Постанова

від 24.11.2020 по справі 360/902/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2020 року

Київ

справа № 360/902/19

адміністративне провадження № К/9901/23691/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №360/902/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу і зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року, ухвалене суддею Ірметовою О.В.

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Казначева Е.Г.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування № 9 від 10 травня 2016 року;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності №143 від 19 травня 2016 року;

1.3. зобов`язати ГУ ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату премії позивачу після скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19 травня 2016 року.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що із відповіді на його заяву від 24 січня 2019 року йому стало відомо про те, що наказом ГУ ДФС у Луганські області від 19 травня 2016 року № 413 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності йому було оголошено усне зауваження за результатами службового розслідування. На заяву від 06 лютого 2019 року про надання копій матеріалів службового розслідування та відповідних документів, як наказ вплинув на процент нарахованої премії, йому було надано лише висновок службового розслідування. Позивач вказує, що в порушення вимог статті 14 Дисциплінарного статуту його не ознайомлено під підпис зі змістом наказу ГУ ДФС у Луганській області № 413 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності . Вважає, що відповідачем не доведено, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ , тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та з дотриманням рівності перед законом, в частині неналежного проведення службового розслідування, та як наслідок оскаржуваний наказ прийнятий протиправно, необґрунтовано, упереджено.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, яка залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року (ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ці судові рішення), позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування залишено без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.

4. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмовившись давати показання по суті заданих питань для встановлення обставин оперативного супроводження матеріалів кримінального провадження від 28 серпня 2015 року № 32015130370000007 без належних правових підстав, фактично порушив принципи державної служби, зокрема, принцип доброчесності, оскільки державний службовець під час вступу на державну службу та здійснення наданих йому повноважень фактично відмовляється від превалювання приватного інтересу. Тож оскільки судом під час розгляду справи встановлено факт порушення ОСОБА_1 принципів державної служби, дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Правил етичної поведінки державних службовців, доказів на спростування факту порушень службової дисципліни позивачем не надано, та враховуючи той факт, що рішення щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було винесено у межах строку, повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

5.1. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити донарахування та виплату премії позивачу за травень 2016 року, суд першої інстанції виходив із її необґрунтованості, оскільки розрахунок премії позивачу за травень 2016 року проводився з урахуванням його посадового окладу та з урахуванням фактично відпрацьованого часу, а тому підстав вважати, що позивачу було зменшено розмір нарахованої премії у зв`язку з накладеним дисциплінарним стягненням не має. Доказів на підтвердження того, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вплинув на відсоток нарахованої премії судом не встановлено.

6. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року залишено без змін.

6.1. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився із доводами позивача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про державну службу", які не поширюються, зокрема на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, однак дійшов висновку, що це не вплинуло на результат розгляду справи.

6.2. Виходячи з того, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнятий за результатами службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та пункту 4 розділу ІІ Правил етичної поведінки державних службовців, затверджених постановою КМУ від 11.02.2016 № 65, а позовну вимогу ОСОБА_1 про оскарження висновку за його наслідками судом залишено без розгляду, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19 травня 2016 року задоволенню не підлягають.

6.3. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити донарахування та виплату премії позивачу після скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 19 травня 2016 року № 143, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ці вимоги є похідними від вищезазначених вимог, а тому в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

7. 20 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

8. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані судові рішення винесені з порушенням статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

8.1. У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині висновків стосовно наявності у його діях складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни через відмову від надання свідчень у кримінальному провадженні № 120116130240000037 від 05 січня 2016 року на підставі статті 63 Конституції України.

8.2. Скаржник указує, що судами попередніх інстанцій не враховано його пояснення в ході службового розслідування, де він пояснював, що скориставшись, як громадянин України, своїм конституційним правом на відмову від надання свідчень у кримінальному провадженні № 120116130240000037 від 05 січня 2016 року згідно статті 63 Конституції України, у подальшому також не був притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 385 КК України за відмову свідка від давання показань тому, що всі питання стосувалися його дій у кримінальному провадженні № 32015130370000007 від 28 серпня 2015 року, де ним за ухвалами суду та дорученнями слідчого здійснювалися слідчі дії, матеріали яких є у справі вказаного кримінального провадження, про що позивач і зазначив при допиті його у якості свідка.

8.3. Скаржник наголошує, що ані у висновку службового розслідування, ані в оскаржуваному наказі відповідачем не конкретизовано які ж саме абзаци статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ним порушено, а також не доведено порушення ним пункту 4 розділу ІІ Правил етичної поведінки державних службовців, затверджених постановою КМУ від 11.02.2016 № 65, який був визначений відповідачем однією з підстав притягнення його до дисциплінарної відповідальності, позаяк дія цього нормативно-правового акта не поширюється на позивача, який не являється державним службовцем. У свою чергу суд апеляційної інстанції, хоча і погодився із доводами апелянта про незастосовність до спірних правовідносин приписів Закону України Про державну службу , однак у своєму рішенні безпідставно послався на наказ Національного агентства України з питань державної служби № 158 від 05 серпня 2016 року Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування , який, по-перше, не поширюється на позивача, а, по-друге, був прийнятий вже після винесення оскаржуваного наказу.

9. 20 серпня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Яковенко М.М., суддів Дашутін І.В., Шишов О.О.

10. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2020 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року №1788/0/78-20 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Яковенка М.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.09.2020 № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 жовтня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

13. 21 жовтня 2019 року від ГУ ДФС у Луганській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Установлені судами фактичні обставини справи

14. ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області та наказом № 653-0 від 19 грудня 2018 року звільнений зі служби та податкової міліції в запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 а (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

15. 22 квітня 2016 року на виконання листа начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Луганській області полковника податкової міліції Маресьєва Д.О. від 15 квітня 2016 року № 235/12-32-33/11, відповідно до пункту 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV прийнято наказ № 121 Про створення комісії для проведення службового розслідування за фактом порушення норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22 лютого 2006 року № 3460- IV та Правил етичної поведінки державних службовців від 11 лютого 2016 року № 65 старшим уповноваженим оперативного управління ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області Харебіним М.В.

16. 25 квітня 2016 року Харебіним М.В. на ім`я в.о. першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області полковнику податкової міліції Сваченко В.Ю. надані письмові пояснення, відповідно до яких 12 квітня 2016 року його було запрошено до УВБ ГУ ДФС у Луганській області, де повідомлено, що 11 квітня 2016 року надійшло доручення слідчого про проведення, у порядку статті 40 КПК України, слідчих дій по кримінальному провадженню № 120116130240000037 від 05 січня 2016 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтями 366, 364 КК України, за фактом порушення законодавства службовими особами ДПІ у м. Лисичанську та запропоновано надати свідчення по матеріалам кримінального провадження № 3201513030000007, відомості про яку внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2015 року за фактом ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування службовими особами відокремленого підрозділу Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля , за кваліфікацією частини 3 статті 212-1 КК України. Такі свідчення його просили надати у зв`язку із тим, що позивач здійснював заходи по збору матеріалів у відношенні службових осіб вказаного підприємства.

16.1. Згідно пояснень позивача, перед початком допиту він повідомив, що ним у кримінальному провадженні №32015130370000007 від 28 серпня 2015 року за дорученнями слідчого здійснювались слідчі дії, матеріали яких є у справі вказаного кримінального провадження. Після цього, посилаючись на статтю 63 Конституції України, норми якої встановлюють, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, позивач відмовився від надання показань та підписання протоколу допиту свідка. Також зазначив, що під час проведення слідчих дій по вказаному кримінальному провадженню, він сумлінно виконував свої обов`язки відповідно до наданих Конституцією України та законами повноважень, та не порушував вимоги Конституції України та законів України під час допиту його у якості свідка.

17. За результатами службового розслідування за фактами, викладеними у листі начальника УВБ ГУ ДФС у Луганській області, відносно ОСОБА_1 було складено висновок № 9 від 10 травня 2016 року, за змістом якого Комісія дійшла висновку про порушення позивачем статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та п. 4 розділу ІІ Правил етичної поведінки державних службовців. За результатами службового розслідування встановлено, що старший оперуповноважений відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області підполковник податкової міліції ОСОБА_1 , при виконанні завдань та функцій, спрямованих на забезпечення державних інтересів, скориставшись, як громадянин України, своїм конституційним правом на відмову від надання свідчень у кримінальному провадженні, не пояснивши та не обґрунтувавши колегам по службі, які так само виконують завдання та функції в інтересах держави, свою категоричну відмову, тим самим не дотримався норм професійної та службової етики.

18. Наказом № 143 від 19 травня 2016 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV та пункту 4 розділу ІІ Правил етичної поведінки державних службовців, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 65, старшому оперуповноваженому відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 оголошено усне зауваження.

Нормативне регулювання

19. Правовий статус податкової міліції визначено у розділі XVIII-2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).

20. Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції (пункт 348.1 статті 348 ПК України).

21. Згідно з пунктом 349.1 статті 349 ПК України до складу податкової міліції належать, зокрема, управління (відділи, відділення, сектори) податкової міліції відповідних державних податкових служб в областях.

22. Особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (пункт 353.1 статті 353 ПК України).

23. За приписами підпункту 353.4.2 пункту 353.4 статті 353 ПК України особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького і рядового складу, присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання старшого начальницького складу: полковник податкової міліції; підполковник податкової міліції; майор податкової міліції.

24. Статтею 354 Податкового кодексу України визначено, що посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.

24.1. Посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов`язки, несе відповідальність у встановленому законом порядку.

25. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-ІV (у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Статут).

26. У статті 1 Статуту зазначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

27. Статтею 2 Статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

28. Статтею 5 Статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

29. У відповідності до статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

30. Статтею 12 Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, усне зауваження.

31. У відповідності до статті 14 Статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

32. Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 02 квітня 2013 року за №541/23073 (далі - Інструкція №230).

33. Пунктом 2.1 розділу ІІ Інструкції №230 визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

34. Відповідно до пункту 2.6 розділу ІІ Інструкції №230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

35. Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Інструкції №230 проведення службових розслідувань за фактами порушень службової дисципліни, неналежного виконання особами РНС посадових обов`язків, втрати службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного впливу до цих осіб здійснюються працівниками тих підрозділів, у яких ці порушення було виявлено.

36. У відповідності до пункту 5.1 розділу V Інструкції №230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

37. Пунктами 5.2 та 5.3 розділу V Інструкції №230 визначено, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

38. Відповідно до пункту 5.4 розділу V Інструкції №230 якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

39. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ (далі - Закон № 460-IX).

40. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

41. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

42. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19 травня 2016 року.

43. Відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовна вимога ОСОБА_1 про оскарження висновку за наслідками службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та пункту 4 розділу ІІ Правил етичної поведінки державних службовців, затверджених постановою КМУ від 11.02.2016 № 65, залишено без розгляду, а відтак оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на неспростованих висновках службового розслідування, а тому є правомірним.

44. З цього приводу колегія суддів зауважує, що Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 квітня 2019 року у справі № 817/3305/15, від 02 жовтня 2019 року у справі № 821/2137/15-а, сформульовано правову позицію, відповідно до якої висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений. Таким чином, оскаржуваний висновок не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом судового розгляду, а тому позовна вимога про скасування цього акта не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

45. За такого правового підходу питання правомірності та обґрунтованості висновку службового розслідування має бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію, у даному випадку наказу № 143 від 19 травня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді усного зауваження.

46. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 є його відмова від надання свідчень у кримінальному провадженні № 120116130240000037 від 05 січня 2016 року на підставі статті 63 Конституції України, що розцінено комісією, яка проводила службове розслідування, складом дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни.

47. Варто зауважити, що особа може законно відмовитися від давання показань лише у випадках, прямо передбачених Конституцією та законами України. Статтею 63 Конституції України кожному громадянину України гарантовано право відмовитись давати показання щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. І ця гарантія виявляється в тому, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення, зокрема щодо себе.

48. Обсягом цієї конституційної норми охоплено також імунітет свідка, під яким слід розуміти звільнення деяких категорій громадян від передбаченого законом обов`язку давати показання і пояснення щодо самого себе чи осіб, коло яких визначене законом.

49. Примушування до давання показань всупереч статті 63 Конституції України, або ж отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань визнається судами істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

50. За наведеного правового регулювання Верховний Суд приходить до висновку, що використання позивачем свого конституційного права на відмову у наданні свідчень у кримінальному провадженні № 120116130240000037 від 05 січня 2016 року на підставі статті 63 Конституції України не є порушенням службової дисципліни та не містить складу дисциплінарного проступку у контексті статті 7 Дисциплінарного статуту, а тому оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності на цій підставі є протиправним та підлягає скасуванню.

51. На підставі наведеного колегія суддів уважає, що судами попередніх інстанцій у цій справі допущено порушення норм матеріального права, а саме неправильно витлумачено та застосовано статтю 7 Дисциплінарного статуту, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19 травня 2016 року, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про відмову в задоволені позову в цій частині підлягають скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

52. Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату премії позивачу після скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19 травня 2016 року.

53. Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо рішення суду першої інстанції в частині цих позовних вимог вважав, що ці вимоги є похідними від вищезазначених вимог, а тому дійшов висновку, що в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

54. При цьому, судом апеляційної інстанції не надано оцінки висновкам суду першої інстанції щодо цієї вимоги, який цю вимогу розглядав не як похідну, оскільки суд зазначив, що доказів на підтвердження того що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вплинув на процент нарахованої премії суду не надано.

55. Здійснюючи касаційний перегляд справи за правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. А за правилами частини першої статті 328 КАС України в касаційному порядку можуть бути оскаржені рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.

56. Оскільки обставини та фактичні дані в частині позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату премії позивачу за травень 2016 року залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, то з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті цієї позовної вимоги.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

58. За змістом частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

59. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Луганській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19 травня 2016 року, Верховний Суд вважає необхідним рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Луганській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19 травня 2016 року - скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

60. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

61. Згідно з частиною 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

62. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду необхідно вирішити питання чи мав вплив оскаржуваний у цій справі наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності на розмір нарахованої та виплаченої позивачу премії у травні 2016 року, та в залежності від висновку надати оцінку рішенню суду першої інстанції в частині цих позовних вимог ОСОБА_1 з урахуванням висновків Верховного Суду у цій постанові.

63. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату премії позивачу за травень 2016 року - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

64. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 360/902/19 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Луганській області Про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 19 травня 2016 року № 143 скасувати, ухвалити і цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Луганській області Про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 19 травня 2016 року № 143.

4. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 360/902/19 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату премії ОСОБА_1 за травень 2016 року скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Першого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду