Постанова

від 05.11.2020 по справі 388/415/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2020 року м. Кропивницький

справа № 388/415/18

провадження № 22-ц/4809/690/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Чельник О.І.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Карат СВ на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області у складі судді Степанова С.В. від 28 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Карат СВ , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, -

встановив:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства Карат СВ , в якій просив усунути перешкоди в користуванні майном, а саме належними йому земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки від 16 жовтня 2013 року на земельну ділянку площею 8,65 га, кадастровий номер 3521980800:02:000:1047 та на земельну ділянку площею 0,97 га, кадастровий номер 3521980800:02:000:2047.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником вказаних земельних ділянок, що розташовані на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. На початку 2018 року йому стало відомо про те, що 16.10.2013 між ним та відповідачем укладено договори оренди відносно цих земельних ділянок та зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції за номером 2929683 та 2929009.

Вказав, що 05 лютого 2018 року в Долинській районній державній адміністрації Кіровоградської області він отримав належним чином завірені копії вказаних договорів, які не містили підпису орендаря, тобто вважає, що вони є неукладеними.

Оскільки, договори в порушення чинного законодавства були подані відповідачем на державну реєстрацію, а державним реєстратором здійснено їх державну реєстрацію, такі дії відповідача створюють перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому майном, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2 .

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Зокрема, вказує, що суд першої інстанції не врахував те, що ним було надано суду оригінали договорів оренди земельних ділянок з підписами сторін, також підписані сторонами договори є у позивача та були надані до реєстраційної служби. Крім того, вказав, що вказані договори судом не визнанні недійсними.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,63 га., яка знаходиться на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю 11 -КР № 002052 (а.с. 5).

Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 16.10.2013 року укладеного між позивачем та ФГ Карат СВ , ділянка площею 8.65 га передана в строкове платне користування на строк 15 років. Договір не містить підпису орендаря (а.с.8-9).

Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 16.10.2013 року укладеного між позивачем та ФГ Карат СВ , ділянка площею 0,9721 га передана в строкове платне користування на строк 15 років. Договір не містить підпису орендаря (а.с.10-11).

Копією витягу з державного реєстру речових прав від 11.04.2018р. підтверджено, що державним реєстратором реєстраційної служби Долинського РУЮ Кіровоградської області Проценко С.В. 16.10.2013р. було зареєстровано договір оренди землі строком на 15 років, земельна ділянка площею 8,6542 га орендодавцем є ОСОБА_1 , а орендарем - ФГ Карат , номер запису : 2929683 (а.с.14).

Копією витягу з державного реєстру речових прав від 11.04.2018р. підтверджено, що державним реєстратором реєстраційної служби Долинського РУЮ Кіровоградської області Проценко С.В. 16.10.2013р. було зареєстровано договір оренди землі строком на 15 років, земельна ділянка площею 0,9721 га орендодавцем є ОСОБА_1 , а орендарем - ФГ Карат , номер запису : 2929009 (а.с.15).

Як убачається зі змісту заяв від 14.05.2011 представника відповідача, оригінали договорів оренди спірних земельних ділянок були подані на державну реєстрацію без підпису орендаря (а.с. 34,40).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи те, що договори оренди землі від 16.10.2013 не підписані орендарем, вони є неукладеними відповідно до закону і не можуть визнаватися недійсними.

У статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) визначено, що відомості Державного реєстру речових правна нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачені підстави для відмови в державній реєстрації зокрема подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Отже, в порушення вимог закону державним реєстратором було здійснено реєстрацію неукладеного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права .

За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову про скасування державної реєстрації вказаних договорів оренди, як такого, що порушує права позивача щодо розпорядження належними йому земельними ділянками.

Також суд першої інстанції правильно врахував положення статті 268 ЦУ України та відмовив відповідачу у застосуванні строків позовної давності, за змістом якої позовна давність не поширюється на вимогу власника про визнання незаконним правового акту органу влади чи місцевого самоврядування, яким порушено його право власності.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Карат СВ залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.11.2020

Судді:

О.А.Письменний О.Л.Дуковський О.І. Чельник