Постанова

від 23.11.2020 по справі 640/4304/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4304/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Сайт Менеджмент до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Грін Сайт Менеджмент звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 №02472615140103.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що віднесення частини орендованих приміщень як таких, що не використані у господарській діяльності, суперечить фактичним обставинам. Також, представником позивача вказано, що при розрахунку надання TOB Грін Сайт Менеджмент нежитлових приміщень у суборенду посадові особи контролюючого органу виходили з припущення, що вся площа орендованих позивачем нежитлових об`єктів та розташованих у них приміщень є однорідною та відповідний розрахунок проводився з урахуванням того, що вартість кожного 1 кв.м кожної окремої частини приміщення та кожного окремого приміщення у будівлі, що передавалась у суборенду, має відповідати вартості оренди 1 кв.м будівлі або приміщення, у зв`язку з чим в акті перевірки відповідач дійшов до висновку про заниження ціни суборенди за перевіряємий період.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.02.2019 №02472615140103.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги повністю дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Грін Сайт Менеджмент податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, валютного за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, за результатами чого складено акт від 07.02.2019 №76/26-15-14-01-03/34963709, в якому вказано, зокрема, про порушення п. 189,1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 364045,00 грн, у тому числі за січень 2017 року на суму 58406,00 грн, за лютий 2017 року на суму 59074,00 грн, за березень 2017 року 44560,00 грн, за травень 2017 року на суму 43679,00 грн, за червень 2017 року на суму 11107,00 грн, за липень 2017 року на суму 14994,00 грн, за серпень 2017 року на суму 11548,00 грн, за вересень 2017 року на суму 12982,00 грн, за жовтень 2017 року на суму 19695,00 грн, за листопад 2017 року на суму 7373,00 грн, за грудень 2017 року на суму 4328,00 грн, за січень 2018 року на суму 4777,00 грн, за лютий 2018 року на суму 4644,00 грн, за березень 2018 року на суму 5673,00 грн, за квітень 2018 року на суму 5586,00 грн, за травень 2018 року на суму 6821,00 грн, за червень 2018 року на суму 6077,00 грн, за липень 2018 року на суму 5642,00 грн, за серпень 2018 року на суму 7386,00 грн, за вересень 2018 року на суму 29692,00 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019 №02472615140103, яким ТОВ Грін Сайт Менеджмент збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 455056,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням нараховано 364045,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 91011,00 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновки контролюючого органу про реалізацію послуг суборенди за ціною, що нижче ціни придбання, також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У той же час, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

При цьому, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, у зв`язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

Натомість, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, адже вона може включати і окремі збиткові операції, які, хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з об`єктивних причин призвели до негативних фінансово-економічних наслідків. Визначальною ознакою господарської діяльності є наявність мети з отримання прибутку, а збитковість операції може бути обумовлена комерційним ризиком.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, контролюючим органом встановлено, що між ПАТ Київський завод зварювального обладнання (скорочено ПАТ КЗЗО , орендодавець) та ТОВ Грін Сайт Менеджмент (орендар) укладено договори оренди від 25.03.2015 №02/2015 та від 25.03.2018 №25/03/2018-2, у відповідності до яких, орендодавець зобов`язується передати, а орендар - прийняти в оренду приміщення офісного типу за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24-Д .

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору оренди від 25.03.2018 №25/03/2018-2 сторони погодили, що за приміщення площею 8406,50 кв.м. орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка становить 165,00 грн, крім того ПДВ 33,00 грн, а всього становить 198,00 грн з ПДВ за 1 кв.м. За приміщення площею 349,3 кв.м орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка становить 70,00 грн (в т.ч. ПДВ) за 1 кв.м. Загальна сума орендної плати складає 24451,00 грн (в т.ч. ПДВ 4075,17 грн).

У той же час, при аналізі договорів з додатками, актів прийому-передачі послуг оренди, укладених ТОВ Грін Сайт Менеджмент з його суборендарями приміщень, розташованих у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24-Ж, та даних вищезазначених договорів оренди від 25.03.2015 №02/2015 (з додатковими угодами), від 25.03.2018 №25/03/2018-2 (з додатковими угодами), актів прийому-передачі послуг оренди, встановлена площа приміщень, що була отримана в оренду та не надана в суборенду (тобто в частина орендованих приміщень, офісного типу в суборенду не здавалась). Дана частина орендованих приміщень офісного типу не наданих в суборенду не була використана підприємством в господарській діяльності.

На підставі викладеного, контролюючим органом вказано про те, що операції з придбання послуг оренди при відсутності їх подальшої реалізації покупцям (суборенді) не були пов`язані з господарською діяльністю ТОВ Грін Сайт Менеджмент , відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Разом із тим, згідно тверджень позивача, при здійсненні господарської діяльності з надання нерухомого майна в суборенду, має місце міграція суборендарів, приміщення потребують ремонту, під час пошуку нових орендарів відбуваються покази приміщень. При цьому, у будівлі є площі, які взагалі не можливо здати в суборенду (зокрема коридори, сходові марші, холи та інші підсобні приміщення), що не користуються попитом взагалі та не можуть здаватись окремо в суборенду. Крім того, товариство має право використовувати орендовану площу нерухомого майна для власних потреб.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності висновків контролюючого органу про те, що операції з придбання послуг оренди при відсутності їх подальшої реалізації покупцям (суборенді) не були пов`язані з господарською діяльністю ТОВ Грін Сайт Менеджмент , відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки останнє не підтверджується фактичними обставинами справи, з урахуванням відсутності належного підтвердження вказаного достатніми доказами з боку відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Також, в акті перевірки контролюючим органом вказано про те, що при аналізі договору оренди від 25.03.2015 №02/2015, укладеному з ПАТ КЗЗО , договору оренди від 01.07.2015 №21/2015, укладеному з ПАТ Виробничо-торгівельна фірма Глорія , рахунків-фактур, актів прийому-передачі послуг оренди та договорів суборенди, укладеними з ТОВ АМВ , ТОВ Анімаційна студія 95 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ АВК СГ Скаєтон , встановлено, що операції з реалізації послуг суборенди фактично здійснювались за ціною, що нижче ціни придбання. Вказане, за висновками акту, свідчить про те, що база оподаткування операцій з реалізації послуг суборенди повинна бути визначена а не нижче ціни придбання даних послуг, відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України.

У силу пп. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом не враховано, що позивач при орендні нежитлових приміщень сплачував орендну плату за них як за неподільні цілісні комплекси, у той час коли в суборенду третім особам передавались лише окремі частині відповідних цілісних комплексів, що, у свою чергу, вказує на не ідентичність таких послуг з оренди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу про реалізацію послуг суборенди за ціною, що нижче ціни придбання, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.02.2019 №02472615140103 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює доводи податкового органу, які викладені у відзиві на позовну заяву, тобто в ній не наведено жодних аргументів на спростування правової позиції суду першої інстанції, та надано жодних доказів щодо неправильного застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року - без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов