Постанова

від 12.11.2020 по справі 0840/3837/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 0840/3837/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,

за участі представника позивача Краснокутського В.В.,

представника відповідача Куранової С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в адміністративній справі №0840/3837/18 (головуючий суддя першої інстанції Лазаренко М.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод гумово-технічних виробів до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 17.09.2019 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (на теперішній час - Головне управління ДПС у Запорізькій області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018 року№0008211406, №0008201406.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки контролюючого органу щодо господарських операцій товариства, викладені в акті перевірки, сформовані всупереч вимогам чинного законодавства виключно на припущеннях щодо законності та реальності здійснених платником податків операцій. Зазначає, що Податковий кодекс України не ставить у залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Позивач зазначає, що господарські операції товариства підтверджені первинними документами, які було надано у повному обсязі до перевірки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 08.06.2018 року №0008211406, №0008201406.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано те, що господарські операції позивача, про які йдеться в акті перевірки, мають ознаки нереальних через відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відтак, відсутність факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, а відтак є правомірними.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький завод гумово-технічних виробів (ідентифікаційний номер 37087857) та перебуває на обліку в контролюючих органах з 19.05.2010 року. Основним видом діяльності є виробництво інших гумових виробів (код КВЕД 22.19).

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 10.05.2018 року по 16.05.2018 року контролюючим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Запорізький завод гумово-технічних виробів з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року, 3 квартали 2017 року та 2017 рік та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ АТУНА за березень 2017 року, ТОВ МЕГА СТАЛЬПРОМ за серпень 2017 року та ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП за листопада 2017 року (включено до декларації за грудень 2017 року та січень 2018 року) та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки 23.05.2018 року складено акт №296/08-01-14-06/37087857 (а.с. 18-30 ).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п.44.1, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік всього на суму 796320 грн., в т.ч. по періодах:

1 квартал 2017 року на суму 554760 грн.,

3 квартали 2017 року на суму 133560 грн.,

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 884800 грн., в тому числі по періодам:

березень 2017 року на суму 616400 грн.;

серпень 2017 року на суму 148400 грн.;

грудень 2017 року на суму 92000 грн.;

січень 2018 року на суму 28000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом 08.06.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0008211406, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1327200,00 грн., з яких 884800,00 грн. податкове зобов'зання та 442400,00 грн. штрафні санкцій;

- №0008201406, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1194480,00 грн., з яких 796320,00 грн. податкове зобов'язання та 398160,00 грн. застосовано штрафні санкції;

Не погодившись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцції виходив з того, що придбаний товар (послуги) у контрагентів-постачальників використано позивачем у власній господарській діяльності при виробництві готової продукції, що вказує на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку недійсними укдадених договорів між позивачем та контрагентами. Крім того, суд зазначив, що посилання контролюючого органу в акті перевірки на неможливість встановити рух ідентифікованого товару по ланцюгу постачання та неможливість встановити походження товару, який в подальшому був реалізований позивачу є безпідставним, оскільки відсутність таких доказів у податкового органу не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності товариства, вказані обставини не впливають на формування останнім сум податкових зобов'язань.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI .

Позивачем порядок призначення та проведення перевірки не оспорюється, а відтак судом не перевіряється.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно із п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4. ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшенні суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у платника податків права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно із статтею 1 Закону №996 господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до статті 1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ТОВ Запорізький завод гумово-технічних виробів мало господарські відносини з ТОВ АТУНА , ТОВ МЕГА СТАЛЬПРОМ та ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП .

01.03.2017 року між TOB АТУНА (постачальник) та TOB Запорізький завод гумово-технічних виробів (покупець) укладений договір поставки №0103ат, додаткові угоди №1 від 01.03.2017 року, №2 від 02.03.2017 року, №3 від 03.03.2017 року, №4 від 06.03.2017 року, №5 від 09.03.2017 року, №6 від 10.03.2017 року, №7 від 11.03.2017 року до договору 0103ат від 01.03.2017 року, відповідно до яких продавець продає, а покупець приймає та оплачує товари: гумова суміш 2-832 маточна та гумова суміш 1602-2 маточна на загальну суму 3698400 грн. з ПДВ. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця (а.с.43-44,45-51 т.1).

На підтвердження здійснення вказаної угоди позивачем надано під час перевірки та до матеріалів справи наступні документи:

- видаткові накладні №15 та №16 від 01.03.2017 року, №17 та №18 від 02.03.2017 року, №19 та №20 від 03.03.2017 року, №21 та №22 від 06.03.2017 року, №25 та №26 від 10.03.2017 року, №27 та №28 від 11.03.2017 року, №23 та №24 від 09.03.2017 року (а.с.63-65,68,71-73 т.1).

- товарно-транспортні накладні №15 від 02.03.2017 року, №21 від 06.03.2017 року, №23 від 10.03.2017 року (а.с.66, 69,74 т.1);

- прибуткові ордери №2 від 02.03.2017 року, №7 від 06.03.2017 року, №14 від 11.03.2017 року (а.с.62, 67,70 т.1).

Згідно ТТН перевезення товару із м.Києва до м.Запоріжжя здійснювалось автомобільним перевізником TOB Запорізький завод гумово-технічних виробів , водій - ОСОБА_1 .. Проте, позивачем не надано доказів наявності у власності, чи на підставі договору оренди вказаних в ТТН траспортних засобів, чи договорів перевезення, т.і.. Також позивачем не надано доказів щодо обставин здійснення розвантаження товару в пункті розвантаження.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що в ТТН №15 від 02.03.2017 року в графі супровідні документи на вантаж зазначено: накл. №15,16 від 01.03.2017 року, №17,18 від 02.03.2017 року та №19,20 від 03.03.2017 року (а.с.66 т.1). Згідно прибуткового ордеру №2 позивачем 02.03.2017 року оприбутковано на склад (адреса не зазначена) гумову суміш, в тому числі, поставлену за видатковими накладними №19,20 від 03.03.2017 року (а.с.62 т.1).

Представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вказана суперечність щодо перевезення 02.03.2017 року та оприбуткування на склад позивача товару 02.03.2017 року за видатковими накладними №19,20 від 03.03.2017 року не усунута.

Також в ТТН №23 від 10.03.2017 року в графі супровідні документи на вантаж зазначено: накл. №23,24 від 09.03.2017 року, №25,26 від 10.03.2017 року та №27,28 від 11.03.2017 року (а.с.74 т.1).

Представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вказана суперечність щодо перевезення 10.03.2017 року товару за видатковими накладними №27,28 від 11.03.2017 року не усунута.

Крім того, позивачем взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження використання отриманого товару у своїй господарській діяльності та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Розрахунок по вказаним господарським операціям позивачем не здійснено.

Далі, 15.08.2016 року між ТОВ МЕГА СТАЛЬПРОМ (виконавець) та ТОВ Запорізький завод гумово-технічних виробів (замовник) укладено договір про надання консультацій з юридичних послуг з питань господарського права та рекомендацій у сфері господарського права. Згідно п.4.3 та п.4.4 вказаного договору акт виконаних послуг надається виконавцем замовнику до 5 числа поточного місяця за попередній (звітний) місяць та підписується повноважними представниками сторін. За послуги замовник сплачує протягом 5 робочих днів після підписання сторонами акту виконаних послуг (а.с.34-35 т.1).

На виконання умов договору сторонами підписано додаток №1 до договору про надання юридичних послуг від 15.08.2016 року (а.с.36), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з серпня 2016 року по серпень 2017 року на суму 300000 грн. з ПДВ (а.с.37 т.1).

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний акт надання послуг (без дати) складено за рік - період з серпня 2016 року по серпень 2017 року, що супуречить умовам п.4.3 та 44.4 договору від 15.08.2016 року.

Крім того, вказаний акт не містить інформації щодо кількості витраченого часу на вказані послуги, кількість задіяного персоналу, обсяг послуг, номери справ. До того ж, в акті зазначено про участь адвоката при вчинені процесуальних дій прокуратурою, в той час як протокол узгодження вартості юридичних послуг не містить виду послуг у кримінальних справах.

Позивачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження отримання від ТОВ МЕГА СТАЛЬПРОМ зазначених в акті послуг та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Далі, 16.08.2017 року між ТОВ МЕГА СТАЛЬПРОМ (постачальник) та ТОВ Запорізький завод гумово-технічних виробів (покупець) укладено договір поставки №1608мг, а також додаткова угода №1 про поставку товарів: гумова суміш 2-116-2 маточна та гумова суміш 7-972-4 маточна на суму 590400 грн. з ПДВ. Поставка за рахунок покупця (а.с.31-32, 33 т.1).

На підтвердження здійснення вказаної угоди позивачем надано під час перевірки та до матеріалів справи наступні документи:

- видаткові накладні №0817/06 від 17.08.2017 року, №0816/21 від 16.08.2017 року (а.с.79);

- товарно-транспортна накладна №21 від 17.08.2017 року (а.с.81);

- прибутковий ордер №051 від 17.08.2017 року (а.с.80).

Згідно ТТН перевезення товару із м.Костянтинівка до м.Запоріжжя здійснювалось автомобільним перевізником ОСОБА_1 , водій - ОСОБА_1 .. Проте, позивачем не надано доказів наявності договору оренди вказаних в ТТН траспортних засобів, чи договорів перевезення, т.і..

Також позивачем не надано доказів щодо обставин здійснення розвантаження товару в пункті розвантаження.

Позивачем взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження використання отриманого товару у своїй господарській діяльності та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Розрахунок по вказаним господарським операціям позивачем не здійснено.

Далі, 20.11.2017 року між TOB ПРОДУКТ ГРУПП (постачальник) та TOB Запорізький завод гумово-технічних виробів (покупець) укладений договір поставки №2011пг, додаткові угоди №1 від 20.11.2017 року, №2 від 22.11.2017 року, відповідно до яких продавець продає, а покупець приймає та оплачує наступні товари: гумова суміш 3-116-01 маточна та гумова суміш 3-972-01 маточна на загальну суму 720000 грн. з ПДВ. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця (а.с. 55-56, 57-58).

На підтвердження здійснення вказаної угоди позивачем надано під час перевірки та до матеріалів справи наступні документи:

- видаткові накладні №94 та №91 від 20.11.2017 року, №95 та №92 від 22.11.2017 року, (а.с.75,77);

- товарно-транспортна накладна № 91 від 22.11.2017 року (а.с.78);

- прибутковий ордер №91 від 22.11.2017 року (а.с.76).

Згідно ТТН перевезення товару із м.Костянтинівка до м.Запоріжжя здійснювалось автомобільним перевізником ТОВ Сабтехпром , водій - ОСОБА_2 .. Проте, позивачем не надано доказів наявності договору оренди вказаних в ТТН траспортних засобів, чи договорів перевезення, довіреності на водії для отримання товару, т.і..

Крім того, в ТТН № 91 від 22.11.2017 року в графі супровідні документи на вантаж зазначено накл. №91,94 від 20.11.2017 року, №92,95 від 22.11.2017 року, проте у прибутковому ордері №91 від 22.11.2017 року вказано видаткові накладні №91, 92, 93, 94.

Також позивачем не надано доказів щодо обставин здійснення розвантаження товару в пункті розвантаження.

Позивачем взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження використання отриманого товару у своїй господарській діяльності та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Розрахунок по вказаним господарським операціям позивачем не здійснено.

Як зазначалось вище, по вказаним господарським операціям позивачем з контрагентами розрахунки не проведено. Натомість всі контрагенти позивача по зазначеним вище господарським операціям уклали договори відступлення права вимоги.

Так, 18.05.2017 року між TOB АТУНА (первісний кредитор) та ТОВ Преміум Капітал (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №9 (а.с.52 т.1).

Відповідно вказаного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договорами поставки №0103ат від 01.03.2017 року, видаткових накладних №17,18 від 02.03.2017 року, №19,20 від 03.03.2017 року , №21,22 від 06.03.2017 року, №23,24 від 09.03.2017 року, №25,26 від 10.03.2017 року, №27,28 від 11.03.2017 року, акту звірки від 18.05.2017 року.

ТОВ АТУНА направлено на адресу позивача повідомлення про відступлення права вимоги на загальну суму 3698400 грн.. Між позивачем та ТОВ АТУНА складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.05.2017 року (а.с.53, 54 т.1).

Оплата за товар здійснено позивачем до ТОВ Преміум Капітал відповідно до договору про відступлення права вимоги №9 від 18.05.2017 року за платіжними дорученнями та квитанціями на загальну суму 2887217 (а.с.82-100 т.1).

Далі, 03.11.2017 року між ТОВ МЕГА СТАЛЬПРОМ (первісний кредитор) та ТОВ Торг Опт Лайт (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1/10-17 від (а.с.38).

Відповідно вказаного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором поставки №1608мг від 16.08.2017 року та на підставі видаткових накладних №0816/21 від 16.08.2017 року, 0817/06 від17.08.2017 року, акту звірки від 03.11.2017 року.

В той же день - 03.11.2017 року складено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги №1/10-17, відповідно до якої пункт 1.1. доповнено другим абзацом: первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором надання консультацій з юридичних питань №б/н від 15.08.2016 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ Запорізький завод гумово-технічних виробів та на підставі акту виконаних робіт №РТ-1 від 16.08.2017 року на загальну суму 890400 грн. (а.с.39).

ТОВ МЕГА СТАЛЬПРОМ направлено на адресу позивача повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.40-41).

Між позивачем та ТОВ МЕГА СТАЛЬПРОМ складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.11.2017 року (а.с.42).

Оплата здійснена позивачем ТОВ Торг Опт Лайт відповідно до договору про відступлення права вимоги №1/10-17 від 03.11.2017 року платіжними дорученнями та квитанціями на загальну суму 890400 грн. (а.с.101-104).

Далі, 25.01.2018 року між TOB ПРОДУКТ ГРУПП (первісний кредитор) та ТОВ Торг Опт Лайт (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1/01-18 (а.с.59).

Відповідно до вказаного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором поставки №2011пг від 20.11.2017 року, укладений між первісним кредитором та ТОВ Запорізький завод гумово-технічних виробів та на підставі видаткових накладних №91, 94 від 20.11.2017 року, акту звірки від 25.01.2017 року ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП направлено на адресу позивача повідомлення про відступлення права вимоги на загальну суму 720000 грн. (а.с.60).

Між позивачем та ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.01.2018 року (а.с.61).

Оплата за товар здійснена позивачем до ТОВ Торг Опт Лайт відповідно до договору про відступлення права вимоги №1/01-18 від 25.01.2018 року платіжними дорученнями та квитанціями на загальну суму 720000 грн. (а.с.105-109).

Апеляційний суд звертає увагу, що зазначені вище повідомлення ТОВ АТУНА від 18.05.2017 року, ТОВ МЕГА СТАЛЬПРОМ від 03.11.2017 року, TOB ПРОДУКТ ГРУПП від 25.01.2018 року про відступлення права вимоги, які направлені на адресу позивача, викладені однаковим змістом, однаково оформлені, що викликає сумнів у складенні їх різними контрагентами у різні періоди (а.с.53, 40-41, 60 т.1).

Судом першої інстанції в рішенні зазначено, що продаж та придбання товарів зафіксовано в бухгалтерських документах позивача, а також судом встановлено, що придбаний товар у контрагентів-постачальників використано позивачем у власній господарській діяльності при виробництві готової продукції.

Проте, в судовому рішенні не зазначено, з яких підстав суд дійшов до такого висновку та матеріали справи не містять жодного документу на підтвердження використання позивачем у своїй господарській діяльності товару та послуг, придбаних у контрагентів за переліченими вище договорами, як і не надано доказів зміни в структурі активів позивача та їх руху.

Представник позивача в судовому засіданні апедяційної інстанції не зміг пояснити, яку саме продукцію виробляв TOB Запорізький завод гумово-технічних виробів у перевіряємий період з отриманої від контрагентів гумової суміші, яким чином вказана суміш списувалась у виробництво, кому та яким чином позивач реалізував таку продукцію, чи мав економічну вигоду з реалізації продукції в порівнянні із витратами на придбання сировини і т.і..

Представник позивача пояснив суду, що наданих до матеріалів справи доказів достатньо для підтвердження реальності господарських операцій із вказаними вище контрагентами.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини вказують на відсутність доказів наявності у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Крім того, з тексту акту перевірки вбачається, що підставою для висновків перевірки стала також інформація щодо кримінального провадження відносно директора ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП - ОСОБА_3 ..

Так, з вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі №202/790/19 вбачається, що ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28., ч.1 ст.205 КК України. Вказаним вироком затверджено угоду між ОСОБА_3 та прокурором про визнання винуватості, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500 грн. (а.с.62-63, т.2).

Згідно тексту вироку умисні дії ОСОБА_3 виразились у створенні (реєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, які призвели до того, що не встановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019 року у справі №202/790/19 вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.04.2019 року скасовано та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28., ч.1 ст.205 КК України, закрито на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПУ України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (а.с.64-66, т.2).

Тобто, кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих обставин.

Колегія суддів вважає, що зазначене обумовлює висновок про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а також формування на їх підставі валових витрат, є безпідставними.

За наведених вище обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підтвердження реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом, а відтак про необґрунтованість позовних вимог.

Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.06.2018 року №0008211406, №0008201406.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в адміністративній справі №0840/3837/18 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в адміністративній справі №0840/3837/18 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод гумово-технічних виробів до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2020 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак