Ухвала

від 08.02.2021 по справі 904/5137/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

08.02.2021м. ДніпроСправа № 904/5137/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз", м. Дніпро

про розстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2020

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтекс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз", м. Дніпро

про стягнення 90 854,52 грн

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від стягувача: не з`явився;

від боржника: Євченко М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтекс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз" 90 854,52 грн, з яких: 87 798,20 грн - основний борг за поставлений товар, 1 504,51 грн - 3% річних, 1 551,81 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого товару за видатковими накладними.

Рішенням господарського суду від 25.11.2020 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтекс" основний борг у сумі 87 798,20 грн, 3% річних у сумі 1 490,04 грн, інфляційні втрати у сумі 441,69 грн, судовий збір у сумі 2 075,98 грн; у решті позову - відмовлено.

На виконання рішення суду 16.12.2020 видано наказ.

27.01.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз" надійшла заява про розстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2020.

Розстрочку виконання судового рішення заявник просить надати відповідно до запропонованого ним графіка зі сплатою заборгованості рівними частинами протягом лютого - жовтня 2021 року.

Обґрунтовуючи подану заяву, боржник посилається на те, що 15.01.2021 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження. Під час проведення виконавчих дій приватним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти та 16.01.2021 списано з рахунка Товариства всі наявні кошти - 17 986,80 грн, що унеможливлює подальшу його господарську діяльність.

Боржник зауважує, що внаслідок викладеного, а також складних фінансових взаємовідносин із контрагентами, затримками у розрахунках, на теперішній час у нього відсутня фінансова можливість виконати рішення суду.

В обгрунтування поданої заяви боржник подав копію постанови приватного виконавця від 15.01.2021 про відкриття виконавчого провадження за наказом суду № 904/5137/20 від 16.12.2020, копію постанови приватного виконавця від 16.01.2021 про арешт коштів боржника, а також копію банківської виписки по особовому рахунку за 16.01.2021 з інформацією про списання з поточного рахунка 17 986,80 грн.

Згідно з частиною другою статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 28.01.2021 заява ТОВ "Елсіз" прийнята до розгляду з призначенням судового засідання на 08.02.2021.

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, про дату час, та місце судового засідання повідомлявся телефонограмою відповідно до статті 120 ГПК України.

Неявка представника стягувача у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви за його відсутності.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами третьою - п`ятою статті 331 цього Кодексу передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути лише виняткові обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Подана заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

За змістом статті 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі статтями 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій несе сторона.

Звертаючись із заявою про розстрочку виконання рішення суду, боржник жодних доказів його неналежного фінансового стану, відсутності крім грошових інших активів, достатніх для розрахунку зі стягувачем, суду не надав (банківські виписки, довідки, фінансовий звіт тощо), як не надав і доказів прийняття ним заходів щодо намагання виконати судове рішення з використанням усіх можливих правових механізмів (мирова угода зі стягувачем, переведення боргу, заміна способу виконання рішення суду тощо).

Визначальним є також і те, що заявником не надано переконливих доказів на підтвердження здатності виконати ним боргові зобов`язання за рішенням суду протягом бажаного для нього графіка розстрочки: інформація стосовно стану розрахунків з боку клієнтів його послуг, джерел надхождення до нього грошових коштів (договори з контрагентами тощо) відсутня.

За таких обставин боржником не надано доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, що роблять неможливим або ускладнюють виконання ним судового рішення, а також свідчили б про його реальну здатність використати бажаний для нього період розстрочки для сплати заборгованості, а не ухилення від виконання рішення суду.

Безпідставне надання розстрочки без обґрунтування на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості у повній мірі захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, у зв`язку з чим воно не може вважатися законним і справедливим.

Враховуючи викладене, правові підстави для надання розстрочки виконання судового рішення відсутні. Однак, право боржника на звернення до суду з черговою аналогічною заявою, обгрунтованою належними та допустимими доказами, чинним законодавством не заборонене.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 236, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсіз" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2020 у справі № 904/5137/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 08.02.2021 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 15.02.2021.

Суддя І.І. Колісник