Постанова

від 23.03.2021 по справі 620/3533/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3533/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СД-Агро" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 27.02.2020 №00000660500 та №00000670500

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що СТОВ СД-Агро зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.03.2015 внесено відповідний запис. Також позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебуває на обліку в ГУДПС у Чернігівській області. Згідно реєстраційних даних, основним видом діяльності СТОВ СД-Агро є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі направлення від 15.01.2020 №115, відповідно до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК), згідно наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 15.01.2020 №84, посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ СД-Агро щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ СП ЗЛАК .

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 28.01.2020 №80/05/39692985, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК, в результаті чого:

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 117 682,00 грн. ПДВ, у т.ч. за жовтень 2018 року на 117682,00 грн.;

- занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього в сумі 27 663,00 грн., в т.ч. за: жовтень 2018 року 27 663 грн.

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 27.02.2020:

- №00000660500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 34 578,75 грн. (27 663,00 грн. за основним платежем та 6 915,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №00000670500, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 117 682 грн. (а.с. 26-28).

За результатами адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Проте, не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що документи, які надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарської операції СТОВ СД-Агро з наведеним контрагентом-постачальником, а також право на формування податкового кредиту.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ СП ЗЛАК .

Так, 09.10.2018 СТОВ СД-Агро (покупець) із ТОВ СП ЗЛАК (постачальник) укладено договір поставки №9/10, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця товар насіння соняшника, відповідно до ДСТУ 7011:2009, врожаю 2018 року (код для податкової накладної УКТЗЕД 1206), на умовах EXW (Франко-склад) (в редакції Incoterms-2010), у загальній кількості 100 метричних тон (+/- 15%). Відповідно до пункту 1.3 Договору, постачальник гарантує, що товар, що поставляється за даним договором, вироблений ним на власних або орендованих землях продається вперше. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна товару без ПДВ 8791,67 грн., ПДВ 1758,33 грн., з ПДВ 10 550 грн. за 1 метричну тонну. Товар поставляється у повному обсязі в термін до 28.10.2018 (пункт 4.1 Договору).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти перерахунку ціни партії товару, картки аналізу зерна, податкові накладні.

Оплата за товар здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Також суд першої інстанції встановив, що згідно наданих позивачем пояснень, придбання спірного товару обумовлено нестачею у позивача власного врожаю для виконання контрактів поставок насіння соняшнику, врожаю 2018 року, укладених з ТОВ Украгроальянс та ТОВ Фін-Агротрейд .

Дослідивши наведені обставини та наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про факт реального здійснення господарської операції з придбання у ТОВ СП ЗЛАК насіння соняшнику, врожаю 2018 року.

Водночас, відповідач наполягає, що спірні операції не мали реального характеру. Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, Колегія суддів зазначає таке.

Використання під час транспортування спірного товару транспортних засобів, які зареєстровані на третіх осіб, наявність окремих неточностей чи неповноти інформації, зазначеної у товарно-транспортних накладних не може бути підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій, оскільки жодним чином не спростовують факту її вчинення.

Посилання на фігурування ТОВ СП ЗЛАК та інших контрагентів позивача у кримінальних провадженнях є безпідставним, оскільки обставини вчинення кримінальних правопорушень мають бути підтверджені вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, на наявність яких відповідач не вказує.

Посилання на нездійснення контрагеном позивача декларування чи оформлення права власності або користування земельними ділянками чи іншими об`єктами нерухомого майна, доводи про недостатню кількість працівників, яким виплачувалася заробітна плата, вчинення контролюючи органом дій щодо зупинення з певної дати здійснення реєстрації податкових накладних контрагенту та прийняття рішення щодо його відповідності критеріям ризиковості платника податків у 2020 році, жодним чином не впливає на обставини реальності спірних господарських операцій та не спростовує висновків суду в цій частині.

Посилання на неможливість продажу спірного товару згідно ланцюга постачання також жодним чином не стосується реальності спірної операції, оскільки відноситься до питання дотримання податкової дисципліни контрагентом, а не позивачем.

У свою чергу, як вірно встановив суд першої інстанції, СТОВ СД-Агро перед укладенням із ТОВ СП ЗЛАК договору поставки здійснено заходи для перевірки контрагента та реальності походження товару, що придбавався. Зокрема, позивачем отримано: Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року (ф. 4-сг) з квитанцією про його подання, довідку Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області від 15.05.2018 №23/05-18 про наявність та обробіток земель ТОВ СП ЗЛАК , довідку про використання земель на території Матусівської сільської ради від 15.05.2018, інформаційну довідку Держгеокадастру про наявність земель від 10.09.2018 №27-28-0.4-396/2-18.

Відтак, доводи скаржника є безпідставними. Фактично висновок відповідача про нереальність спірних господарських операцій ґрунтується на надміру формальному підході та суб`єктивних припущеннях, не підтверджених фактами, що не може бути покладено в основу рішення про визначення платнику податків податкових зобов`язань.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов