Ухвала

від 23.11.2020 по справі 308/4524/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4524/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Стегней К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород подання державного виконавця Соломії Галочкіної Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби про примусове проникнення до приміщень на території ТОВ Консервіс - Трейд , -

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Соломія Галочкіної Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби звернулася до суду із поданням в порядку ст. 439 ЦПК України за яким просить суд: вирішити питання про примусове проникнення до приміщень на території, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , з метою отримання можливості встановлення наявності майна боржника та проведення його опису.

В обґрунтування подання зазначила наступне.

На виконанні в Ужгородському районному відділі державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження № 62473522, відкрите 03.07.2020, по примусовому виконанні судового наказу № 308/4524/20, виданого 14.05.2020 Ужгородським міськрайонним судом про: стягнення з ТОВ Консервіс-Трейд на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року в сумі - 70 475,20 грн.

07 липня 2020 року до відділу звернувся стягувач ОСОБА_1 із заявою, в якій повідомив, що за юридичною адресою ТОВ Консервіс-Трейд знаходиться рухоме майно.

У зв`язку із цим, державним виконавцем 21 липня 2020 року було призначено примусове виконання на 30 липня 2020 року о 09:00 год., повідомлення про що було надіслано на юридичну адресу ТОВ Консервіс-Трейд .

30 липня 2020 року при виїзді на адресу - АДРЕСА_2 , провести опис майна боржника не виявилось можливим, оскільки охоронець ДП Столичне , повідомив, що за даною адресою, ТОВ Консервіс- Трейд та будь-яке його майно не знаходяться. Разом із цим, охоронець відмовився допустити державного виконавця на територію, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , чим унеможливив перевірити наявність майна боржника за даною адресою, про що було складено відповідний акт державного виконавця.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи ТОВ Консервіс-Трейд - Ужгородський район, с. Часлівці, вул. Геївська, 2.

Що й зумовило звернення до суду з відповідним поданням.

В судове засідання представник ДВС не з`явився, незважаючи на вимоги закону про його обов`язкову участь у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали подання та додані до нього докази, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з наданих суду доказів, а саме з постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62473522 від 03.07.2020 року на примусовому виконанні в Ужгородському районному відділі державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) дійсно із 03.07.2020 року перебуває виконавче провадження № 62473522, з примусового виконання судового наказу № 308/4524/20, виданого 14.05.2020 Ужгородським міськрайонним судом про: стягнення з ТОВ Консервіс-Трейд на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року в сумі - 70 475,20 грн.

07 липня 2020 року до відділу звернувся стягувач ОСОБА_1 із заявою, в якій повідомив, що за юридичною адресою ТОВ Консервіс-Трейд знаходиться рухоме майно.

У зв`язку із цим, державним виконавцем 21 липня 2020 року було призначено примусове виконання на 30 липня 2020 року о 09:00 год., повідомлення про що було надіслано на юридичну адресу ТОВ Консервіс-Трейд .

Проте суду не надано повідомлення про вручення зазначеного поштового відправлення, що унеможливлює достовірне встановлення, що боржник отримав таке повідомлення тиа був обізнаний про час і місце проведення виконавчих дій.

Ї30 липня 2020 року при виїзді на адресу - АДРЕСА_2 , провести опис майна боржника не виявилось можливим, оскільки охоронець ДП Столичне , повідомив, що за даною адресою, ТОВ Консервіс- Трейд та будь-яке його майно не знаходяться. Разом із цим, охоронець відмовився допустити державного виконавця на територію, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , чим унеможливив перевірити наявність майна боржника за даною адресою, про що було складено відповідний акт державного виконавця.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи ТОВ Консервіс-Трейд - Ужгородський район, с. Часлівці, вул. Геївська, 2, проте ця юридична особа із 29.11.2011 року перебуває у стані припинення, при цьому ОСОБА_2 є головою комісії з припинення.

Засновниками боржника є ОСОБА_3 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_4 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Стаття 105 ЦК України встановлює порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, а саме: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 3 - 5 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно .

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 р. у справі № 757/41727/19-ц, згідно з положенням статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Частиною першою статті 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Матеріали справи не містять доказів про те, що боржник ОСОБА_1 був обізнаний про намір приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Г. Д. А. вчинити виконавчі дії з опису та арешту його майна, яке перебуває у банківській скриньки, оскільки відповідні процесуальні документи виконавчого провадження не були вручені останньому.

Як зазначено у ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів про те, що боржник Товариство з обмеженою відповідальністю Консервіс - Трейд в особі голови комісії з припинення Овсепян Адіка Артавазовича був обізнаний про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту належного юридичній особі майна, оскільки відповідні процесуальні документи виконавчого провадження не були вручені останньому, відтак на цей час суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного подання.

Керуючись Законом України Про виконавче провадження , ст.ст. 439, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Соломії Галочкіної Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби про примусове проникнення до приміщень на території ТОВ Консервіс - Трейд .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова