Постанова

від 25.11.2020 по справі 826/10144/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10144/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Ткаченка В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Балицький І.В.,

від відповідача - Кунда А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Джамп Інтерактив до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Джамп Інтерактив та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Джамп Інтерактив (далі - позивач, ТОВ Джамп Інтерактив ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що належним чином оформленими первинними документами підтверджено реальне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про нереальність господарських операцій є необґрунтованими. Також наголошує, що не є податковим агентом щодо доходів, нарахованих на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві № 00002871402 від 16 березня 2018 року, яким застосовано штрафні санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510 грн. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги.

Позивач в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що договори про надання послуг не потребували значних трудових ресурсів та могли бути виконані однією особою. Реальне виконання договорів підтверджено належним чином оформленими первинними документами та показами свідка. Висновок суду ґрунтується на інформації, зазначеній в акті перевірки, яка не підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано фінансові звіти контрагентів позивача, а також податкові декларації з податка на додану вартість на підтвердження відсутності матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності та, зокрема, виконання договорів, укладених з позивачем, та не проведення декларування грошових зобов`язань по податку на додану вартість за результатами виконання таких договорів.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що під час перевірки суб`єктом господарювання не надано документів для перевірки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що під час перевірки встановлено документальне оформлення господарських операцій, реальне виконання яких не підтверджено первинними документами. Також в Єдиному державному реєстрі судових рішень по контрагентам позивача міститься інформація про кримінальні провадження, порушені за статтями 205, 209, 212, 358 Кримінального кодексу України. Враховуючи наведене, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем собівартості наданих ним послуг, від`ємного значенням об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредита по податку на додану вартість.

Наказом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві № 1-рг від 01 серпня 2019 року розпочато виконання Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, що припиняється.

Згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальне правонаступництво у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів уважає за необхідне допустити заміну первісного відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, у той час, яка апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду у відповідній частині - скасуванню, з таких підстав.

Судом установлено, що посадовими особами відповідача у період з 30 січня по 09 лютого 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Джамп Інтерактив з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 17 квітня 2014 року по 30 вересня 2017 року.

За наслідками перевірки 26 лютого 2018 року складено акт, в якому зафіксовано наступні порушення:

- підпункта 134.1.1. пункта 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6589448,00 грн., у тому числі: за 2015 рік у сумі 3214828,00 грн., за 2016 рік у сумі 3337483,00 грн., за 3 квартал 2017 року у сумі 37137,00 грн., а також завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2017 року у сумі 1766319,00 грн.;

- пункта 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податка на додану вартість у розмірі 7728759,00 грн., у тому числі: за січень 2015 року у сумі 54685,00 грн., за лютий 2015 року у сумі 289019,00 грн., за березень 2015 року у сумі 196674,00 грн., за квітень 2015 року у сумі 191417,00 грн., за травень 2015 року у сумі 179765,00 грн., за червень 2015 року у сумі 243390,00 грн., за липень 2015 року у сумі 133325,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 297828,00 грн., за вересень 2015 року у сумі 276237,00 грн., за жовтень 2015 року у сумі 309077,00 грн., за листопад 2015 року у сумі 294537,00 грн., за грудень 2015 року у сумі 313967,00 грн., за січень 2016 року у сумі 438978,00 грн., за лютий 2016 року у сумі 552565,00 грн., за березень 2016 року у сумі 424562,00 грн., за квітень 2016 року у сумі 272990,00 грн., за травень 2016 року у сумі 291410,00 грн., за червень 2016 року у сумі 321701,00 грн., за липень 2016 року у сумі 448419,00 грн., за серпень 2016 року у сумі 304797,00 грн., за вересень 2016 року у сумі 225150,00 грн., за жовтень 2016 року у сумі 28377,00 грн., за листопад 2016 року у сумі 259769,00 грн., за грудень 2016 року у сумі 545734,00 грн., за січень 2017 року у сумі 468631,00 грн., за березень 2017 року у сумі 110146,00 грн.;

- підпункта 164.2.1 пункта 164.2 статті 164, пункта 167.1 статті 167, підпункта 168.1.1 пункта 168.1 статті 168 та підпункта 168.1.5 пункта 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18000,00 грн.;

- статті 51, пункта 70.16 статті 70, підпункта 176.2 б пункта 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за І квартал 2016 року;

- підпункта 168.1.1 пункта 168.1 статті 168, підпункта а пункта 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження сум військового збору на суму 1500,00 грн.

16 березня 2018 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 00002841402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податка на прибуток приватних підприємств в розмірі 7433103,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 6589448,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 843655,00 грн.;

№ 00002851402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податка на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 9592592,50 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 7674074,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1918518,50 грн.;

№ 00002861402, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1766319,00 грн.;

№ 00002871402, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції;

№ 0516140302, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб;

№ 0517140302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 22500,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 18000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4500,00 грн.;

№ 0518140302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збора в розмірі 1875,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 1500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 375,00 грн.

Уважаючи податкові повідомлення - рішення необґрунтованими, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановляючи рішення за результатами розгляду справи, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності ділової мети в укладені договорів із субконтент-провайдерами, а також не підтверджено надання ТОВ Евітекс-Ультра послуг на користь позивача. За результатами дослідження наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що надання інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ Джамп Інтерактив (згідно з цивільно-правовим договором) пов`язані з виконанням посадових обов`язків ОСОБА_1 , як фінансовим директором, а тому позивач виступає податковим агентом щодо доходів, сплачених зазначеній особі. У зв`язку з ненаданням відповідачем доказів на підтвердження не надання позивачем наказу про облікову політику підприємства, вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафа на підставі пункта 121.1 статті 121 Податкового кодексу України судом задоволено.

Надаючи оцінку спірних правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Оцінюючи висновки податкового органу про заниження позивачем грошових зобов`язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається із акта, перевіркою встановлено документально задекларовані взаємовідносини позивача з ТОВ Юкрейніан Терра Лекс , ТОВ Берлон Трейдинг , ТОВ Нікотранс , ТОВ Серпантин-Плюс , ТОВ Компібуд , ТОВ Буд Констракт Груп , ТОВ Евітекс-Ультра , ТОВ Ларнака , ТОВ Ексон-Проекст , ТОВ Промбуд Актив , ТОВ Авангард Спец Буд , ТОВ Іррідіум , ТОВ Голіас-П , ТОВ Алярд , ТОВ Інтеграс Компані , ТОВ Кантрік Груп , ТОВ Мастерікс , ТОВ Альянс Атріум , ТОВ Енерго-Магістраль , ТОВ Діференс-Компані , ТОВ Лука-Фон , ТОВ Агробонд-Інвест , ТОВ Торговий дім Нордіс , ТОВ Оплот-Експрес , ТОВ Форд Макрос , ТОВ Юнікод Компані , ТОВ Індастріал Ком , ТОВ Техногруп-Інвест , ТОВ Альмера Компані , ТОВ Авераж Компані , ТОВ Алта Лайн , ТОВ Інтер-Склад , ТОВ Бріг Кепіталз , ТОВ Горіндустрія ВС , ТОВ Гранд Омнія , ТОВ Форт Фінанс , ТОВ Тренд Солюшин , ТОВ Медіейшн Компані , ТОВ Трейдінг Центр у періоді, що перевірявся. Сума, сплачена зазначеним контрагентам, включена позивачем до витрат та до податкового кредита. По цим взаємовідносинам позивачем надано договори про надання послуг, додатки до них, акти наданння послуг та податкові накладні.

За результатами вивчення наведених документів, відповідачем встановлено, що вони не відповідають видам діяльності контрагентів позивача, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо ряду контрагентів ведуться кримінальні провадження.

