Постанова

від 26.11.2020 по справі 925/333/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р. Справа№ 925/333/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 року (дата підписання повного тексту 31.07.2020 року)

у справі № 925/333/20 (суддя: Довгань К.І.)

за позовом Приватного підприємства "Компанія Росток - Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс"

про стягнення 127 950,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія Росток - Агро" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 127 950,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе грошові зобов`язання щодо оплати вартості придбаного та отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс" на користь Приватного підприємства "Компанія Росток - Агро" 68 467,89 грн пені, 59 482,65 грн 30% річних та 2102,00 грн витрат на оплату судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 року у даній справі та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник вказав, що він не отримував копію позовної заяви з додатками від позивача у поштовому відділенні чи особисто від позивача та фактично був позбавлений права підготувати відзив на позов та користуватися іншими правами учасника справи.

Крім того, скаржник вказав, що розрахунок штрафних санкцій не відповідає п. 3.5 договору поставки.

Також, скаржник зазначив, що суд з урахуванням вимог ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не встановив питання про зменшення пені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 року справу № 925/333/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 у справі № 925/333/20 залишено без руху.

Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому розмірі згідно з чинним законодавством.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., 20.10.2020 у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 925/333/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс" до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 року у справі № 925/333/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників своєю ухвалою від 20.10.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 року призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 року у справі № 925/333/20 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на підставі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.

24.11.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване з метою запобігання поширенню короновірусу COVID-19 та убезпечення ризику життя та здоров`я представників учасників судового процесу та працівників суду.

Колегія суддів розглянула дане клопотання та відзначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 року по 31.07.2020 року (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин, який було продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час за положеннями ст. 129 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі №924/369/19.

При цьому керівник відповідача не наводить обґрунтування неможливості участі в судовому засіданні представника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що само по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Згідно ч. 4 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

На виконання Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 152, ч. 5 ст. 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 року №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Таким чином, позивач, бажаючи взяти участь у судовому засіданні, проте не маючи такої можливості у зв`язку з карантинними заходами, відповідно до приписів статті 197 Господарського процесуального кодексу України мав право взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Проте відповідного клопотання заявлено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

25.11.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього, яке задоволено судом.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

23.04.2019 року між Приватним підприємством "Компанія Росток - Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс" (покупець) був укладений договір поставки № 1632 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти Товар та сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до розділу 2 договору найменування, асортимент, ціна, вартість продукції визначаються додатками до цього договору:

- № БП 000003436 від 23.04.2019 року (на суму 308229,42 грн, в т.ч. ПДВ),

- № БП000003700 від 07.05.2019 року (на суму 52389,60 грн, в т.ч. ПДВ),

- № БП000003753 від 10.05.2019 року (на суму 105213,72 грн, в т.ч. ПДВ),

- № БП000004143 від 29.05.2019 року (на суму 63353,76 грн, в т.ч. ПДВ),

- № БП000004162 від 29.05.2019 року (на суму 141743,64 грн, в т.ч. ПДВ),

- № БП000005055 від 02.09.2019 року (на суму 33917,04 грн, в т.ч. ПДВ).

Згідно п.3.1 додатку до цього договору покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартість товару, зазначеної в п. 2 цього додатку та рахунку (ах) фактурі (ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 06.05.2019 року по 11.09.2019 року позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 704 847,18 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1064 від 06.05.2019 року, № 1289 від 08.05.2019 року, № 1748 від 29.05.2019 року, № 1747 від 30.05.2019 року, № 1764 від 30.05.2019 року, № 2766 від 11.09.2019 року.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач здійснив розрахунки за придбаний у позивача товар не в строк, передбачений умовами п.3.1 додатків до договору.

Так, факт несвоєчасної оплати відповідачем підтверджується платіжними дорученнями № 519 від 30.08.2019 року, № 531 від 10.09.2019 року та № 534,535 від 11.09.2019 року.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, і згідно Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов`язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.п 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору поставки №1632 від 23.04.2019 року та додатків до нього. Свої зобов`язання за цим договором позивач виконав належним чином та передав відповідачу товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов`язань по вищевказаному Договору підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та не оспорюються відповідачем.

Згідно п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 232 Господарського кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Згідно п. 7.1 договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору.

Так, сторони узгодили відповідальність за порушення умов договору, в тому числі за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п.7.7 договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару Покупець сплачує на користь постачальника 30% річних.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені та 30% річних позивача погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 68467,89 грн пені та 59482,65 грн 30% річних.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що розрахунок штрафних санкцій не відповідає п. 3.5 договору поставки, оскільки, зокрема п. 3.5 договору не поширюється на товар, який поставлений відповідно до додатків до договору.

Так, відповідно до п. 3.5 договору товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладання інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог повністю.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не встановив питання про зменшення пені, з огляду на наступне.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 року у справі №914/891/16).

Так, зменшення суми штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, судом першої інстанції було враховано ступінь виконання відповідачем зобов`язання та досліджено причини такого невиконання, водночас скаржником, в розумінні ч. 1. ст. 233 Господарського кодексу України не доведено суду наявності підстав для зменшення стягнення штрафу.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що він не отримував копію позовної заяви з додатками від позивача у поштовому відділенні чи особисто від позивача та фактично був позбавлений права підготувати відзив на позов та користуватися іншими правами учасника справи, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відправив копію позовної заяви разом з додатками на адресу відповідача (19840, вул. Мічуріна2, с. Мойсівка, Драбівський р-н), яка зазначена в апеляційній скарзі, тобто позивачем виконані відповідні вимоги.

Водночас, колегія суддів відзначає, що відповідач не був позбавлений права ознайомитися з матеріали справи та зняти відповідні копії.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮММІ Фрутс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 року у справі № 925/333/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 року у справі №925/333/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №925/333/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 26.11.2020 року.