ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2020 р. Справа № 480/3833/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Служби безпеки України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року (суддя Савицька Н.В.; м. Суми) по справі № 480/3833/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління Служби безпеки України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Сумській області (далі по тексту також - відповідач, Управління СБУ в Сумській області), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління Служби Безпеки України в Сумський області щодо обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, а не 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01 2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років (40%) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1996 №2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї, "Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби та деяких інших осіб"", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2018 №45;
- зобов`язати Управління Служби Безпеки України в Сумський області провести перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 і 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років (40%) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1996 №2262-Х11, Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї, "Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби та деяких інших осіб"", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2018 №45 та надати оновлені дані до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для перерахунку пенсії з врахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2018 році, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, УСБУ в Сумській області було складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області довідку про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Однак, як зазначає позивач, посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років неправильно розраховані відповідачем, а саме: не відповідають постанові Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 та нормам приміток додатків 1-14 до вказаної постанови. У зв`язку із цим, позивач звертався до УСБУ в Сумській області із заявою та просив здійснити перерахунок посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та направити таку інформацію до органу пенсійного фонду. Відповідач відмовив у проведенні перерахунку, посилаючись на неузгодженість норм постанови від 30.08.2017 № 704.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби Безпеки України в Сумський області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років (40%) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1996 №2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї, "Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2018 №45.
Зобов`язано Управління Служби Безпеки України в Сумський області (вул. Герасима Кондратьєва, 32, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 20001674) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 і 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років (40%) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1996 №2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї, "Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2018 №45 та надати оновлені дані до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для перерахунку пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 32, код ЄДРПОУ 20001674) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що довідка про розмір грошового забезпечення від 10.04.2018 № 1328 для перерахунку пенсії позивача була оформлена Управлінням у відповідності до вимог Закону, Постанови № 704, Постанови № 103, а також Порядку № 45 та включала в себе відповідне визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Відповідач зазначає, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Отже, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704, які за своєю правовою природою не є нормами права, не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII. Також, на момент набрання чинності Постановою № 704, п. 4 цього акту був викладений у редакції згідно з п. 6 Постанови № 103, а саме, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже, оскільки норма п. 3 розділу II Закону України №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, то відсутні правові підстави для обчислення позивачу розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, враховуючи, що Додатки 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 затверджені 30.08.2017, а п. 4 цієї постанови змінено 21.02.2018 на підставі Постанови № 103, то пріоритетним в цьому випадку є положення саме п. 4 Постанови КМУ № 704. Крім того, відповідач звертає увагу суду на тому, що довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивача станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 взагалі відповідачем не складались та не видавались, а тому Управління не вчиняло та не могло вчинити дій щодо заниження розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за аналогічною посадою станом на 01.01.2019 та на 01.01.2020.
Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його обґрунтованість. Просив розглядати справу без його участі.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) УСБУ в Сумській області видано довідку від 10.04.2018 № 1328 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій.
Згідно із вказаною довідкою, за нормами чинними на 01.01.2018, за посадою нач. Ямпільського УСБУ в Сумській області посадовий оклад ОСОБА_1 складає 6480 грн, оклад за військовим званням "підполковник" - 1410 грн, надбавка за вислугу років 40 % - 3156 грн (а.с. 10).
Не погодившись із розрахунком наведених складових грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою (а.с.11), у якій зазначив, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 передбачено установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
У примітках до додатків 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 передбачено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Також у вказаній заяві позивач зазначив, що з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у 2018 році, посадовий оклад повинен становити 6850,32 грн, оклад за військовим званням 1490 грн, а надбавка за вислугу років 45 % - 3339,20 грн (а.с. 12-13).
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу, виходячи з приміток до додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43); кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ч. 4 ст. 43).
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом - постанова КМ України № 704), в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови КМ України № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова КМ України № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності постановою КМ України № 704, п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі за текстом - постанова КМ України № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII Про Кабінет Міністрів України , Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 49 Закону).
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом Уряду України.
Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими на це суб`єктами нормотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права.
Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права. У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.
Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку п. 4 постанови КМ України № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відповідно до пп. 2 п. 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, встановлюються такі вимоги: 2) стосовно структури проекту документа: в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.
За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови КМ України № 704 не може мати нормативного характеру, відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМ України № 704 пункт 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що згідно з постановою КМ України № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб .
У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.
Таким чином, лише з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 - пункт 6 постанови КМ України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції.
Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та п.4 постанови КМ України №704, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови КМ України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (N 23759/03 та N 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Серков проти України" (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
Оскільки норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови КМ України № 704, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України № 704, колегія суддів не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Колегією суддів враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , згідно яких: 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України . За змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років (40%) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1996 №2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї, "Порядку проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2018 №45 та вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене вище, рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з`ясуванні обставин у справі, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Зважаючи на результат апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Сумській області - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 по справі № 480/3833/20 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.11.2020 |
Оприлюднено | 26.11.2020 |
Номер документу | 93077996 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Жигилій С.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні