Рішення
від 16.11.2020 по справі 908/1110/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/77/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 Справа № 908/1110/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «АСКОНА» (87509 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Брестська, буд. 32, ідентифікаційний код юридичної особи 24161587)

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689)

про визнання дій протиправними, визнання договору оренди поновленим та визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною

за участю

представника позивача: Гайтан К.О., договір б/н від 26.04.2020

представник відповідача: Нікогосян Л.В., дов. № 0-8-0.62-68/62-20 від 13.05.2020

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства «АСКОНА» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання неправомірною відмову в поновленні договору оренди землі, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради, кадастровий номер № 2324982000:03:003:0039 (ділянка № 1), 2324982000:03:003:0038 (ділянка № 2), визнання договору оренди поновленим та визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2020 р. позовні матеріали передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.05.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

15.05.2020 на адресу суду від Приватного підприємства «АСКОНА» надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2020.

Ухвалою суду від 18.05.2020 позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 908/1110/20, присвоєно номер провадження 27/77/20.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.06.2020.

16.06.2020 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/1110/20.

Ухвалою суду від 16.06.2020, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено на 07.07.2020.

Ухвалою суду від 07.07.2020 строк підготовчого провадження у справі № 908/1110/20 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, продовжено, на підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 18.08.2020.

23.07.2020 Приватне підприємство «АСКОНА» звернулося до Господарського суду Запорізької області із клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 03.08.2020 клопотання Приватного підприємства «АСКОНА» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

18.08.2020 судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/1110/20.

Ухвалою суду від 18.08.2020, на підставі ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/1110/20 закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 10.09.2020.

Ухвалою суду від 02.09.2020, у зв`язку з виробничою необхідністю, а саме перебуванням судді Дроздової С.С. згідно наказу Господарського суду Запорізької області № 111в від 25.08.2020 з 07.09.2020 по 11.09.2020 у відрядженні, судове засідання у справі № 908/1110/20 перенесено та призначено на 25.09.2020.

Ухвалою суду від 25.09.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України, судове засідання було відкладено на 07.10.2020 року, з метою надання оригіналів документів.

Ухвалою суду від 07.10.2020р. строк розгляду справи справі № 908/1110/20 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод продовжено, ст. 216ч.2 ПІК України розгляд справи відкладено на 16.11.2020р.

У судовому засіданні 16.11.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - такс фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Технічна фіксація здійснюється на програмно-апаратному комплексі Акорд .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

16.11.2020р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтував наступним.

04.04.2008 року ПП Аскона придбало у власність комплекс, який розташовано за адресою: Запорізька область, Розовський район, село Зоряне, вулиця 40 років Жовтня, будинок № 140 б . Відповідно до пункту 1.4. договору зазначено, що ...земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомості, не знаходиться у приватній власності... . Позивачем був укладений договір щодо оренди землі. Після закінчення строку оренди позивач звернувся щодо продовження договору оренди землі вказаної ділянки. Протягом тривалого часу позивач намагався укласти договір оренди земельної ділянки, однак відповідач відмовляв. ПП Аскона , яке зареєстроване за адресою: м. Маріуполь, вул. Брестська, будинок 32, неодноразово зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо надання земельної ділянки в оренду площею 8,9394 га Розівського району Запорізької області. У відповіді на звернення ПП Аскона Головним управлінням Держземкадастру у Запорізькій області було повідомлено, що надана на розгляд заява та матеріали не відповідають вищевказаним вимогам Земельного кодексу України. Після закінчення строку дії договору орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, належно виконуючи орендні зобов`язання. Належним чином сплачували за оренду землі, також надавались всі необхідні документи щодо продовження договору оренди. Враховуючи, що позивачем виконано визначені законом та договором умови для поновлення його дії, на той самий строк та на тих самих умовах, які ним передбачені, вирішення питання про припинення права оренди порушує інтереси позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві б/н від 09.06.2020 (вх. № 11133/08-08/20 від 10.06.2020). Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимоги, посилаючись на наступне. ПП Аскона з клопотанням стосовно продовження дії договору оренди землі на 10 років звертався лише один раз 13.10.2014. За результатами розгляду даного клопотання була надана відповідь від 07.11.2014 № 32-8-0.4-10798/2-14. На всі інші заяви стосовно пропозиції укладення договору оренди землі ПП Аскона було роз`яснено, що відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Надання у користування земельної ділянки зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складання документації із землеустрою. Отже, дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в повній мірі узгоджуються з частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач відповіді на відзив відповідача не надав.

