так, встановлено відсутність у власності або користуванні у підприємств, залучених до ланцюга постачання, будь-яких об`єктів оподаткування (адміністративних і виробничих об`єктів), які б дозволяли провадити господарську діяльність, земельних ділянок у власності/оренді. За даними Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання контрагентами та передуючими постачальниками супутніх послуг, необхідних для провадження господарської діяльності. Кожне залучене до ланцюга постачання підприємство за даними податкової звітності мало незначну або взагалі не мало персоналу, що не дозволяє реально проводити задекларовану діяльність. Крім того, за інформацією, наявною в Єдиному реєстрі судових рішень, ряд контрагентів, залучених до ланцюга постачання товару, є фігурантами кримінальних проваджень як учасники транзитно-конвертаційних груп та/або суб`єктами, що створені виключно для надання податкової вигоди іншим платникам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Також зазначив, що виписані товарно-транспорті накладні оформлені з порушенням відповідних Правил, тому не можуть бути належними доказом перевезення товару.

За наведених обставин вважає, що відбулось документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту (законного джерела) реального походження товару (активу) насіння соняшника, врожаю 2018 року, та неможливість здійснення операцій по ланцюгам руху сум схемного ПДВ до ТОВ СП ЗЛАК та від ТОВ СП Злак до СТОВ СД-Агро . При цьому, вважає, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності при виборі контрагента покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат.

Щодо доводів позивача про порушення ДПС України строків розгляду скарги зазначив, що до ГУДПС у Чернігівській області не може нести відповідальність за дії іншої юридичної особи.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій СТОВ СД-Агро підтримало заявлені позовні вимоги та просило їх задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити у повному обсязі, враховуючи такі обставини.

СТОВ СД-Агро зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.03.2015 внесено відповідний запис (а.с. 61). Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебуває на обліку в ГУДПС у Чернігівській області. Згідно реєстраційних даних, основним видом діяльності СТОВ СД-Агро є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 15.01.2020 №115, відповідно до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України, згідно наказу ГУДПС у Чернігівській області від 15.01.2020 №84, посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ СД-Агро щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ СП ЗЛАК .

За наслідками перевірки ГУДПС у Чернігівській області складено акт від 28.01.2020 №80/05/39692985 (а.с. 10-23), у якому зазначено про порушення товариством п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 117 682,00 грн. ПДВ, у т.ч. за жовтень 2018 року на 117 682,00 грн.; занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього в сумі 27 663,00 грн., в т.ч. за: жовтень 2018 року - 27 663,00 грн.

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, ГУДПС у Чернігівській області винесено СТОВ СД-Агро податкові повідомлення-рішення від 27.02.2020:

- №00000660500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 34 578,75 грн. (27663,00 грн. за основним платежем та 6915,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 24-25);

- №00000670500, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість на суму 117 682,00 грн. (а.с. 26-28).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені товариством у адміністративному порядку (а.с. 29-35), однак рішенням ДПС України від 12.05.2020 №15892/6/99-00-01-05-02-06 залишені без змін (а.с. 36-40).

У зв`язку з наведеним, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, СТОВ СД-Агро звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

09.10.2018 СТОВ СД-Агро (покупець) із ТОВ СП ЗЛАК (постачальник) було укладено договір поставки №9/10, підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця товар - насіння соняшника, відповідно до ДСТУ 7011:2009, врожаю 2018 року (код для податкової накладної УКТЗЕД 1206), на умовах EXW (Франко-склад) (в редакції Incoterms-2010), у загальній кількості 100 метричних тон (+/- 15%). Відповідно до пункту 1.3 Договору, постачальник гарантує, що товар, що поставляється за даним договором, вироблений ним на власних або орендованих землях продається вперше.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна товару без ПДВ - 8 791,67 грн., ПДВ - 1 758,33 грн., з ПДВ - 10 550,00 грн. за 1 метричну тонну.

Товар поставляється у повному обсязі в термін до 28.10.2018 (пункт 4.1 Договору).

На виконання умов договору, у період з 16 по 18 жовтня 2020 року ТОВ СП ЗЛАК поставлено СТОВ СД-Агро насіння соняшнику, врожаю 2018 року, що підтверджується видатковими накладними від 16.10.2018 №16, від 17.10.2018 №18 та від 18.10.2018 №19, товарно-транспортними накладними від 16.10.2018 №1610/1, №1610/2, від 17.10.2018 №1710/1, від 18.10.2018 №1810/1, актами перерахунку ціни партії товару від 17.10.2018, від 16.10.2018, від 18.10.2018, картками аналізу зерна від 16.10.2018 №59, від 17.10.2018 №87, від 18.10.2018 №112 (а.с. 45-51, 129-133, 135).

Оплата за товар здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 55). Крім того, операція з придбання у ТОВ СП ЗЛАК товару належним чином відображена СТОВ СД-Агро у бухгалтерському обліку (а.с. 56-60).