Окрім того, фінансова звітність та податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість не подавались, або подавались із нульовими показниками. За даними ІС Податковий блок , Єдиного реєстра податкових накладних встановлено, що у контрагентів позивача відсутні ресурси, як матеріальні, так і людські для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а придбані ними товари та послуги не мають жодного відношення до предметів договорів, укладених із позивачем.

У зв`язку з наведеним, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності здійснення позивачем господарських операцій з придбання послуг у вище перелічених товариств.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до підпункта 14.1.36 пункта 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункта 134.1.1 пункта 134.1. статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318.

Згідно з пунктом 4 П(С)БУ 16 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БУ 16).

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтями 1 та 3 названого Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закон України №996-ХІV).

Згідно з визначенням, закріпленим у статті 1 Закону України №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункта 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункта 198.6 цієї правової норми не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на відображення у податковому обліку господарської операції є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та/або послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого витрат та податкового кредита первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

У разі ж надання податковим органом достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

Як убачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток та на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ Юкрейніан Терра Лекс , ТОВ Берлон Трейдинг , ТОВ Нікотранс , ТОВ Серпантин-Плюс , ТОВ Компібуд , ТОВ Буд Констракт Груп , ТОВ Евітекс-Ультра , ТОВ Ларнака , ТОВ Ексон-Проекст , ТОВ Промбуд Актив , ТОВ Авангард Спец Буд , ТОВ Іррідіум , ТОВ Голіас-П , ТОВ Алярд , ТОВ Інтеграс Компані , ТОВ Кантрік Груп , ТОВ Мастерікс , ТОВ Альянс Атріум , ТОВ Енерго-Магістраль , ТОВ Діференс-Компані , ТОВ Лука-Фон , ТОВ Агробонд-Інвест , ТОВ Торговий дім Нордіс , ТОВ Оплот-Експрес , ТОВ Форд Макрос , ТОВ Юнікод Компані , ТОВ Індастріал Ком , ТОВ Техногруп-Інвест , ТОВ Альмера Компані , ТОВ Авераж Компані , ТОВ Алта Лайн , ТОВ Інтер-Склад , ТОВ Бріг Кепіталз , ТОВ Горіндустрія ВС , ТОВ Гранд Омнія , ТОВ Форт Фінанс , ТОВ Тренд Солюшин , ТОВ Медіейшн Компані , ТОВ Трейдінг Центр .

10 травня 2016 між позивачем, як замовником, та ТОВ Трейдінг Центр , як виконавцем, укладено договір № 10/05/16-1, за умовами якого виконавець зобов`язується здійснити для замовника організацію рекламних послуг - комплекс організаційних рекламно-маркетингових дій, спрямованих на привертання уваги до проведення замовником Інтерактивних послуг, в порядку та відповідно до умов визначених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Пунктом 1.2 договора визначено, що конкретні види послуг проводяться виконавцем по мірі необхідності, яку визначає замовник, своєчасно замовляючи відповідні послуги у виконавця, про що сторони фіксують у відповідному(их) додатку(ах) до цього договору, що є невід`ємною частиною даного договору у разі, якщо викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками. Згідно з пунктом 1.7 договора, виконання зобов`язань сторонами за цим договором підтверджується актом приймання-передачі надання послуг, який підписуються повноважними представниками сторін. Пунктом 2.1 договора визначено, що вартість послуг та порядок розрахунків визначається сторонами в додатку/ах, в кожному конкретному випадку для кожного конкретного замовлення, з урахуванням положень даного договора. Вартість включає всі витрати, які виконавець понесе в ході виконання послуг.

Відповідно до додатків № 1 від 10 травня 2016 року та №2 від 01 червня 2016 року до договора, виконавець зобов`язується здійснити для замовника організацію рекламних послуг, а саме: створення і виробництво рекламних матеріалів щодо контент-послуг замовника у вигляді банерів (графічне зображення в форматі GIF); поширення рекламних матеріалів шляхом їх розміщення на веб-сайтах в мережі Інтернет.

Період надання послуг: з 12 травня 2016 року по 30 червня 2016 року.

Сторони домовились, що вартість послуг виконавця складатиме: за 1000 переходів (кліків) - 5000 грн., крім того ПДВ (20%) в розмірі 1000 грн.

На підтвердження організації ТОВ Трейдінг Центр рекламних послуг позивачем надано: надіслані ТОВ Трейдінг Центр вхідні дані та перелік вимог до організації рекламної компанії Емодзі КВІЗ , складені ТОВ Трейдінг Центр звіти щодо послуг з організації розміщення рекламних матеріалів до договора № 10/05/16-1 від 10.05.2016, комплексний аналіз рекламної компанії Емодзі КВІЗ за травень-серпень 2016 року.

Також сторонами договора підписані акти надання послуг: № 11 від 31 травня 2016 року, відповідно до якого надані послуги з організації розміщення рекламних матеріалів за період з 10 по 31 травня 2016 року, № 14 від 30 червня 2016 року, відповідно до якого надані послуги з організації розміщення рекламних матеріалів за період з 01 по 30 червня 2016 року, № 15 від 31 серпня 2016 року, відповідно до якого надані послуги з організації розміщення рекламних матеріалів за період з 01 липня 2016 року по 31 серпня 2016 року, № 16 від 30 листопада 2016 року, відповідно до якого надані послуги з комплексного аналізу проведеної рекламної кампанії за період з 01 по 30 листопада 2016 року.

На вимогу апеляційного суду позивачем не надано пояснень правових підстав отримання від ТОВ Трейдінг Центр послуг з комплексного аналізу проведеної рекламної кампанії за період з 01 по 30 листопада 2016 року, а також надання зазначеним товариством послуг з організації розміщення рекламних матеріалів протягом липня, серпня 2016 року, враховуючи те, що додатки №1 та №2 фіксували період надання таких послуг з 10 травня по 30 червня 2016 року.

16 грудня 2014 року між позивачем, як замовником, та ТОВ Евітекс-Ультра , як виконавцем, укладено догові послуг № 161214-1, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати змовнику комплексні послуги, зокрема:

здійснювати аналіз, перевірку наданих замовником інформаційних текстів на предмет їх коректного формулювання/складання, а також дотримання в них правил орфографії та правопису, в установлені замовником строки;

згідно з вимогами замовника у встановлені замовником строки здійснювати коректування (в тому числі відеозміни, модифікування) наданих замовником інформаційних текстів у разі виявлення в них орфографічних та/або граматичних помилок, некоректного формулювання/складання;

згідно із визначеними замовником критеріям і номенклатурі здійснювати пошук товарів/ подарункових сертифікатів та/або сертифікатів зі знижками на ринку України з найбільш низькою ціною та надавати відповідну інформацію про такі товари, подарункових сертифікатів та/або сертифікатів зі знижками замовнику у встановлений замовником строк;

за замовленням замовника, у відповідності з його інструкціями та вимогами, та у визначені замовником строки, здійснювати визначену кількість коректно сформульованих / складених (з урахуванням дотримання в них правил орфографії та правописання) запитань і відповідей для використання під час проведення sms-акцій;

за дорученням замовника, у відповідності до його інструкцій та вимог, та у визначені замовником строки, здійснювати коректний переклад наданих замовником інформаційних текстів (з урахуванням дотримання в них правил орфографії та правопису) на українську мову.

Пунктом 7.2 договора визначено, що вартість наданих послуг складає 662281,20 грн. з ПДВ.

Між сторонами договора підписаний акт надання послуг № 20901 від 27 лютого 2015 року, відповідно до якого надані комплексні послуги по роботі з інформаційними текстами в рамках проведення sms-акції в розмірі 662281,20 грн.

На підтвердження реальності здійсненої операції позивачем надано звіт ТОВ Евітекс-Ультра про надання комплексних послуг з додатком, відповідно до якого здійснено аналіз, перевірку наданих замовником інформаційних текстів на предмет їх коректного формулювання/складання, а також дотримання в них правил орфографії та правопису, в установлені замовником строки; здійснено згідно з вимогами замовника у встановлені замовником строки коректування (в тому числі відеозміни, модифікування) наданих замовником інформаційних текстів у разі виявлення в них орфографічних та/або граматичних помилок, некоректного формулювання/складання.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не надано пояснень та їх документального підтвердження про те, які саме дії вчинялися ТОВ Евітекс-Ультра в рамках виконання зазначеного договора, зокрема, яким чином замовник передав вимоги щодо здійснення коректування, чим обумовлені строки надання послуг, як передавались інформаційні тексти.

Протягом 2015 - 2016 років між позивачем, як контент-провайдером, та ТОВ Юкрейніан Терра Лекс , ТОВ Берлон Трейдинг , ТОВ Нікотранс , ТОВ Серпантин-Плюс , ТОВ Компібуд , ТОВ Буд Констракт Груп , ТОВ Ларнака , ТОВ Ексон-Проекст , ТОВ Промбуд Актив , ТОВ Авангард Спец Буд , ТОВ Іррідіум , ТОВ Голіас-П , ТОВ Алярд , ТОВ Інтеграс Компані , ТОВ Кантрік Груп , ТОВ Мастерікс , ТОВ Альянс Атріум , ТОВ Енерго-Магістраль , ТОВ Діференс-Компані , ТОВ Лука-Фон , ТОВ Агробонд-Інвест , ТОВ Торговий дім Нордіс , ТОВ Оплот-Експрес , ТОВ Форд Макрос , ТОВ Юнікод Компані , ТОВ Індастріал Ком , ТОВ Техногруп-Інвест , ТОВ Альмера Компані , ТОВ Авераж Компані , ТОВ Алта Лайн , ТОВ Інтер-Склад , ТОВ Бріг Кепіталз , ТОВ Горіндустрія ВС , ТОВ Гранд Омнія , ТОВ Форт Фінанс , ТОВ Тренд Солюшин , ТОВ Медіейшн Компані , як субконтент-провайдерами, було укладено ряд договорів за умовами якого субконтент-провайдер надає контент-провайдерові послуги з забезпечення технічної можливості доступу до свого/їх контенту/контент-послуг користувачам мережі оператора (за їх запитами), перелік і опис яких наведені в додатках до договорів, з використанням свого інтерактивного центра. Контент-провайдер забезпечує доступ користувачів мережі оператора до інтерактивного центру субконтент-провайдера шляхом конфігурування, підтримки та вибору короткого номера доступу до послуги.

Пунктом 2.2 договорів визначено, що субконтент-провайдер надає контент-провайдерові послуги з забезпечення технічної можливості доступу до WAP-порталів користувачам мережі оператора (за їх запитами), перелік і опис яких наведені в додатках до договору, а також послуги з підтримки таких WAP-порталу(ів) на умовах договору і додатків до нього, для подальшого надання користувачам мережі оператора контенту/контент-послуг (за їх запитами).

Відповідно до пункта 2.3 договорів, розробка та/або придбання контенту і отримання прав на контент, організаційні та технічні дії щодо надання контенту/контент-послуг користувачам здійснюється субконтент-провайдером самостійно та за свій рахунок, своїми технічними засобами, шляхом передачі субконтент-провайдером такого контенту/контент-послуг безпосередньо до користувачів через транспортну мережу операторів, використовуючи власний WAP-портал або короткі номери операторів.

Пунктом 2.4 договорів визначено, що контент/контент-послуги надаються на платній основі будь-якому користувачу, який ініціює запит до інтерактивного центру субконтент-провайдера через транспортну мережу оператора. Контент/контент-послуги самостійно надаються субконтент-провайдером від свого імені для будь-якого користувача, який надсилає запит в інтерактивний центр субконтент-провайдера, за допомогою передачі такого контенту/контент-послуги та запиту через мережу оператора. Контент-провайдер не надає (прямо або побічно) контенту/контент-послуги користувачам і/або операторові, не використовує контент, не контролює і не може контролювати вміст (наповнення) контенту, не відповідає перед оператором/користувачем або іншими третіми особами за вміст контенту, надісланого субконтент-провайдером користувачеві, та/або отриманого користувачем за допомогою контенту/контент-послуги субконтент-провайдера. Контент-провайдер не купує, не отримує контент від субконтент-провайдера і іншим чином не використовує його для передачі операторові або користувачеві.

Пунктом 4.1 договорів визначено вартість послуг субконтент-провайдера: грошові кошти, отримані оператором від користувачів як оплата за транзакції по контент-послугам, визначених в додатках до цього договору, перераховуються оператором контент-провайдеру на підставі відповідних двосторонніх контрактів між останніми, за вирахуванням коштів, що належать операторові (доля оператора). При цьому, оператори оплачують контент-провайдеру контент-послуги в розмірі вартості транзакцій для користувачів мережі операторів за звітний період, зазначених у рахунках, виставлених операторами контрактним користувачам їх мереж, і вартості транзакцій за звітний період оплачених користувачами передплатних послуг, за винятком контакт-послуг, використання доступу до яких в певному звітному періоді за визначенням операторів здійснювалось користувачами з ознаками недобросовісних конкурентних дій, незаконного підприємництва, порушення прав споживачів, зловживання правом та іншими аналогічними ознаками. Також виключенню підлягають транзакції, в результаті яких сформувалась дебіторська заборгованість на рахунках абонентів, яка не була сплачена впродовж двох попередніх звітних періодів. При цьому, стандартна плата за встановлення з`єднання, а також стандартна плата за надсилання SMS-повідомлення та MMS-повідомлення є коштами операторів та не беруть участь у розрахунку вартості послуг субконтент-провайдера. Перші 12 секунд з`єднання, протягом яких субконтент-провайдер забезпечує безкоштовне доведення користувачам інформацію про умови доступу, зміст і тарифах контент-послуги, згідно пункту 3.27 договору, не беруть участь у розрахунку вартості послуг субконтент-провайдера. В порядку і на умовах цих договорів контент-провайдер щомісячно оплачує субконтент-провайдеру послуги з забезпечення технічної можливості доступу до контент/контент-послуг користувачам мережі оператора по коротким номерах доступу за звітний період, у розмірі грошових коштів, отриманих контент-провайдером від операторів (згідно з підпунктом 4.1.1 договору) на свій поточний рахунок за відповідний звітний період по транзакціях по таким коротким номерам доступу, за вирахуванням долі контент-провайдера.

На виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів, позивачем надані пояснення, з яких убачається, що перелік і опис послуг, які надавались по зазначеним договорам через WAP мав бути окремо узгоджений у відповідних додатках до договорів (пункт 2.2. договорів). Додатками до договорів з вказаними вище контрагентами позивач не узгоджував надання послуг через WAP-портали, не узгоджував їх опис та не приймав за результатами виконання послуги з технічної підтримки WAP-порталів та/або послуг з наданням контента через WAP-портали. Також зазначив, що не зобовязаний збирати, фіксувати та перевіряти відомості про наявність у контрагентів зареєстрованих доменних імен.

За результатами вивчення наявних у матеріалах справи документів, а також наданих позивачем пояснень, колегія суддів зауважує, що предметом договорів, укладених із зазначеними контрагентами виступають, серед іншого, послуги з забезпечення технічної можливості доступу до WAP-порталів користувачам мережі оператора (за їх запитами). Отже, за умовами договорів контрагенти позивача для їх виконання в обов`язковому порядку мали володіти WAP-порталами. Посилання позивача на те, що послуги технічної підтримки WAP-порталів, передбачені пунктом 2.2 договорів контрагентами позивача не надавались, колегія суддів вважає недоречним, оскільки надання таких послуг з огляду на фактичне здійснення субконтент-провайдерами, як стверджує позивач, надання контент/контент-послуг шляхом передачі такого контену/контент-посуги на запит користувача через мережу оператора, є безглуздим, з огляду на належність контрагентам позивача WAP-порталів.

Посилання позивача на те, що для виконання зазначених договорів не потрібні значні людські та матеріальні ресурси, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріалами справи не підтверджується наявність у контрагентів позивача контенту, який надавався користувачам через мережу операторів.

Також позивачем не надано будь-якого обґрунтування економічної доцільності укладення таких договорів.

Натомість, відповідачем підтверджено відсутність у контрагентів позивача людських, матеріальних ресурсів, наявність кримінальних проваджень, порушених за статтями, які виключають здійснення законної господарської діяльності.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд уважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання послуг саме згаданими контрагентами позивача фактично не мали реального характера, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Також, колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв`язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов`язує виникнення у позивача права на врахування сум, сплачених по договорам ТОВ Юкрейніан Терра Лекс , ТОВ Берлон Трейдинг , ТОВ Нікотранс , ТОВ Серпантин-Плюс , ТОВ Компібуд , ТОВ Буд Констракт Груп , ТОВ Евітекс-Ультра , ТОВ Ларнака , ТОВ Ексон-Проекст , ТОВ Промбуд Актив , ТОВ Авангард Спец Буд , ТОВ Іррідіум , ТОВ Голіас-П , ТОВ Алярд , ТОВ Інтеграс Компані , ТОВ Кантрік Груп , ТОВ Мастерікс , ТОВ Альянс Атріум , ТОВ Енерго-Магістраль , ТОВ Діференс-Компані , ТОВ Лука-Фон , ТОВ Агробонд-Інвест , ТОВ Торговий дім Нордіс , ТОВ Оплот-Експрес , ТОВ Форд Макрос , ТОВ Юнікод Компані , ТОВ Індастріал Ком , ТОВ Техногруп-Інвест , ТОВ Альмера Компані , ТОВ Авераж Компані , ТОВ Алта Лайн , ТОВ Інтер-Склад , ТОВ Бріг Кепіталз , ТОВ Горіндустрія ВС , ТОВ Гранд Омнія , ТОВ Форт Фінанс , ТОВ Тренд Солюшин , ТОВ Медіейшн Компані , ТОВ Трейдінг Центр , у податковому обліку.

Отже, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та додану вартість є правомірним, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 березня 2018 року № 00002841402, № 00002851402 та № 00002861402 - безпідставними.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги позивача, будь-яких доводів на обґрунтування вимог про скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 березня 2018 року № 0516140302, № 0517140302 та № 0518140302 вона не містить.

Правом на доповнення апеляційної скарги, закріпленим статтею 303 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не скористався.

З огляду на викладене, рішення місцевого суду у відповідній частині перегляду не підлягає.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи, в акті перевірки зафіксовано ненадання позивачем на запит контролюючого органа від 30 січня 2018 року №1 наказа про облікову політику підприємства.

На спростування зазначеного позивач посилається про надання відповідного наказа під час перевірки, а також про надання його разом зі скаргою на податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до положень пункта 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункта 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

В абзаці 2 пункта 44.7 цієї правової норми передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Проте, позивачем не надано доказів про направлення контролюючому органу наказа про облікову політику підприємства протягом зазначеного строка.

Також на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження факта надання цього наказа протягом проведення перевірки.

Відповідно до положень пункта 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафа в розмірі 510 гривень.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 16 березня 2018 року №00002871402 прийнято відповідачем правомірно, а підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову у відповідній частині.

Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи в частині.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Джамп Інтерактив залишити без задоволення .

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 березня 2018 року №00002871402. У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю Джамп Інтерактив у цій частині відмовити .

У решті рішення Окружного адміністративного суду мста Києва від 12 грудня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.М. Кузьмишина

О.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 25 листопада 2020 року.)