В засіданні суду 16.11.2020р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ПІК України).

У судовому засіданні 16.11.2020, на підставі статті 217 ГПК України судом закінчено з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейдено до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Під час судових дебатів представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та підтримав клопотання, в порядку ч. 5 с т. 161 ГПК України про залучення до матеріалів справи додаткової угоди у двох примірника (вх. № 19354/08-08/20 від 02.10.2020).

З приводу заявленого клопотання про залучення до матеріалів справи додаткової угоди, суд роз`яснює наступне.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ухвали суду від 18.08.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/1110/20 та призначено розгляд справи по суті на 10.09.2020р.

Клопотання про залучення до матеріалів справи додаткової угоди у двох примірниках надано суду 02.10.2020 (вх. № 19354/08-08/20 від 02.10.2020), тобто після закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

При цьому, суд враховує, що подання клопотань після переходу до початку розгляду справи по суті без належних на те правових підстав, які визначені ст. 207 ГПК України, є по своїй суті затягуванням судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд наголошує, що у позивача було достатньо часу на зібрання та подання доказів в обґрунтування своїх доводів, а саме надання додаткової угоди при оформленні позовної заяви або під час розгляду справи в підготовчому провадженні.

Клопотання позивача залишається судом без задоволення, оскільки процесуально необгрунтоване.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

04.04.2008 року між Приватним підприємством Аскона (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроснек (продавець) укладено договір купівлі-продажу, який зареєстровано у реєстрі за № 2659.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця комплекс, розташований за адресою: Запорізька область, Розівський район, село Зоряне, вулиця 40 років Жовтня, будинок № 140 б (сто сорок б ), загальною площею 4954,2 кв.м., надалі - Об`єкт нерухомості, а покупець зобов`язується прийняти Об`єкт нерухомості і сплатити його вартість відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Опис Об`єкта нерухомості:

адмінбудівля з ветсанпропускником літ. А, а", цегла оштукатурена, загальною площею 385,9 кв.м.,

дизельна літ. В, цегла оштукатурена, загальною площею 55, 6 кв.м.

гараж літ. Б, цегла оштукатурена, загальною площею 168.9 кв.м.

курчатник літ. Е, цегла оштукатурена, загальною площею 1639,5 кв.м.

курчатник літ. З, цегла оштукатурена, загальною площею 1639.5 кв.м.

кормоцех-склад літ. Г, цегла оштукатурена, загальною площею 956,9 кв.м.

забійний цех літ. Д, цегла оштукатурена, загальною площею 107.9 кв.м.

огорожа № 1, металева сітка, загальною площею 175,0 кв.м.

ворота № 2, металеві, загальною площею 9,0 кв.м.

башня Рожновського літ. К, металева, загальною площею 1 кв.м.

Згідно п. 1.4 договору продавець повідомляє, а також згідно з довідкою б/н, виданої Відділом земельних ресурсів у Розівському районі Запорізької області від 28 березня 2008 року, що земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомості, не знаходиться в приватній власності.

12.08.2005 між Розівською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та Товаристволм з обмеженою відповідальністю Птахівник (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Розівському відділені Запорізької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 17.08.2005 за №040527900123.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для розміщення виробничої бази, які знаходяться на території Кузнецівської сільської ради кадастровий номер 2324982000:03:003:0039 (ділянка № 1) та кадастровий номер 2324982000:03:003:0038 (ділянка № 2), на підставі розпорядження Голови Розівської райдержадміністрації від 11 серпня 2005 року № 286.

Пунктом 4 договору визначено, що договір укладено строком до 01 листопада 2014 року і набуває чинності з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, якщо він належно виконував обов`язки відповідно до умов цього договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право па захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронюваних законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється па засадах змагальності сторін. Кожна сторона повніша довести обставини, які мають значення для справи і па які вона посилається як па підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі Положення) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Відповідно до п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів, пов`язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з`ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право па поновлення договору оренди земельної ділянки.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на дату виникнення права па поновлення договору оренди землі), далі Закон України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства с регулювання земельних відносин з метою забезпечення права па землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідного орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на частини 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній станом на дату виникнення права на поновлення договору оренди землі) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, мас переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на повий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який мас намір скористатися переважним правом па укладення договору оренди землі на повий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності па земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Сутність поновлення договору оренди землі полягає в тому, що договір автоматично поновлюється на той самий строк за умови, що: орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди; відсутні заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення такого строку.

