Ухвала

від 17.11.2020 по справі 939/1989/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Бородянського відділу Фастівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання начальника сектору дізнання Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погодженого заступником керівника Фастівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 19.10.2020 року, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, а саме на майбутній урожай кукурудзи, який знаходиться на земельній ділянці, яка розташована в межах Дмитрівського старостинського округу №1 за межами населеного пункту с. Озірщина, Бородянського району, Київської області поблизу провулка Шевченка, згідно даних публічної кадастрової карти, орієнтовною площею 27 га розпорядником якої є Головне управління Держгеокадастру в Київській області.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що відмова у накладенні арешту на вилучене майно надасть змогу здійснити незаконні дії щодо речового доказу, зокрема збирання, приховування, відчуження урожаю, що в свою чергу є одним із доказів незаконного зайняття та обробітку землі. Крім того, незаконне відчуження урожаю перешкодить в подальшому відшкодування шкоди, завдану незаконним діями ТОВ «Землі Київщини» законним власникам землі та забезпечення заявленого в подальшому цивільного позову з метою відшкодування завданих збитків.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, сектором дізнання Бородянського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42020111310000151 від 01.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Постановою начальника сектору дізнання Бородянського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_7 від 15.10.2020 року вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні №42020111310000151 від 01.10.2020 року речовим доказом.

16.10.2020 року начальник сектору дізнання Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , за погодженням із заступником керівника Фастівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , звернулась до слідчого судді Бородянського районного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на майбутній врожай кукурудзи, який знаходиться на земельній ділянці, яка розташована в межах Дмитрівського старостинського округу №1 за межами населеного пункту с. Озірщина, Бородянського району, Київської області поблизу провулка Шевченка, згідно даних публічної кадастрової карти, орієнтовною площею 27 га розпорядником якої є Головне управління Держгеокадастру в Київській області, із забороною будь-яким фізичним та юридичним особам вчиняти дії щодо збору майбутнього врожаю кукурудзи на земельні ділянці, який знаходиться на земельній ділянці, яка розташована в межах Дмитрівського старостинського округу №1 за межами населеного пункту с. Озірщина, Бородянського району, Київської області поблизу провулка Шевченка, згідно даних публічної кадастрової карти, орієнтовною площею 27 га розпорядником якої є Головне управління Держгеокадастру в Київській області, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання відмовлено, з посиланням на те, що дізнавачем у повній мірі не доведено необхідності накладення арешту на майбутній врожай кукурудзи, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, а також наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст.94, 132,173 КПК Україниповинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, наведених вимог закону слідчий суддя дотримався в повному обсязі.

Відмовляючи у накладенні арешту на майно, слідчий суддя зазначає про те, що дізнавачем, який вніс на розгляд слідчого судді вказане клопотання про арешт майна, у повній мірі не доведено необхідності накладення арешту на майбутній врожай кукурудзи, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, а також наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його належним чином обґрунтованим.

Крім того, згідно частини першої статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, зокрема клопотання про арешт майна, останнє на розгляд слідчого судді було внесено начальником сектору дізнання Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області, тобто неналежною особою, що вже само по собі повинно було слугувати підставою для відмови у задоволенні вказаного клопотання.

З урахуванням викладеного, за об`єктивним переконанням колегії суддів, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника сектору дізнання Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погодженого заступником керівника Фастівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Бородянського відділу Фастівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/5868/2020 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1