Постанова

від 25.11.2020 по справі 916/2058/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2058/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Чеголя Є.О.

за участю представників:

від прокуратури: Ейсмонт С.О.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу керівника Одеської місцевої прокуратури №4

на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.09.2020, суддя в І інстанції Цісельський О.В., повний текст якої складено 15.09.2020 в м. Одесі

у справі № 916/2058/20

за позовом: виконувача обов`язків керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТІК"

про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 виконувач обов`язків керівника Одеської місцевої прокуратури №4 (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТІК" (далі - ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТІК"), в якому просив:

- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2019, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТІК";

- зобов`язати ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТІК" повернути нежитлові приміщення на 2-му поверсі будівлі Адміністративний корпус (літера Ц), інвентарний №103001, загальною площею 50,00 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 2 та обліковується на балансі Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «ЕЛІТ-ЕКСПЕРТ» станом на 30.04.2019 і становить 502 652,00 грн.;

- стягнути з ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТІК" заборгованість з орендної плати у розмірі 26 667,32 грн. та пеню у розмірі 1213,69 грн., усього 27 874,32 грн.;

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати орендних платежів починаючи з вересня 2019 року є підставою для стягнення з нього заборгованості з орендної плати разом з нарахованою на неї пенею, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2058/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2020 позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТІК" про розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 27 874,32 грн. - залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у зв`язку з тим, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, прокурор у порядку представництва інтересів держави звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 10.09.2020 та справу направити до суду першої інстанції на розгляд.

Апеляційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позов прокурора, оскільки останнім належним чином підтверджено підстави представництва інтересів держави в суді, передбачені статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» ; поза увагою суду залишилося те, що сам факт незвернення РВ ФДМУ до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання зазначеним органом своїх повноважень щодо стягнення з відповідача несплаченої суми заборгованості з орендної плати та пені, що негативно впливає на дохідну частину бюджету та порушує інтереси держави.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, виходив із того, що позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі РВ ФДМУ і при зверненні з таким позовом прокурор не обґрунтував належним чином підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі зазначеного органу, як того вимагають положення законодавства, та не подав до суду належних доказів у розумінні приписів процесуального закону на підтвердження не здійснення РВ ФДМУ заходів, спрямованих на захист інтересів держави шляхом подання відповідного позову і відсутності у РВ ФДМУ на відповідному рахунку коштів, необхідних для сплати судового збору за подання позовної заяви.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

За змістом статті 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За положеннями Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом до суду) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 зазначеного Закону).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» ).

Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що прокурором подано позовну заяву в інтересах держави в особі РВ ФДМУ про: - розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.09.2019, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТІК";

- зобов`язання ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТІК" повернути нежитлові приміщення на 2-му поверсі будівлі Адміністративний корпус (літера Ц), інвентарний №103001, загальною площею 50,00 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 2 та обліковується на балансі Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «ЕЛІТ-ЕКСПЕРТ» станом на 30.04.2019 і становить 502 652,00 грн.;

- стягнення з ТОВ "ДАВ ТРАНС ЛОГІСТІК" заборгованості з орендної плати у розмірі 26 667,32 грн. та пені у розмірі 1213,69 грн., усього 27 874,32 грн.;

У позовній заяві зазначено, що звітом орендодавця від 19.05.2020 про стан надходження коштів до бюджету підтверджено, що відповідач у порушення приписів законодавства та умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, у період з 12.10.2019 по 19.05.2020 несвоєчасно сплачував орендну плату, або взагалі не сплачував у період з січня 2020 по квітень 2020, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання. Враховуючи несплату відповідачем орендної плати, РВ ФДМУ нарахувавши на виниклу заборгованість пеню надіслало на адресу відповідача претензію № 11-06-00693 від 18.02.2020 з вимогою негайно сплатити до державного бюджету заборгованість з орендної плати та пеню і попередило, що у разі невиконання цих вимог буде змушено звернутися до господарського суду Одеської області з позовом щодо розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати і пені, остаточний розрахунок яких буде здійснено на день подання позовної заяви до суду. Зазначена претензія РВ ФДМУ щодо сплати до державного бюджету заборгованості з орендної плати та пені у добровільному порядку відповідачем залишена без виконання.

На обґрунтування підстав представництва інтересів держави в суді прокурором наведено обставини, за якими РВ ФДМУ, маючи відповідні повноваження у сфері оренди державного майна, усвідомлюючи факт ненадходження суми заборгованості до бюджету, повідомило прокуратуру про скерування боржнику претензії. При цьому, як причину непред`явлення позовної заяви до суду регіональне відділення вказало відсутність відповідних бюджетних призначень для сплати судового збору. Після залишення відповідачем претензії без задоволення, незважаючи на триваючий характер невиконання вимог законодавства щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендних платежів, які спрямовуються до державного бюджету, РВ ФДМУ заходів цивільно-правового характеру по стягненню коштів у судовому порядку вжито не було. Отже, прокурор вважає, що РВ ФДМУ неналежним чином здійснює захист інтересів держави і такі дії негативно впливають на дохідну частину бюджету, у зв`язку з чим порушуються інтереси держави.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

З огляду на матеріали справи відповідно до вимог статті 53 ГПК і статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави РВ ФДМУ, яке не вжило заходів до стягнення сум заборгованості з орендної плати і пені у судовому порядку, про що цей орган повідомив прокуратуру (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що ненадходження зазначених сум впливає на дохідну частину бюджету, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

РВ ФДМУ про наміри самостійно звернутися з відповідним позовом до суду не заявило, натомість повідомило про відсутність можливості пред`явлення позову через відсутність фінансування. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

З урахуванням наведеного помилковими є висновки суду першої інстанції про не наведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи сільської ради про неможливість самостійно звернутися до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом про повернення земельної ділянки, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що цей орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом.

Отже, посилання суду першої інстанції у справі, яка розглядається, на те, що прокурором до господарського суду не подано жодного належного у розумінні приписів процесуального закону доказу на підтвердження усвідомленої пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта владних повноважень - РВ ФДМУ, яка би втілювалась у нездійсненні останнім захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не можна визнати цілком обґрунтованими, оскільки сам факт не звернення РВ ФДМУ з позовом про стягнення з відповідача сум заборгованості з орендної плати і пені свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження у сфері оренди державного майна.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України встановлено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про залишення позову без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Одеської області від 10.09.2020 з направленням матеріалів справи №916/2058/20 для продовження розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 253, 269, 270, 275, 277, 280-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Одеської місцевої прокуратури №4 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 10 вересня 2020 року у справі № 916/2058/20 скасувати.

Справу № 916/2058/20 направити до господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 26.11.2020.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Поліщук Л.В.

Філінюк І.Г.