Очевидно, що переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк (частини перша-п`ята статті 33 Закону № 161-XIV) потрібно відрізняти від поновлення договору оренди землі (частина шоста статті 33 Закону № 161-XIV).

Так, при поновленні договору відбувається продовження договірних відносин після закінчення строку договору оренди землі, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і відсутні заперечення орендодавця протягом одного місяця. Цей договір поновлюється на той же строк та з умовами, що були передбачені у договорі оренди землі.

Сутністю ж переважного права є укладення договору оренди землі на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Тобто переважне право орендаря стосується укладення нового договору оренди землі на новий строк і з новими умовами.

Слід наголосити на тому, що послідовно проводячи відмінність між поновленням договору оренди землі та переважним правом на його укладення, законодавець встановив різні строки заперечення орендодавця проти існування подальших договірних відносин. Так, у випадку поновлення договору таке заперечення має бути висунуте орендодавцем протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі. Натомість переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється у разі заперечень орендодавця, про що він має повідомити орендарю ще під час дії договору, до закінчення строку останнього.

Звідси ототожнення цих двох відмінних правових конструкцій (переважного права орендаря на укладення договору оренди землі та поновлення такого договору) є безпідставним.

Таким чином, суд зауважує, що для продовження договірних відносин на нових умовах (зміна строку дії договору) необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частини перша-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі") або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин першої-п`ятої та частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини перша-п`ята статті 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина шоста статті 33 цього Закону) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини перша-п`ята статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 цього Закону).

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Ураховуючи викладене, слід дійти висновку, що порушення прав орендаря на поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", може мати місце, а відповідно і право на захист цього права орендаря може виникнути лише після закінчення дії договору оренди землі - після спливу одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, упродовж якого орендодавець, у разі якщо він заперечує стосовно поновлення цього договору, має право заявити таке заперечення, однак не заявляє його, водночас орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, однак при цьому орендодавець відмовляє або зволікає у задоволенні вимоги орендаря укласти додаткову угоду до договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, обов`язковість якої передбачена положеннями частин 6, 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

В той же час, у позові позивач просить поновити дію договору оренди землі від 12.08.2005 року, обґрунтовуючи свої вимоги ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тобто на тих самих умовах, які були передбачені вказаними Договорами при їх укладанні.

Однак, поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можливе за відсутності звернення орендаря та відсутності заперечень орендодавця щодо продовження землекористування відповідною земельною ділянкою.

Право на укладення додаткової угоди за ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" виникає автоматично зі спливом місячного строку оренди за умови, що орендар не ініціював зміни, а орендодавець не направив заперечень в місячний строк після закінчення строку дії договору.

Таким чином, застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можливе в разі, якщо орендарем не ініційовано процедуру поновлення договору та, відповідно укладення додаткової угоди, у відповідності до ч. 5 зазначеної статті Закону.

Вчинення орендарем дій, спрямованих на поновлення договору в рамках процедури, передбаченої ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", виключає у подальшому можливість поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 зазначеної статті Закону, оскільки в разі недосягнення згоди за вже розпочатою процедурою відповідно до ч. 5 зазначеної статті, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" з укладенням додаткової угоди до нього, можливе в разі, якщо між сторонами не існувало процедури його поновлення на підставі ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 920/686/17.

Так, судом досліджено, що 13.10.2014 року Приватне підприємство Аскона звернулось до Головного управління з клопотанням від 03.10.2014 про внесення змін до договору оренди землі в частині зміни сторони з Товариства з обмеженою відповідальністю Птахівник на Приватне підприємство Аскона та продовження терміну дії договору на 10 років.

07.11.2014р. листом № 32-8-0.4-10798/2-14 Головне управління Держземагентства у Запорізькій області надало відповідь Приватному підприємству Аскона та повідомило, що 01.11.2014 закінчився договір, а тому внесення змін не передбачено законодавством.

Також, було роз`яснено, що передача в оренду земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди) здійснюється на неконкурентних засадах відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

02.02.2015 ПП Аскона звернулось до Головного управління із заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 2 га терміном на 49 років, у тому числі 2 га під об`єктами нерухомого майна.

14.02.2015 листом №19-8-0.3-1971/2-15 Головне управління відмовило у передачі в оренду земельної ділянки площею 2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кузнецівської сільської ради Розівського району у зв`язку із відсутністю детального плану території, затвердженого відповідно до вимог ст. 24 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

Приватне підприємство Аскона звернулось до Головного управління із заявою від 17.03.2016 №110/03 про надання в оренду земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна терміном на 49 років.

13.06.2016 листом № 0-8-0.31-4881/2-16 Головне управління повідомило наступне: відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

17.02.2017 Приватне підприємство Аскона звернулось до Головного управління із заявами від 07.02.2017 № 30 та № 29 про надання в оренду земельних ділянок під об`єктом нерухомого майна терміном на 49 років.

25.07.2017 листами № 32-8-0.3-4168/2-17 та № 32-8-0.3-4165/2-17 Головне управління повідомило, що подані заяви не відповідають вимогам ст. 123 Земельного кодексу України, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

22.02.2017 ПП Аскона звернулось до Головного управління із заявами від 16.02.2018 № 79 та № 80 про надання в оренду земельних ділянок під об`єктом нерухомого майна терміном на 49 років.

22.03.2018 листами № 19-8-0.3-2752/2-18 та № 19-8-0.3-2751/2-18 Головне управління повідомило, що подані заяви не відповідають вимогам ст. 123 Земельного кодексу України, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Отже, Приватне підприємство Аскона з клопотанням стосовно продовження дії договору оренди землі на 10 років звертався лише один раз 13.10.2014, а саме Приватному підприємству Аскона було повідомлено, що 01.11.2014 закінчився договір, а тому внесення змін не передбачено законодавством (відповідь від 07.11.2014 № 32-8-0.4-10798/2-14).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК).

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній як на час укладення договору оренди, так і на час його державної реєстрації) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Отже, перебіг строку дії договору оренди землі починається з моменту його державної реєстрації.

Згідно із приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За загальним правилом наслідками закінчення строку дії договору оренди землі, згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі", є припинення договору оренди землі.

Строк дії договору оренди землі від 12.08.2005 встановлено до 01.11.2014.

Договором сторони узгодили, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином дія договору оренди землі від 12.08.2005р. припинилася 01.11.2014р., у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено.

Крім того, як вже зазначалося та підтверджено матеріалами справи, що звернення позивача 13.10.2014р. до Головного управління з клопотанням від 03.10.2014р. про внесення змін до договору оренди землі в частині зміни сторони з ТОВ Птахівник на ПП Аскона та продовження терміну дії договору на 10 років свідчить про те, що ним ініційовано процедуру поновлення договору оренди землі із застосуванням порядку, передбаченого ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що виключає можливість застосування у спірних правовідносинах ч. 6 ст. 33 цього Закону, оскільки зазначеною частиною встановлено інший порядок поновлення договорів оренди землі.

Судом встановлено, що на всі інші заяви стосовно пропозиції укладення договору оренди землі Приватному підприємству Аскона було роз`яснено, що відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Тобто, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Надання у користування земельної ділянки зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складання документації із землеустрою.

За вказаних обставин, дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області узгоджуються з частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу позивача, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій ніяким чином не порушило права позивача, а навпаки діяло в рамках правового поля запропонувавши звернутися з листом у порядку ст. 123 Земельного кодексу України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «АСКОНА» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 ПІК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. ст. 74, 76 ПІК України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна донести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, па підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів ст. ст. 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких вій звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Згідно ст. 13 ПІК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, поданим позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р. (її. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "...Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права па звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В порядку ст. 129 ІТІК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «АСКОНА» , м. Маріуполь, Донецька область, до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя відмовити.

Рішення оформлено та підписано 26.11.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтериет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Дата ухвалення рішення16.11.2020
Оприлюднено27.11.2020

Судовий реєстр по справі —908/1110/20

Ухвала від 11.05.2021

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Коваль Любов Анатоліївна

Ухвала від 07.04.2021

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Коваль Любов Анатоліївна

Ухвала від 17.03.2021

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Коваль Любов Анатоліївна

Ухвала від 01.03.2021

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Коваль Любов Анатоліївна

Ухвала від 04.01.2021

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Коваль Любов Анатоліївна

Рішення від 16.11.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 07.10.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 25.09.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 02.09.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 18.08.2020

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні