Рішення
від 23.11.2020 по справі 907/644/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2020 м. Ужгород Справа № 907/644/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поле» , м. Черкаси

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Органікагро» , с. Квасово Берегівського району

про стягнення 71440,40 грн.

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Органікагро» про стягнення суми 71440,40 грн, яка складається з 57500,00 грн боргу за поставлений на виконання Договору № 25/03/19/1 поставки сільськогосподарської продукції від 25.03.2019 товар, 10974,28 грн пені за прострочення платежу, 1508,49 грн втрат від інфляції та 1457,63 грн 3 % річних, нарахованих з урахуванням положень пункту 7.8. Договору (про збільшення строку позовної давності) за період 24.09.2019 до 28.07.2020, посилаючись на ст. ст. 11, 530, 526, 611, 625, 692 Цивільний кодекс України, ст. ст. 175, 179, 193, 230-232, 265 ГК України.

При зверненні з позовом товариство-позивач заявило клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 17102,00 грн., яка складається з 2102,00 грн. сплаченого судового збору та 15000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач подав відзив на позов про часткове визнання позову, який відповідає вимогам ст. 165 ГПК України, відтак, прийнятий судом до розгляду.

Крім того, відповідачем подано клопотання про проведення в справі процедури врегулювання спору за участі судді. Таке клопотання судом залишено без задоволення з огляду на відсутність згоди сторін, яка в силу положень ч. 1 ст. 186 ГПК України є обов`язковою його умовою.

Крім того, 26.10.2020 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про долучення додаткового доказу, а саме: часткової оплати отриманого товару на суму 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відпущений йому на виконання договору № 25/03/19/1 поставки сільськогосподарської продукції від 25.03.2019 товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 57500,00 грн. Крім того, за несплату вартості продукції відповідно до п. п. 7.3, 7.8 Договору позивач просить стягнути також 1457,63 грн трьох відсотків річних від простроченої суми, 1508,49 грн втрат від інфляції, а також пеню у розмірі 10974,28 грн, нараховані за період з 24 вересня 2019 року до 28 липня 2020 року.

Заперечення відповідача

Відповідач позов визнав в частині основного боргу. Подав докази часткового погашення боргу в розмірі 1500,00 грн, які на його переконання свідчать про те, що він не відмовляється сплачувати борг. Пояснив, що в зв`язку з обставинами, які не мають преюдиціальний характер, а саме форс-мажор (обставини непоборної cили) Покупець не міг вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання обов`язків, враховуючи інтереси Продавця, на підтвердження чого ним подано акти обстеження та списання загиблих посівів, сертифікат № 2100-20-1591 про форс-мажорні обставини, фінансовий звіт за 2019 рік.

Крім того, заперечив проти задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати вважає необґрунтованими.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поле» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Органікагро» (покупець, відповідач) укладено Договір №25/03/19/1 поставки сільськогосподарського продукції, за умовами якого продавець зобов`язався передавати у власність (здійснити поставку), а Покупець - прийняти та оплатити Товар, - просо українського походження врожаю 2018 року.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору сторони погодили, що ціна на товар та його кількість визначається у Специфікаціях (Додатках) до даного Договору, які є невід`ємною складового даного Договору і оформляються на кожну партію товару окремо.

Специфікацією, що є Додатком №1 до Договору визначено, що поставляється Просо (Біла Альтанка) вартістю 25000 грн/т з ПДВ х 2,3 т = 57500 грн, з ПДВ. Поставка Товару має бути здійснена повністю до 20.04.2019 (п.4.1. Договору).

Розділом 5 Договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця не пізніше 23 вересня 2019 року.

На виконання умов Договору позивач на підставі видаткової накладної № 115 від 04.04.2019 поставив відповідачу товар на суму 57500,00 грн, що підтверджується підписом уповноваженої особи у відповідній графі про отримання та відтиском печатки товариства.

За твердженням позивача отриманий товар товариство у встановлений договором строк не оплатило, тому на день звернення з позовом до суду борг відповідача перед позивачем складав 57500,00 грн.

Окрім того, відповідно до положень п.7.1, 7.2. Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з п.7.3 Договору, за невиконання Покупцем своїх зобов`язань з оплати Товару, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

При цьому, сторони також погодили, що термін позовної давності, в т. ч. по стягненню штрафних санкцій по цьому договору в порядку ст. 259 ЦК України та період, за який нараховуються штрафні санкції за цим договором в порядку ч. 6 ст. 232 ГК України, встановлюються в три роки.

З огляду на вказані пункти, позивачем поставлено вимогу про стягнення з відповідача 1457,63 грн трьох відсотків річних від простроченої суми за період 24.09.2019-28.07.2020, 1508,49 грн втрат від інфляції за жовтень 2019 року - червень 2020 року, а також пеню у розмірі 10974,28 грн, нараховану за період з 24 вересня 2019 року до 28 липня 2020 року.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як установлено судом, факт відпуску товару позивачем належним чином доведено долученими до матеріалів справи доказами: видатковою накладною № 115 від 04 квітня 2019 року на Просо Біла Альтанка Еліта в кількості 2300 кг на загальну суму 57500,00 грн., довіреністю № 2 від 04.04.2019 року, виданою ТОВ Огранікагро на ім`я ОСОБА_1 на право отримання від ТОВ Агрофірма Поле Просо в кількості 2,3 тон, а також товарно-транспортною накладною №Р 102 від 04 квітня 2019 року на поставку і отримання Просо Біла Альтанка Еліта в кількості 2300 кг на загальну суму 57500,00 грн.

Доказів повної оплати відповідачем отриманого товару матеріали справи не містять.

Відповідач у поданих суду заявах визнав суму основного боргу.

Поряд з цим, в ході розгляду справи подав суду платіжне доручення про оплату товару на суму 1500,00 грн. провадження у справі в частині стягнення 1500,00 грн основного боргу, який погашений відповідачем, підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв`язку з відсутністю предмету спору, вимога про стягнення решти основного боргу 56000,00 грн є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Щодо трьох відсотків річних та втрат від інфляції

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні ж нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на це, суд перевірив здійснений позивачем розрахунок річних та інфляції і такі є вірними, тому суд задовольняє вимогу про стягнення 1508,49 грн інфляційних втрат за період жовтень 2019 року - червень 2020 року та 1457,63 грн трьох відсотків річних за період з 24.09.2019 до 28.07.2020 в повному обсязі.

Щодо пені.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, при цьому, з огляду на пункт 7.8. така підлягає нарахуванню та стягненню в межах трирічного строку.

Суд перевірив порядок нарахування пені та дійшов висновку про задоволення заявленої до стягнення суми в розмірі 10974,28 грн повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання суд зазначає наступне.

Так, відповідач стверджує, що не міг вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання своїх обов`язків у зв`язку із обставинами, які не мають преюдиціальний характер, а саме форс-мажор (обставини непоборної сили). Сильні зливи у другій половині травня місяця, занадто висока температура протягом червня місяця та протягом першої декади липня 2019 року призвели до повної загибелі посівів Товариства з обмеженою відповідальністю Органікагро , про що свідчать Акти № 1 - 4 обстеження та списання загиблих посівів у ТОВ Органікагро Берегівського району, Закарпатської області від 06.05.2019 року, від 04.06.2019 року, від 30.05.2019 року та від 28.11.2019 року, а також Сертифікат Закарпатської торгово-промислової палати №2100-20-1591 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

При цьому, заявник вірно зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними і що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку; виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність. При укладенні договору сторони можуть реально оцінювати потенційні загрози прийняття того чи іншого нормативного акту, що зробить неможливим виконання зобов`язань за договором.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, відповідно до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України від 02 грудня 1997 року (із змінами та доповненнями), шляхом видачі сертифіката.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження форс-мажорних обставин дійшов висновку про недоведеність таких оскільки, самі по собі односторонні акти відповідача про загибель посівів не є належним доказом форс-мажору в розумінні статті 14 -1 Закону України Про торгово-промислові палати України , поданий же сертифікат Закарпатської торгово-промислової палати №2100-20-1591 засвідчує форс-мажорні обставини за іншим договором (Договором поставки сільськогосподарської продукції б/н від 27.03.2019 щодо постачання 130 тон органічного проса власного виробництва). До того ж, у поданому сертифікаті період дії форс-мажору складає 21.05.2019-06.07.2019, що у будь- якому випадку виключало б можливість звільнення відповідача від штрафних санкцій на заявлений період.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою, третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо судового збору

На відповідача покладається 2102,00 грн. витрат на оплату судового збору.

Щодо правової допомоги.

При зверненні з позовом позивачем заявлено орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу на суму 15000,00 грн, а також подано доказ її надання: витяг з договору №02-08/09 про надання правової допомоги від 08 вересня 2020 року, довіреність від 09.09.2020 №02-09/09, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001152 від 03 червня 2019 року, рахунок на оплату №34 від 08.09.2020 та платіжне доручення №3486 від 11 вересня 2020 оку на суму 15000,00 грн.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд встановив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунку вартості складових наданих відповідних послуг, акту приймання-передачі наданих послуг, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 81, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Органікагро» (90264, Закарпатська обл., Берегівський район, с. Квасово, вул. Головна, буд. 77, код ЄДРПОУ 40834569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Поле (18028, м. Черкаси, вул. Сурікова, буд. 14А/1, код ЄДРПОУ 35523434) суму 69940,40 грн (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок гривень 40 коп.), в т. ч. 56000,00 грн боргу за поставлений на виконання Договору № 25/03/19/1 поставки сільськогосподарської продукції від 25.03.2019 товар, 10974,28 грн пені за прострочення платежу, 1508,49 грн втрат від інфляції та 1457,63 грн 3 % річних, а також 2102,00 грн .(дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) на відшкодування судового збору.

3. В частині стягнення 1500,00 грн провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається- http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 26.11.2020

Суддя Л.В. Андрейчук

СудГосподарський суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення23.11.2020
Оприлюднено26.11.2020
Номер документу93101724
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —907/644/20

Ухвала від 06.06.2022

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Андрейчук Л.В.

Судовий наказ від 21.12.2020

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Андрейчук Л.В.

Рішення від 23.11.2020

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Андрейчук Л.В.

Ухвала від 21.09.2020

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Андрейчук Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні