Рішення

від 25.11.2020 по справі 904/5137/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020м. ДніпроСправа № 904/5137/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтекс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз", м. Дніпро

про стягнення 90 854,52 грн

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтекс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз" 90 854,52 грн, з яких: 87 798,20 грн - основний борг за поставлений товар, 1 504,51 грн - 3% річних, 1 551,81 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого товару за видатковими накладними.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 22.10.2020, відповідач визнає заборгованість перед позивачем у загальній сумі 87 798,80 грн. При цьому, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства, спричинений карантинними заходами внаслідок коронавірусної хвороби COVID19, заявляє про можливість виконати свої боргові зобов`язання за основним боргом та судовим збором за графіком у період з 30.11.2020 по 31.08.2021, у зв`язку з чим просить його затвердити, а в решті позову - відмовити. Фактично відповідач просить суд про розстрочку.

Відповіді на відзив на час ухвалення рішення від позивача до суду не надійшло.

Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду від 22.09.2020.

Враховуючи приписи частини тринадцятої статті 8, статті 12, частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги малозначний характер справи та незначну складність, її розгляд було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтекс" (далі - позивач, постачальник) поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Елсіз" (далі - відповідач, покупець) прийняло товар (рушники махрові в асортименті) на загальну суму 469 899,00 грн, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними № 2953 від 24.12.2019 на суму 129 330,00 грн, № 3447 від 27.02.2020 на суму 201 754,80 грн, № 3491 від 04.03.2020 на суму 100 015,20 грн, № 3493 від 04.03.2020 на суму 38 799,00 грн та товарно-транспортними накладними (а.с. 10 - 17).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши 382 100,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4166 від 23.12.2019 на суму 100000,00 грн, № 4169 від 24.12.2019 на суму 32000,00 грн, № 4197 від 09.01.2020 на суму 50000,00 грн, № 4396 від 27.02.2020 на суму 100000,00 грн, № 4397 від 27.02.2020 на суму 49100,00 грн, № 4463 від 23.03.2020 на суму 50000,00 грн, № 4842 від 25.08.2020 на суму 1000,00 грн та банківською випискою за рахунком позивача (а.с. 18 - 25).

Причиною спору є несплачений відповідачем залишок грошових коштів за отриманий товар, що становить 87 799,00 грн (469899,00 - 382100,00 = 87799,00), з яких позивач заявив до стягнення 87 798,20 грн, що є його правом.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою товару й виконанням/невиконанням обов`язку щодо його сплати відповідачем.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 Господарського кодексу України).

Системний аналіз зазначених нормативних положень дозволяє дійти висновку, що позивач, прийнявши за видатковими накладними товар та частково сплативши на користь відповідача грошові кошти, фактично прийняв пропозицію останнього укласти договір поставки.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене та з урахуванням частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, а саме:

за видатковою накладною № 2953 від 24.12.2019 на суму 129 330,00 грн - не пізніше 24.12.2019;

за видатковою накладною № 3447 від 27.02.2020 на суму 201 754,80 грн - не пізніше 27.02.2020;

за видатковою накладною № 3491 від 04.03.2020 на суму 100 015,20 грн - не пізніше 04.03.2020;

за видатковою накладною № 3493 від 04.03.2020 на суму 38 799,00 грн - не пізніше 04.03.2020.

Заявлений до стягнення залишок основного боргу у сумі 87 798,20 грн відповідач не сплатив. Строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги в цій частині є законними й обґрунтованими.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані позивачем у загальній сумі 1504,51 грн. А саме:

885,85 грн із заборгованості за видатковою накладною № 3491 від 04.03.2020, з яких:

- 156,16 грн із заборгованості у сумі 99 999,20 грн за період з 05.03.2020 по 23.03.2020;

- 641,09 грн із заборгованості у сумі 49 999,20 грн за період з 23.03.2020 по 25.08.2020;

- 88,60 грн із заборгованості у сумі 48 999,20 грн за період з 25.08.2020 по 16.09.2020.

618,66 грн із заборгованості у сумі 38799,00 грн за видатковою накладною № 3493 від 04.03.2020 за період з 05.03.2020 по 16.09.2020.

За результатом перевірки розрахунку, в межах позовних вимог, заявлені до стягнення 3% річних підлягають зменшенню до 1 490,04 грн. А саме:

871,38 грн - із заборгованості за видатковою накладною № 3491 від 04.03.2020, з яких: 147,54 грн із заборгованості у сумі 99 999,20 грн за період з 05.03.2020 по 22.03.2020; 635,24 грн із заборгованості у сумі 49 999,20 грн за період з 23.03.2020 по 24.08.2020; 88 , 60 грн (із 92,38 грн можливих до стягнення) із заборгованості у сумі 48 999,20 грн за період з 25.08.2020 по 16.09.2020;

618,66 грн заявлені позивачем (із 623,33 грн можливих до стягнення) - із заборгованості у сумі 38799,00 грн за видатковою накладною № 3493 від 04.03.2020 за період з 05.03.2020 по 16.09.2020.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 1 551,81 грн, з урахуванням зазначеного позивачем щомісячного сукупного індексу інфляції, розраховані за загальний період березень - серпень 2020 рік відповідно до наступного розрахунку:

799,99 грн за березень 2020 року із заборгованості у сумі 99 999,20 грн за видатковою накладною № 3491 від 04.03.2020;

247,69 грн за квітень - серпень 2020 року із заборгованості з у сумі 49 999,20 грн за видатковою накладною № 3491 від 04.03.2020;

504,13 грн за березень - серпень 2020 року із заборгованості у сумі 38 799,00 грн за видатковою накладною № 3493 від 04.03.2020.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

За результатом здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат та в межах позовних вимог інфляційні втрати підлягають зменшенню до 441,69 грн відповідно до наступного розрахунку:

247,69 грн заявлені позивачем (із 349,99 грн можливих до стягнення) за квітень - липень 2020 року із заборгованості у сумі 49 999,20 грн за видатковою накладною № 3491 від 04.03.2020 з урахуванням супного індексу інфляції 100,7%;

194,00 грн за квітень - серпень 2020 року із заборгованості у сумі 38 799,00 грн за видатковою накладною № 3493 від 04.03.2020 з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,5%.

Інфляційні витрати у сумі 799,99 грн із заборгованості у сумі 99 999,20 грн за березень 2020 року розраховані позивачем безпідставно з огляду на неповний місяць заборгованості.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 89 729,93 грн, з яких: 87 798,20 грн - основний борг, 1490,04 грн - 3% річних, 441,69 грн - інфляційні втрати.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, у резолютивній частині суд може вказати про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

За частиною першою статті 239 цього Кодексу суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Отже, розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина перша статті 86 цього Кодексу передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем жодних доказів на підтвердження здатності виконати ним боргові зобов`язання за рішенням суду на умовах розстрочки протягом запропонованого ним періоду не надано.

Посилання відповідача на його тяжкий фінансовий стан належними й допустимими доказами не підтверджене.

За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Надання розстрочки виконання рішення за умов відсутності доказів на підтвердження здатності відповідача виконати судове рішення на таких умовах буде порушенням права на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з підстав та умов надання розстрочки виконання судового рішення вбачається, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтування на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості у повній мірі захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, у зв`язку з чим воно не може вважатися законним і справедливим.

Враховуючи викладене, правові підстави для надання розстрочки виконання судового рішення на цей час відсутні. Однак, це не позбавляє відповідача права повторно звернутися до суду з аналогічною заявою, обґрунтованою належними й допустимими доказами, на етапі виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 075,98 грн (89729,93х2102\90854,52 = 2075,98) пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз" про стягнення 90 854,52 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз" (ідентифікаційний код 39669322, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, офіс 517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтекс" (ідентифікаційний код 38598848, місцезнаходження: 49081, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 9, приміщення 210) основний борг у сумі 87 798,20 грн, 3% річних у сумі 1 490,04 грн, інфляційні втрати у сумі 441,69 грн, судовий збір у сумі 2 075,98 грн.

У решті позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.11.2020 .

Суддя І.І. Колісник