ТОВ СП ЗЛАК за наслідками господарської операції було виписано та зареєстровано податкові накладні від 16.10.2018 №1 на суму 507 280,52 грн. (ПДВ 84 546,75 грн.), від 17.10.2018 №2 на суму 254 866,52 грн. (ПДВ 42 477,75 грн.) та від 18.10.2018 №3 на суму 109 925,08 грн. (ПДВ - 18 320,85 грн.) (а.с. 16, 52-55).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбання даного товару у кількості 87,68 т у ТОВ СП ЗЛАК обумовлено тим, що у СТОВ СД-Агро не вистачало власного врожаю для виконання контрактів поставок насіння соняшнику, врожаю 2018 року, до ТОВ Украгроальянс та ТОВ Фін-Агротрейд . Так, придбане у ТОВ СП ЗЛАК насіння соняшнику реалізовано позивачем ТОВ Украгроальянс (м. Коростень) (48,38 т) та ТОВ Фін-Агротрейд (39,3 т) (а.с. 127-128).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент здійснення спірних господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2, ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послу.

Відповідно до п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

В пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

У свою чергу, суд звертає увагу, що надані СТОВ СД-Агро документи, складені за результатами здійснення вище наведеної господарської операції, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, які містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

Також контролюючим органом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані контрагентом позивача, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагент позивача у спірний період був платником податку на додану вартість та сплачував його.

У матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товару, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що СТОВ СД-Агро доведено використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності придбаного у ТОВ СД ЗЛАК товару, оскільки він використаний товариством з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ СД ЗЛАК відображено у податковій звітності СТОВ СД-Агро за відповідні податкові періоди, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що не заперечувалось ГУДПС у Чернігівській області.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних, яка міститься на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/).

Крім того, СТОВ СД-Агро перед укладенням із ТОВ СП ЗЛАК договору поставки здійснено всі залежні від нього заходи для перевірки контрагента та реальності походження товару, що придбавався. Зокрема, позивачем отримано: Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року (ф. 4-сг) з квитанцією про його подання, довідку Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області від 15.05.2018 №23/05-18 про наявність та обробіток земель ТОВ СП ЗЛАК , довідку про використання земель на території Матусівської сільської ради від 15.05.2018, інформаційну довідку Держгеокадастру про наявність земель від 10.09.2018 №27-28-0.4-396/2-18 (а.с. 124-126, 134, 136).

Таким чином, ТОВ СП ЗЛАК на момент здійснення спірної господарської операції було сільськогосподарським виробником, мало орендовані землі в с. Матусів Шполянського району Черкаської області, а реалізований позивачу товар був продукцією власного виробництва, про що зазначено і в самому договорі поставки від 09.10.2018 №42.

За наведених обставин, суд вважає, що посилання ГУДПС у Чернігівській області на те, що по ланцюгу постачання не можливо підтвердити реальність походження придбаного СТОВ СД-Агро товару, є необґрунтованими.

Так само, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача як на підставу безтоварності операцій на те, що ТОВ СП ЗЛАК відмовлено у реєстрації податкових накладних та прийнято рішення про відповідність його критеріям ризиковості платника податку, оскільки вказані обставини виникли у лютому 2019 року, у той час як спірна господарська операція відбулась у жовтні 2018 року, а складені за її наслідками податкові накладні зареєстровані у встановленому порядку.

Щодо помилок у заповненні товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що в межах спірних правовідносин позивач їх не складав, тому зазначена обставина не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд звертає увагу, що ГУДПС у Чернігівській області дійшло висновку про неможливість здійснення ТОВ СП ЗЛАК господарської операції з поставки СТОВ СД-Агро товару (насіння соняшнику, врожаю 2018 року), оскільки контрагент позивача не має у наявності основних фондів.

Однак, суд вважає, що наведене не є достатнім доказом факту нереального здійснення господарської операції між сторонами, оскільки під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Також суд звертає увагу, що усі кримінальні провадження, на які посилається ГУДПС у Чернігівській області, стосуються контрагентів, які були постачальниками товарів ТОВ СП ЗЛАК , а не самого контрагента позивача.

Верховним Судом в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), зазначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18) та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17, наявність кримінального провадження, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагента платника податку, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Варто врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції позивача з ТОВ СП ЗЛАК щодо поставки насіння соняшнику цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійсненої операції, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчиненої операції, а також про те, що здійснення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії СТОВ СД-Агро та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача. Крім того, наданими суду доказами підтверджується, що реалізований позивачу товар був власного виробництва ТОВ СП ЗЛАК , а не придбаний по ланцюгу постачання.

Згідно із ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-VI Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом , є передбачуваність. Норму не можна вважати законом , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту у порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарської операції СТОВ СД-Агро з наведеним контрагентом-постачальником, а також право на формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору, суд вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт реального здійснення господарської операції з придбання у ТОВ СП ЗЛАК насіння соняшнику, врожаю 2018 року, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги СТОВ СД-Агро необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СД-Агро" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 27.02.2020 №00000660500 та №00000670500.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СД-Агро" судові витрати в сумі 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 91 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 листопада 2020 року.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "СД-АГРО" (код ЄДРПОУ 39692985, вул. Незалежності, буд. 103, м. Остер, Козелецький район, Чернігівська область, 17044).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна