Ухвала

від 23.03.2021 по справі 360/902/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 березня 2021 року

м. Київ

справа № 360/902/19

адміністративне провадження № К/9901/9626/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 360/902/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування № 9 від 10 травня 2016 року;

визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19 травня 2016 року;

зобов`язати ГУ ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату премії позивачу після скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 143 від 19 травня 2016 року;

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 360/902/19, яка залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року, клопотання представника відповідача про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволено.

Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування № 9 від 10 травня 2016 року залишено без розгляду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі № 360/902/19 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 360/902/19 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 360/902/19 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Луганській області Про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 19 травня 2016 року № 143 скасовано, ухвалено в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Луганській області Про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 19 травня 2016 року № 143.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 360/902/19 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату премії ОСОБА_1 за травень 2016 року скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Першого апеляційного адміністративного суду.

Скасовуючи постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 360/902/19 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату позивачу премії за травень 2016 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що обставини та фактичні дані в наведеній частині позовних вимог залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі № 360/902/19 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДФС у Луганській області здійснити донарахування та виплату позивачу премії за травень 2016 року - залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно статтею 50 (Примітка) Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем`єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач працював на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ДПІ у м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області.

Отже, посада публічної служби позивача не відноситься до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України Про запобігання корупції .

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 360/902/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ.В. Білак А.В. Жук О.В. Калашнікова